Рішення

від 15.02.2017 по справі 910/18396/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2017Справа №910/18396/16 За позовом Державного підприємства "Національний палац мистецтв "Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецька агенція "Тайм-Арт"

про стягнення 181709,44 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача Бригинець С.М. (за дов.)

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 15.02.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом державне підприємство "Національний палац мистецтв "Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецька агенція "Тайм-Арт" про стягнення заборгованості за договором № 24/2012-М від 02.01.2013 про надання послуг по організації та проведенню замовником заходів в сумі 181709,44 грн., з яких: 171850,03 грн. основний борг, 4831,97 грн. пеня, 5407,76 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем договірних зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 порушено провадження у справі № 910/18396/16, розгляд останньої призначено на 17.11.2016.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 17.11.2016 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 12.10.2016 про порушення провадження у справі не виконав.

Ухвалою суду від 17.11.2016 розгляд справи відкладено на 07.12.2016.

Позивачем 06.12.2016 подано документи на виконання вимог ухвали суду, письмові пояснення та клопотання про зменшення позовних вимог. Позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням інфляції у розмірі 170609,06 грн.; пеню у розмірі 4677,25 грн.; 3 % річних у розмірі 5005,62 грн. Загальна сума позовних вимог становить 180291,93 грн.

Відповідач в судове засідання 07.12.2016 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 17.11.2016 про відкладення розгляду справи не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 07.12.2016 продовжено строк вирішення спору за клопотання позивача, розгляд справи відкладено на 18.01.2017.

Через загальний відділ діловодства суду 17.01.2017 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог. Позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням втрат від інфляції у розмірі 164983,05 грн.; пеню у розмірі 9334,33 грн.; та 3% річних у розмірі 5009,57 грн. Загальна сума позовних вимог становить 179326,95 грн. У вказаній заяві позивач зазначив, що послуги за рахунками № 0189 від 13.03.2014 та № 0279 від 09.04.2014 надавались поза межами письмового договору № 24/2012-М від 02.01.2013, а були надані на підставі договорів вчинених у простій письмовій формі.

Судове засідання 16.01.2017 не відбулось, в зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 30.01.2017 розгляд справи призначено на 06.02.2017.

Представник відповідача в судове засідання 06.02.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 06.02.2017 розгляд справи відкладено на 15.02.2017.

Через загальний відділ діловодства суду 10.02.2017 від позивача надійшли додаткові пояснення з розрахунком. У вказаних поясненнях позивач просив зменшити суму позовних вимог та стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням втрат від інфляції у розмірі 129061,92 грн.; пеню у розмірі 7718,39 грн. та 3% річних у розмірі 5631,24 грн. Загальна сума позовних вимог становить 142411,55 грн.

В судове засідання 15.02.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Суд розглянув заяви, подані відповідачем.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вищезазначені заяви, за своєю правовою природою являються заявами про зменшення розміру позовних вимог і були подані до прийняття рішення у справі, а тому приймаються судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахування заяви про зменшення позовних вимог, поданої 10.02.2017 (останньої).

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, з адреси місцезнаходження відповідача до суду повернулась поштова кореспонденція з довідкою ф. 20 "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення (вибули)".

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

02.01.2013 між Державним підприємством "Національний палац мистецтв Україна" (палац) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мистецька агенція "Тайм-Арт" (замовник) укладено договір № 24/2012-М, згідно якого палац зобов'язується надавати послуги за окремими замовленнями по організації та проведенню замовником в малій залі палацу вистав у рамках проект "Театральний центр B.ROOM" протягом строку дії даного договору (надалі "захід"), а замовник зобов'язується приймати та оплачувати палацу зазначені послуги (п. 1.1 договору).

Замовник сплачує вартість послуг за тиждень до початку проведення заходу згідно рахунку-фактури, виставленого палацом відповідно до встановлених розцінок. Надання палацом послуг, передбачених цим договором, здійснюється тільки у разу сплати суми у розмірі та порядку, визначеному даним договором. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані йому палацом послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені даним договором. (п. 2.1, 2.4, 3.3.1 договору).

До матеріалів справи надано копії рахунків-фактури, в яких визначено перелік послуг, які мають бути виконані та їх вартість: № РФ-0770 від 22.08.2013 на суму 54330,00 грн.; № РФ-1085 від 20.11.2013 на суму 8490,00 грн.; № РФ-1088 від 21.11.2013 на суму 11835,00 грн. Загальна вартість послуг, наданих за договором та визначених у вказаних рахунках становить 74655,00 грн.

На підтвердження факту надання послуг за договором позивачем до матеріалів справи додані копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані та скріплені печатками обох контрагентів: № ОУ-770 від 30.09.2013 на суму 54330,00 грн.; № ОУ-1085 від 31.12.2013 на суму 7770,00 грн.; № ОУ-1088 від 24.11.2013 на суму 11835,00 грн. Загальна вартість наданих послуг згідно вказаних актів становить 73935,00 грн. Сторони претензій одна до одної з приводу наданих послуг не мають.

На підтвердження отримання відповідачем від позивача бланків квитків, до матеріалів справи надано витяг з білетної книжки за листопад 2013, грудень 2013, які містять вимоги-доручення на видачу бланків квитків (абонементів) та видаткові накладні на загальну вартість квитків - 720,00 грн.

Судом встановлено, що сума заборгованості за надані послуги та отримані бланки квитків згідно наданих до матеріалів справи актів виконаних робіт та видаткових накладних за договором № 24/2012-М від 02.01.2013 становить 74655,00 грн.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 року, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 9.1 договору).

Судом встановлено, що договір № 24/2012-М від 02.01.2013 припинив свою дію 31.12.2013.

Позивач надав до матеріалів справи рахунки-фактури, в яких визначено перелік послуг, які мають бути виконані та їх вартість: № РФ-0189 від 13.03.2014 на суму 4980,00 грн.: експлуатаційні послуги на проведення заходу в Малій залі 15.03.2014 на суму 2250, 00 грн., експлуатаційні послуги з розміщення банера на суму 300 грн., експлуатаційні послуги на проведення заходу в Малій залі 22.03.2014 на суму 2250,00 грн., комплект бланків квитків на суму 180 грн., рахунок дійсний до оплати до 15.03.2014; № РФ-0279 від 09.04.2014 на суму 11790,00 грн.: експлуатаційні послуги на проведення заходу в Малій залі 15.04.2014 на суму 2250,00 грн., експлуатаційні послуги на проведення заходу в Малій залі 22.04.2014 на суму 2250,00 грн., експлуатаційні послуги на проведення заходу в Малій залі 24.04.2014 на суму 2250,00 грн., комплект бланків квитків на суму 180 грн., експлуатаційні послуги на проведення заходу в Малій залі 26.04.2014 на суму 2250,00 грн., експлуатаційні послуги на проведення заходу в Малій залі 27.04.2014 на суму 2250,00 грн., комплект бланків квитків на суму 180 грн., рахунок дійсний до оплати до 15.04.2014. Загальна вартість послуги, вказана у даних рахунках становить 16770,00 грн.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На підтвердження факту надання послуг позивачем до матеріалів справи додані копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані та скріплені печатками обох контрагентів: № ОУ-189 від 15.03.2014 на суму 2550,00 грн.; № ОУ-189/2 від 25.03.2014 на суму 2550,00 грн.; № ОУ-279 від 30.04.2014 на суму 11250,00 грн. Загальна вартість наданих послуг згідно вказаних актів становить 16350,00 грн. Сторони претензій одна до одної з приводу наданих послуг не мають. Вказані акти здачі-приймання робіт містять посилання на рахунки-фактури № РФ-0189 від 13.03.2014, № РФ-0279 від 09.04.2014 та підтверджують надання послуг, зазначених в рахунках. Отже станом на дату підписання актів відповідач був обізнаний про вартість та перелік наданих послуг, визначених у рахунках та зі строком оплати отриманих послуг. Будь-яких зауважень щодо строків оплати та вартості послуг відповідач у актах не зафіксував.

На підтвердження отримання відповідачем від позивача бланків квитків, до матеріалів справи надано витяг з білетної книжки за квітень 2014, які містять вимоги-доручення на видачу бланків квитків (абонементів) та видаткові накладні на загальну вартість квитків - 360,00 грн.

Згідно ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже сторони досягли домовленості щодо істотних умов договору надання послуг, зокрема їх переліку, вартості та строку оплати. Матеріали справи свідчать про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з надання послуг, укладеного останніми у спрощений спосіб, відтак, істотними умовами договору про надання послуг є предмет (послуга) та ціна, які узгоджені сторонами спору у рахунках-фактурах.

Позивач надав відповідачу обумовлені послуги, а відповідач в свою чергу не оплатив отримані від позивача послуги, в зв'язку з чим утворилась заборгованість.

До матеріалів справи додано гарантійний лист відповідача, в якому він зобов'язується сплатити заборгованість у розмірі 70775,00 грн. до 20.07.2016.

Загальна сума заборгованості за договором № 24/2012-М від 02.01.2013 та договорами, укладеними у спрощений спосіб становить 91425,00 грн.

Отже, спір у справі виник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повноти та вчасності оплати послуг за договорами.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В договорі встановлено, що оплата послуг здійснюється за тиждень до проведення заходу, тобто на умовах попередньої оплати.

Відповідач не надав будь-яких заперечень на спростування обставин щодо існування заборгованості.

В зв'язку з цим, вимоги позивач про стягнення суми основної заборгованості визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 91425,00 грн.

Крім цього позивач просить суд стягнути з відповідача 5631,24 грн. - 3 % річних 37636,92 грн. - втрат від інфляції, 7718,39 грн. - пені.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Замовник сплачує палацу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати загальної вартості послуг, вказаних у даному договорі, а також відшкодовує усі збитки, спричинені палацу несвоєчасним виконанням замовником своїх зобов'язань за цим договором у повному обсязі. Оплата неустойки не звільняє замовника від сплати суми основного боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та відшкодування (при наявності) збитків, спричинених палацові несвоєчасним виконанням замовником своїх зобов'язань за цим договором (п. 5.2, 5.3 договору).

Суд вважає стягнення пені за несвоєчасну оплату послуг, наданих за договором № 24/2012-М від 02.01.2013 обгрунтованим.

При здійсненні розрахунку пені за не виконання умов договору № 24/2012-М від 02.01.2013 позивачем не враховано обмеження періоду нарахування пені, шестимісячним строком, як то передбачено ст.. 232 ГК України. Суд здійснив перерахунок пені за період з 01.09.2013 по 18.05.2014, з урахуванням строку виникнення грошових зобов'язань по оплаті кожного заходу, зазначеного у рахунках-фактурах. Згідно розрахунку суду, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 5396,95 грн. В іншій частині позовні вимоги про стягнення суми пені не підлягають задоволенню.

Згідно п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань " від 17.12.2013 № 14 якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Оскільки, сторонами не обумовлено можливість стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені за не належне виконання зобов'язань з оплати послуг за договорами, укладеними у спрощений спосіб, у суду відсутні підстави для задоволення позову у цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отримані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отримані послуги суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та втрат від інфляції.

Суд зазначає, що сума втрат від інфляції та 3% річних згідно рахунку № РФ-0189 від 13.03.2014 розраховується за період з 15.03.2014 по 31.12.2016; № РФ-0279 від 09.04.2014 розраховується за період з 15.04.2014 по 31.12.2016. За договором № 24/2012-М від 02.01.2013 3% річних та втрати від інфляції позивачем вірно розраховано за період 01.09.2013 по 31.12.2016, з урахуванням строку виникнення грошових зобов'язань по оплаті кожного заходу, зазначеного у рахунках-фактурах.

Згідно перерахунку суду сума втрат від інфляції та 3% річних є більшою, ніж та, що заявлена позивачем до стягнення. Суд наділений повноваженнями виходити за межі позовних вимог, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони. Позивач з відповідним клопотанням до суду не звертався. Сума інфляційних нарахувань підлягає стягненню у розмірі, визначеному позивачем - 37636,92 грн. Сума 3% річних підлягає стягненню у розмірі, визначеному позивачем - 5631,24 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абзацу 2 статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" з 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 гривень.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Позивач під час розгляду справи подав заяву про зменшення позовних вимог і просив стягнути з відповідача 142411,55 грн. Вказана заяви прийнята судом, справа розглядається з її урахуванням. За заявлену позовну вимогу в такому розмірі позивач повинен сплати судовий збір у розмірі 2136,17 грн. При зверненні з позовом позовна вимога була заявлена у розмірі 181709,44 грн. за розгляд якої позивач сплатив судовий збір у розмірі 2725,64грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1503 від 05.09.2016 на суму 2725,00 грн. та № 1689 від 03.10.2016 на суму 0,64 грн. Отже, в зв'язку зі зменшенням позовних вимог сума надміру сплаченого судового збору становить 589,47 грн.

Оригінали платіжних доручень № 1503 від 05.09.2016 на суму 2725,00 грн. та № 1689 від 03.10.2016 на суму 0,64 грн. знаходяться в матеріалах справи № 910/18396/16 у Господарському суді м. Києва.

На підставі п. 1 ч.1, 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Позивач з заявою про повернення надміру сплаченого судового збору до суду не звертався.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 32-34, 40, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецька агенція "Тайм-Арт" (01014, м. Київ, вулиця Бастіонна, буд. 15, к. 6, ідентифікаційний код 37241528) на користь Державного підприємства "Національний палац мистецтв "Україна" (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, буд. 103; ідентифікаційний код 02221461) суму боргу у розмірі 91425 (дев'яносто одна тисяча чотириста двадцять п'ять) грн. 00 коп; 3% річних у розмірі 5631 (п'ять тисяч шістсот тридцять одна) грн. 24 коп., втрати від інфляції у розмірі 37636 (тридцять сім тисяч шістсот тридцять шість) грн. 92 коп., пеню у розмірі 5396 (п'ять тисяч триста дев'яносто шість) грн. 95 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2101 (дві тисячі сто одна) грн. 35 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.02.2017.

Суддя Усатенко І.В.