Ухвала

від 16.02.2017 по справі 825/3819/15-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 лютого 2017 року м.Чернігів Справа № 825/3819/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участі секретаря Пархомчука Д.А.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Менського районного центру зайнятості до Волосківської сільської ради, ОСОБА_3 про стягнення суми виплаченого забезпечення

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Менського районного центру зайнятості до Волосківської сільської ради, ОСОБА_3 про стягнення з Волосківської сільської ради 11314,55 грн.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.01.2016 провадження по справі зупинено до розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційної скарги Волосківської сільської ради на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 02.03.2015 та рішення апеляційцного суду Чернігівської області від 15.09.2015 справі за позовом ОСОБА_3 до Волосківської сільської ради Менського району Чернігівської області, третьої особи Відділу культури та туризму Менської районної державної адміністрації Чернігівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання незаконним розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди по цивільній справі № 738/167/14-ц.

09.02.2017 від представника Менського районного центру зайнятості надійшло клопотання про поновлення провадження у справі з огляду на те, що ухвалою Вищого спеціалізованого судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.01.2017 касаційну скаргу Волосківської сільської ради відхилено.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.02.2017 провадження у справі поновлено та призначено до судового розгляду.

15.02.2017 на судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі № 825/3819/15-а, оскільки спір про стягнення зазначеної суми не є публічно-правовим в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача на судовому засіданні заперечував проти закриття провадження у справі.

Від представника Волосківської сільської ради заперечень проти закриття провадження не надійшло.

ОСОБА_3 на судове засідання не з'явилась про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином відповідно до приписів статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у цій справі, з огляду на таке.

26.08.2014 до Менського районного центру зайнятості звернулась ОСОБА_3 із заявою про надання статусу безробітного на підставі цього Менським районним центром зайнятості 26.08.2014 ОСОБА_3 надано статус безробітної, як такої, що шукає роботу (а.с.16).

02.09.2014 наказами Менського районного центру зайнятості № НТ140902 ОСОБА_3 призначено допомогу по безробіттю та розпочато виплату допомоги по безробіттю, що підтверджується витягом із наказів про прийняття рішення по ОСОБА_3 Менським районним центром зайнятості від 21.09.2015 (а.с.15).

15.09.2015 розпорядженням Волосківської сільської ради Менського району Чернігівської області № 30 Про особовому складу на виконання рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 15.09.2015 поновлено ОСОБА_3 на посаді директора Волосківського будинку культури (а.с.11).

21.09.2015 Менським районним центром зайнятості на адресу голови Волосківської сільської ради надіслано претензію № 03/1363 з вимогою повернути кошти протягом 30-ти днів з дня отримання претензії, але станом на день звернення до суду кошти в розмірі 11314,55 грн. до Менського районного центру зайнятості не надходили.

З матеріалів справи вбачається, що 02.03.2015 рішенням Менського районного суду Чернігівської області позов ОСОБА_3 до Волосківської сільської ради Менського району Чернігівської області, третьої особи Відділу культури та туризму Менської районної державної адміністрації Чернігівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання незаконним розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з Волосківської сільської ради Менського району Чернігівської області на користь ОСОБА_3 2000,00 (дві тисячі) гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Волосківської сільської ради Менського району Чернігівської області на користь держави 243,60 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, Волосківська сільська Рада звернулась із апеляційною скаргою до апеляційного суду Чернігівської області, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції матеріального та цивільного права, просила скасувати таке рішення суду, а в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити повністю.

ОСОБА_3 також подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати це рішення суду та задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

21.04.2015 ухвалою апеляційного суду Чернігівської області апеляційні скарги Волосківської сільської ради Менського району Чернігівської області та ОСОБА_3 відхилені, а рішення Менського районного суду Чернігівської області від 02 березня 2015 року залишено без змін.

15.07.2015 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги ОСОБА_3 та Волосківської сільської ради Менського району Чернігівської області задоволено частково.

Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 21 квітня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

15.09.2015 рішенням апеляційного суду Чернігівської області скасовано рішення Менського районного суду від 02.03.2015. Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково та поновлено ОСОБА_3 строк звернення до суду. Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Волосківської сільської ради №16 від 08.04.2014 та розпорядження голови Волосківської сільської ради № 12 від 11.04.2014. Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді директора Волоськівського будинку культури з 12.04.2014 та стягнуто з Волосківської сільської ради Менського району на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.04.2014 по 15.09.2015 в сумі 22 581 (двадцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят одну гривню 96 копійок), (обов'язкові платежі з даної суми не утримані).

З наведених підстав Волосківська сільська рада звернулась із касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та 30.10.2015 відкрито касаційне провадження та ухвалою Вищого спеціалізованого судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.01.2017 касаційну скаргу Волосківської сільської ради відхилено.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам суд приходить до такого висновку.

В силу положень пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Так, згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до частини четвертої статті 50 КАС громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Аналіз пунктів 1- 4 частини четвертої статті 50 КАС свідчить, що громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Крім того, пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Частиною четвертою статті 35 Закону № 1533-ІІІ передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, утримується із роботодавця.

Отже, спір про стягнення зазначених сум не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції, а тому висновок суду касаційної інстанції про те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 21.12.2016 у справі № 21-2735а16.

Відповідно до частини другої статті 161 КАС України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права (частина перша стаття 244-2 КАС України).

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що ініційований позивачем спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, а тому на нього не поширюється компетенція адміністративного суду.

Відтак провадження у цій адміністративній справі підлягає закриттю на підставі положень пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України з одночасним роз'ясненням позивачу можливості звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів в порядку господарського судочинства.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI ''Про судовий збір'' передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Тому, виходячи із дійсного правового регулювання, та беручи до уваги, що справу яка розглядається не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд дійшов висновку повернути з Державного бюджету України на користь Менського районного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 21404888) судові витрати в розмірі 1218,00 грн., згідно платіжного доручення № 948 від 15.12.2015.

Керуючись ст.ст. 157, 165, 186, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі № 825/3819/15-а закрити.

Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду з позовом в порядку господарського судочинства.

Повернути з Державного бюджету (р/р 31216206784002 в ГУДКС України у Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398, отримувач платежу УК у м. Чернігові/м. Чернігів/ 22030001) на користь Менського районного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 21404888) судові витрати в розмірі 1218,00 грн., згідно платіжного доручення № 948 від 15.12.2015.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Суддя І.І. Соломко