Рішення

від 08.02.2017 по справі 910/20980/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2017№910/20980/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НІКПАС

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільвер Ком

про стягнення 697 808,31 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю НІКПАС (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільвер Ком (далі - відповідач) про стягнення 697 808,31 грн., з яких 186 008,31 грн. заборгованості по орендній платі та 20 000,00 доларів США штрафу, що еквівалентно 511 800,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір оренди, на виконання умов якого позивач передав відповідачу в оренду нежитлове приміщення, проте відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної платі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість та виникли підстави для стягнення штрафу відповідно до п. 9.4. Договору. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2016 порушено провадження у справі № 910/20980/16, її розгляд призначено на 05.12.2016 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 11.01.2017 року в зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

Проте, судове засідання 11.01.2017 року не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2017, після виходу судді Літвінової М.Є. з лікарняного, розгляд справи призначено на 25.01.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 13.02.2017 року в зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

Представники сторін в судове засідання 13.02.2017 року не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 08.02.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.01.2014 року між позивачем (наймодавець) та відповідачем (наймач) було укладено Договір найму (оренди), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубко В.В. за № 101 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору наймодавець передає, а наймач приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, що знаходиться на першому поверсі будинку та загальна площа якого складає 252,0 м.кв. згідно технічного паспорту нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_2, яке належить наймодавцеві на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 31.12.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Каплуном Ю.В. за №20349 та зареєстрованого в Комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 25.01.2010 року за № 4977-П, записаний у реєстрову книгу № 48п-216.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що приміщення передається наймачу виключно для продовження вже існуючого бізнесу франчайзингу Львівської Майстерні Шоколаду, та стосується лише продажу цукерок, та не розповсюджується на роботу кафе.

Розділом 3 Договору сторони визначили порядок передачі приміщення в найм.

Так, за умовами п.3.1. Договору приміщення передається наймодавцем та приймається наймачем за актом приймання-передачі в день підписання цього Договору.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу приміщення, зазначене в п. 1.1., про що свідчить складений між сторонами згідно з п. 3.1. Договору Акт приймання-передачі від 21.01.2014, підписаний представниками сторін без зауважень та заперечень і скріплений печатками обох підприємств.

Відповідно до пункту 5.1. Договору розмір орендної плати за користування приміщенням з дня підписання договору оренди та до 31.01.2014 року складатиме 1 000,00 грн. та повинна бути сплачена протягом 5 календарних днів з моменту підписання цього Договору.

В силу п. 9.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2017 року.

Розмір місячної орендної плати за користування приміщенням з лютого 2014 року до закінчення періоду оренди складатиме 9 900,00 доларів США без ПДВ, та повинна бути сплачена щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця, за винятком останнього місяця, орендна плата за який повинна бути сплачена до 01.04.2014 року (п. 5.2. Договору).

28.01.2014 року сторони уклали Додаткову угоду № 4 до Договору, якою виклали п. 5.2. Договору в новій редакції та визначили, що розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням в період з 01.02.2014 року до 30.04.2016 року (за виключенням останнього місяця оренди) складає 18 000,00 грн. без ПДВ, та повинна бути сплачена не пізніше 10 числа кожного місяця. Від 01.05.2016 року до закінчення періоду оренди щомісячна плата складатиме 9 900,00 доларів США без ПДВ. Усі платежі за користування приміщенням, що зазначені у цій Додатковій угоді, в еквіваленті до іноземної валюти, вносяться в національній валюті України (гривні) згідно офіційного курсу НБУ на день платежу шляхом банківського переказу на рахунок наймодавця, та повинна сплачена не пізніше 10 числа кожного місяця.

За умовами пункту 5.3. Договору всі платежі за користування приміщенням, що зазначені в цьому Договорі в еквіваленті до іноземної валюти, вносяться в національній валюті України (гривні) згідно офіційного курсу НБУ на день платежу шляхом проведення банківського переказу на рахунок наймодавця.

01.12.2014 року сторони уклали Додаткову угоду № 5 до Договору, відповідно до якої наймодавець, згідно з пунктом 6.3.7. Договору, надає свою згоду на передачу наймачем у піднайм приміщення, що є предметом Договору, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, з 01.01.2015 року вказаним нижче суборендарям: 1) ФОП ОСОБА_4, код НОМЕР_1; 2) ФОП ОСОБА_5, код НОМЕР_2; 3) ФОП ОСОБА_6, код НОМЕР_3; 4) ФОП ОСОБА_7, код НОМЕР_4; 5) ФОП ОСОБА_8.

Пунктом 2 вищевказаної Додаткової угоди сторони погодили, що суборендарі будуть сплачувати орендну плату за користування приміщенням безпосередньо наймодавцю у розмірі, передбаченому до сплати наймачем наймодавцю згідно з Договором. Усі акти виконаних робіт будуть підписані виключно між ТОВ НІКПАС з однієї сторони та між ТОВ Сільвер Ком з іншої.

Так, під час дії Договору між позивачем та відповідачем були складені Акти здачі-приймання робіт № 36 від 31.12.2015 на суму 18 000,00 грн., № 20 від 30.07.2015 на суму 18 000,00 грн., № 17 від 30.06.2015 на суму 18 000,00 грн., № 2 від 31.01.2016 на суму 18 000,00 грн., № 11 від 30.04.2015 на суму 18 000,00 грн., № 14 від 31.05.2015 на суму 18 000,00 грн., № 9 від 31.03.2015 на суму 18 000,00 грн., № 8 від 28.02.2015 на суму 18 000,00 грн., № 5 від 31.01.2015 на суму 18 000,00 грн., № 29 від 31.10.2015 на суму 18 000,00 грн., № 23 від 31.08.2015 на суму 18 000,00 грн., № 26 від 30.09.2015 на суму 18 000,00 грн., № 1 від 31.01.2014 на суму 1 000,00 грн., № 2 від 28.02.2014 на суму 18 000,00 грн., № 4 від 31.03.2014 на суму 18 000,00 грн., № 6 від 30.04.2014 на суму 18 000,00 грн., № 8 від 31.05.2014 на суму 18 000,00 грн., № 10 від 30.06.2014 на суму 18 000,00 грн., № 12 від 31.07.2014 на суму 18 000,00 грн., № 14 від 31.08.2014 на суму 18 000,00 грн., № 20 від 30.11.2014 на суму 18 000,00 грн., № 23 від 31.12.2014 на суму 18 000,00 грн., № 16 від 30.09.2014 на суму 18 000,00 грн., № 18 від 31.10.2014 на суму 18 000,00 грн., № 13 від 31.05.2016 на суму 249 143,40 грн., № 11 від 30.04.2016 на суму 18 000,00 грн., № 10 від 31.03.2016 на суму 18 000,00 грн., № 7 від 29.02.2016 на суму 18 000,00 грн., № 15 від 08.06.2016 на суму 65 899,68 грн., № 32 від 30.11.2015 на суму 18 000,00 грн., а всього на суму 802 043, 08 грн.

Згідно з доводами позивача, не спростованими відповідачем, останній взяті на себе зобов'язання в частині сплати орендної плати належним чином не виконував.

За умовами пункту 9.4. Договору якщо наймач прострочує внесення орендної плати більш ніж на 5 календарних днів, та/або прострочує оплату (компенсацію) за комунальні послуги (експлуатаційні послуги, електроенергія, теплопостачання, водовідведення (каналізація) та водопостачання), та/або прострочує будь-які штрафи, що мають бути сплачені наймачем наймодавцеві, більш ніж на 5 календарних днів, наймодавець має право розірвати договір достроково в односторонньому порядку. В такому випадку наймач зобов'язаний звільнити приміщення протягом 1 робочого дня, починаючи з дня отримання письмового повідомлення про розірвання договору від наймодавця, та оплатити орендну плату та інші необхідні платежі за користування приміщенням до дня розірвання Договору.

Листом № 30-05/16 від 30.05.2016 позивач повідомив відповідача про розірвання Договору в односторонньому порядку на підставі п. 9.4. Договору та просив відповідача звільнити приміщення протягом 1 робочого дня.

Означений лист був отриманий відповідачем 08.06.2016 року, про що свідчить підпис керівника відповідача Олійника Д.В. на означеному листі.

Згідно з Актом приймання-передачі від 08.06.2016 відповідач повернув позивачу з оренди спірне приміщення, проте залишок заборгованості в сумі 186 008,31 грн. не оплатив.

Зважаючи на те, що відповідач допустив порушення взятих на себе зобов'язань в частині оплати орендної плати, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю природою є договором оренди.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 283 Господарського кодексу України, відповідно до змісту якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України).

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ст. 524 Цивільного кодексу України).

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ст. 533 Цивільного кодексу України).

Отже, положення чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Як зазначалось судом вище, згідно з п. 5.2. Договору, в редакції Додаткової угоди №4 від 28.01.2014, розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням в період з 01.02.2014 року до 30.04.2016 року (за виключенням останнього місяця оренди) складає 18 000,00 грн. без ПДВ, та повинна бути сплачена не пізніше 10 числа кожного місяця. Від 01.05.2016 року до закінчення періоду оренди щомісячна плата складатиме 9 900,00 доларів США без ПДВ. Усі платежі за користування приміщенням, що зазначені у цій Додатковій угоді, в еквіваленті до іноземної валюти, вносяться в національній валюті України (гривні) згідно офіційного курсу НБУ на день платежу шляхом банківського переказу на рахунок наймодавця, та повинна сплачена не пізніше 10 числа кожного місяця.

За умовами пункту 5.3. Договору всі платежі за користування приміщенням, що зазначені в цьому Договорі в еквіваленті до іноземної валюти, вносяться в національній валюті України (гривні) згідно офіційного курсу НБУ на день платежу шляхом проведення банківського переказу на рахунок наймодавця.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази укладання відповідачем з третіми особами, вказаними у Додатковій угоді № 5 від 01.12.2014 договорів суборенди та сплати означеними особами орендної плати безпосередньо на рахунок позивача.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, оскільки відповідач в обумовлені строки не сплатив орендну плату, відповідний борг в сумі 186 008,31 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 511 800,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 9.4. Договору передбачено, що у випадку одностороннього розірвання Договору наймодавцем, наймач повинен негайно сплатити штраф у розмірі, що є еквівалентом 20 000, 00 доларів США, шляхом банківського переказу на рахунок наймодавця в гривні згідно курсу НБУ на день оплати.

04.11.2016 року позивач направив на адресу відповідача претензію, відповідно до якої вимагав, в тому числі, сплатити штраф на підставі п. 9.4. Договору у розмірі 20 000,00 доларів США, що на день подачі претензії є еквівалентом 511 800,00 грн.

Згідно з даними офіційного веб-сайту Національного банку України (інформаційний ресурс https://bank.gov.ua/control/uk/curmetal/currency/search?formType=searchFormDate&time

_step=daily&date=04.11.2016&outer=table&execute=) станом на 04.11.2016 року офіційний курс долара США по відношенню до гривні складав 2559,4826 грн. за 100 доларів США.

Враховуючи те, що позивачем надано суду належні та допустимі докази звернення до відповідача з повідомленням про одностороннє розірвання Договору на підставі п. 9.4. Договору, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який перевірено судом.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог, вони підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільвер Ком (02140, місто Київ, вулиця Вишняківська, будинок 13-А; код ЄДРПОУ 30370334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НІКПАС (01004, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 20, квартира 20; код ЄДРПОУ 36858201) 186 008 (сто вісімдесят шість тисяч вісім) грн. 31 коп. основного боргу, 511 800 (п'ятсот одинадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. штрафу та 10 467 (десять тисяч чотириста шістдесят сім) грн. 13 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4 . Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.02.2017.

Суддя М.Є. Літвінова