Рішення

від 02.02.2017 по справі 905/1660/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.02.2017 Справа № 905/1660/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пилот-Центр", м.Донецьк

про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-Сервіс-Плюс", м.Одеса.

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Говоруна О.В.,

суддів Сковородіної О.М., Бокової Ю.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 621/2 від 26.12.2016;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Дніпро" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пилот-Центр" (далі - відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Ухвалою суду від 13.05.2016 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-Сервіс-Плюс" (далі - третя особа).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та третьою особою був укладений кредитний договір. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем був укладений іпотечний договір № 130112-І/2 від 13.01.2012. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, з огляду на що позивач звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

17.01.2017 до суду позивачем була подана заява про зміну предмету позову, відповідно до якої, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Враховуючи, що позивачем заяву про зміну предмету позову було подано до початку розгляду справи по суті, суд приймає зазначену заяву.

Крім того, 04.07.2016 позивачем було заявлено клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи.

Згідно висновку судового експерта від 18.11.2016 № 1170, вартість будинку з надвірними побудовами загальною площею 52,6 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м, розташованого за адресою: м.Донецьк, Кіровський район, проспект Ленінський, буд. 55В, на момент проведення дослідження складає 324365грн.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Відповідач відзив на позов не надав, тому справу, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

13.01.2012 між позивачем та третьою особою був укладений кредитний договір № 130112-КЛВ (далі - кредитний договір), до якого були внесені зміни:

- договором № 211212 від 21.12.2012 про зміну кредитного договору;

- договором № 110113 від 11.01.2013 про зміну кредитного договору;

- договором № 080813 від 08.08.2013 про зміну кредитного договору;

- договором № 110913 від 11.09.2013 про зміну кредитного договору (а.с.9-37).

Відповідно до п.1.1 договору № 080813 від 08.08.2013 про зміну кредитного договору, пункт 1.1. кредитного договору було викладено в наступній редакції: "позивач відкрив третій особі відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 375000 доларів США. Позичальник зобов'язується повернути кредити не пізніше 08 серпня 2014 року та сплатити проценти за користування кредитами, на умовах передбачених цим договором".

Пунктом 3 договору № 080813 від 08.08.2013 про зміну кредитного договору, пункт 1.4 договору було викладено в наступній редакції "процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 11% річних. Сторони домовились, що у разу прострочення повернення кредиту плата за користування одержаним кредитом в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником встановлюється у розмірі 16% річних за користування кредитними ресурсами".

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами та банківськими виписками по рахункам третьої особи (а.с.63-68).

На час прийняття рішення у справі ані відповідачем, ані третьою особою доказів сплати заборгованості за кредитним договором не надано.

Частиною 1 ст.1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення зазначених вимог закону та договору, третя особа взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала, отримані кошти у встановлені строки не повернула, плату за кредит банку своєчасно та в повному обсязі не сплатила.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вважає обґрунтованим розмір заборгованості третьої особи перед позивачем за кредитом у розмірі 375000 доларів США та 74958,91 доларів США процентів за кредитним договором, нарахованих станом на 30.11.2015.

Відповідно до п. 3.4.13 кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами за користування ними, сплатити банку пеню за кожен день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за умови її нарахування банком.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

За містом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року, юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Пунктом 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» , затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до зазначеного розпорядження, до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, включено м. Донецьк.

Виходячи з наведеного вище, враховуючи що позивачем нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів з 01.12.2014 по 08.02.2015 та з 01.12.2014 по 30.11.2015 відповідно, суд приходить до висновку про безпідставність нарахування позивачем пені.

Таким чином, станом на 30.11.2015, загальний розмір заборгованості третьої особи перед позивачем за кредитом становить 375000 доларів США та 74958,91 доларів США по процентам за користування кредитом, що згідно офіційного курсу Національного банку України на 01.12.2015 (дата розрахунку, яка визначена позивачем в позовній заяві), становить 8980532грн25коп. та 1795122грн42коп. відповідно. Суд вважає за можливе застосувати визначений позивачем офіційний курс гривні до долару США, оскільки як на дату звернення позивача до суду, так і на дату прийняття рішення у справі офіційний курс гривні є нижчим.

З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, 13.01.2012 між позивачем та відповідачем був укладений договір іпотеки № 130112-І/2 (далі - договір іпотеки), згідно умов якого відповідач передав в заставу (іпотеку) позивачу нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 0,10000 га, яка розташована за адресою: м.Донецьк, Кіровський район, проспект Ленінський, буд.55В та житловий будинок з надвірними побудовами загальною площею 52,6 кв.м., розташований за адресою: м.Донецьк, пр.Ленінський,буд.55в. (а.с.40-47).

Відповідно до п.1.5 договору іпотеки, загальна вартість предмету іпотеки за цим договором становить 399500грн.

Згідно з п.5.1 договору іпотеки, позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання строку виконання основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою за цим договором, воно не буде виконано.

Пунктом 5.2 договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має право достроково, незалежно від настання строку виконання боржником основного зобов'язання, звернути стягнення на предмет іпотеки, за цим договором, зокрема, порушенням боржником будь-яких умов кредитного договору в тому числі несвоєчасного повернення наданих кредитних коштів, використання отриманого кредитку не за призначенням, несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами, невиконання вимог іпотек держателя про дострокове повернення кредитних коштів, інших платежів за умовами кредитного договору, а також у разі невиконання будь-яких інших умов кредитного договору.

Згідно з п.6.2 договору іпотеки, у разі порушення боржником умов кредитного договору та/або порушення іпотекодавцем умов цього договору іпотеки іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та/або боржнику письмову вимогу про усунення порушень, з визначенням порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, який має намір обирати іпотекодержатель у випадку невиконання вимоги про усунення порушення. Якщо протягом 30 календарних днів вимога іпотекодержателя залишиться без задоволення, іпотекодержатель набуває права розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору і діючого законодавства.

На підтвердження пред'явлення вимоги до відповідача, позивачем наданий відповідний лист №6/21-6809/1 від 09.10.2015, в якому позивач вимагав від відповідача погашення суми заборгованості за кредитним договором, а в разі несплати відповідачем заборгованості повідомив про можливе застосування процедури звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.56).

Судом прийнято до уваги, що починаючи з 27 листопада 2014 року, на виконання Указу Президента від 14.11.2014 №875/2014 про введення в дію рішення РНБО про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях , а також розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.01.2014 №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження", ДП "Укрпошта" зупинила приймання і доставку поштових відправлень на території Донецької області, яка не контролюються українською владою, зокрема, в м.Донецьк.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

За приписами ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено ч.1 ст.7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч.1 ст.39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Ринкова вартість предмету іпотеки, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 18.11.2016 за № 1170, проведеної Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз, складає 324365грн.

Відповідно до вимог ст.41 Закону України "Про іпотеку", реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Суд також зазначає, що у відповідності до ст.9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку".

Проте, суд зазначає, що вказана норма не перешкоджає суду забезпечити захист порушеного права іпотекодержателя з наступною реалізацією рішення суду в частині продажу предмета іпотеки на торгах після спливу обставин, якими зумовлено зупинення дії відповідних норм Закону України "Про іпотеку".

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

З метою часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Сервіс-Плюс" перед Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 Дніпро" за кредитним договором №130112-КЛВ від 13.01.2012 у сумі 449958,91 доларів США (еквівалент в національній валюті України, згідно офіційного курсу Національного банку України на 01.12.2015, 10775654грн67коп.), яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 375000 доларів США (еквівалент в національній валюті України, згідно офіційного курсу Національного банку України на 01.12.2015, 8980532грн25коп.) та заборгованості за процентами в сумі 74958,91 доларів США (еквівалент в національній валюті України, згідно офіційного курсу Національного банку України на 01.12.2015, 1795122грн42коп.), звернути стягнення на належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Пилот-Центр" майно, а саме на: земельну ділянку загальною площею 0,1000га, яка розташована за адресою м.Донецьк, Кіровський район, проспект Ленінський, буд.55В., кадастровий номер земельної ділянки 1410137100:00:043:0345 (земельна ділянка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Пилот Центр" на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 398819 від 14.07.2011, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №141010002000010 Донецькою регіональною філією Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру") та житловий будинок з надвірними побудовами загальною площею 52,6 кв.м, житловою площею 26,6 кв.м., розташований за адресою: м.Донецьк, пр.Ленінський буд.55, та які передані в іпотеку Публічному акціонерному товариству "ОСОБА_1 Дніпро" за договором іпотеки №130112-І/2 від 13.01.2012, шляхом продажу вказаного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження із встановленням початкової вартості майна в розмірі 324365грн.

Роз'яснити, що відповідно до статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", протягом терміну дії цього закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пилот-Центр" (83058, м.Донецьк, вул.Переїзна, б.3, ідентифікаційний код юридичної особи - 33956355) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 Дніпро (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 3, ідентифікаційний код юридичної особи - 14352406) 4382грн16коп. витрат з оплати судового збору та 1374грн36коп. витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повний текст рішення складений 07 лютого 2017 року.

Головуючий суддя О.В. Говорун

Суддя Ю.В. Бокова

Суддя О.М. Сковородіна