Рішення

від 14.02.2017 по справі 500/5720/16-ц

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/5720/16-ц

Провадження № 2/500/21/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Адамова А.С.,

при секретарі - Хачатрян А.Т.,

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ :

31.10.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами, якими просить суд встановити факт належності Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №033861, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10-07-520, виданого Ізмаїльською райдержадміністрацією 14.08.2003р., спадкодавцю ОСОБА_4, яка померла 01.06.2009 року; встановити факт родинного зв'язку між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, яка померла 01.06.2009 року, та ОСОБА_5, померлого 22.01.2015р.; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті 01.06.2009 року матері ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 4,10 гектарів, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122082600:01:001:0110; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті 22.01.2015 року брата ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 4,08 гектарів, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122082600:01:001:0047. Свої вимоги позивач мотивує тим, що державним нотаріусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву про визнання позову та розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6 (донька позивачки) та ОСОБА_7 (сусід позивачки та спадкодавців), які пояснили, що ОСОБА_4 дійсно була матір'ю позивача та померлого ОСОБА_5. Зазначили, що їм відомо, що померлим видавалися земельні ділянки на території ОСОБА_3 сільської ради.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №033861, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10-07-520, виданого Ізмаїльською райдержадміністрацією 14.08.2003р., спадкодавцю ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 4,10 гектарів, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №033797, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10-07-523, виданий Ізмаїльською райдержадміністрацією 14.08.2003р., ОСОБА_5 належить земельна ділянка площею 4,08 гектарів, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122082600:01:001:0047.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖД № 182476, виданого 02.06.2009 року ОСОБА_3 сільською радою Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_4 померла 01.06.2009 року.

Після смерті ОСОБА_4 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема на земельну ділянку площею 4,08 гектарів, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122082600:01:001:0047.

За життя спадкодавець ОСОБА_4 заповіту не залишала, заяви від спадкоємців не надходили, спадкова справа не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, що підтверджено листом державного нотаріуса Ізмаїльської державної контори Одеської області за №2135/01-16 від 13.12.2016 року.

Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_4, відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_4 стали її діти: син ОСОБА_5, що підтверджено свідоцтвом про народження серії ЯЛ №133616 від 04.05.1956р.; дочка ОСОБА_1, що підтверджено свідоцтвом про народження серії V-УР №0734936 від 07.02.1964р.

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв фактично ОСОБА_5, оскільки на день смерті спадкодавця, час відкриття спадщини, протягом шести місяців проживав та був зареєстрований зі спадкодавцем за однією адресою, що підтверджується довідкою виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за № 214 від 21.04.2015 року, але юридично своїх прав за життя не встиг оформити.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖД № 398372, виданого 24.01.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 помер 22.01.2015 року.

Після смерті ОСОБА_5 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема на земельну ділянку площею 4,08 гектарів, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122082600:01:001:0047.

За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено Витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №40206495 від 22.04.2015 року, згідно якого інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_5, відсутня.

Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5, відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

Спадкоємцями за законом другої черги відповідно до ст. 1262 ЦК України після смерті ОСОБА_5 стала його сестра ОСОБА_1, що підтверджено свідоцтвами про народження серії ЯЛ №133616 від 04.05.1956р. та серії V-УР №0734936 від 07.02.1964р.

Спадщину після смерті ОСОБА_5 позивач прийняла шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріуса, що підтверджено відповідною заявою від 31.03.2015р., наявної у матеріалах справи..

Письмовою відповіддю державного нотаріуса Ізмаїльської державної контори Одеської області за № 1065/02-14 від 06.05.2015р. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із тим, що у зв'язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів.

Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

У п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.1998 року) Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення зазначено, що відповідно до п.1 ст.273 ЦПК суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я та по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У відповідності до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.1998 року) „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу.

Згідно інформації Відділу Держгеокадастру в Ізмаїльському районі Одеської області за №9-1514-0.12-4214/2-16 від 07.12.2016 року власником земельної ділянки площею 4,10 гектарів, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122082600:01:001:0110 являється ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №033861, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10-07-520, виданого Ізмаїльською райдержадміністрацією 14.08.2003р. Власником земельної ділянки площею 4,08 гектарів, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122082600:01:001:0047 є ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №033797, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10-07-523, виданий Ізмаїльською райдержадміністрацією 14.08.2003р.

Так, відповідно до свідоцтв про народження дітей спадкодавця ОСОБА_4 серії ЯЛ №133616 від 04.05.1956р. та серії V-УР №0734936 від 07.02.1964р. ім'я їх матері вказане російською мовою як Феодора . Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №033861 прізвище спадкодавця українською мовою зазначене як Рупчева , а у свідоцтві про смерть 1-ЖД № 423439 від 12.08.2015 року ім'я спадкодавця українською мовою вказане як Феодора . В свідоцтві про смерть серії 1-ЖД № 182476 від 02.06.2009 року ім'я спадкодавця зазначене як Федора .

Також, з показів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 встановлено, що ОСОБА_4 дійсно була матір'ю позивача та померлого ОСОБА_5.

Суд вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами встановлена наявність підстав для визнання факту родинного зв'язку між позивачем ОСОБА_1 та її матір'ю ОСОБА_4

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до роз'яснень п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Стаття 57 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 61 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215, 256 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Встановити факт родинного зв'язку між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, яка померла 01.06.2009 року, та ОСОБА_5, померлого 22.01.2015р., а саме встановити факт того, що ОСОБА_4, померла 01.06.2009 року згідно свідоцтва про смерть серії 1-ЖД №182476 від 02.06.2009р. була матерю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, померлого 22.01.2015р.

Встановити факт належності Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №033861, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10-07-520, виданого Ізмаїльською райдержадміністрацією 14.08.2003р., спадкодавцю ОСОБА_4, яка померла 01.06.2009 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті 01.06.2009 року ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 4,10 гектарів, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122082600:01:001:0110 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД №033861, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10-07-520, виданий Ізмаїльською райдержадміністрацією 14.08.2003р.).

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті 22.01.2015 року ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 4,08 гектарів, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122082600:01:001:0047 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД №033797, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10-07-523, виданий Ізмаїльською райдержадміністрацією 14.08.2003р.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2017р.

Суддя: ОСОБА_9