Рішення

від 13.02.2017 по справі 922/4297/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2017 р.Справа № 922/4297/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС , с. Слобожанське до Житлово-будівельного кооперативу "Енергобудівельник-1", с. Слобожанське про стягнення 183865,70 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 447/22 від 13.12.2016 року;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Енергобудівельник - 1" про стягнення заборгованості за договором № 132 від 01.04.2004 року на постачання енергії в гарячій воді в розмірі 183865,70 грн., з яких 150859,45 грн. основного боргу, 23084,11 грн. пені, 5872,51 грн. інфляційних втрат та 4049,63 грн. 3% річних. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 грудня 2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16 січня 2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 10.01.2017 року від відповідача надійшло клопотання (вх. № 367), в якому останній просить суд розглянути справу без участі його представника та відкласти розгляд справи для надання можливості врегулювати спір мирним шляхом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.01.2017 року розгляд справи було відкладено на 06.02.2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 06.02.2017 року від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 3859/17) про продовження строку розгляду справи за межами двомісячного строку, встановленого ст. 69 ГПК України.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 06.02.2017 року представник відповідача надав відзив на позов (вх. № 3692), в якому зазначає, що останнім фактично сплачено частину основного боргу та просить суд не стягувати 3% річних, пеню та інфляційні втрати, оскільки відповідач є неприбутковою організацією і в тарифі на утримання будинку та прибудинкової території ці витрати не передбачені.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.02.2017 року розгляд справи було відкладено на 13.02.2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 13.02.2017 року представник відповідача надав заяву про долучення до матеріалів справи документів (вх. № 4820).

Через канцелярію господарського суду Харківської області 13.02.2017 року представник відповідача надав відзив на позов (вх. № 4780).

Через канцелярію господарського суду Харківської області 13.02.2017 року представник відповідача надав заяву про розгляд справи без участі представника ЖБК "Енергобудівельник - 1" (вх. № 4781).

Суд розглянувши заяву відповідача про розгляд справи без участі представника відповідача вважає її такою, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та задовольняє її.

Представник позивача в судовому засіданні 13.02.2017 року пояснив суду, що основну заборгованість відповідач сплатив в повному обсязі, підтримав позовні вимоги в частині стягнення 3%, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 13.02.2017 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.04.2004 року між Публічним акціонерним товариство Центренерго в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (позивач) та Житлово-будівельним кооперативом Енергобудівельник - 1 було укладено договір № 132 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач постачає енергію в гарячій воді в потрібних обсягах відповідачу, а відповідач належним чином сплачує їх вартість.

Відповідно до п. 6.5 договору, не пізніше ніж за 10 днів до початку розрахункового періоду повинен сплачувати позивачу повну вартість послуг, зазначену в договорах, на розрахунковий період, з урахуванням сальдо на початок місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором та поставляв відповідачу теплову енергію в гарячій воді, що підтверджується підписаними обома сторонами актами здачі-прийому послуг (а.с. 18-31).

Відповідач в свою чергу порушив умови, укладеного між сторонами договору та не в повному обсязі сплачував надані позивачем послуги, у зв'язку з чим станом на 30.09.2016 року заборгованість відповідача склала 150859,45 грн.

07.09.2016 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 25/754-6138 про сплату заборгованості.

Проте, як зазначає позивач станом на подачу позовної заяви, заборгованість в сумі 150859,45 грн. відповідачем не сплачена, що й стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом встановлено, що частину заборгованості в розмірі 42359,44 грн. відповідачем було сплачено до подачі позову, що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи (від 29.11.2016 року на суму 21059,44 грн., № 75 від 15.11.2016 року на суму 8000,00 грн., № 74 від 31.10.2016 року на суму 5600,00 грн., № 10 від 31.10.2016 року на суму 7700,00 грн.).

З аналізу наведеної норми ст.1 ГПК України вбачається, що до суду звертається особа за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів .

Враховуючи вищенаведені обставини та те, що відповідачем заборгованість в сумі 42359,44 грн. бул сплачено до подачі позову, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, оскільки право позивача на звернення до суду в цій частині не було порушено.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 108500,01 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи відповідачем було сплачено суму заборгованості в розмірі 108500,01 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (№ 13 від 28.12.2016 року на суму 15190,00 грн., № 83 від 28.12.2016 року на суму 34684,28 грн., № 15 від 29.12.2016 року на суму 900,00 грн., № 14 від 29.12.2016 року на суму 13746,77 грн., № 89 від 29.12.2016 року на суму 4524,55 грн., № 1 від 31.01.2017 року на суму 9064,41 грн., № 8 від 31.01.2017 року на суму 23300,00 грн., № 9 від 08.02.2017 року на суму 7090,00 грн.).

Відповідно до п.1.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинити провадження у справі № 922/4297/16 в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 108500,01 грн., у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 23084,11 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.2.3 договору, в разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором платежів - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідач в свою чергу просить суд відмовити в стягненні пені посилаючись на те, що останній є неприбутковою організацією і в тарифі на утримання будинку та прибудинкової території витрати на сплату штрафних санкцій не передбачені. Також відповідач зазначає, що відповідачем сплачено основну суму заборгованості в повному обсязі.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром боргу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Враховуючи те, що відповідач є неприбутковою організацією та те, що основна сума боргу була погашена відповідачем в повному обсязі, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені на 50% та стягнення з відповідача пені в розмірі 11542,05 грн.

Щодо стягнення решти пені в розмірі 11542,05 грн., суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні.

Стосовно стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4049,63 грн. та інфляційних втрат в сумі 5872,51 грн. суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок суми інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що позивачем допущено помилки при здійсненні розрахунку.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції.

Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України. Відповідні індекси щомісячно розраховуються і публікуються в офіційних виданнях ЗМІ, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства, розрахунок інфляційних втрат здійснюється не за окремі дні, а в середньому за місяць.

Стосовно розрахунку 3% річних, то на відміну від інфляційних втрат, вони розраховуються за кожен день прострочення грошового зобов`язання та будь-яких застережень щодо неможливості їх нарахування у вихідні чи святкові дні законодавством не передбачено.

Здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат та 3% річних, у відповідності до вимог чинного законодавства за допомогою системи "ЛІГА", суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 2604,74 грн. та інфляційних втрат в сумі 4591,17 грн.

В частині стягнення 1444,89 грн. 3% річних та 1281,34 грн. інфляційних втрат суд відмовляє в задоволенні позову, у зв`язку з безпідставністю їх нарахування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню 2081,70 грн. витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, п. 1.1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Енергобудівельник - 1" (63460, Харківська область, Зміївський район, смт. Слобожанське, вул. Будівельна, 11, код ЄДРПОУ 23141766) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (63460, Харківська область, Зміївський район, смт. Слобожанське, Балаклійське шосе, 2, код ЄДРПОУ 05471247) 11542,05 грн. пені, 4591,17 грн. інфляційних втрат, 2604,74 грн. 3% річних та 2081,70 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 42359,44 грн. основної заборгованості, 11542,05 грн. пені, 1444,89 грн. 3% річних та 1281,34 грн. інфляційних втрат в задоволенні позову відмовити.

В частині стягнення 108500,01 грн. провадження у справі припинити на підставі п. 1.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Повне рішення складено 16.02.2017 р.

Суддя ОСОБА_2

922/4297/16