Рішення

від 08.02.2017 по справі 910/20151/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2017Справа №910/20151/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Тайфун-2000"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс"

про стягнення суми боргу 892 521,34 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Спільнік О.Г.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Тайфун-2000" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс", в якому просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 8922 521,34 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором поставки №98 від 01.04.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 р. порушено провадження у справі № 910/20151/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.11.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та дав пояснення по суті спору.

У дане судове засідання представник відповідача не з'явився, вимог суду не виконав повторно, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

У судовому засіданні 08.02.2017 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Тайфун-2000" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс" було укладено договір поставки № 98, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування (далі-товар), а покупець зобов'язується приймати товар, оплачувати його, а також реалізовувати на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, покупець зобов'язаний оплатити вартість поставленого товару протягом 30 календарних днів з дати поставки, вказаної у п. 4.5 договору.

Згідно з п. 4.5 договору, зобов'язання по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі партії товару представнику покупця. Датою поставки товару є дата, вказана у видатковій накладній на поставку товару.

01.04.2014 р. сторонами було підписано специфікацію до договору, якою були погоджені істотні умови договору поставки № 98 від 01.04.2014р.

Додатковими угодами № 5 від 06.03.2015р. та № 12 від 11.03.2016р сторони продовжили строк дії договору до 31.03.2017р.та вказали приклади підписів уповноважених представників постачальника для заповнення накладних по даному договору.

Згідно видаткових накладних № ТБ-0002186 від 07.08.16р. на суму 162 594,00 грн., №ТБ-0002232 від 10.08.16р. на суму 75 456,66 грн., № ТБ-0002259 від 14.08.16р. на суму 160 867,74 грн., №ТБ-0002305 від 17.08.16р. на суму 93 473,82 грн., № ТБ-0002334 від 21.08.16р. на суму 137 938,62 грн., № ТБ-0002378 від 24.08.16р. на суму 75 401,76 грн., № ТБ-0002408 від 28.08.16р. на суму 196 699,14 грн., № ТБ-0002455 від 31.08.16р. на суму 73 650,96 грн. та товарно-транспортних накладних ТТН № 0002307 від 07.08.16р., ТТН № 0002353 від 10.08.16р., ТТН № 0002384 від 14.08.16р., ТТН № 0002430 від 17.08.16р., ТТН№0002463 від 21.08.16р., ТТН № 0002507 від 24.08.16р, ТТН № 0002547 від 28.08.16р., ТТН № 0002588 від 31.08.16р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Тайфун-2000" передало товар на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс" на загальну суму 976 082,00 грн.

Однак Товариство з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс" сплатило вартість отриманого товару частково в розмірі 83 561,36 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати отриманого товару за договором поставки № 98 від 01.04.2014 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 892 521,34 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи із умов договору поставки № 98 від 01.04.2014 р. відповідач зобов'язаний був оплатити товар на підставі наявних в матеріалах справи видаткових накладних та товарно-транспортних накладних в загальному розмірі 976 082,70 грн., однак здійснив оплату товару частково, на суму 83 561,36 грн., а відтак, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 892 521,34 грн.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Оскільки спірні видаткові накладні мають найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, штамп позивача та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків на який посилається позивач, однак суд не вважає його належним та допустимим доказом в даній справі, оскільки акт складений на виконання умов договору № 1598-Д від 01.04.2014р., а в даному випадку судом розглядається заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 98 від 01.04.2014р. Відтак, судом спірний акт не приймається як первинний документ та доказ визнання відповідачем своєї заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, правом надання відзиву не скористався, доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань за договором поставки № 98 від 01.04.2014 р. не надав, обґрунтованих пояснень щодо наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань не навів.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає в обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача за договором поставки № 98 від 01.04.2014 р. заборгованості у розмірі 892 521,34 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Тайфун-2000" задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс" (04060, м. Київ, ВУЛИЦЯ Максима Берлінського, будинок 8, код ЄДРПОУ 33308143), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Тайфун-2000" (ЄДРЮОФОП 34332879; адреса: 61051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 339) основний борг в розмірі 892 521,34 грн. (вісімсот дев'яносто дві тисячі п'ятсот двадцять одна грн. 34 коп.) та 13 387,00 грн. (тринадцять тисяч триста вісімдесят сім грн. 00 коп.) - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 13.02.2017 р.

Суддя Пригунова А.Б.