Рішення

від 14.02.2017 по справі 917/2137/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2017 Справа № 917/2137/16

м. Полтава

за позовом Приватного підприємства "КОНТРАНС-СЕРВІС", АДРЕСА_1, 79002

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621

про стягнення 93952,30 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 12.01.2017 року;

Від відповідача: не з'явився.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в сумі 93952,30 грн. за договором поставки товару №0737-СН від 26.12.2013 року, з яких: 43560,00 грн. - основна сума боргу; 41034,62 грн. - сума інфляційних витрат; 3655,00 грн. - 3% річних; 4149,53 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару.

Судове засідання проводиться в режимі відеоконференції через господарський суд Львівської області згідно ухвали суду від 26.01.2017 року.

Резолютивна частина рішення оголошена згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України 14.02.2017 року.

Повне рішення складено та підписано 15.02.2017 року.

Відповідач в засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відзиві на позовну заяву від 09.02.2017 року відповідач заперечує проти позову з посиланням на те, що ненадання позивачем документів, підтверджуючих якість продукції позбавляють його права вимагати оплати за неї. Відповідачем подана заява від 09.02.2017 року про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

Обставин, які б перешкоджали розглянути спір у даному судовому засіданні, судом не виявлено, суд надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, тому приймає рішення по суті позовних вимог в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

26.12.2013 року між Приватним підприємством "КОНТРАНС-СЕРВІС", постачальник (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод", покупець (відповідач) укладено договір поставки товару № 0737-СН (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю визначений цим Договором товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатком до цього Договору (п. 1.2. Договору).

Загальна ціна товару за цим Договором становить 43560,00 грн. в т.ч. ПДВ.

За Специфікацією №1 до Договору постачальний передає покупцю Ланцюг РС-160 в кількості 110 м. за ціною 43560,00 грн.

Розрахунки за товар здійснюються на протязі 30 календарних днів, після отримання товару (п. 6.1. Договору).

На виконання договору позивач передавав відповідачу у власність товар на загальну суму 43560,00 грн., що підтверджується накладною №2 від 29.01.2014 року.

Відповідач отримував товар через свого представника, що діяв на підставі довіреності, а саме: Довіреність №0000000324 від 29.01.2014 року на ім'я ОСОБА_2, строком дії до 07.02.2014р.;

Станом на момент розгляду справи в суді основна заборгованість Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" перед Приватним підприємством "КОНТРАНС-СЕРВІС" за поставлену продукцію складає 43560,00 грн.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про поставку.

За ч.2. ст. 712 ЦК до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Отже, обов'язок відповідача щодо оплати товару витікає з положень Цивільного Кодексу України, Договору, а строк оплати є таким, що настав.

Заперечення відповідача, які стосуються якості товару, а саме те, що позивачем не надано документів, підтверджуючих якість продукції, судом визнаються необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4.1. Договору підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості. Якість товару, що поставляється за цим Договором, має відповідати нормативній документації, діючій на підприємстві виробника товару вимогам ГОСТУ, ДСТУ, ТУ при їх наявності на даний вид товару (п. 4.2. Договору).

Відповідач не надав доказів заявлення позивачу претензій по якості, товар був фактично прийнятий відповідачем, що свідчить про виконання позивачем обов'язку надати документи, що посвідчують якість товару.

Також судом приймається до уваги, що непередача продавцем сертифікату якості тягне наслідки, передбачені ст. 666 ЦК України, а саме: Якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідачем не надані докази, які б свідчили про встановлення позивачу строку для передання таких документів, і відповідач не посилається на наявність таких доказів.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основного боргу, задовольняються судом повністю.

Згідно ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем строків оплати позивачем заявлено до стягнення 42557,32 грн. інфляційних втрат за період з березня 2014 року по листопад 2016 року, а також 3% в розмірі 3655,61 грн. за загальний період з 01.03.2014 року по 16.12.2016 року, які підлягають задоволенню в межах заявленої суми.

Перевірка правильності розрахунку позивачем інфляційних втрат та 3% річних проводилася судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга.Закон» .

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 10.5 Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача за порушення відповідачем строків оплати товару 4179,37 грн. пені за загальний період з 01.03.2014 року по 31.08.2014 року.

Відповідачем у справі заявлено про сплив позовної давності щодо стягнення пені.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог в частині стягнення пені, виходячи з наступного.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, здійсненою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до умов договору строк оплати поставленого товару встановлений до 28.02.2014 року, тобто право вимоги у позивача щодо стягнення з відповідача пені виникло з 01.03.2014 року. Втім, з позовом до господарського суду позивач звернувся 26.12.2016 року, тобто поза межами встановленої ЦК України позовної давності щодо стягнення пені.

За таких обставин, на момент подання цього позову, строк позовної давності за вимогами про стягнення пені з відповідача, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є пропущеним, що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині вимог згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України.

За ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого товару.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (ст. 4-3 ГПК України).

Згідно ст. 33, ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором, відповідач факт прострочення сплати коштів за отриманий товар не спростував. За таких обставин позовні вимоги задовольняються частково, з відповідача підлягає до стягнення 43560 грн. 00 коп. основного боргу; 42557 грн. 32 коп. інфляційних втрат; 3655 грн. 00 коп. - 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49 (ч. 5), 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, код ЄДРПОУ 05756783 на користь Приватного підприємства "КОНТРАНС-СЕРВІС", АДРЕСА_1, 79002, код ЄДРПОУ 33862812 - 43560 грн. 00 коп. основного боргу; 42557 грн. 32 коп. інфляційних втрат; 3655 грн. 00 коп. - 3% річних; 1347 грн. 72 коп. - судового збору .

3. В частині вимог про стягнення 4149,53 грн. пені у позові відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.02.2017 року

Суддя І.І.ПУШКО