Ухвала

від 09.02.2017 по справі 522/19256/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/648/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.

при секретарі - Ярахмедові Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2016 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення збитків у сумі 1 285 000 гривень,

ВСТАНОВИЛА:

12.10.2016 року, ОСОБА_3 звернулась із позовом про стягнення з відповідачки збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 618 960 гривень, і, уточнивши 21.10. 2016 року вимоги, просила стягнути упущену вигоду у сумі 50 000 доларів США еквівалент 1 286 000 гривень, а також подала клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0451 га по вул. Червоних Зорь №12, ділянки 7,12 у м. Одесі (а. 3,45,17,18,28 виділених матеріалів).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.10.2016 року відкрито провадження у справі (а.29 виділених матеріалів).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.10.2016 року клопотання про забезпечення позову задовлено: суд наклав арешт на земельну ділянку площею 0,0451 га по вул. Красних Зорь,12 , земельна ділянка 7,12 у м. Одесі, яка належить відповідасці ОСОБА_2 (а. 30 виділених матеріалів).

В апеляційній скарзі представник відповідачки просить ухвалу суду від 21.10.2016 року про забезпечення позову скасувати і постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на незаконність ухвали і відсутність підстав для забезпечення позову.

У засіданні колегії суддів: представник відповідачки скаргу підтримав; представник позивачки скаргу не визнав.

Ухвала суду першої інстанцїі підлягає скасуванню з передачею заяви на новий розгляд на підставі ст. 312 ч.1 п. 3 ЦПК України.

Згідно зі ст. 312 ч.1 п.3 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Позивачка, уточнивши вимоги, просила стягнути з відповідачки збитки у вигляді упущеної вигоди у сумі 50 000 доларів США, еквівалент 1 285 00 гривень, посилаючись на існування з 2009 року по 2014 рік зобов'язання між позивачкою та ОСОБА_4 і

порушення її права власності на житловий будинок та земельну ділянку по вул. Червоних Зорь,12-Б у м. Одесі (а.3-11,28 виділених матеріалів).

Суд, вирішуючи заяву про забезпечення позову виходив з того, що існує реальна вірогідність відчуження майна третім особам, а також, що невжиття заходів забезпечення

позову зробить неможливим фактичне виконання рішення суду у справі (а.30 виділених

матеріалів).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього або в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст.ст. 151 ч.1, 152 ч.1 п.1 ч.3 ЦПК України).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд, з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, повинен пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача й відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Так, виділені матеріали цивільної справи не містять належних та допустимих доказів стосовно збитків у вигляді упущеної вигоди, а саме: розрахунку збитків із посиланням на стан ринку нерухомості та обгрунтовану середню ставку орендної плати на житловий будинок у відповідній місцевості на час вирішення судом заяви про забезпечення позову, тобто станом на 21 жовтня 2016 року.

Разом з тим, з приєднаного до матеріалів справи договору оренди від 01.10.2009 року вбачається, що щомісячна орендна плата за цим договором становить 1 гривню (п.4.1. договору оренди).

Крім того, відповідно до п.4.3 вказаного договору, по закіченню дії договору або його дострокового розірвання, орендна плата і платежі, обумовлені п. 4.1 договору оренди, сплачуються орендарем до момента передачі об'єкта орендодавцю (а.8-10 виделіних матеріалів).

Позовні вимоги заявлені на суму 50 000 доларів США, між тим, як стверджує апелянт, вартість земельної ділянки, на яку накладено арешт, становить 300 000 доларів США.

Ухвала суду про забезпечення позову не містить обгрунтувань співмірності \неспівмірності\ забезпечення позову на суму в еквіваленті 50 000 доларів США шляхом накладення арешту на земельну ділянку, ринкова вартість якої дорівнює 300 000 доларів США.

Доводи відповідачки у скарзі про те, що ухвалою суду порушується право власності її чоловіка ОСОБА_5 на частину спірної земельної ділянки, який не є відповідачем у даній справі, також заслуговують на увагу.

При вирішенні питання про забезпечення позову слід брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Зі змісту договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.08.2012 року вбачається, що земельна ділянка придбана за згодою чоловіка покупця - ОСОБА_5 (а.с.19-21, п. 5.6 договору).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України).

Наведене свідчить про те, що спірна земельна ділянка, на яку накладено арешт, належить на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_2 і ОСОБА_5

У встановленому законом порядку, питання про поділ \виділ\ частини земельної ділянки, яка належить на праві спільної сумісної власності подружжя, не вирішувалось.

ОСОБА_5 не є відповідачем у даній справі, однак суд вирішив питання про накладення арешту на земельну ділянку, яка знаходиться у його спільній сумісні власності разом із ОСОБА_2

Таким чином, ухвалою суду порушується право власності особи на земельну ділянку, яка не є відповідачем у справі, що є неприпустимим.

Заперечення представника позивачки із посиланням на те, що: у позовній заяві викладені беззаперечні факти стосовно спірної земельної ділянки; відповідачка не з'явилась в грудні 2016 року у судове засідання по даній справі й не отримала нові уточнення до позовної заяви та нові докази щодо ринкових ставок оренди житлових будинків; є рішення апеляційного суду від 26.01.2017 року в іншій справі, яким встановлено факт неправомірного проживання відповідачки у спірному жилому будинку; на відповідачку зареєстровано лише один ліквідний об'єкт нерухомості - не заслуговують на увагу з таких підстав.

Суд, вирішуючи заяву про забезпечення позову, повинен з урахуванням доказів , наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, з'ясувати зокрема, обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.

Апеляціний суд перевіряє законність та обгрунтованість ухвали суду про забезпечення позову станом на час її ухвалення, тобто станом на 21.10.2016 року, у зв'язку з чим обставини, які виникли під час розгляду справи по суті в грудні 2016 року, а також обставини, встановлені на підставі рішення апеляційного суду від 26.01.2017 року, у даному випадку, не можуть прийматись колегією суддів до уваги.

Наявність у відповідачки у власності лише одного, спірного об'єкту нерухомості, з врахуванням встановленого колегією суддів, не є підставою для залишення ухвали про забезпечення позову без змін, оскільки питання про забезпечення позову вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Приймаючи до уваги, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 2 п.3, 312 ч.1 п.3, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2016 року про забезпечення позову - скасувати з передачею заяви про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошенняі оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

ОСОБА_6

ОСОБА_7