ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
14.02.2017 Справа № 904/12502/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіпартс", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ АВТО", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 9 849,07 грн. за договором поставки
Суддя Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання Гриценко І.О.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіпартс" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ АВТО" суму основного боргу у розмірі 5 737,60 грн., пеню - 799,81 грн., 3% річних - 105,20 грн. інфляційні втрати - 337,66 грн. та штраф у розмірі 2 868,80 грн. за договором поставки № ДПК- 200815-01 від 20.08.2015р.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.
Позивач у судове засідання не з'явився направив до суду клопотання, в якому просить розглянути справу без його участі та повідомляє про часткову оплату відповідачем боргу у розмірі суми основного боргу 5 737,60 грн. та просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 4 111,47 грн., яка складається з 799,81 грн. - пені, 105,20 грн. - 3 % річних, 337,66 грн. - інфляційних збільшень, 2 868,80 грн. - 50% штрафу.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзив на позов не надав.
Суд вважає, що відповідач про розгляд справи в господарському суді був повідомлений належним чином на підставі наступного.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.(п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р.)
Так, ухвалу від 24.01.2017р. відповідач отримав 01.02.2017р., про що свідчить поштове повідомлення № 4905200611842 (а.с. 43).
Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).
Отже, приймаючи до уваги, що відповідач знав про наявність в господарському суді справи, він не був позбавлений можливості після отримання ухвали про порушення провадження у справі з'ясувати, як в телефонному режимі, так і на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень стан розгляду справи та надати свої заперечення на позов та докази в їх обґрунтування.
Також в ухвалі, яка була отримана відповідачем зазначено, що інформацію про дату та час розгляду справи можна отримати за електронною адресою суду: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\ .
Всупереч цьому, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами та не вжив заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.
24.01.2017р. у судовому засіданні розгляд справи відкладався на 14.02.2017р.
Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи не заявлялись.
В судовому засіданні 14.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
20.08.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіпартс» (далі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСЛ АВТО» (далі - Відповідач, Покупець) укладено договір поставки № ДПК-200815-01 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язаний протягом дії договору постачати покупцю товар (запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), авто хімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількістю, що остаточно погоджується сторонами в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору (далі за текстом товар), а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.
Загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що постачається за цим договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, який постачається окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов договору протягом його дії (п. 1.2. Договору).
Загальна суму договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії договору (п. 1.3. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та дії до 31 грудня поточного року включно.
У разі відсутності до дати закінчення строку дії договору повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін про небажання продовжити дію договору., термін дії цього договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року (п. 2.2.).
Згідно п. 4.1. Договору ціна товару вважається остаточно визначеною сторонами в видатковій накладній на момент постання (передачі) партії товару, з урахуванням потожень п. 5.2. цього договору.
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по видатковій накладній партію товару у встановлений сторонами термін.
При поставці товару на умовах 100% передоплати згідно рахунка постачальника, товар повинен бути оплачений покупцем у встановлений у рахунку строк, проте не більше ніж протягом 3 банківських днів, з дати його виставлення. Товар передається (відпускається) після обов'язкового надходження (отримання) суми передоплати на банківський рахунок постачальника до моменту відпуску товару по видатковій накладній (п.п. 5.1.1. Договору).
Відповідно до п.п. 5.1.2. Договору, якщо партію товару відпущено покупцю без здійснення передоплати, товар вважається поставленим на умовах відстрочення платежу. При проведенні постачання з відстроченням платежу покупець сплачує вартість партії товару протягом терміну, зазначеного у видатковій накладній, за якою товар відпущено покупцю. Якщо строк розрахунків у видатковій накладній не зазначений, відстрочка платежу складає 7 календарних днів з дати виписки видаткової накладної.
Як зазначив Позивач, на виконання умов договору ним поставлено Відповідачеві товар на загальну суму 152 532,71 грн., Відповідач розрахувався за поставлений товар частково у сумі 146 795,11 грн., на підставі чого у нього виникла заборгованість у сумі 5 737,60 грн., що стало причиню спору.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
05.01.2017р. відповідач сплатив позивачеві суму основного боргу у розмірі 5 737,60 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 45).
Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Згідно п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
На підставі викладеного, в частині стягнення 5 737,60 грн. основної заборгованості провадження у справі підлягає припиненню, у зв'язку з її погашенням відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 799,81 грн., 3 % річних - 105,20 грн. за період з 29.02.2016р. по 10.10.2016р., інфляційні втрати - 337,66 грн. за період з березня 2016р. по вересень 2016р. та 50% штрафу - 2 868,80 грн.
Відповідно до п. 10.2. Договору при прострочені оплати товару покупець, за письмовою вимогою постачальника, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням.
Згідно п. 10.5. Договору при прострочення оплати більш одного місяця, постачальник має право, крім стягнення передбачених п. 10.2 суми боргу та пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50 відсотків від суми заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого періоду не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі що умова договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строк, за який нараховуються штрафні санкції.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Перевіривши розрахунки надані Позивачем, судом встановлено, що пеня нарахована не вірно - за весь період прострочення оплати - з 29.02.2016р. по 10.10.2016р.
Однак, суд зазначає, що відносно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду . Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін . Необхідно також мати на увазі, що умова п.10.2. договору про оплату пені за кожен календарний день періоду виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого , ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку , за який нараховуються штрафні санкції.
З врахуванням викладеного розмір пені слід розраховувати з 01.03.2016р. по 02.09.2016р., що становить 1 074,46 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума пені заявлена позивачем 799,81 грн.
Нарахування 50% штрафу у розмірі 2 868,80 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
3% річних за період 01.03.2016р. по 10.10.2016р. становлять 104,92 грн. та підлягають до стягнення.
В частині стягнення 3% річних у сумі 0,28 грн. слід відмовити.
Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з березня 2016р. по вересень 2016р. становлять 337,66 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В силу вказаної норми обов'язок доведення обставин покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача пені у сумі 799,81 грн., 3% річних - 104,92 грн. інфляційних втрат 337,66 грн., 50% штрафу - 2 868,80 грн.
В частині стягнення 5 737,60 грн. основної заборгованості провадження у справі підлягає припиненню.
В частині стягнення 3% річних у сумі 0,28 грн. слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю
З огляду на викладене, позивач може звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення сплаченого судового збору у розмірі 575,24 грн.
Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 267 525, 526, 527, 530, Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34,36, 38, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ АВТО" (49052, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Орловська, буд. 21, код ЄДРПОУ 39629159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіпартс" (04073, м. Київ, вул. Скляренка, 1, код ЄДРПОУ 36698083) пені у сумі 799,81 грн . (сімсот дев'яносто дев'ять грн. 81 коп.), 3% річних - 104,92 грн . (сто чотири грн. 92 коп.), інфляційних втрат - 337,66 грн. (триста тридцять сім грн. 66 коп.), 50% штрафу - 2 868,80 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят вісім грн. 80 коп.) , витрати по сплаті судового збору - 802,58 грн. (вісімсот дві грн. 58 коп.), про що видати наказ.
В частині стягнення 5 737,60 грн. основної заборгованості провадження у справі припинити.
В частині стягнення 3% річних у сумі 0,28 грн. - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення, оформленого
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,
- 16.02.2017р.
Суддя ОСОБА_1
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 14.02.2017 |
Оприлюднено | 21.02.2017 |
Номер документу | 64759287 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Назаренко Наталія Григорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Назаренко Наталія Григорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Назаренко Наталія Григорівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні