Постанова

від 16.02.2017 по справі 815/5086/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5086/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В. розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молокозавод» до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Молокозавод» до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2016 року №0000541400 та №0000551400.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у ТОВ Молокозавод з контрагентами-постачальниками ТОВ Компанія Інтертрейд та ТОВ Промстар Україна відбулись реальні господарські правовідносини, за виконані роботи та надані послуги позивач зі своїм контрагентом розрахувався і сторони договорів зазнали змін майнового стану. Всі операції підтверджуються первинними документами та відсутні будь-які підстави для висновку про порушення позивачем норм чинного законодавства. Позивач не погоджується з висновками викладеними в ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області від 16.09.2016 року № 261/15-07-14- 31292740/63, а також з прийнятими на його підставі повідомленнями-рішеннями від 26.09.16р. № НОМЕР_1 № НОМЕР_2, вважає їх помилковими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та зазначає, що вони були зроблені в результаті невірного тлумачення фактів та умов укладених договорів, невірного дослідження первинної документації, яка була надана позивачем податковому органу. З наведених підстав позивач вважає, що зазначенні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулось 31.01.2017 року, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, заявив клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні, яке відбулось 31.01.2017 року, заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях, зазначивши, що ТОВ Компанія Інтертрейд та ТОВ Промстар Україна не мали змоги реалізувати мазут для ТОВ Молокозавод . Товарно-транспорті накладні не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, а отже не можуть підтвердити факт транспортування. В Товарно-транспортних накладних не вказано такі обов'язкові реквізити: густина нафтопродукту, температура нафтопродукту. дата і час виїзду з підприємства-вантажовідправника, дата та час прибуття до вантажоодержувача, дата і час виїзду від вантажоодержувача. Також, в ТТН не вказано конкретну адресу де проводилося навантаження та розвантаження, в них відсутні обов'язкові для перевезень товару вказаного типу відомості, а саме: щодо подорожнього листа, номеру резервуару з якого відпущено нафту або нафтопродукти, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм густина і температура, за якої визначалась густина, а також час виїзду автоцистерни з підприємства.

Враховуючи відсутність потреби заслухати свідка або експерта, та можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, суд вважає за доцільне розглянути справу у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги позивача, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі Наказу ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області Державної податкової служби від 12 вересня 2016 року № 347 та повідомлення на перевірку від 12.0.92016 року №289: з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Компанія Інтертрейд» (код ЄДРПОУ 40012776) за період з 01.02.2016 року по 29.02.2016 року, ТОВ «Компанія Нікос» (код ЄДРПОУ 39665642) за період з 01.02.2016 року по 29.02.2016 року, ТОВ «Промостар Україна» (код ЄДРПОУ 40301178) за період з 01.05.2016 року по 31.05.2016 року, була проведена невиїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Молокозавод» (код за ЄДРПОУ 31292740). (т. 1, а.с. 68-70)

За результатами зазначеної перевірки складено акт № 261/15-07-14-31292740/63 від 16.09.2016 року про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ Молокозавод . (т. 1, а.с. 35-66)

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Молокозавод п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 53567,00 грн. та завищення від'ємного значення, різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на загальну суму 45939,67 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що у перевіряємому періоді посадові особи ТОВ Молокозавод по попередній змові з іншими особами, нібито здійснювали фінансово - господарські операції з рядом фіктивних підприємств, безпідставно формуючи податковий кредит по безтоварним операціям. Надалі, посадові особи ТОВ Молокозавод (код за ЄДРПОУ31292740) для надання злочинним зв'язкам виду господарських, маскуючи незаконний переказ коштів на поточні рахунки таких підприємств по попередній змові з іншими особами, складали підроблені первинні бухгалтерські документи - договори, накладні, акти виконаних робіт , податкові накладні , чим документально підтверджували перерахування коштів по нібито проведених господарських операціях. Підроблені документи використовувались посадовими особами ТОВ Молокозавод (код за ЄДРПОУ31292740) з метою мінімізації податкових зобов'язань, у бухгалтерській і податковій звітності. Господарські операції між ТОВ Молокозавод з ТОВ Компанія Інтертрейд та ТОВ Промостар Україна не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, наявності трудових ресурсів, виробничі) - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, отже здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, чим порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже мають ознаки нікчемності. (т. 1, а.с. 63)

На підставі акту перевірки № 261/15-07-14-31292740/63 від 16.09.2016 року відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.09.2016 року №0000541400, яким ТОВ «Молокозавод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 88350,50 гривень (за податковим зобов'язанням - 53567 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 26783,50 гривень) та від 26.09.2016 року №0000551400, яким ТОВ «Молокозавод» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 45939,67 гривень. (т. 1, а.с. 33-34)

Як вбачається, з матеріалів справи ТОВ Молокозавод уклало договори поставки № 0416 від 04 лютого 2016 року з ТОВ «Компанія «Інтертрейд» та № 151 від 20.04.2016 року з ТОВ «Промостар Україна» . У відповідності до зазначених договорів ТОВ «Компанія «Інтертрейд» та ТОВ «Промостар Україна» зобов'язуються поставити належні їм на праві власності мазут та пічне паливо, а ТОВ Молокозавод прийняти та оплатити їх. (т. 1, а.с. 97-100)

Згідно наявного в матеріалах справи акту Комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів №18-15/89-01 від 20.09.2006 року, проведеної Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Одеській області, ТОВ „Молокозавод» використовує мазут як паливо для котельної для виробництва теплоенергії , що використовується в технологічних процесах переробки молочної сировини та виготовлення готової молочної продукції. (т. 2, а.с. 1-7)

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій, які відбулись між ТОВ Молокозавод та його контрагентами ТОВ «Компанія «Інтертрейд» , ТОВ «Промостар Україна» позивач надав до суду копії первинних документів, а саме: податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки фактури, платіжні доручення, акти списання (т.1. а.с. 108-166)

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином суд встановив, що висновки, викладені в акті перевірки, щодо лише документального оформлення придбаних послуг без фактичної їх поставки та виконання, формування податкового кредиту без реального здійснення господарської та іншої економічної діяльності, не відповідають фактичним обставинам, оскільки роботи передбачені договорами № 0416 від 04 лютого 2016 року та № 151 від 20.04.2016 року, були проведені, за виконання робіт та надання послуг позивач зі своїми контрагентами ТОВ «Компанія «Інтертрейд» та ТОВ «Промостар Україна» розрахувався, тобто сторони договорів зазнали змін майнового стану.

Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

Як зазначено у товарно-транспортних накладних перевезення мазуту відбувалось автомобілем MAN, державний номерний знак НОМЕР_3. Згідно відповіді Територіального сервісного центру №5141 (т. 2, а.с. 124) за зазначеним номерним знаком дійсно зареєстровано завтомобіль MAN 19.403, у зв'язку з чим перевезення вантажу зазначеним транспортним засобом повністю узгоджується зі специфікою вантажу та можливостями вказаного транспортного засобу для його перевезення.

Недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, на які посилається відповідач у своїх запереченнях, об'єктивно не можуть бути визнані судом належними та достатніми доводами на підтвердження посилань контролюючого органу про неможливість здійснення господарських операцій. З огляду на їх зміст, суд встановив, щоокремі недоліки в оформленні цих документів не є підставою для нівелювання їх юридичного значення та змісту.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання податкових накладних від контрагентів у нього виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

Укладені угоди між позивачем та його контрагентами є дійсними та виконаними сторонами про що свідчать наявна в матеріалах справи первинна документація, у зв'язку з чим суд погоджується з твердженнями позивача щодо виконання договірних зобов'язань контрагентами ТОВ «Компанія «Інтертрейд» та ТОВ «Промостар Україна» .

В процесі встановлення обставин у справі, судом з'ясовано, що в діях позивача щодо віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відсутні будь-які порушення норм податкового законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Наявна в матеріалах справи первинна документація містить необхідний обсяг інформації про виконувані роботи/послуги, що дає можливість стверджувати про реальний характер господарських операцій позивача.

Суд також зазначає, якщо контрагентом платника, податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оскільки порушення вимог чинного законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість відсутні, тому донарахування податковим органом податкового зобов'язання було безпідставним та необґрунтованим.

На підставі встановлених обставин, з урахуванням наведених норм законодавства, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 26.09.2016 року №0000541400, яким ТОВ «Молокозавод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 88350,50 гривень (за податковим зобов'язанням - 53567 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 26783,50 гривень) та від 26.09.2016 року №0000551400, яким ТОВ «Молокозавод» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 45939,67 гривень.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами доведено реальність господарських операцій та підтверджено виконання умов укладених договорів, а відтак позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Молокозавод» до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2016 року №0000541400 та №0000551400 .

В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Молокозавод» (код ЄДРПОУ 31292740, 68400, Одеська область, м. Арциз, пр.. Заводський, 18) до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2016 року №0000541400 та №0000551400 - задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення від 26.09.2016 року №0000541400, яким ТОВ «Молокозавод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 88350,50 гривень (за податковим зобов'язанням - 53567 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 26783,50 гривень) - скасувати.

Податкове повідомлення-рішення від 26.09.2016 року №0000551400, яким ТОВ «Молокозавод» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 45939,67 гривень - скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2900 (дві тисячі дев'ятсот) грн.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.В. Балан