ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" січня 2017 р.Справа № 916/3521/16
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - не з'явився,
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рів'єра Гранд Дьюті Фрі Сервіс» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство „Морський торговельний порт „Чорноморськ» , про стягнення заборгованості по орендній платі в загальній сумі 344570,01 грн., розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов'язання повернути майно, -
ВСТАНОВИВ:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рів'єра Гранд Дьюті Фрі Сервіс» про стягнення заборгованості по орендній платі в загальній сумі 344570,01 грн., розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов'язання повернути майно, посилаючись на наступне.
29.01.2016 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та ТОВ „Рів'єра Гранд Дьюті Фрі Сервіс» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення будівлі блоку службово-побутових приміщень з їдальнею, інв. № 4613, площею 349,00 кв.м та частина виробничого майданчику, інв. № 4641, площею 242.00 кв.м, що знаходяться на 5-му терміналі порту, загальною площею 591,00 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4, що перебувають на балансі ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ» , строком на два роки одинадцять місяців, до 29.12.2018 р. включно.
Згідно п. 3.1 договору орендна плата становить без урахування ПДВ за базовий місяць 39916,77 грн.
Відповідно до п. 5.3 договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, проте, як зазначає представник позивача, в порушення вищевказаних вимог орендна плата сплачувалася орендарем не своєчасно та не в повному обсязі. Згідно п. 3.6 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Як вказує позивач, відповідачу була надіслана претензія від 13.05.2016 р. № 11-05-02465 про стягнення заборгованості з орендної плати, пені та розірвання договору оренди. Проте відповіді на претензії від відповідача на адресу регіонального відділення не надходило.
Так, позивач зазначає, що порушуючи умови вищевказаного договору, відповідач і до теперішнього часу не здійснив сплату заборгованості по орендній платі та пені. Наразі позивач вказує, що таке знехтування орендарем своїми зобов'язаннями за договором оренди призвели до збільшення розміру заборгованості з орендної плати і пені, у зв'язку з чим станом на 12.11.2016 р. борг по орендній платі становить 261078,04 грн., а пеня - 28665,58 грн.
Крім того, згідно п. 3.12 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості. Враховуючи, що заборгованість відповідача з орендної плати становить більш як три місяці, то регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області нараховано штраф у розмірі 21% від суми заборгованості , що складає 54826,39 грн. (261078,04 грн.х 21%).
З огляду на те, що відповідач не сплачував орендну плату своєчасно та у повному обсязі, а протягом останніх шести місяців взагалі не сплачував орендну плату, то відповідно до ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» та до розділів 3, 9. п.10.9 договору орендодавець має право ставити питання про стягнення заборгованості по орендній платі, пені, штрафу та розірвання договору оренди, іншій стороні.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.12.2016 р. позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3521/16, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.
Як з'ясовано судом під час розгляду справи, спірним договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 29.01.2016 р. передбачено, що ТОВ „Рів'єра Гранд Дьюті Фрі Сервіс» приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, що обліковується на балансі Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт» . При цьому зі змісту вказаного договору вбачається, що останній встановлює права ДП „Іллічівський морський торговельний порт» як балансоутримувача спірного орендованого майна. До того ж укладання спірного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 29.01.2016 р. було погоджено з ДП „Іллічівський морський торговельний порт» .
Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 16.01.2017 р. до участі у справі № 916/3521/16 було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство „Морський торговельний порт „Чорноморськ» .
Третя особа письмові пояснення по суті спору не надала, також представник третьої особи у судове засідання не з'явився.
Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Проте, надіслана судом копія ухвали суду про порушення провадження у справі була повернута до суду без вручення разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою згідно відмітки Укрпошти на поштовому конверті.
Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .
Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув» , «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи судом.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
29 січня 2016 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Рів'єра Гранд Дьюті Фрі Сервіс» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення будівлі блоку службово-побутових приміщень з їдальнею (інв. № 4613) площею 349,00 кв.м та частина виробничого майданчику (інв. № 4641) площею 242.00 кв.м, що знаходяться на 5-му терміналі порту, загальною площею 591,00 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4, та перебувають на балансі ДП „Іллічівський морський торговельний порт» , вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ ОФ ,,ІНЮГ-Експертиза» станом на 31 липня 2015 р. та становить 3254500,00 грн.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об'єкта з продажу непродовольчих товарів, алкогольних та тютюнових виробів (101,60 кв.м); розміщення кафетерію, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи (56,80 кв.м та 242,00 кв.м); розміщення складських приміщень (128,95 кв.м); розміщення офісних приміщень (31,55 кв.м); розміщення побутових приміщень (інше використання нерухомого майна) (30,10 кв.м).
Згідно п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передавання майна.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Відповідно до п. 2.3 договору передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку.
Пунктом 2.4 договору встановлено, що обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.
Згідно п. 2.5 договору орендоване нерухоме майно залишається на балансі балансоутримувача із зазначенням того, що цей об'єкт є орендованим.
Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (жовтень 2015 р.) - 39916,77 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 договору).
В п. 3.3. договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати державного бюджету 70% надсилається орендарем орендодавцеві, 30% - балансоутримувачу.
Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.5 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, починаючи день оплати.
Згідно п. 3.7 договору за ініціативою орендодавця стягнення заборгованості з орендної плати та пені вирішується в судовому порядку.
Пунктом 3.8 договору встановлено, що у разі виникнення заборгованості з орендної плати, у п. 3.7 договору зазначається, що поточні платежі, які сплачені за об'єкт оренди насамперед, спрямовуються на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла у минулі періоди, а потім - у рахунок поточних платежів.
Пунктом 3.10 договору встановлено, що зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді авансового платежу в розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди, протягом 10 днів з моменту підписання договору оренди на розрахунковий рахунок Державного казначейства за місцем реєстрації орендаря.
Відповідно до п. 3.11 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Відповідно до п. 5.1 договору орендар зобов'язується протягом 10 днів з моменту підписання договору внести авансовий платіж (39916,77 грн.), передбачений цим договором. Авансовий платіж стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 3.5 цього договору. Після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного орендарем авансового платежу. У разі порушення орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати він повинен відшкодувати до державного бюджету і балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір авансового платежу. Якщо в разі дострокового припинення договору за згодою сторін сума сплачених орендних платежів і авансового платежу перевищить передбачені договором платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати.
Відповідно до п. 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Пунктом 9.3 договору встановлено, що спори, які виникають за цим договором або в зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів або в порядку досудового врегулювання, вирішуються у судовому порядку.
Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 29.01.2016 р. до 29.12.2018 р. включно.
Також зі змісту вказаного договору вбачається, що його укладання погоджено третьою особою - ДП „Іллічівський морський торговельний порт» , яке є балансоутримувачем майна, що є предметом оренди.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).
Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 29 січня 2016 року на виконання умов вказаного договору між позивачем як орендодавцем, відповідачем як орендарем та балансоутримувачем було складено та підписано акт приймання-передавання державного нерухомого майна, що обліковується на балансі Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт» . За цим актом відповідачу було передано в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення будівлі блоку службово-побутових приміщень з їдальнею (інв. № 4613, реєстр. № 01125672.2.2.РАЯИЮК0854) площею 349,00 кв.м; частину виробничого майданчику (інв. № 4641, реєстровий № 01125672.2.РАЯИЮК0882) площею 242,00 кв.м, що знаходяться на 5-му терміналі порту, загальною площею 591,00 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, буд. 4, яке обліковується на балансі Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт» . Вказане майно передано в оренду з метою розміщення кафетерію, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (56,80 кв.м та 24,00 кв.м); розміщення складських приміщень (128,95 кв.м); розміщення офісних приміщень (31,55 кв.м); розміщення побутових приміщень (інакше використання нерухомого майна) (30,10 кв.м).
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Так, відповідач з моменту прийняття в оренду приміщень, вказаних в договорі від 29.01.2016 р. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, мав сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату (70%) не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.3 договору оренди передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Однак, як з'ясовано судом, відповідач всупереч ч. 3 ст. 18 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» та п. 3.5 договору оренди від 29.01.2016 року не виконав належним чином зобов'язання за цим договором та не сплатив в повному обсязі орендну плату за період оренди з січня 2016 р. по жовтень 2016 р., внаслідок чого у відповідача за період з 12.02.2016 р. по 12.11.2016 р. існує заборгованість перед державним бюджетом в розмірі 261078,04 грн., розрахунок якої міститься в матеріалах справи (а.с. 22-23).
Також відповідно до п. 5.9 договору орендар зобов'язався щомісяця до 12 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до державного бюджету України), а також на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.
Однак, в матеріалах справи відсутні відповідні платіжні документи на підтвердження сплати відповідачем орендної плати.
При цьому, як свідчать матеріали справи, позивачем направлялась відповідачу 13.05.2016 р. претензія за вих. № 11-05-0246 з вимогою сплатити до державного бюджету заборгованість по орендній платі у сумі 80677,63 грн. та пеню в сумі 3241,95 грн., відповіді на яку від відповідача не надходила.
Отже, відповідач не спростував належними доказами наявність заборгованості перед позивачем в заявленому розмірі, не надав ніяких детальних контррозрахунків та доказів на підтвердження сплати боргу з орендної плати протягом спірного періоду.
Так, несплата відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленому розмірі 261078,04 грн.
При цьому з огляду на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати позивачем здійснено нарахування пені за період з 12.02.2016 р. по 12.11.2016 р. в розмірі 28665,58,88 грн., розрахунок якої додано до позову (а.с. 25).
Адже за приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В свою чергу невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невнесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність орендаря за невиконання обов'язку щодо внесення орендної плати у встановлений строк.
Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як передбачено п. 3.6 вказаного договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами .
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором оренди щодо своєчасного внесення орендної плати, на думку суду, позивачем - Регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області правомірно здійснено розрахунок пені на суму боргу за кожним платежем у відповідному місяці оренди у період з 12.02.2016 р. по 12.11.2016 р., розмір якої становить 28665,58 грн. згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 24-25).
Крім того, позивачем здійснено нарахування штрафу згідно п. 3.12 договору у розмірі 54826,39 грн.
Так, згідно п. 3.12 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.
Враховуючи те, що заборгованість відповідача з орендної плати становить більш як три місяці, а саме за 10 місяців, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 21% від суми заборгованості, що складає 54826,39 грн. (261078,04 грн.х 21%).
При цьому слід зазначити, що розмір спірної суми заборгованості по орендній платі, пені і штрафу відповідач не оспорив, наявність порушень умов договору з боку відповідача не спростовано останнім. Адже, частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Щодо вимог позивача про розірвання спірного договору оренди та повернення орендованого майна суд зазначає наступне.
Як вказує позивач, з огляду на те, що відповідач не сплачував орендну плату своєчасно та у повному обсязі, а протягом останніх шести місяців взагалі не сплачував орендну плату, то відповідно до ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» та до розділів 3, 9, 10.9 договору орендодавець має право ставити питання про розірвання договору оренди та повернення об'єкту оренди.
У відповідності зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Так, відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.
Так, частиною другою ст. 651 ЦК України передбачено, що при відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну або розірвання договору він може бути змінений чи розірваний на вимогу однієї із сторін лише за рішенням суду за наявності певних підстав, передбачених договором або законом. Однією із таких підстав є істотне порушення договору другою стороною. Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, діленням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді та (або) упущеної вигоди, так і моральної (немайнової) шкоди.
При цьому вищенаведені приписи частини другої статті 651 ЦК України є загальними для розірвання договору та передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, а також в інших випадках, установлених договором або законом.
Разом з тим слід зазначити, що об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) та орендна плата з урахуванням її індексації є одними з істотних умов договору оренди (ст. 284 ГК України).
За умовами п. 9.4 договору орендодавець, у тому числі за ініціативою балансоутримувача має право вимагати розірвання договору оренди та (або) відшкодування збитків у разі, якщо орендар:
а) передав об'єкт оренди у користування у суборенду або іншим особам;
б) своїми діями створює загрозу пошкодження об'єкту оренди;
в) не здійснив страхування об'єкту оренди відповідно п. 5.7. та не застрахував об'єкт оренди у подальшому на весь термін дії цього договору;
г) не вносить орендну плату протягом 3-х місяців підряд, не сплачує або не своєчасно сплачує орендну плату ;
д) змінив мету використання об'єкту оренди без дозволу орендодавця та балансоутримувача;
є) перешкоджає або протидіє орендодавцю та балансоутримувачу у проведенні перевірки використання, збереження об'єкту оренди та умов виконання договору ;
ж) не укладає договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання об'єкту оренди, надання комунальних послуг орендарю, зі сплати податку на землю;
з) не виконує вимоги протипожежної безпеки;
і) в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Пунктом 10.3 договору встановлено, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством, та у разі якщо орендар не погоджується підписувати новий розрахунок орендної плати та відповідні зміни до договору при зміні Методики розрахунку орендної плати.
Так, підставою для розірвання спірного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 29.01.2016 р. позивачем визначено невиконання відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати, що є істотним порушення умов цього договору та не спростовано відповідачем. До того ж слід зазначити, що відповідач попереджався про розірвання спірного договору оренди у разі непогашення ним заборгованості з орендної плати.
Також слід зазначити, що положеннями ст. 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа N 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору. Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України в постанові № 3-26гс12 від 8 травня 2012 року.
Отже, право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.
Водночас орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.
При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.
Таким чином, проаналізувавши зміст спірного договору та наведені позивачем норми законодавства як підстава для розірвання цього договору, суд доходить до висновку, що у даному випадку невнесення орендарем орендної плати є підставою для дострокового розірвання спірного договору оренди, оскільки орендар не вносить плату за користування об'єктом оренди понад трьох місяців підряд (п.п. „г» п. 9.4 договору оренди).
Отже, враховуючи той факт, що відповідачем порушено зобов'язання щодо сплати орендної плати, що є порушенням істотної умови спірного договору оренди, яке триває на протязі майже року (понад 3-х місяців), суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про розірвання спірного договору оренди від 29.01.2016 р., укладеного між позивачем та відповідачем.
В свою чергу у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 ЦК України).
Приписами ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Частиною 1 ст. 785 ЦК України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до п. 10.9 договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.
За умовами п. 10.10 договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендодавця.
Так, оскільки укладений між позивачем та відповідачем договір оренди розірвано судом та відсутні правові підстави для використовування відповідачем спірних нежитлових приміщень, які ним орендуються за вказаним договором, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про повернення балансоутримувачу - ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ» державного нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень будівлі блоку службово-побутових приміщень з їдальнею (інв. № 4613) площею 349,00 кв.м та частини виробничого майданчику (інв. № 4641) площею 242,00 кв.м, що знаходяться на 5-му терміналі порту, загальною площею 591,00 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4, що узгоджується з умовами спірного договору оренди.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рів'єра Гранд Дьюті Фрі Сервіс» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство „Морський торговельний порт „Чорноморськ» , про стягнення заборгованості по орендній платі в загальній сумі 344570,01 грн., розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов'язання повернути майно задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Рів'єра Гранд Дьюті Фрі Сервіс» (65016, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 151; код ЄДРПОУ 39222601) до державного бюджету України (р/р 31119093700005, одержувач УК у м. Одесі/Київський район/ККД - 22080200, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача - ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011) заборгованість по орендній платі в розмірі 261078/двісті шістдесят одна тисяча сімдесят вісім/грн. 04 коп., пеню в сумі 28665/двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят п'ять/грн. 58 коп., суму штрафу в розмірі 54826/п'ятдесят чотири тисячі вісімсот двадцять шість/грн. 39 коп.
3. Розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, який укладено 29.01.2016 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (65125, м. Одеса, вул. В.Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 20984091) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Рів'єра Гранд Дьюті Фрі Сервіс» (65016, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 151, код ЄДРПОУ 39222601) щодо оренди нежитлових приміщень будівлі блоку службово-побутових приміщень з їдальнею (інв. № 4613) площею 349,00 кв.м та частини виробничого майданчику (інв. № 4641) площею 242.00 кв.м, що знаходяться на 5-му терміналі порту, загальною площею 591,00 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4, що перебувають на балансі ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ» (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672).
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Рів'єра Гранд Дьюті Фрі Сервіс» (65016, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 151, код ЄДРПОУ 39222601) повернути балансоутримувачу - Державному підприємству „Морський торговельний порт „Чорноморськ» (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення будівлі блоку службово-побутових приміщень з їдальнею (інв. № 4613) площею 349,00 кв.м та частину виробничого майданчику (інв. № 4641) площею 242,00 кв.м, що знаходяться на 5-му терміналі порту, загальною площею 591,00 кв.м, які розміщені за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4.
5. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Рів'єра Гранд Дьюті Фрі Сервіс» (65016, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 151, код ЄДРПОУ 39222601) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (65125, м. Одеса, вул. В.Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 20984091; р/р № 35215086000044; банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в сумі 7924/сім тисяч дев'ятсот двадцять чотири/грн. 55 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 06 лютого 2017 р.
Суддя В.С. Петров
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 30.01.2017 |
Оприлюднено | 20.02.2017 |
Номер документу | 64742375 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Петров В.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні