Ухвала

від 16.02.2017 по справі 195/260/16-ц

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

195/260/16-ц

У Х В А Л А

іменем України

16.02.2017 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суду Дніпропетровської області в складі головуючого судді Омеко М.В., за участю секретаря судового засідання Давидовій М.Ю., розглянувши у судовому засіданні скаргу прокурора на рішення державного виконавця Томаківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,-

В С Т А Н О В И В:

09.02.2017 року до Томаківського районного суду Дніпропетровської області зі скаргою на рішення державного виконавця звернувся перший заступник керівника Нікопольської місцевої прокуратури.

Обґрунтовуючи тим, що рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 23.11.2016 у справі № 195/260/16-ц визнано недійсним свідоцтво про право власності від 14.03.2013 інд. номер 1232377 на земельну ділянку 2 га, кадастровий номер 1225481000:01:003:0516, видане ОСОБА_1

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Томаківського РУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 887072 від 14.03.2013 щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 1225481000:01:003:0516 за ОСОБА_1. та запис про державну реєстрацію права власності, внесений до Державного Реєстру Речових прав на нерухоме майно 14.03.2013 за № 345803 щодо державної реєстрації за громадянкою ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 2 га, 1225481000:01:003:0516, розташованої на території Володимирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 1225481000:01:003:0516, розташованої на території Володимирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області.

На виконання зазначеного рішення суду в частині витребування земельної ділянки 07.12.2016 видано виконавчий лист по справі №195/260/16-ц.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про виконавче провадження керівник Нікопольської місцевої прокуратури 16.01.2017 звернувся з заявою про відкриття виконавчого провадження до Томаківського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області.

Проте, 01.02.2017 державним виконавцем Томаківського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_3Б прийнято рішення шляхом винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку з тим, що у виконавчому листі зазначений непередбачений Законом України Про виконавче провадження захід примусового виконання рішень суду як витребування, з посиланням на п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження .

У зв'язку з порушенням прав стягувача прокурор звернувся зі скаргою до суду з вимогою зобов'язати державного виконавця Томаківського районного відділу державної виконавчої служби у Дніпропетровській області відкрити виконавче провадження за зазначеним виконавчим листом.

В судовому засіданні прокурор підтримав скаргу та просив її задовольнити.

Представник третьої особи в судовому засіданні подав заперечення проти заявленої скарги, спираючись на те, що при прийняті рішення державний виконавець відділу ДВС керувався ст. 10 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII Заходи примусового виконання рішень .

Суд, заслухавши заявника та державного виконавця, дослідивши матеріали справи прийшов до наступного.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 23.11.2016 року у справі № 195/260/16-ц задоволено позовні вимоги Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 та Томаківської райдержадміністрації Дніпропетровської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку було задоволено.

Указане рішення набрало законної сили 05.12.2016 року.

07.12.2016 року Томаківським районним судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист на виконання рішення в частині витребування земельної ділянки.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про виконавче провадження керівник Нікопольської місцевої прокуратури 16.01.2017 звернувся з заявою про відкриття виконавчого провадження до Томаківського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області.

Проте, 01.02.2017 державним виконавцем Томаківського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_3Б прийнято рішення шляхом винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку з тим, що у виконавчому листі зазначений непередбачений Законом України Про виконавче провадження захід примусового виконання рішень суду як витребування, з посиланням на п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження .

Статтею 74 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Зазначена норма Конституції України міститься і в процесуальному законодавстві України. Так, статтею 14 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці наголошує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Горнебі проти Греції від від 19.03.1997року, п. 40).

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на доступ до суду було б ілюзорним, якби остаточне, зобов'язальне судове рішення залишилось бездієвим на шкоду одній зі сторін (рішення від 27.07.2004 по справі Ромашов проти України ).

Як вбачається зі змісту рішення Конституційного суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 по справі № 1-7/2013, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямований на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Зазначені висновки містяться і у ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , якою встановлено, що виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) та полягає у сукупності дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів

Крім того, статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено способи судового захисту цивільних прав та інтересів. Також зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 5 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що примусове виконання рішень покладається саме на органи державної виконавчої служби (державних виконавців), але статтею 10 Закону не передбачено такий вид стягнення як витребування.

Отже для державного виконавця рішення стало незрозумілим в частині його виконання, що і стало причиною повернення виконавчого листа без виконання, що призвело до порушень чинного законодавства.

Оскільки відповідно до вимог п. 10 ч. З статті 18 Закону України Про виконавче провадження та ст. 221 ЦПК України державний виконавець має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення в разі, якщо воно для нього є незрозумілим державному виконавцю необхідно було скористатись даним правом з метою виконання рішення.

Враховуючи, наведене суд вважає необхідним задовольнити вимогу заявника та поновити порушені права стягувача, шляхом зобов'язання державного виконавця відкрити виконавче провадження по зазначеній справі.

На підставі наведеного та керуючись ст.4,9,10 74 Закону України Про виконавче провадження , ст. 383-389 ЦПК України, суд -

У Х ВА Л И В:

Зобов'язати державного виконавця Томаківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі №195/260/16-ц, виданого 07.12.2016 Томаківським районним судом Дніпропетровської області про витребування у ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку площею 2 га.

Ухвалу суду може бути оскаржено, про що протягом п'яти днів з дня її проголошення, подається апеляційна скарга.

Суддя: М.В. Омеко