Рішення

від 13.02.2017 по справі 911/4139/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2017 р. Справа № 911/4139/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт-1" , смт. Чорноморське АР Крим,

про стягнення 404 551,43 грн.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1, уповноважена, довіреність від 13.07.2016;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ, звернулося до господарського суду Київської області з позовом від 07.12.2016 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт-1", смт. Чорноморське АР Крим, в якому просить суд стягнути з відповідача 404 551,43 грн. заборгованості за договором про фінансовий лізинг №00004981 від 17.05.2012, яка складається з 159 670,85 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 8620,71 грн. 3% річних за час прострочення оплати лізингових платежів, 63 183,93 грн. інфляційних втрат за час прострочення оплати лізингових платежів, 152 419,80 грн. плати за користування об'єктом лізингу згідно рахунків за лізинговими платежами, 2 326,24 грн. 3% річних за час прострочення оплати, 7 344,85 грн. сума інфляційних втрат за час прострочення оплати, 4985,05 грн. пені у розмірі 10 % річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки заборгованості та 6000,00 грн. витрати на оплату юридичних послуг.

Позов обґрунтований тим, що між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Контакт-1"(лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 00004981 від 17.05.2012, згідно умов якого лізингодавець зобов'язався придбати у Продавця у власність предмет лізингу і надати його лізингоодержувачу (товариству з обмеженою відповідальністю "Контакт-1"), який в свою чергу зобов'язався сплачувати лізингодавцю лізингові платежі та інші платежі згідно договору в розмірі, передбаченому у Додатку до договору - Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування).

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору, а саме щодо здійснення лізингових платежів у встановлені Договором та додатками до нього строки, у відповідача виник борг, який позивач просить суд стягнути з відповідачів в судовому порядку, зокрема, суму заборгованості за лізинговими платежами в сумі 159 670,85 грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору фінансового лізингу, позивач розірвав його в односторонньому порядку, надіславши відповідачу вимогу про відмову від договору та повернення предмету лізингу. Однак, станом на день звернення позивача з позовом до суду відповідач обладнання не повернув. Відповідно до умов договору у випадку розірвання контракту за ініціативою товариства "Порше Лізинг Україна" відповідно до п.12 контракту, лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об'єктом лізингу. На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 152 419,80 грн. заборгованість по оплаті за користування об'єктом лізингу згідно рахунків за лізинговими платежами .

У зв'язку із простроченням основного зобов'язання позивач також просить стягнути з відповідача передбачену договором пеню в розмірі 4 985,05 грн., та відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних за час прострочення оплати лізингових платежів в розмірі 8 620,71 грн., 3% річних за час прострочення оплати за користування об'єктом лізингу, 63 183,93 грн. інфляційних втрат за час прострочення оплати лізингових платежів, 7 344,85 грн. інфляційних втрат за час прострочення оплати за користування об'єктом лізингу.

Частиною першою ст. 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено поняття "тимчасова окупована територія України" і встановлено особливий правовий режим цієї території (стаття 4), особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Так, статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" змінено територіальну підсудність судових справ у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях. Зазначеною статтею Закону передбачено, зокрема, забезпечення розгляду справ господарського суду Автономної Республіки Крим господарським судом Київської області, господарського суду міста Севастополя - господарським судом міста Києва, Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.12.2016 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/4139/16 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16.01.2017.

16.01.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до господарського суду Київської області надійшов супровідний лист з документами від 16.01.2017.

Ухвалою суду від 16.01.2017 розгляд справи №911/4139/16 відкладено на 13.02.2017.

В судове засідання 13.02.2017 з'явився повноважний представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 16.01.2017 та 13.02.2017 свого представника не направив, витребувані ухвалами суду документи та відзив на позов не подав, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ (далі - ТОВ "Порше Лізинг Україна") до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт-1", смт. Чорноморське АР Крим (далі- ТОВ "Контакт-1"), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

17.05.2012 між ТОВ "Порше Лізинг Україна" та ТОВ "Контакт-1" укладено договір про фінансовий лізинг №00004981 об'єктом якого є транспортний засіб VW CaddyGP Kombi 1/6 I TDI , рік виробництва 2011, шасі № WV2ZZZ2KZCX062283 двигун №CAY Y75432.

Згідно умов вказаного договору лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу вказаний предмет лізингу, а лізингоодержувач - прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, яка становить еквівалент у гривні 19 912,00 дол. США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 4 978,00 дол. США, строк лізингу - 60 місяців.

Додатком до договору про фінансовий лізинг № 00004981 від 17.05.2012 визначено Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі - додаток), які разом із договором спільно іменуються "Контракт".

Відповідно до п. 3.1 додатку, предметом лізингу за цим Контрактом є транспортний засіб, зазначений у Контракті. Об'єкт лізингу був обраний відповідно до специфікації лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача.

За умовами п. 4.1 додатку, ТОВ "Порше Лізинг Україна" зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії Контракту (окрім випадків, коли ТОВ "Порше Лізинг Україна" матиме право розірвати цей Контракт/відмовитися від контракту та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено в цьому Контракті).

Згідно з п. 6.1 додатку, для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме ТОВ "Порше Лізинг Україна" лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього Контракту, та інших положень Контракту, кожний лізинговий платіж включає:

- відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування;

- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу);

- комісії;

- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з Контрактом.

Нижчезазначені витрати не включаються до лізингових платежів: будь-які податки, що можуть застосовуватися до Контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому; інші витрати та платіжні зобов'язання.

Пунктом 6.3 додатку до договору визначено, що сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим Контрактом на користь позивача, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання позивачем суми, очікуваної станом на дату виконання Контракту на основі діючого курсу обміну Євро/долара США, встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншого банку) з купівлі та продажу Євро/доларів США до української гривні (надалі - "обмінний курс"), як буде обрано за рішенням позивача, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим Контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку.

Лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений ТОВ "Порше Лізинг Україна" у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) (п. 6.5 додатку).

Строк лізингу за цим Контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Строк лізингу починається з дати підписання Акта приймання-передачі лізингоодержувачем об'єкта лізингу (п.п.12.1, 12.2 додатку).

Пунктом 8.3 додатку сторони погодили, що якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу більше, ніж на 10 робочих днів, ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу у письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснив оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, ТОВ "Порше Лізинг Україна" надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1 Контракту. Сторони погодились, що невиконання зобов'язань після надсилання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом. Якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг"), ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право розірвати Контракт/відмовитися від Контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Поряд з цим, у п. 12.6.1 додатку встановлено, що ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право в односторонньому порядку розірвати цей Контракт/відмовитися від Контракту, та, також серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу, у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

У випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, Контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (п. 12.13 додатку).

Згідно з п. 12.9 додатку, у разі припинення лізингу відповідно до пункту 12 Контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено п. 4.2, а також якщо ТОВ "Порше Лізинг Україна" вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень Контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ "Порше Лізинг Україна", якщо інша адреса не вказана ТОВ "Порше Лізинг Україна", впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує ТОВ "Порше Лізинг Україна" будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Порше Лізинг Україна" були належним чином виконані зобов'язання за договором про фінансовий лізинг № 00004981 від 17.05.2012, що підтверджується, зокрема, Актом прийому-передачі предмета лізингу від 30.05.2012, копію якого долучено до матеріалів справи.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач у строк, встановлений договором, свій обов'язок зі сплати лізингових платежів, в порушення погодженого сторонами графіку, виконав частково, та, починаючи з травня 2014 року, припинив сплачувати лізингові платежі відповідно до погодженого графіку.

Згідно з п. 20.5 додатку всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у контракті, у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою.

Позивачем твердить, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про фінансовий лізинг № 00004981 від 17.05.2012 ним скеровувались три нагадування відповідачу на належну адресу (зазначену в умовах договору про фінансовий лізинг від 17.05.2012).

Однак, позивачем долучено до матеріалів справи №911/4139/16 лише копію вимоги про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору від 05.10.2015 №00004981 та докази її скерування через компанію ТОВ "Експрес Мото Україна".

Згідно відповіді ТОВ "Експрес Мото Україна" співробітниками компанії ТОВ "Експрес Мото Україна" була здійснена спроба доставки відправлення за вказаною в накладній адресою. Однак доставити відправлення не вдалось, з огляду на те, що за адресою одержувача осіб для вручення не знайдено, вказаний номер телефону не активний.

Відповідно, зазначені вимоги позивача були залишені відповідачем без реагування.

Як зазначалося вище, пунктом 12.13 додатку встановлено, що сторони погодили, що у випадках, передбачених, зокрема, пунктом 12.6, договір вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони. У цей же строк лізингоодержувач зобов'язаний був повернути об'єкт лізингу, втім докази своєчасного повернення відповідачем об'єкту лізингу товариству "Порше Лізинг Україна" в матеріалах справи відсутні та відповідачем під час розгляду справи надані не були.

Від так, суд приходить до висновку, що факт неотримання відповідачем вимоги про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору від 05.10.2015 №00004981 не впливає на 10 денний термін розірвання контракту, оскільки сторони в умовах контракту узгодили, що він рахується з моменту надіслання такої вимоги, а не отримання її відповідачем.

У свою чергу, оскільки лізингоодержувач не виконав зобов'язання щодо повернення об'єкту лізингу у визначені договором строки та продовжував користуватись транспортним засобом після повідомлення про відмову лізингодавця від договору фінансового лізингу та вимоги про повернення майна, у позивача виникла необхідність повернення предмету лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг".

З наявних матеріалів справи встановлено, що 27.04.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 804 про повернення лізингоодержувачем - ТОВ "Контракт-1" на користь лізингодавця - ТОВ "Порше Лізинг Україна" об'єкта фінансового лізингу - автомобіля марки Volkswagen, модель - Caddy Combi, тип- легковий універсал-В, номер шасі WV2ZZZ2KZCX062283, рік випуску 2011, колір - синій, реєстраційний номер НОМЕР_1, що був переданий в користування на підставі договору про фінансовий лізинг № 00004981 від 17.05.2012. Однак предмет лізингу повернутий позивачеві не був, доказів протилежного суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу. Правовідносини сторін щодо фінансового лізингу регулюються нормами Закону України "Про фінансовий лізинг" та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що до складу лізингових платежів можуть включатися сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі - кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу предмет лізингу, однак відповідач у строк, встановлений договором, свій обов'язок зі сплати лізингових платежів, в порушення погодженого сторонами графіку, виконав частково, та починаючи з травня 2014 року припинив сплачувати лізингові платежі відповідно до погодженого графіку. Відтак, на момент звернення позивача з позовом відповідач має заборгованість за лізинговими платежами за період з травня 2014 року по жовтень 2015 року в розмірі 159 670,85 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 159 670,85 грн. боргу за лізинговими платежами є обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем належним чином не спростованою, а отже, такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення 152 419,80 грн. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року, слід зазначити таке.

Судом встановлено, що оскільки вимога від 05.10.2015 №00004981 відповідачеві була направлена, то договір фінансового лізингу №0004981 від 17.05.2012 є розірваним на десятий робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони, що передбачено п. 12.13 додатку.

Відповідно до абзацу 2 п. 6.16 додатку сторони погодили, що у випадку розірвання договору/відмови від договору за ініціативою позивача відповідно до пункту 12 договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача про стягнення плати за фактичний час користування об'єктом лізингу за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року, то позовна вимога про стягнення 152 419,80 грн. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 985,05 грн. пені за період з 17.12.2015 по 05.12.2016.

Як слідує зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.2.1 додатку, сторони погодили, що у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовуються наступні штрафні санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу .

Відтак, розмір пені, визначений позивачем у сумі 4 985,05 грн., є обґрунтованим, арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Також позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 8 620,71 грн. 3% річних за час прострочення оплати лізингових платежів, 2 326,24 грн. 3% річних за час прострочення оплати за користування об'єктом лізингу, 7 344,85 грн. інфляційних втрат за час прострочення оплати за користування об'єктом лізингу та 63 183,93 грн. інфляційних втрат за час прострочення оплати лізингових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. № 23/466 та на лист Верховного суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 р. № 62-97 р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012 р. у справі № 37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних за час прострочення оплати лізингових платежів та 3% річних за час прострочення оплати за користування об'єктом лізингу, встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги щодо стягнення 3% річних за час прострочення оплати лізингових платежів у розмірі 8620,71 грн. та 3% річних за час прострочення оплати за користування об'єктом лізингу у розмірі 2 326,24 грн. підлягають задоволенню.

Окрім того, перевіривши розрахунок інфляційних втрат за час прострочення оплати за користування об'єктом лізингу, суд встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 7 344,85 грн. за час прострочення оплати за користування об'єктом лізингу та 63 183,93 грн. інфляційних втрат за час прострочення оплати лізингових платежів також підлягає задоволенню.

Поряд з цим, як зазначає позивач, у зв'язку з тим, що відповідачем не виконувались умови договору про фінансовий лізинг, позивач уклав договір про надання юридичних послуг від 26.05.2015 р. з ТОВ "КПД Консалтинг", внаслідок чого поніс витрати на загальну суму 6 000,00 грн., які, на думку позивача, є реальними збитками, що підлягають стягненню з відповідача.

Положеннями п. 8.2.3 додатку до договору передбачено компенсацію будь-яких витрат, понесених позивачем, та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до Контракту.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно положень ст. 224 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст.ст. 22, 623, Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника. Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Слід зазначити, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг № 00004981 від 17.05.2012.

Отже, отримання позивачем юридичних послуг не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти її інтереси, є правом такої особи.

Таким чином, витрати на оплату юридичних послуг, які включені позивачем до складу прямих збитків (збитків, завданих у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором) не відповідають вимогам ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, тому вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 6000,00 грн. є безпідставною та необґрунтованою, а відтак суд відмовляє в її задоволенні.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Порше Лізинг Україна" підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Порше лізинг Україна задовольнити частково .

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт-1" (96400, Автономна Республіка Крим, Чорноморський район, селище міського типу Чорноморське, вул. Дімітрова, будинок 5-Б, ідентифікаційний код 25130620)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, Дніпровський район, проспект Павла Тичини, будинок 1В, ідентифікаційний код 35571472)

159 670,85 грн. (сто п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот сімдесят гривень вісімдесят п'ять копійок) заборгованість по сплаті лізингових платежів ,

152 419,80 грн. (сто п'ятдесят дві тисячі чотириста дев'ятнадцять гривень вісімдесят копійок) плата за фактичний час користування об'єктом лізингу,

63 183,93 грн. (шістдесят три тисячі сто вісімдесят три гривні дев'яносто три копійки) інфляційних втрат за час прострочення оплати лізингових платежів,

8 620,71 грн. (вісім тисяч шістсот двадцять гривень сімдесят одна копійка) 3% річних за час прострочення оплати лізингових платежів,

2 326,24 грн. (дві тисячі триста двадцять шість гривень двадцять чотири копійки) 3% річних за час прострочення оплати за користування об'єктом лізингу,

7 344,85 грн. (сім тисяч триста сорок чотири гривні вісімдесят п'ять копійок) інфляційних втрат,

4 985,05 грн. (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень п'ять копійок) пені,

6 068,28 грн . (шість тисяч шістдесят вісім гривень двадцять вісім копійок ) судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.02.2017

Суддя О.В. Конюх