Рішення

від 13.02.2017 по справі 909/1174/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2017 р. Справа № 909/1174/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього підприємства "Контракти-Медіа" Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське рекламне агентство "Галицькі контракти", вул. Зелена, 109/306, м. Львів, 79035

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант - Оіл",

юридична адреса: вул. Ломоносова, буд. 51, офіс 8, Голосіївський район, м.Київ, 03022

попередня адреса: вул. Тичини, 1, офіс 10, м. Івано-Франківськ, 76018;

про стягнення заборгованості в сумі 185048,82 грн.

за участю:

від позивача: не з"явились,

від відповідача: не з"явились,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Контракти-Медіа" Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське рекламне агентство "Галицькі контракти" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант - Оіл" про стягнення заборгованості в сумі 185048,82 грн., в тому числі 114280 грн. основного боргу, 4584,04 грн. інфляційних, 8189,69 грн. пені, 855,09 грн. - 3% річних та 57 140 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.16р. порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 24.01.17р. Ухвалою суду від 24.01.17р. розгляд справи відкладено на 13.02.17.

Суд зазначає, що згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ відповідач 28.12.16 змінив місцезнаходження з м.Івано-Франківськ, вул.Тичини,1. оф.10 на вул. Ломоносова, буд. 51, офіс 8, Голосіївський район, м.Київ, 03022.

Згідно ч.3 ст.17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду. Так як ухвала про порушення провадження у справі винесена 26.12.16, справа підлягає розгляду в господарському суді Івано-Франківської області.

Представник позивача в засідання суду не з"явився, в клопотанні від 18.01.17 №04-01/17 (вх.№947/17 від 23.01.17) просив здійснювати розгляд справи без участі його повноважного представника.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, витребуваних доказів суду не подав, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами суду від 26.12.16р. та 24.01.17р.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

У відповідності до п.3.14 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо її явку судом визнано обов'язковою, може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи суд зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

29.06.16 між сторонами по справі укладено договір №122-М/2016 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, за умовами якого виконавець за дорученням замовника проводить рекламні кампанії на спеціальних конструкціях у повній відповідності з контрольними макетами рекламного сюжету згідно з адресними програмами, які є додатками до цього договору та його невід'ємною частиною, а замовник проводить розрахунки з виконавцем згідно з умовами розділу 4 цього договору (п. 2.1. договору). До вказаного договору між сторонами також було укладено Додатки №1 від 29.06.16, №2 від 29.07.16 та №3 від 29.08.16 (акти резервування та погодження ціни розміщення реклами).

Зазначений вище Договір та додатки укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України. Згідно приписів ст. 204 ЦК України, вказаний договір є правомірним правочином, так як іншого (розірвання, припинення, скасування цього договору) сторонами суду не представлено.

На виконання умов вказаного договору позивач надав відповідачу рекламні послуги на загальну суму суму 114280 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями актів здачі-прийняття виконаних робіт від 31.07.16 від 31.08.16, від 30.09.16 та від 31.10.16 (а.с.24-28).

Пунктом 4.4.1. договору встановлено, що оплату за користування спеціальними конструкціями згідно з п.4.2 цього договору за кожний календарний місяць періоду проведення конкретної рекламної кампанії замовник проводить до 15 числа поточного календарного місяця періоду проведення цієї рекламної кампанії.

Відповідно до п.4.5. договору, виконавець щомісячно до 5 числа поточного місяця надає замовнику акт виконаних робіт за попередній місяць.

В порушення прийнятих на себе договірних зобов"язань, відповідач не сплатив позивачу вартість наданих послуг, внаслідок чого заборгованість відповідача становить 114280 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу №296-11/16 від 25.11.16 (а.с.9-10). Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.                    

У відповідності до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятих на себе договірних зобов"язань, вимога щодо стягнення 114280 грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Обгрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення 4584,04 грн. інфляційних, 8189,69 грн. пені, 855,09 грн. - 3% річних та 57 140 грн. штрафу, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно п.6.2.2. договору при простроченні оплати згідно п.4.4, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день затримки в оплаті. При простроченні оплати згідно п.4.4 на строк понад 30 календарних днів, замовник додатково сплачує виконавцю штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахування пені, інфляційних , 3% річних та штрафу.

Таким чином, до стягнення підлягають 114280 грн. основного боргу, 4584,04 грн. інфляційних, 8189,69 грн. пені, 855,09 грн. - 3% річних та 57 140 грн. штрафу.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 2775,23 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 259, 509, 525, 526, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175, 193, 218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст.ст. 33, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Дочірнього підприємства «Контракти-Медіа» Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське рекламне агентство «Галицькі контракти» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант - Оіл" про стягнення заборгованості у сумі 185048,82 грн. - задоволити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант - Оіл" (юридична адреса: вул. Ломоносова, буд. 51, офіс 8, Голосіївський район, м.Київ, 03022, попередня адреса: вул. Тичини, 1, офіс 10, м. Івано-Франківськ, 76018; код 39825755) на користь Дочірнього підприємства «Контракти-Медіа» Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське рекламне агентство «Галицькі контракти» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 109/306, код 31291492) - 114280 (сто чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 4584 (чотири тисячі п"ятсот вісімдесят чотири) грн. 04 коп. інфляційних, 8189 (вісім тисяч сто вісімдесят дев"ять) грн. 69 коп. пені, 855 (вісімсот п"ятдесят п"ять) грн. 09 коп. - 3% річних, 57140 (п"ятдесят сім тисяч сто сорок) грн. 00 коп. штрафу та 2775 (дві тисячі сімсот сімдесят п"ять) грн. 23 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.02.17

Суддя Цюх Г.З.