Рішення

від 14.02.2017 по справі 910/397/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.02.2017Справа №910/397/17 Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - «Фрегат» в особі філії «Адел» товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - «Фрегат» до                    товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРАУНД» про                    стягнення заборгованості в розмірі 25 223,55 грн, за участю представників сторін: від позивача:          не з'явились; від відповідача:          не з'явились, В С Т А Н О В И В: У січні 2017 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - «Фрегат» в особі філії «Адел» товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - «Фрегат» (далі – позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРАУНД» (далі – відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 25 223,55 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за укладеним сторонами договором поставки № 88 від 06.07.2016. Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 20 000,00 грн, 3 230,47,88 грн пені, три проценти річних у сумі 395,66 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 1 597,42 грн. Провадження у справі № 910/397/17 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2017, розгляд справи призначено на 14.02.2017. 30.01.2017 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що відповідачем була сплачена заборгованість перед позивачем в розмірі 20 000,00 грн, просив суд у задоволенні позову відмовити. 14.02.2017 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав заяву про надання додаткових пояснень і документів, у якій зокрема зазначив, що під час складення тексту позовної заяви ним була допущена описка в прохальній частині, а саме невірно вказаний розмір пені – 3 230,47,88 грн, у зв'язку з чим просив суд вважати вірним розмір пені – 3 230,47 грн. У судове засідання представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Ухвала про порушення провадження в даній справі надсилалась, зокрема й відповідачу на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та була отримана ним завчасно, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103041201316 від 13.01.2017, долученими до матеріалів справи. Відтак, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням роз'яснень, наведених у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Однак, відповідач у судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника у судове засідання до суду не подав, тому, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами. У судовому засіданні 14.02.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив: 06.07.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - «Фрегат» в особі філії «Адел» товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - «Фрегат» (далі – позивач або продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРАУНД» (далі – відповідач або покупець) був укладений договір поставки № 88 (далі – договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити та передати у власність відповідача товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікаціях та/або накладних (далі – товар), а відповідач зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити вчасно та в повному обсязі. На виконання умов договору, позивач передав відповідачу товар загальною вартістю       25 723,42 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0013988 від 07.07.2016, копія якої долучена до матеріалів справи. Відповідач, в свою чергу товар за вищевказаною видатковою накладною прийняв, що підтверджується підписом представника та печаткою відповідача на зазначеній накладній, проте оплатив частково, а саме розмірі 5 723,42 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 171 від 28.11.2016, копія якого також долучена до матеріалів справи. У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду та з урахуванням заяви, поданої 14.02.2017, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 20 000,00 грн, 3 230,47 грн пені, три проценти річних у сумі 395,66 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 1 597,42 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України). Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України). Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву, поданому 30.01.2017, зазначив, що ним була сплачена заборгованість перед позивачем в розмірі 20 000,00 грн, на підтвердження чого надав копії платіжних доручень № 193 від 09.01.2017 та № 198 від 27.01.2017 на суму 10 000,00 грн кожне. Так, згідно з призначенням платежу вищевказаних платіжних дорученнях, грошові кошти в загальному розмірі 20 000,00 грн сплачені відповідачем за товар, переданий на підставі видаткової накладної № РН-0013988 від 07.07.2016 (яка є підставою даного позову). При цьому, грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн за платіжним дорученням № 193 від 09.01.2017 сплачені відповідачем до порушення провадження в даній справі (11.01.2017), а грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн за платіжним дорученням № 198 від 27.01.2017, відповідно, сплачені після порушення провадження. Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі. Враховуючи положення ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а також  наведені роз'яснення Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про те, що: - провадження в даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 10 000,00 грн (за платіжним дорученням № 198 від 27.01.2017) підлягає припиненню; - в іншій частині позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу задоволенню не підлягає, оскільки ця частина основного боргу в розмірі 10 000,00 грн була сплачена відповідачем за платіжним дорученням № 193 від 09.01.2017 до порушення провадження в даній справі. Крім того, позивач також просив суд стягнути з відповідача 3 230,47 грн пені, три проценти річних у сумі 395,66 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 1 597,42 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 5.3 договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця коштів у національній валюті України за кожну поставлену партію товару, протягом 14 календарних днів з дати отримання товару. Таким чином, строк оплати товару, переданого за видатковою накладною № РН-0013988 від 07.07.2016, настав 21.07.2016, а прострочення виконання вказаного зобов'язання почалось з 22.07.2016. Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Судом встановлено, що відповідач переданий позивачем товар оплатив з порушенням строку, визначеного умовами договору, відтак допустив порушення зобов'язання. Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення платежу, та відшкодувати всі збитки в повному обсязі нанесені продавцю неналежним виконанням покупцем умов даного договору. Перевіривши розрахунок пені за період з 22.07.2016 по 30.12.2016, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 3 230,47 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Дослідивши розрахунок трьох процентів річних, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому допущені помилки, у зв'язку з чим судом був здійснений власний розрахунок вказаної позовної вимоги з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування: Період нарахуванняКількість днів простроченняРозмір заборгованості (грн)Ставка процентів річнихРозмір 3% річних (грн) 22.07.2016-27.11.201612925 723,423%271,99 28.11.2016-30.12.20163320 000,003%54,10 Всього326,09 Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних є обґрунтованою, проте, з огляду на здійснений судом перерахунок, підлягає задоволенню в розмірі меншому ніж визначено позивачем, а саме – 326,09 грн. У заяві про надання додаткових пояснень і документів, поданій позивачем 14.02.2017, останній, зокрема, пояснив, що нарахування інфляційної складової боргу здійснюється ним протягом періоду з серпня по листопад 2016 року. Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013, у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені, зокрема, в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30, лист Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р). Дослідивши розрахунок інфляційної складової боргу, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому допущені помилки, у зв'язку з чим судом був здійснений власний розрахунок вказаної позовної вимоги з урахуванням роз'яснень Верховного Суду України, а також Вищого господарського суду України, та визначеного позивачем періоду нарахування: Період нарахуванняРозмір заборгованості (грн)Індекси інфляції, що застосовуютьсяРозмір інфляційної складової боргу (грн) 01.08.2016-27.11.201625 723,42серпень 2016 – 99,7%вересень 2016 – 101,8%жовтень 2016 – 102,8%листопад 2016 – 101,8%1 598,58 27.11.2016-30.11.201620 000,00-- Всього1 598,58 Здійснивши власний розрахунок інфляційної складової боргу, суд встановив, що її розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. З приводу наведеного суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання позивачем, як заінтересованою особою, суду не надано, а тому, враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене відповідачем порушення зобов'язання, вимога про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу підлягає задоволенню судом у розмірі, визначеному позивачем, а саме – 1 597,42 грн. Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне. Частиною 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що вимоги позивача задоволені судом частково, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 827,95 грн. Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва В И Р І Ш И В : 1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - «Фрегат» в особі філії «Адел» товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - «Фрегат» задовольнити частково. 2. Провадження в справі № 910/397/17 в частині стягнення основного боргу в розмірі 10  000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп.) припинити. 3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРАУНД» (01601, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 5, кабінет 109, ідентифікаційний код 40141039) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - «Фрегат» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, ідентифікаційний код 36100206) в особі філії «Адел» товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - «Фрегат» (04119, м. Київ, Шевченківський район, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 8, ідентифікаційний код 36820529) 3 230,47 грн (три тисячі двісті тридцять грн 47 коп.) пені; три проценти річних в розмірі 326,09 грн (триста двадцять шість грн 09 коп.); інфляційну складову боргу в сумі 1 597,42 грн (одна тисяча п'ятсот дев'яносто сім грн 42 коп.); 827,95 грн (вісімсот двадцять сім грн 95 коп.) витрат по сплаті судового збору. 4. В іншій частині позову відмовити. 5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 15 лютого 2017 року. Суддя                                                                                                  Я.А. Карабань