Рішення

від 09.02.2017 по справі 925/33/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2017 р. Справа № 925/33/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мадіан" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Трейд" про стягнення 15 099,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15 099,25 грн. з них: 12 293,00 грн. основного боргу, 2 191,60 грн. пені, 614,65 грн. штрафу на підставі договору поставки №НТ14042016 від 14 квітня 2016 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, направленим суду клопотанням просить розгляд справи проводити без участі свого представника, позовні вимоги підтримує в повному об'ємі.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, не направив свого представника у жодне судове засідання, заперечень проти позову суду не надіслав.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представників позивача та відповідача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке.

Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвали суду від 05.01.2017 та від 26.01.2017 надіслані відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

Одночасно, застосовуючи положення ГПК України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

14.04.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Медіан" (далі-Постачальник, позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Харвест Трейд" (далі - Покупець, відповідач по справі) було укладено договір поставки № НТ14042016 (а. с. 9-11).

За умовами даного договору Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених даним договором передати у власність Покупцеві продукцію, а Покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити визначену Продукцію (п. 1.1. договору).

Кількість, розгорнутий асортимент, ціна партії та одиниці виміру Продукції, що поставляється відображаються Сторонами у видаткових накладних по кожній окремій партії Продукції, які є невід'ємною частиною цього договору. У погоджену сторонами ціну Продукції входять всі витрати, понесені Постачальником при поставці Товару Покупцю на умовах визначених п. 2.1 даного Договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1 договору Постачальник поставляє Продукцію на умовах СРТ (Черкаська область, Звенигородський район, с. Водяники, вул. Б. Хмельницького, 2А) згідно офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" в редакції 2010 року.

Постачальник зобов'язався поставляти Продукцію згідно п. 1.1. договору в період з "14" квітня 2016 року по "31" грудня 2016 року (п. 2.2. договору).

Даний договір діє з дня його підписання уповноваженими представниками сторін до "31" грудня 2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по даному Договору (п. 7.1. договору).

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України). До відносин поставки застосовуються норми ЦК України про купівлю-продаж.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставки від 14.04.2016 поставлено відповідачу цибулю на загальну суму 52 293,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 11 від 15 квітня 2016 року (а.с. 13)

У видатковій накладній міститься посилання на договір поставки № НТ14042016 від 14.04.16, яким оформлено правовідносини сторін. Заперечень проти неотримання товару відповідач суду не надав.

Як визначено п. 3.6. та 3.7. договору від 14.04.2016, відповідач повинен перевірити кількість продукції за видатковою накладною на кожну окрему партію та її відповідність вимогам якості та цілісність тари. У випадку виявлення невідповідності продукції вимогам кількості та якості, відповідач повинен негайно, до закінчення приймання, письмово заявити про це постачальнику, при відсутності такої заяви та за умови підписання видаткової накладної уповноваженим представником відповідача, продукція вважається прийнятою відповідачем в належній кількості та належної якості.

Виходячи із змісту листування сторін з приводу здійсненої поставки цибулі (а.с. 16-17), відповідач визнає факт укладення договору між сторонами від 14.04.2016 та отримання цибулі за накладною від 15.04.2016. Повідомлення відповідача у відповіді на претензію (а.с. 17) про неналежну якість отриманої продукції позивач правомірно не приймає до уваги, оскільки про цю обставину відповідач всупереч умовам договору не заявив відразу при прийомці товару.

За загальним правилом, право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару або передачі товаро - супровідних документів на нього.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За поставлену Постачальником Продукцію Покупець здійснює оплату грошовими коштами шляхом їх перерахування на банківський рахунок Постачальника, зазначений у даному Договорі або готівковими коштами в касу підприємства ( п. 4.1. договору).

Покупець здійснює оплату Продукції в національній валюті України за ціною, зазначеною у видаткових накладних по кожній партії Продукції у такому порядку:

- оплата здійснюється протягом 2-х (двох) банківських днів з моменту підтвердження заявки відповідно до п. 3.2. цього Договору шляхом 100 % передоплати вартості відповідної партії поставки Продукції, яка зазначається в рахунку - фактурі або в іншому порядку ( п. 4.2. договору).

Якщо умовами даного Договору передбачене зобов'язання Покупця здійснити попередню оплату Продукції, її поставка здійснюється за умовами внесення Покупцем такої передоплати. При цьому Постачальник не несе відповідальності за прострочку поставки Продукції у разі невиконання Покупцем своїх зобов'язань в частині попередньої оплати ( п. 4.3. договору).

Як вбачається із обставин справи, сторони відступили від умови договору про 100% передоплату продукції і позивач передав товар відповідачу без попередньої оплати. Таким чином строк виконання зобов'язання по оплаті товару для відповідача став невизначеним.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" судам роз'яснено такий порядок застосування ч. 1 ст. 692 ЦК України щодо визначення строку виконання боржником грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу у співвідношенні з ч. 2 ст. 530 ЦК України. Зокрема, зазначено таке: відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011). При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10).

Таким чином позивач не зобов'язаний був попередньо надсилати відповідачу вимогу про оплату товару в порядку ст. 530 ЦК України, оскільки зобов'язання провести розрахунок у відповідача виникло з моменту передачі йому товару на підставі ст. 692 ЦК України.

З метою врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 31.05.2016 № 31-05/08 з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 52 293,00 грн. до 03.06.2016 (а.с. 16).

Відповідачем було надано відповідь на претензію № 0106 від 01.06.2016 (а.с. 17) в якій він вказав, що позивач може забрати товар до 15.06.2016, оскільки він виявився неякісним.

Відповідач здійснив лише часткову оплату поставленої продукції в сумі 40 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.19-20) :

- № 368 від 20.09.2016 на суму 5 000,00 грн.;

- № 113 від 01.08.2016 на суму 15 000,00 грн.;

- № 21 від 14.07.2016 на суму 10 000,00 грн.;

- № 51 від 01.07.2016 на суму 10 000,00 грн..

Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену продукцію становить 12 293,00 грн. (52 293,00 - 40 000,00).

Строк проведення повного розрахунку за отриманий товар по видатковій накладній № 11 від 15 квітня 2016 року на час прийняття рішення по справі для відповідача вже є таким, що настав, доказів повної сплати боргу у справу не надано, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 12 293,00 грн. залишку основного боргу за товар.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 2 191,60 грн. пені посилаючись на п. 5.3 договору, у відповідності до якого у випадку прострочення оплати Продукції відповідно до п. 4.2. даного договору Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Як вказано вище, за умовами п. 4.2. договору сторонами було обумовлено попередню 100% оплату за товар, однак від цієї умови сторони відмовилися і товар відповідачу передано без передоплати.

У справі також немає доказів, що позивач вручив відповідачу рахунок на оплату № 11 від 15.04.2015 року на суму 52 292,00 грн. (а.с. 12) і він виставлявся як вимога передоплати товару, тим більше, що поставка товару за накладною № 11 від 15.04.2016 (а.с. 13) відбулася в той же день.

Оскільки позивач сам не виконав умов договору про забезпечення виконання відповідачем положень договору про здійснення 100% передоплати товару, то за порушення п. 4.2. договору пеня з відповідача не може стягуватися.

З цих підстав у стягненні пені позивачу слід відмовити повністю.

У відповідності до п. 5.4. договору з умовою про те, що у випадку прострочення оплати продукції понад 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми простроченого платежу, позивач просить стягнути з відповідача 614,65 грн. штрафу (12293,00 х 5%).

Оскільки у відповідності до ст. 692 ЦК України відповідач повинен оплатити товар відразу після його отримання, але він оплачений лише частково, сума боргу складає 12 293,00 грн. і на час вирішення спору не погашена, то вимога про сплату штрафу підлягає до повного задоволення.

Доказів сплати штрафу в сумі 614,65 грн. відповідач суду не надав, а тому ці кошти підлягають до примусового стягнення з відповідача. Розрахунок штрафу зроблено вірно.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката в якості судових витрат.

У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У відповідності до п. 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зі змінами та доповненнями, витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

28.12.2016 між Адвокатом ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Мадіан" (далі-Клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги № 28/12/16-1 (а.с. 36-37), за умовами якого Адвокат зобов'язався надати Клієнту правову допомогу, із будь-яких правових питань, що виникають у Клієнта з приводу захисту його прав та законних інтересів у справі, з приводу невиконання ТОВ Харовест Трейд" умов договору поставки №НТ14042016 від 14.04.2016 (неналежне оплата видаткової накладної № 11 від 15 квітня 2016 року). .

Додатком до договору сторонами було погоджено гонорар за договором про надання правової допомоги адвоката в сумі 1 000,00 грн. (а.с. 38)

На доказ оплати послуг адвоката позивач надав платіжне доручення № 343 від 28.12.2016 (а.с. 39) за юридичні послуги згідно договору №28/12/16-1 від 28.12.2016.

Пунктом 12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" увагу судів звернуто на те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Доказами, які позивач надає на обґрунтування клопотання про стягнення витрат на юридичну допомогу, є платіжне доручення на сплату 1 000,00 грн., договір № 28/12/16-1 про надання правової допомоги від 28.12.2016. Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві виконавцем оформлення документів позову вказано адвоката ОСОБА_1

Суд вважає, що виходячи з обставин справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу у вигляді консультацій та підготовки позовних матеріалів, 1000,00 грн. на адвокатські послуги не є завищеними витратами.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги суд задовольняє лише частково (на 85,5% від заявленого розміру), то суд вважає за необхідне присудити до стягнення з відповідача адвокатських витрат лише на суму 855,00 грн. (1000 х 85,5%).

Заперечень проти доводів та розрахунків позивача відповідач суду не надав, докази проведення повного розрахунку за позовними вимогами у справі відсутні.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивач довів наявність порушеного права та обґрунтованість підстав для задоволення позовних вимог, в тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 12293,00 грн. залишку основного боргу, 614,65 грн. штрафу та 855,00 грн. адвокатських витрат.

В решті вимог у позові слід відмовити.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 178,19 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Трейд" (ідентифікаційний код 39050263, м. Черкаси, вул. Героїв Сталінграду, 42/1 оф. 1-10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мадіан" (ідентифікаційний код 38600390, м. Дніпро, вул. С. Подолинського, 31г оф. 117а) -- 12293,00 грн. залишку основного боргу, 614,65 грн. штрафу, 1178,19 грн. на відшкодування сплаченого судового збору та 855,00 грн. адвокатських витрат.

3. В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 14 лютого 2017 року

Суддя Н.М. Спаських