Рішення

від 15.02.2017 по справі 500/6015/16-ц

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/6015/16-ц

Провадження № 2/500/33/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Адамова А.С.,

при секретарі - Хачатрян А.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ :

17.11.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами, якими просить суд визнати за нею як за спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_3, померлої 26.11.2012 року, право власності на: земельну ділянку площею 0,2500 гектарів, яка розташована по вул. Центральна (колишня Леніна), №20 в с.Кам'янка Ізмаїльського району Одеської області, переданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5122081700:02:001:0054; земельну ділянку площею 3,01 гектарів, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що приватним нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкові земельні ділянки, необхідні для оформлення спадщини та реєстрації на підставі п. 4.15. Порядку вчинення нотаріальних дій.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву про визнання позову та розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №711199, виданого 24.11.2009 року ОСОБА_2 сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010952100726, власником земельної ділянки площею 0,2500 гектарів, яка розташована по вул.Центральна (колишня Леніна), №20 в с. Кам'янка Ізмаїльського району Одеської області, переданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5122081700:02:001:0054,являється ОСОБА_3.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії РІ №481517, виданого 15.02.2001 року ОСОБА_2 сільською Радою народних депутатів, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за ОД №10-05-1357, власником земельної ділянки площею 3,01 гектарів, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, являється ОСОБА_3.

Вказане також вбачається із листа відділу Держгеокадастру в Ізмаїльському районі Одеської області від 10.01.2017р. №9-1514-0.12-47/2-17.

Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖД № 319793 від 28.11.2012 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_3 померла 26.11.2012 року.

Після смерті ОСОБА_3 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить: земельна ділянка площею 0,2500 гектарів, яка розташована по вул. Центральна (колишня Леніна), №20 в с. Кам'янка Ізмаїльського району Одеської області, передана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5122081700:02:001:0054; земельна ділянка площею 3,01 гектарів, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за № 45259489 від 29.09.2016р.

Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_3 являється її дочка ОСОБА_1, що підтверджено свідоцтвом про народження серії І-АГ №651211 від 24.10.1970р., яка спадщину прийняла фактично, оскільки постійно проживала та була зареєстрована зі спадкодавцем за однією адресою, що підтверджено довідкою ОСОБА_2 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 08.09.2016 року за №1614.

Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

Інших спадкоємців немає.

На звернення позивача ОСОБА_1 до приватного нотаріуса з приводу видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом, листом приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4 за №426/76/2016 від 29.09.2016р. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкові земельні ділянки, необхідні для оформлення спадщини та реєстрації на підставі п. 4.15. Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Як зазначає позивач, надати оригінали правовстановлюючих документів на спадкові земельні ділянки немає можливості, у зв'язку із їх втратою.

При цьому, як вбачається із Листа відділу Держгеокадастру в Ізмаїльському Одеської області від 10.01.2017р. №9-1514-0.12-47/2-17 спадкові земельні ділянки дійсно належать ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №711199, виданого 24.11.2009 року ОСОБА_2 сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010952100726, та Державного акту на право приватної власності на землю серії РІ №481517, виданого 15.02.2001 року ОСОБА_2 сільською Радою народних депутатів, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за ОД №10-05-1357.

Враховуючи викладене, на думку суду відсутні сумніви щодо належності спірних спадкових земельних ділянок ОСОБА_3, померлій 26.11.2012р.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 спадщину після померлої ОСОБА_3 прийняла фактично, оскільки на день смерті спадкодавця, час відкриття спадщини, проживала та була зареєстрована зі спадкодавцем за однією адресою, осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 немає, інших спадкоємців немає, з огляду на встановлене позивач обґрунтовано вимагає визнання за нею права власності на спадкову власність.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до роз'яснень п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Стаття 57 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 61 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлої 26.11.2012 року, право власності на:

земельну ділянку площею 0,2500 гектарів, яка розташована по вул. Центральна (колишня Леніна), №20 в с. Кам'янка Ізмаїльського району Одеської області, переданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5122081700:02:001:0054 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №711199, виданий 24.11.2009 року ОСОБА_2 сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010952100726);

земельну ділянку площею 3,01 гектарів, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Державний акт на право приватної власності на землю серії РІ №481517, виданий 15.02.2001 року ОСОБА_2 сільською Радою народних депутатів, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за ОД №10-05-1357).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.02.2017р.

Суддя: ОСОБА_5