Рішення

від 07.02.2017 по справі 911/4302/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2017 р.                                                             Справа № 911/4302/16

          Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства «Новосанжарське лісове господарство», смт.Нові Санжари

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІСА», м.Васильків

про стягнення 41323,00 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

За участю представників:

Позивача – не з'явився

Відповідача – не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Новосанжарське лісове господарство» (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІСА» (далі – відповідач) про стягнення 41323,00 грн.

Провадження у справі №911/4302/16 порушено відповідно до ухвали суду від 29.12.2016 року та призначено справу до розгляду на 19.01.2017 року.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 19.01.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали. Розгляд справи відкладався до 07.02.2017 року.

В судове засідання 07.02.2017 року позивач та відповідач не з'явились. Позивач просив розглядати справу за наявними матеріалами без участі його представника. Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У зв'язку з неявкою відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, господарський суд встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 27.08.2015 року між Державним підприємством «Новосанжарське лісове господарство» (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІСА» (відповідач, покупець) укладено Договір купівлі-продажу необробленої деревини № 246/ЛП (далі - Договір), за умовами якого продавець передає у власність покупця на умовах франко-нижній склад Пиловник сосна/лот № 8, 19, 21, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Позивач зазначає, що 10.11.2015 року на його адресу надійшов факсом лист від покупця ТОВ «Ріса», згідно якого покупець просить направити товар на реквізити: Вантажоотримувач: ПП «Дарія»; Код Вантажоотримувача: 1571; Адреса вантажоотримувача: 69600, м. Запоріжжя, вул. Базова 3; Станція призначення: Запоріжжя Грузове; Код станції: 464504; Код напрямку: напрямок З ПП «Дарія»; Примітки: власник вантажу ТОВ «Ріса» для ПрАт «Запорожтара».

Згідно умов Договору та відповідно до вищенаведеного листа, ДП «Новосанжарське лісове господарство» 14.11.2015 року направило залізницею товар на адресу вказану в листі: м. Запоріжжя, вул. Базова, 3.

На виконання умов Договору позивач в листопаді 2015 року відправив на станцію Запоріжжя-Вантажне Придніпровської залізниці зі ст. Нові Санжари Південної залізниці по залізничній накладній № 43321140 вагон № 68779925 (напіввагон) з вантажем «пиловочник всяких пород дерева».

Згідно з залізничною накладною № 43321140, вагон № 68779925, (напіввагон) прибув на адресу ПП «Дарія», яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова, 3. Однак, вантажоодержувача з такою адресою по станції Запоріжжя-Вантажне Придніпровської залізниці не виявлено.

Коли товар прибув до місця призначення, зясувалось, що за вказаною адресою вантажотримувача не існує. Також, зясувалось, що покупець невірно вказав в листі адресу вантажоотримува ПП «Дарія».

В зв'язку з вищенаведеним, вагон був затриманий до з'ясування адреси вантажоодержувача. Після уточнення адреси одержувача вагон було видано належному одержувачу - ПП «Дарія», адреса: 70454, Запорізька область, Запорізький район, смт. Малокатеринівка, вул. Хортицька, буд. 12-Б.

Вказане підтверджується листом ТОВ «Ріса» від 23.05.2016 року, в якому відповідач зазначає, що адреса вантажоотримувача була не вірно вказана з вини самого вантажоотримувача а зазнчив, що вірною адресою є: 07454, Запорізька обл., Запорізький р-н, смт. Малокатеринівка, вул. Хортицька, 12б.

Враховуючи, що вантаж було направлено позивачем на вказану покупцем адресу 14.11.2015 року, яка виправлена покупцем лише в листі від 23.05.2016 року, з вини покупця ТОВ «Ріса» продавець ДП «Новосанжарське лісове господарство» понесло збитки за простой вагонів, які були стягнуті та оплачені за рішенням Господарського суду Полтавської області.

У зв'язку із затримкою вагона Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ДП «Новосанжарське лісове господарство» про стягнення штрафу в сумі 39 945 грн. та судового збору в сумі 1378 грн., всього 41 323 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.06.2016 року у справі № 917/812/16 позов ПАТ «Українська залізниця» задоволено повністю та стягнуто з ДП «Новосанжарське лісове господарство» на користь ПАТ «Українська залізниця» 39 945 грн. штрафу та 1378 грн. судового збору.

Як вбачається зі встановлених в рішенні Господарського суду Полтавської області від 15.06.2016 року у справі № 917/812/16 обставин, належну адресу вантажоотримувача було з'ясовано і вантаж видано лише 23.11.2015 року.

Вказане рішення суду ДП «Новосанжарське лісове господарство» виконало в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 5716 від 01.09.2016 року про перерахування коштів в сумі 41 323 грн. на користь ПАТ «Українська залізниця».

Позивач зазначає, що вказані витрати понесені ним з вини відповідача, який не вірно вказав адресу одержувача товару за договором купівлі-продажу необробленої деревини № 246/ЛП від 27.08.2015 року.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 41 323 грн. збитків, у вигляді витрат, понесених у зв'язку з порушенням відповідачем господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно зі ст. 528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей 512 - 519 цього Кодексу.

Стеттею 532 Цивільного кодексу України передбачено, що місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.

Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Таким чином, позивач виконав зобов'язання за місцем, погодженим сторонами за даними покупця (відповідача). Однак, невірне визначення покупцем місця доставки вантажу спричинило понесення позивачем додаткових витрат у відносинах з перевізником (залізницею) у вигляді сплати штрафу.

Також, суд враховує, що сторонами у зобов'язанні купівлі-продажу (поставки) є безпосередньо позивач та відповідач, тому посилання відповідача на невірне зазначення адреси вантажоотримувачем, з яким у позивача відсутні правовідносини, не впливає на обсяг відповідальності відповідача, який невірно визначив позивачу місце доставки вантажу. Порушення зобов'язання вантажоотримувачем стосується правовідносин між ним та відповідачем, які не підлягають дослідженню в межах даного спору.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Відповідно до ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Таким чином, з огляду на наведені норми законодавства, враховуючи дії відповідача, які призвели до неможливості належного та своєчасного виконання позивачем зобов'язання, що спричинило також понесення позивачем додаткових витрат у вигляді сплати штрафу за рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.06.2016 року у справі № 917/812/16 в сумі 39 945 грн. та 1378 грн. витрат на відшкодування судового збору, відповідні суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати на сплату судового збору підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІСА» (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 57-А, код 38910886) на користь Державного підприємства «Новосанжарське лісове господарство» (39300, Полтавська область, смт. Нові Санжари, вул. Пролетарська, 3, код 00992734) 41323 грн. збитків та 1378 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             А.Ю. Кошик

дата підписання 15.02.2017 р.