Рішення

від 14.02.2017 по справі 910/22980/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2017Справа №910/22980/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ініціатива Плюс

до Приватного акціонерного товариства Телесистеми України

про стягнення 86737,36 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Малиновська В.Д. - по дов. № б/н від 28.11.2016

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ініціатива Плюс про стягнення з Приватного акціонерного товариства Телесистеми України 86737,36 грн., з яких: 86013,53 грн. основного боргу за період з січня 2015 року по жовтень 2016 року, 723,83 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди № С КІЕ PG від 22.02.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 порушено провадження у справі № 910/22980/16 та призначено її до розгляду на 12.01.2017.

Від відповідача 05.01.2017 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що за договором строк оплати залежить від моменту отримання рахунку орендарем і що він здійснював оплату по мірі надходження рахунків від позивача. Відповідач зазначає, що ним у 2016 році було здійснено оплату за оренду в сумі 23060,74 грн. та за електроенергію і обслуговування електроустановки в сумі 4528,28 грн., у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині позовних вимог просить припинити. У решті позовних вимог просить відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/22980/16 від 12.01.2017, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням позивачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 15.12.2016, розгляд справи був відкладений на 26.01.2017.

Позивачем 26.01.2017 до відділу діловодства суду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 79016,72 грн., з яких: 75544,97 грн. основного боргу за період з січня 2015 року по грудень 2016 року, 3471,75 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/22980/16 від 26.01.2017, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням позивачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 15.12.2016, розгляд справи був відкладений на 09.02.2017.

Позивачем 07.01.2017 до відділу діловодства суду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 79772,57 грн., з яких: 75544,97 грн. основного боргу, 4227,60 грн. пені.

Позивачем в судовому засіданні 09.02.2017 подано письмові пояснення щодо здійсненого розрахунку заборгованості.

Позивач в судовому засіданні 09.02.2016 позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні 09.02.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 14.02.2017.

Відповідач в судове засідання 14.02.2016 не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу: м. Київ, Русанівський бульвар, 7, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 14.02.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.02.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ініціатива Плюс (орендодавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством Телесистеми України (орендар, відповідач) було укладено договір оренди № С КІЕ PG (далі - договір).

Відповідно до п. 1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування установчі платформи на території орендодавця за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці (далі - майданчик) для розміщення контейнера з обладнанням базової станції стільникового зв'язку ПАТ Телесистеми України .

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було своєчасно у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з січня 2015 року по грудень 2016 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно акту приймання-передачі від 22.02.2010 орендодавець передав, а орендар прийняв установчу платформу, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці (майданчик).

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 7.1. договору він вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до 22.02.2013. Не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору, сторона яка бажає продовжити його дію з коригуванням умов договору або припинити його дію, повинна письмово попередити про це іншу сторону. Якщо у вказаний термін зазначене повідомлення не було зроблене, тоді договір вважається продовженим на тих самих умовах на той самий термін.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення не бажання продовжувати договірні відносини не подано.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п. 3.1 договору плата за оренду майданчика, за домовленістю сторін складає 2640,00 грн.

Згідно з п. 3.6 договору за умов інфляції місячна орендна плата, встановлена в п. 3.1 договору коригується на офіційно встановлений індекс інфляції в такому місяці, що зазначається орендодавцем у відповідних рахунках.

Відповідно до п. 3.4 договору щомісячно до 10 числа місяця, наступного за сплачувальним, орендодавець надає орендарю рахунки на повний обсяг обумовлених договором платежів за оплачувальний місяць.

Як свідчать матеріали справ позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури про нарахування за послуги оренди з урахуванням індексу інфляції: за січень 2015 року на суму 3704,76 грн., за лютий 2015 року на суму 3819,61 грн., за березень 215 року на суму 4022,05 грн., за квітень 2015 року на суму 4456,43 грн., за травень 2015 року на суму 5080,33 грн., за червень 2015 року на суму 5192,10 грн., за липень 2015 року на суму 5212,87 грн., за серпень 2015 року на суму 5160,74 грн., за вересень 2015 року на суму5119,46 грн., за жовтень 2015 року на суму 5237,22 грн., за листопад 2015 року на суму 5169,13 грн., за грудень 2015 року на суму 5272,51 грн., за січень 2016 року на суму 5309,42 грн., за лютий 2016 року на суму 5357,20 грн., за березень 2016 року на суму 5335,76 грн., за квітень 2016 року на суму 5389,12 грн., за травень 2016 року на суму 5577,73 грн., за червень 2016 року на суму 5583,31 грн., за липень 2016 року на суму 5572,14 грн., за серпень 2016 року на суму 5566,57 грн., за вересень 2016 року на суму 5549,87 грн., за жовтень 2016 року 5649,77 грн., за листопад 2016 року на суму 5807,96 грн., за грудень 2016 року на суму 5912,50 грн. Загалом на суму 124058,56 грн.

Пунктом 3.5 договору визначено, що орендар здійснює оплату згідно рахунку орендодавця протягом п'яти днів з моменту його отримання шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок орендодавця.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем за договором було сплачено позивачу орендної плати в розмірі 48513,59 грн.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 7.1. договору оренди зобов'язався своєчасно сплачувати орендну плату.

Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення орендної плати за період з січня 2015 року по грудень 2016 року, в результаті чого виникла заборгованість, що становить 75544,97 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 2.1.5 договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати встановлені договором платежі.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати є обґрунтованими і підлягають задоволенню в розмірі 75544,97 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати рахунків з вини орендаря він сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги оренди.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач своєчасно не виконав він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої становить 4227,60 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4227,60 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Посилання відповідача на те, що ним у листопаді 2016 року було сплачено вартість послуг за електроенергію та обслуговування електроустановки в сумі 4528,28 грн., а тому провадження у справі має бути припинено не приймається судом до уваги, оскільки пред'явлена позивачем сума в розмірі 75544,97 грн. не включає борг за електроенергію та обслуговування електроустановки.

Не приймаються судом до уваги також посилання відповідача про необхідність припинення провадження у справі в частині суми боргу по орендній платі на суму 23060,74 грн., оскільки позивачем при здійснені розрахунку суми боргу в розмірі 75544,97 грн. враховано зазначені відповідачем оплати.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ініціатива Плюс обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Телесистеми України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 7, код ЄДРПОУ 22599262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ініціатива Плюс (03113, м. Київ, пров. Артелерійський, 5-В, код ЄДРПОУ 32114241) 75544 (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 97 коп. основного боргу, 4227 (чотири тисячі двісті двадцять сім) грн. 60 коп. пені, 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 16.02.2017.

Суддя В.В.Сівакова