Рішення

від 09.02.2017 по справі 165/2677/16-ц

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 165/2677/16-ц

Провадження 2/165/162/17

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого Лизун Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Гнатюк К.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 ЛТД про захист прав споживача, визнання недійсним договору ревардингу №131129 від 26 листопада 2016 року з додатками та стягнення коштів,

встановив:

20 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ ОСОБА_2 ЛТД про захист прав споживача, визнання недійсним договору ревардингу №131129 від 26 листопада 2016 року з додатками (далі Договір) та стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 26 листопада 2016 року між ним та відповідачем ТОВ ОСОБА_2 ЛТД укладено Договір, згідно якого ТОВ ОСОБА_2 ЛТД зобов'язувалось придбати у свою власність та передати йому у користування та володіння автомобіль Кіа Sportage моделі Luxe 2.0 D AT 4WD, а він зобов'язувався сплачувати ревардингові платежі відповідно до умов договору. На виконання умов Договору 26 листопада 2016 року він сплатив відповідачу 64800 гривень. Спірний Договір укладався ним з метою набуття права власності на автомобіль для особистих потреб, тому на правовідносини між сторонами поширюються вимоги Закону України "Про захист прав споживачів". У встановлений термін відповідач вказаний транспортний засіб не надав, посилаючись на те, що сума 64800 грн., яку позивач сплатив, є лише вартістю фінансування, тобто одноразовою платою за організацію і оформлення договору, та відмовився в подальшому виконувати умови Договору. Вважає, що укладений Договір не відповідає чинному законодавству, порушує його права споживача та містить несправедливі умови, оскільки встановлює жорстку відповідальність за порушення умов договору лише для споживача, не надаючи йому право вимагати дострокового розірвання договору, передбачає покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, виключає відповідальність відповідача за невиконання та/ або неналежне виконання умов договору і надає йому право не повертати суму комісії за організацію договору у випадку дострокового його розірвання споживачем. Просить визнати недійсним Договір, укладений між ним та відповідачем ТОВ ОСОБА_2 ЛТД , стягнути 64800 грн., сплачених згідно договору та стягнути судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, та просив його задовольнити, не заперечив проти заочного розгляду справи.

Належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи відповідач ТОВ ОСОБА_2 ЛТД в судове засідання не з'явився, причину неявки в судове засідання не повідомив та не подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов є підставним і підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судом встановлено, що 26 листопада 2016 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ ОСОБА_2 ЛТД укладено договір ревардингу №131129 з додатками, за умовами якого постачальник - ТОВ ОСОБА_2 ЛТД зобов'язався придбати та передати на умовах ревардингу у користування та володіння автомобіль Кіа Sportage моделі Luxe 2.0 D AT 4WD, а отримувач - ОСОБА_1 зобов'язався прийняти товар та сплачувати ревардингові та інші платежі згідно з умовами даного договору (а.с.11-20).

Відповідно до п. 2.2. Договору строк користування отримувачем товаром складається з періодів (місяців) згідно з графіком сплати ревардингових платежів (додаток №2 до договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару за формою, встановленою постачальником.

Пунктом п. 3.2 Договору передбачено, що вартість товару на момент укладення даного договору та розмір першого ревардингового платежу вказується в додатку №1 до даного договору, який є його невідємною частиною.

Згідно із додатком №2 до Договору вартість предмета ревардингу складає 324000 грн., а перший ревардинговий платіж 162000,00 грн. (а.с.22).

Відповідно до п. 4.1.1. Договору постачальник зобов'язаний передати у користування та володіння отримувача товар в порядку, встановленому даним договором.

Згідно із п.5.1. Договору товар передається в користування отримувачеві протягом строку, який становить від пяти до ста двадцяти робочих днів з моменту сплати отримувачем на рахунок постачальника першого ревардингового платежу, платежу за передачу товару.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що з дати підписання акту приймання-передачі (якщо інше не буде погоджено між отримувачем та постачальником), отримувач має право користуватися товаром згідно з його звичайним призначенням. Будь-яке користування товаром за межами його звичайного призначення можливе лише за попередньою письмовою згодою постачальника.

26 листопада 2016 року на виконання умов Договору позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 64800 гривень, що підтверджується копією квитанції №0.0 659779151.1 від 26.11.2016, де в графі "призначення платежу" зазначено "сплата вартості фінансування згідно договору №131129" (а.с.25).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Підставами недійсності правочину згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 3 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із визначенням, наведеним у розділі І Договору, ревардингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору ревардингу (а.с.11).

Аналізуючи зміст укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ ОСОБА_2 ЛТД Договору, суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникають між сторонами за таким договором, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Закону України "Про фінансовий лізинг", оскільки містять елементи вказаних договорів, а також нормами Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки позивачем договір укладено з метою набуття права власності на автомобіль для особистих потреб.

Застосовуючи аналогію закону, на підставі ст.8 ЦК України суд при вирішенні даної справи керується зазначеними правовими нормами, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Як передбачено пунктом 3.6. Договору, постачальник не відповідає перед отримувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності товару, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

В той же час Договір не містить вказівки на особу та місцезнаходження продавця, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов продажу товару.

Зазначені умови оспорюваного Договору суперечать вимогам ч.1 ст. 808 ЦК України, яка передбачає, що якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, суд вважає, що у Договорі суттєво обмежені права позивача ОСОБА_1 по відношенню до постачальника у разі неналежного виконання останнім обов'язків, передбачених договором та законом. Звужені також обов'язки постачальника, які передбачені ч.2 ст.10 Закону України Про фінансовий лізинг , положеннями ЦК України , оскільки лише п.4.1.1. Договору передбачено єдиний обов'язок постачальника передати у користування та володіння отримувача товар в порядку, встановленому цим договором (передати у власність обов'язок відсутній), повністю виключена відповідальність постачальника за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі товару та його належної якості, одночасно значно розширені права постачальника.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (далі Закон) містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

У розумінні Закону несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (п. 2, 3 ч.3 ст.18 Закону); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч.3 ст.18 Закону).

Так, за змістом пунктів 5.4, 8.3, 8.8, 8.13 Договору розмір Ревардингової плати може індексуватися та змінюватися залежно від зміни законодавства, розміру податків і прирівняних до них платежів, зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета договору, проте формули перерахунку цей договір не передбачає.

Згідно умов п. 8.15 Договору у разі відмови позивача від підписання додаткової угоди про коригування розміру платежів та вартості предмета договору відповідач має право в односторонньому порядку розірвати договір, вимагати повернення предмета договору, а сплачені споживачем платежі не повертаються.

Договір також встановлює обмеження права позивача на дострокову сплату ревардингових платежів, а також передбачає застосування штрафних санкцій за таке дострокове виконання зобов'язань (п. 8.1.4.).

Положеннями розділу 12 Договору встановлено жорстку односторонню відповідальність одержувача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а й за розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору.

Дослідивши письмові докази у справі, заслухавши пояснення позивача, суд приходить до висновку, що умови укладеного між сторонами Договору є несправедливими, оскільки порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Ч. 6 ст. 18 Закону встановлено, що у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно із п.4 ч.1 ст.34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Судом встановлено, що ТОВ ОСОБА_2 ЛТД не внесено до Державного реєстру фінансових установ, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, статусу фінансових установ відповідач не набував, ліцензії на надання фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб не отримував (а.с. 59, 60).

З наведеного випливає, що відповідач уклав Договір із позивачем без відповідної ліцензії.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_1 заперечує дійсність Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, а зміст цього Договору суперечить вимогам цивільного законодавства, його умови є несправедливими в розумінні Закону України Про захист прав споживачів , правочин вчинено ТОВ ОСОБА_2 ЛТД без відповідної ліцензії, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та визнає Договір недійсним.

Згідно із ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки 26 листопада 2016 року позивач ОСОБА_1 сплатив на рахунок відповідача 64800 грн. на виконання умов Договору, який судом визнано недійсним, на вимогу позивача необхідно застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 одержані за недійсним договором кошти в сумі 64800 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача в дохід держави 1199,20 грн. судового збору.

Керуючись ст.10, ст.11, ст.60, ст.61, ст.88, ст.209, ст.ст.212-215, ст.ст.224-226 ЦПК України, на підставі ст.203, ст.215, ст.216, ст.227 ЦК України, ст.ст.18, 22 Закону України Про захист прав споживачів , суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір ревардингу №131129 від 26 листопада 2016 року з додатками, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 ЛТД та ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 ЛТД в користь ОСОБА_1 64800 (шістдесят чотири тисячі вісімсот) грн., сплачених згідно договору ревардингу №131129 від 26 листопада 2016 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 ЛТД в дохід держави 1199 (одну тисячу сто дев'яносто дев'ять) грн. 20 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом десяти днів з дня отримання його копій.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя Ю.В. Лизун