Ухвала

від 13.02.2017 по справі 910/3992/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

13.02.2017Справа № 910/3992/16

За позовом Першого заступника військового прокурора Центрального регіону України в

інтересах держави в особі

1) Міністерства оборони України

2) Концерну Військторгсервіс

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА Компані

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів

Фонд державного майна України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерінвестгруп

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури: Лесько Г.Є. за посвідченням № 034692 від 05.08.2015 р.;

від позивача-1: Загуменний В.В. за довіреністю № 220/471/д від 26.12.2016 р.;

від позивача-2: Байда О.Г. за довіреністю № 01 від 04.01.2017 р.;

Козоріз А.С. за довіреністю № 03 від 04.01.2017 р.;

від відповідача: Костишенко В.Л. за довіреністю № б/н від 26.12.2016 р.;

від третьої особи-1: Іжаківський А.О. за довіреністю № 378 від 21.11.2016 р.;

від третьої особи-2: не з'явився.

ОСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2016 р. у справі № 910/3992/16 позов задоволено: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю ДПА Компані звільнити та повернути в натурі Концерну Військторгсервіс державний майновий комплекс, розташований за адресою: провулок Бородянський, 3 в м. Києві; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю ДПА Компані передати Концерну Військторгсервіс державний майновий комплекс, розташований за адресою: провулок Бородянський, 3 в м. Києві, шляхом підписання акту приймання-передачі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА Компані на користь Військової прокуратури Центрального регіону України судовий збір у розмірі 2 756,00 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА Компані в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 10 491,50 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 р. рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2016 р. у справі № 910/3992/16 скасовано; в задоволенні позову відмовлено повністю; стягнуто з Військової прокуратури Центрального регіону України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА Компані 14 572,25 грн. судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2016р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2016р. у справі № 910/3992/16 скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-23/2464 від 25.11.2016 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3992/16. В результаті повторного автоматизованого розподілу зазначену справу передано на розгляд судді Літвіновой М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.11.2016 р. суддею Літвіновою М.Є. прийнято справу № 910/3992/16 до свого провадження, її розгляд призначено на 12.01.2017 р.

Проте, 12.01.2017 р. судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2017р., після виходу судді Літвінової М.Є. з лікарняного, розгляд справи № 910/3992/16 було призначено на 25.01.2017 р.

Представник відповідача в судове засідання 25.01.2017р. не з'явився, проте 24.01.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, клопотання про зупинення провадження у справі № 910/3992/16 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 826/1138/16, клопотання про зупинення провадження у справі № 910/3992/16 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 826/18756/16, клопотання про зупинення провадження у справі № 910/3992/16 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 826/18757/16, що розглядаються в окружному адміністративному суді міста Києва.

Крім того, 24.01.2017 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду на підставі статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 25.01.2017 р. представники прокуратури та позивачів заперечували проти задоволення вищевказаних клопотань відповідача.

Заслухавши думку присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу щодо поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд вирішив залишити його без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , відповідно до якого господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи те, що до поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи не надано жодних доказів в підтвердження викладених в ньому обставин та неможливості направити в судове засідання іншого представника, суд залишає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи без задоволення.

В судовому засіданні 25.01.2017 р. представником позивача-2 подані письмові пояснення та додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Також, в судовому засіданні 25.01.2017 р. представником позивача-2 подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим суб'єктам господарювання, крім власника, здійснювати будь-яку господарську діяльність та використовувати майновий комплекс загальною площею 12 354, 9 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, пров. Бородянський, 3.

Представники прокуратури та позивача-1 в судовому засіданні 25.01.2017 р. просили суд задовольнити подану позивачем-2 заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представники третіх осіб в судове засідання 25.01.2017 р. не з'явились, про причину неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні 25.01.2017р. суд відклав розгляд поданої позивачем-2 заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, а також поданих відповідачем клопотань про зупинення провадження у справі та залишення позову без розгляду до встановлення фактичних обставин справи.

Так, потрібно враховувати, що процесуальний закон не містить положень щодо обов'язку суду негайно після подання відповідного клопотання вирішити питання про його задоволення чи відхилення. Заявлені клопотання мають бути відображені в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81-1 ГПК України), а суд відповідно, якщо виходячи з суті клопотання та стадії розгляду справи, неможливо визначитись щодо його відповідності обставинам справи, - не позбавлений права відкласти його розгляд до встановлення фактичних обставин, достатніх для з'ясування обґрунтованості клопотання, але в будь-якому випадку воно має бути розглянуто до прийняття рішення у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2017 р. в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 910/3992/16, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 08.02.2017 р.

В судовому засіданні 08.02.2017 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13.02.2017 р.

10.02.2017р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача-2 подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

13.02.2017р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника третьої особи-1 надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 13.02.2017р. суд, заслухавши думку присутніх учасників судового процесу, дійшов висновку про те, що подана представником позивача-2 заява про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного.

Так, в означеній заяві позивач-2 просить суд з метою недопущення втрати, знищення або зменшення вартості державного майна заборонити ТОВ ДПА КОМПАНІ, ТОВ ФОРТУНА ІНЦИТАТУС та іншим суб'єктам господарювання, крім власника, здійснювати будь-яку господарську діяльність та використовувати майновий комплекс загальною площею 12 534, 9 м.кв., що розташований за адресою: м. Київ, пров. Бородянський, 3.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом вказаної статті, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна навести доводи адекватності засобу забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Згідно зі ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду.

Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду, адже інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Як на тому наголошено в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.09.2015 р. у справі № 905/3147/14-908/4637/14.

Обґрунтовуючи подану заяву позивач-2 вказує на те, що відповідач та інші суб'єкти господарювання займають спірний майновий комплекс та здійснюють на його території несанкціоновану господарську діяльність, чим наносять великих збитків державі в особі Міністерства оборони України, Концерну Військторгсервіс , що може потягнути за собою як знищенні державного майна так і зменшення його вартості.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні жодні докази в підтвердження того, що відповідачем чи іншими особами вчиняються будь-які дії, спрямовані на пошкодження або знищення спірного нерухомого майна, внаслідок чого виконання рішення у даній справі стане неможливим.

Таким чином, судом не встановлено наявності жодних доказів, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову, а заява позивача-2 про забезпечення позову всупереч положенням статей 33, 66 Господарського процесуального кодексу України необґрунтована та базується лише на власних міркуваннях і припущеннях.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам держави до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів держави без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, в судовому засіданні 13.02.2017р. судом були розглянуті подані відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі №910/3992/16 до вирішення пов'язаних з нею інших справ №826/18757/16, № 826/18756/16, №826/1138/16, що розглядаються Окружним адміністративним судом міста Києва.

Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Разом з тим, відповідач належним чином не обґрунтував, яким чином розгляд справ №826/18757/16, № 826/18756/16, № 826/1138/16 унеможливить розгляд заявлених позовних вимог у справі №910/3992/16, та не зазначив наявність певних обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження судом наданих сторонами доказів під час розгляду даної справи (№ 910/3992/16) та встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Таким чином, відповідачем у поданих клопотаннях не наведено достатньо обґрунтованих та переконливих доводів, у чому саме полягає неможливість розгляду даної справи, та які обставини не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.

З урахуванням викладеного, розгляд Окружним адміністративним судом міста Києва справ № 826/18757/16, № 826/18756/16, № 826/1138/16 не є перешкодою для встановлення відповідно до ст. 43 ГПК України суттєвих обставин у даній справі (№ 910/3992/16) при її розгляді господарським судом, а конкретні обставини даної справи надають можливість розглянути даний спір без очікування результатів вказаних вище інших справ.

Отже, у даному випадку відсутня така умова зупинення провадження у справі як неможливість розгляду справи. З огляду на викладене, обставини, наведені відповідачем у клопотаннях про зупинення провадження у справі, не є підставами для зупинення провадження у справі № 910/3992/16, у зв'язку з чим вказані клопотання задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу по суті заявлених позовних вимог, з метою витребування від сторін додаткових пояснень та доказів, суд дійшов висновку про необхідність відкласти розгляд справи

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Оцінюючи правову та фактичну складність справи, слід враховувати, зокрема, наявність обставин, що утруднюють розгляд справи; кількість співпозивачів, співвідповідачів та інших учасників процесу; необхідність проведення експертиз та їх складність; участь у справі іноземного елемента та необхідність з'ясування і застосування норм іноземного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, необхідність витребування нових доказів.

Враховуючи неявку повноважного представника третьої особи-2 у судове засідання та невиконання ним вимог ухвал суду, з метою створення учасникам судового процесу необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Концерну Військторгсервіс про вжиття заходів до забезпечення позову залишити без задоволення.

2. Розгляд справи № 910/3992/16 відкласти на 22.02.17 р. о 11:40 год. , про що повідомити учасників судового процесу. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б в залі № 2 (корпус Б).

3. Прокурору надати суду:

- письмові пояснення з врахуванням висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 16.11.2016 та окремої думки у справі № 910/3992/16, докази на підтвердження своєї правової позиції по суті спору;

- належні докази в підтвердження того, що відповідач на час розгляду справи займає спірне приміщення.

4. Позивачу-1 надати суду:

- письмові пояснення з врахуванням висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 16.11.2016 та окремої думки у справі № 910/3992/16, докази на підтвердження своєї правової позиції по суті спору;

- належні докази в підтвердження того, що відповідач на час розгляду справи займає спірне приміщення;

- письмові пояснення стосовно того, чому саме ним самостійно не вживались заходи щодо подання позову про повернення державного майна.

5. Позивачу-2 надати суду:

- належні докази в підтвердження того, що відповідач на час розгляду справи займає спірне приміщення.

6. Відповідачу надати суду:

- письмові пояснення з врахуванням висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 16.11.2016 та окремої думки у справі № 910/3992/16, докази на підтвердження своєї правової позиції по суті спору.

7. Третій особі-2 надати суду:

- письмові пояснення з врахуванням висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 16.11.2016 та окремої думки у справі № 910/3992/16, докази на підтвердження своєї правової позиції по суті спору.

8. Учасникам судового процесу оформити письмові докази відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України та завчасно подати їх з супровідним листом через відділ діловодства господарського суду міста Києва (пункт 2.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

9. За відсутності витребуваних доказів надати обґрунтовані письмові пояснення з даного приводу.

10. Зобов'язати учасників судового процесу направити для участі у розгляді справи своїх представників, повноваження яких повинні бути оформлені у відповідності з вимогами ст. 28 ГПК України, та надати належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують повноваження представників.

11. Попередити учасників судового процесу, що у разі ухилення від виконання вимог суду та участі у судовому засіданні до них можуть бути застосовані заходи, передбачені п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

12. Явку повноважних представників учасників судового процесу в судове засідання визнати обов'язковою.

Суддя М.Є. Літвінова