Постанова

від 07.02.2011 по справі 2а/2570/371/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2570/371/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2011 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заяць О.В.,

при секретарі Сапоненко А.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Козелецького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття,-

В С Т А Н О В И В :

Козелецький районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Козелецький РЦЗ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 6306,95 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в період з 12.09.2006 року по 20.08.2007 року перебував на обліку в Козелецькому РЦЗ та отримував допомогу по безробіттю, в той час як з 07.05.2001 року по 15.05.2008 року був зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності, про що не повідомив Козелецький РЦЗ, що, в свою чергу, є порушенням Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття . За таких обставин відповідач не мав права перебувати на обліку в центрі зайнятості та отримувати допомогу по безробіттю.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити, оскільки при постановці на облік до Козелецького районного центру зайнятості в 2006 році він підприємницькою діяльністю не займався, так як 21.02.2003 року було прийнято судове рішення про припинення його підприємницької діяльності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про зайнятість населення безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

В Україні до зайнятого населення, відповідно до п. б ч. 3 ст. 1 Закону України Про зайнятість населення , належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України Про особисте селянське господарство .

Пунктом 1 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. N 219 до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.

ОСОБА_3 05.09.2006 року звернувся до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні та, в зв'язку з відсутністю підходящої роботи 12.09.2006 року, Козелецьким РЦЗ було прийнято рішення про надання статусу безробітного та призначена виплата допомоги. В заяві відповідачем особисто зазначено, що станом на 12.09.2006 року він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, не отримує пенсію.

На підставі обміну інформації між центрами зайнятості та державними реєстраторами, що здійснюється згідно з Порядком взаємодії субєктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженим наказом Держпідприємництва, ДПА, Держкомстату від 07.12.2005 року № 121/560/406, постановою правління Пенсійного фонду України від 07.12.2005 року № 23-3, постановою правління Фонду загальнообов?язкового державного соціального страхування на випадок безробіття від 07.12.2005 року № 368, Козелецьким РЦЗ 18.08.2010 року було отримано відомості від державного реєстратора, відповідно до яких ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа - підприємець з 07.05.2001 року та державна реєстрація припинення його підприємницької діяльності відбулась 15.05.2008 року, що підтверджується листом державного реєстратора від 18.08.2010 року та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ст. 43 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Стаття 46 вищевказаного Закону передбачає, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Згідно ч. 5 ст. 49 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами дев'ятою - вісімнадцятою статті 47 цього Закону.

Так, відповідно до ст. 47 вказаного Закону, для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах); довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості. За відсутності підстав для залишення документів, які передбачені частиною тринадцятою цієї статті, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Аналіз вищевказаних норм законодавства дає підстави вважати, що рішення суду про припинення підприємницької діяльності з підстав, що не пов'язані з банкрутством, є лише першим кроком до державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, та вподальшому передбачає ряд обов'язкових дій, які передують внесенню державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, який, у відповідності до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , є заключним етапом в процедурі припинення підприємницької діяльності особи.

Таким чином, з наведеного вбачається, що ОСОБА_2 в період з 07.05.2001 року по 15.05.2008 року був зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. N 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за N 915/5136 передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

За таких обставин, відповідач безпідставно отримував допомогу по безробіттю, оскільки займався підприємницькою діяльністю, про що не повідомив центр зайнятості всупереч ст. 36 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки про виплачене Козелецьким РЦЗ матеріальне забезпечення ОСОБА_2 за період з 12.09.2006 року по 20.08.2007 року становить 6306,95 грн.

На підставі ч. 3 ст. 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття директором Козелецького РЦЗ прийнято наказ № 138 від 23.08.2010 року про повернення громадянином ОСОБА_2 коштів в розмірі 6306,95 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 23.08.2010 року було направлено відповідачу листа № 1135 з пропозицією добровільного повернення незаконно отриманого матеріального забезпечення, однак на час звернення до суду кошти в добровільному порядку ОСОБА_4 не повернуто.

Відповідно до ст. 39 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Козелецького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 підлягають задоволенню, оскільки є законними та обґрунтованими, а незаконно отримане матеріальне забезпечення стягненню на користь Козелецького районного центру зайнятості.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Козелецького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Козелецького районного центру зайнятості незаконно виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 6306 (шість тисяч триста шість) грн. 95 коп. на р\р 37173300901163, код 21399561, банк ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, одержувач Козелецький районний центр зайнятості .

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя: О.В. Заяць