Рішення

від 14.02.2017 по справі 925/104/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2017 р.                                                  Справа № 925/104/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача – представник не з'явився,

від відповідача – представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства "Дубенське лісове господарство",

м. Дубно, Рівненської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаситехноторг",

м. Черкаси

про стягнення 44 596 грн. 01 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося державне підприємство "Дубенське лісове господарство" до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаситехноторг" про стягнення попередньої оплати вартості товару у зв'язку з невиконання відповідачем умов договору купівлі - продажу від 03 жовтня 2016 року за №0069 в розмірі 44 596 грн. 01 коп., а саме: 38 135 грн. 00 коп. попередня оплата та 6 461 грн. 01 коп. штрафні санкції.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 30 січня 2017 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 14 лютого 2017 року.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Від позивача електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання уповноваженого представника.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки останнім не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин викладених у клопотанні.

В пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року, № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Державне підприємство "Дубенське лісове господарство" не було позбавлене можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 30 січня 2017 року відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлені належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 44 596 грн. 01 коп., позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що на виконання умов договору від 03 жовтня 2016 року №0069 здійснив попередню оплату вартості товару в розмірі 38 135 грн. 00 коп.

Проте, відповідачем не було передано товар у визначені договором строки, а також не було повернуто попередню оплату у встановлений термін.

Крім того, з урахуванням умов п. 5.1. договору №0069 від 03 жовтня 2016 року позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 6 461 грн. 01 коп. неустойки за порушення зобов'язання з поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 03 жовтня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаситехноторг" (продавець) та державним підприємством "Дубенське лісове господарство" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу за №0069.

Згідно 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов п. 1.1. вищевказаного договору продавець зобов'язався продати, а покупець оплатити та прийняти (одержати) від продавця продукцію – тепловізор Pulsar QUANTUM XD 50S.

Сума договору складає 76 270 грн. 00 коп. з ПДВ (п. 1.1. договору).

Розрахунок за товар здійснюється на умовах попередньої оплати у розмірі 50% та інші 50% після отримання товару, перевірки його якісних та кількісних характеристик, але не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання товару (п. 2.1. договору).

Згідно п. 3.1. договору продавець зобов'язаний був власними силами забезпечити поставку товару за адресою: Рівненська область, м. Дубно, вул. Берестецька, 35, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання передоплати.

Згідно п. 2.2. розрахунки між сторонами здійснюються в Українській національній валюті – гривня. Вид розрахунків – безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

03 жовтня 2016 року відповідачем було виставлено рахунок – фактуру за №СФ-0000104 про сплату вартості тепловізора Pulsar QUANTUM XD 50S на загальну суму 76 270 грн. 00 коп.

На виконання умов п. 2.1. договору позивач здійснив попередню оплату в розмірі 38 135 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 03 жовтня 2016 року №4875 (а.с. 15).

Оскільки умовами п. 3.1. договору визначено, що поставка товару повинна відбутися протягом 3 робочих днів з моменту отримання передоплати, то відповідач повинен був поставити товар до 07 жовтня 2016 року.

Однак, у визначений п. 3.1. договору строк, відповідачем товар поставлено не було.

Оскільки відповідачем не було поставлено товар у визначений договором строк, позивач звернувся до відповідача з листом від 17 жовтня 2016 року №686 про повернення грошових коштів в розмірі 38 135 грн. 00 коп.

Вищевказана вимога була повернута позивачу у зв'язку закінченням терміну зберігання (а.с. 18).

В зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 622 Цивільного кодексу України у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), або передання відступного (стаття 600 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Тобто, позивач самостійно обрав спосіб захисту свого порушеного права, а саме - відмовився від прийняття виконання зобов'язання та вимагає повернення попередньої оплати.

При цьому судом враховано висновки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 08 жовтня 2009 року зі справи №18/814.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду даного спору відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту належного виконання зобов'язання щодо поставки товару, чи повернення суми попередньої оплати у визначені позивачем строки.

Доводи позивача відповідач належними доказами не спростував.

Строк дії договору закінчився 31 грудня 2016 року.

Таким чином сума попередньої оплати в розмірі 38 135 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 5.1. договору купівлі - продажу у випадку порушення терміну поставки товару, зазначеного в п. 3.2. договору, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми не переданого (не поставленого) в зазначений термін товару, за кожен день затримки до моменту передачі товару.

Так, з урахуванням вищенаведених умов договору позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 6 461 грн. 01 коп. пені за період з 08 жовтня 2016 року по 25 січня 2017 року.

В пункті 3 листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2011 року № 01-06/249 “Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів” зазначено, що право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (постанова від 22.11.2010 N 14/80-09-2056).

Згідно абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В пункті 2 вищевказаного листа зазначено, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 N 42/563; від 20.12.2010 N 06/113-38).

В пункті 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 6 грудня 2010 року в справі N 3-4гс10, від 20 грудня 2010 року у справі N 3-41гс10, від 28 лютого 2011 року у справі N 3-11гс11.

Сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України) (п. 2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).

Згідно ч. 2 ст. 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

          Позивач є державним підприємством, тобто суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Враховуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що нарахування штрафної санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару не суперечить вимогам чинного законодавства.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3.” судом встановлено, що розрахунок пені здійснено позивачем в меншому розмірі ніж передбачено законодавством, проте позивачем самостійно визначено та заявлено до стягнення вказану суму, а тому позов слід задовольнити повністю.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаситехноторг”, вул. Сумгаїтська, 10, м. Черкаси, ідентифікаційний код 40619421 на користь державного підприємства "Дубенське лісове господарство", вул. Берестецька, 35, м. Дубно, Рівненська область, ідентифікаційний код 00992869 – 38 135 грн. 00 коп. попередньої оплати , 6 461 грн. 01 коп. пені та 1 600 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                               А.В.Васянович