Рішення

від 15.02.2017 по справі 904/12464/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.02.2017 Справа № 904/12464/16 За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот", м. Кам'янське Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтеравто", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 63 853,29 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №11/016-юр від 05 січня 2017 року, представник

Від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство "Дніпроазот" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтеравто" заборгованість у розмірі 63 583,29 грн., з яких:

- основна заборгованість у сумі 43 504,17 грн.;

- пеня у розмірі 5 212,91 грн.;

- 3 % річних у розмірі 1 712,68 грн.;

- інфляційні збитки у розмірі 13 423,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 647/14-1 відшкодування витрат від 17 жовтня 2014 року в частині повного та своєчасного відшкодування витрат. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 21.12.2014 по 23.12.2016 у сумі 1 712,68 грн. та інфляційні збитки за період з грудня 2014 року по грудень 2016 року.

На підставі пункту 5.3 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за надані послуги у розмірі 5 212,91 грн. за загальний період з 21.03.2016 по 23.12.2016.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України за змістом якої ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою, а у разі ненадання такої інформації - за адресою їх місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження вручена їм належним чином.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтеравто" є: 50050, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, проспект Металургів, будинок 15.

Направлена судом на адресу відповідача ухвала про відкладення розгляду справи повернута підприємством зв'язку з відміткою: "підприємство не значиться".

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених в інформаційному листі № 01-8/482 від 13 серпня 2008 року, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

За змістом підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності його представника, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

За таких обставин, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розгляд справи був відкладений з 23 січня 2017 року на 15 лютого 2017 року.

У судовому засіданні 15 лютого 2017 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться у матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

17 жовтня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Дніпроазот" (далі - сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінтеравто" (далі - сторона-2) був укладений договір відшкодування витрат №647/14-1, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона-1 зобов'язується створити стороні-2 умови, які є необхідними для виробничої діяльності на об'єктах сторони-2 в межах території сторони-1 відповідно до вимог і норм з техніки безпеки, охорони навколишнього середовища, правил внутрішньооб'єктового та пропускного режиму та інших правил, що діють на території сторони-1, а сторона-2 зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, відшкодувати стороні-1 усі витрати, понесені стороною-1 для створення стороні-2 необхідних умов виробничої діяльності в межах території сторони-1, а саме:

- витрати по контрольно-пропускному режиму працівників сторони-2:

забезпечення перевірки транспортних засобів щодо виконання правил проїзду на територію сторони-1, ввозу (вивозу) вантажу через периметрові автоворота сторони-1 при в'їзді та виїзді ватажного і легкового автотранспорту, як до сторони-2, так і від нього (з вантажем або без нього);

забезпечення цілісності периметра та захисної полоси огорожі території, як складової частини інженерно-технічних споруд системи охорони об'єктів, розташованих на території сторони-1;

забезпечення реагування оперативними технічно-забезпеченими групами загону ВОХР ПАТ "Дніпроазот" на порушення внутрішньооб'єктового та пропускного режиму;

контроль працівників cторони-2 щодо дотримання ними правил внутрішньооб'єктового та пропускного режиму (п. 1.1.1 договору);

- витрати по медичній допомозі працівникам сторони-2 щодо:

надання першої медичної допомоги при травмах, професійних отруєннях і раптових захворюваннях, безпосередньо на здоровпункті сторони-1 та на робочих місцях працівників сторони-2;

забезпечення доставки до лікарень міста постраждалих осіб, що потребують лікарської допомоги, машиною швидкої допомоги сторони-1;

виконання процедур та маніпуляцій за направленням фахівців лікувально-профілактичних закладів міста (п. 1.1.2 договору).

витрати по забезпеченню участі в ліквідації газонебезпечної ситуації у сторони-2 (п. 1.1.3 договору).

витрати по зовнішньому освітленню периметра території сторони-2 (п. 1.1.4 договору).

витрати по утриманню в належному стані під'їзних шляхів, розташованих на території сгорони-1, які використовуються стороною-2 для руху транспортних засобів (п. 1.1.5 договору).

Сторона-1 розпочинає створювати необхідні для виробничої діяльності умови за письмовим повідомленням сторони-2, направленому стороні-1 та погодженому письмово останньою (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його укладення та діє протягом дванадцяти місяців. У разі відсутності письмової заяви хоча б однієї сторони про припинення цього договору протягом календарного місяця, що передує місяцю, в якому договір припиняє свою чинність у зв'язку зі спливом строку його дії, договір вважається продовженим з дня, наступного за останнім днем строку дії договору, на 1 (один) рік, на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Порядок розрахунків за договором врегульовано розділом 2 договору.

Згідно пункту 2.1 договору сторона-2 зобов'язана відшкодувати стороні-1 усі витрати, понесені стороною-1 при створенні необхідних умов виробничої діяльності. Сума відшкодування витрат визначається стороною-1 щомісяця шляхом віднесення на сторону-2 витрат, які сторона-1 несе при створенні умов виробничої діяльності стороні-2, виходячи з чисельності працівників сторони-2.

Сторона-2 зобов'язана щомісяця, не пізніше сьомого числа місяця, за який відшкодовуються витрати, надавати стороні-1 письмову інформацію про середню кількість працівників, станом на перше число поточного місяця. Якщо зазначена інформація не надається стороною-2 у визначений строк або надається несвоєчасно, то сума понесених стороною-1 витрат, що підлягає відшкодуванню стороною-2 за такий місяць, дорівнює сумі витрат, понесених стороною-1 за попередній місяць, збільшеній на 10% (п. 2.2 договору).

Відповідно до пункту 2.3 договору загальна сума відшкодування витрат за договором складається з щомісячних рахунків по відшкодуванню витрат, наданих стороні-2 для оплати.

Відшкодування витрат, понесених стороною-1 при створенні необхідних умов виробничої діяльності згідно договору, сторона-2 здійснює щомісячно, у безготівковій формі, в національній валюті України (гривня), на підставі рахунку сторони-1, шляхом перерахування належних до сплати сум грошових коштів на поточний рахунок сторони-1 протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати отримання стороною-2 від сторони-1 рахунку на відшкодування витрат (п. 2.3 договору).

Факт створення необхідних умов виробничої діяльності стороні-2 у кожному місяці підтверджується актом, який складається стороною-1 та підписується стороною-2. Акт про створення необхідних умов виробничої діяльності стороні-2 і рахунок за місяць, в якому були створені умови виробничої діяльності, надаються стороною-1 стороні-2 до 5 (п'ятого) числа наступного за розрахунковим. сторона-2 зобов'язана підписати отриманий Акт про створення необхідних умов виробничої діяльності та-протягом 3-х робочих днів від дати його отримання повернути стороні-1 один примірник підписаного Акту. Не підписання стороною-2 Акту про створення необхідних умов виробничої діяльності не звільняє її від відшкодування стороні-1 витрат, понесених останньою при створенні необхідних умов виробничої діяльності стороні-2, згідно договору та відповідно до наданого рахунку (п. 2.5 договору).

У випадку дострокового розірвання цього договору сторони в обов'язковому порядку здійснюють звірку розрахунків. сторона-2 зобов'язана у цьому випадку здійснити остаточний розрахунок зі стороною-1 відповідно до рахунку, наданого стороною-1, та у строк, передбачений п. 2.4. договору (п. 2.6 договору).

На виконання умов договору позивачем оформлені акти про створення необхідних умов виробничої діяльності згідно договору №647/14-1 від 17.10.2014 (а.с. 46-69):

акт від 30 листопада 2014 року за жовтень-листопад 2014 року на суму 7 751,70 грн.,

акт від 31 грудня 2014 року за грудень 2014 року на суму 7 776,80 грн.,

акт від 31 січня 2015 року за січень 2015 року на суму 8 958,31 грн.,

акт від 28 лютого 2015 року за лютий 2015 року на суму 7 050,38 грн.,

акт від 31 березня 2015 року за березень 2015 року на суму 8 143,09 грн.,

акт від 30 квітня 2015 року за квітень 2015 року на суму 4 379,99 грн.,

акт від 31 травня 2015 року за травень 2015 року на суму 4 815,47 грн.,

акт від 30 червня 2015 року за червень 2015 року на суму 4 824,32 грн.,

акт від 31 липня 2015 року за липень 2015 року на суму 4 435,60 грн.,

акт від 31 серпня 2015 року за серпень 2015 року на суму 4 551,26 грн.,

акт від 30 вересня 2015 року за вересень 2015 року на суму 4 441,31 грн.,

акт від 31 жовтня 2015 року за жовтень 2015 року на суму 5 236,32 грн.,

акт від 30 листопада 2015 року за листопад 2015 року на суму 5 038,20 грн.,

акт від 31 грудня 2015 року за грудень 2015 року на суму 5 201,45 грн.,

акт від 31 січня 2016 року за січень 2016 року на суму 5 002,76 грн.,

акт від 29 лютого 2016 року за лютий 2016 року на суму 5 071,78 грн.,

акт від 31 березня 2016 року за березень 2016 року на суму 5 215,20 грн.,

акт від 30 квітня 2016 року за квітень 2016 року на суму 4 963,84 грн.,

акт від 31 травня 2016 року за травень 2016 року на суму 5 180,86 грн.,

акт від 30 червня 2016 року за червень 2016 року на суму 5 109,55 грн.,

акт від 29 липня 2016 року за липень 2016 року на суму 5 023,36 грн.,

акт від 31 серпня 2016 року за серпень 2016 року на суму 4 917,29 грн.,

акт від 30 вересня 2016 року за вересень 2016 року на суму 5 037,84 грн.,

акт від 31 жовтня 2016 року за жовтень 2016 року на суму 2 984,45 грн.

Акти за період з жовтня 2014 року по грудень 2015 року підписані відповідачем та оплачені. Що стосується актів за січень - жовтень 2016 року, то відповідач зобов'язувався отримати ці акти самостійно у позивача (лист №6964 від 09.11.2012, а.с.45), однак з невідомих причин відповідач зазначені акти не отримав та не підписав.

Разом з тим, не підписання відповідачем актів про створення необхідних умов виробничої діяльності не звільняє його від відшкодування позивачу витрат, понесених позивачем при створенні необхідних умов виробничої діяльності відповідачу, згідно договору та наданих рахунків.

На виконання умов договору №647/14-1 відшкодування витрат від 17 жовтня 2014 року публічне акціонерне товариство "Дніпроазот" виставило товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінтеравто" рахунки-фактури (а.с. 70-93):

№11894 від 30.11.2014 за листопад 2014 року на суму 7 751,70 грн.,

№13566 від 31.12.2014 за грудень 2014 року на суму 7 776,80 грн.,

№828 від 31.01.2015 за січень 2015 року на суму 8 958,31 грн.,

№2066 від 28.02.2015 у за лютий 2015 року на суму 7 050,38 грн.,

№3398 від 31.03.2015 за березень 2015 року на суму 8 143,09 грн.,

№4605 від 30.04.2015 за квітень 2015 року на суму 4 379,99 грн.,

№5482 від 31.05.2015 за травень 2015 року на суму 4 815,47 грн.,

№6905 від 30.06.2015 за червень 2015 року на суму 4 824,32 грн.,

№8026 від 31.07.2015 за липень 2015 року на суму 4 435,60 грн.,

№9259 від 31.08.2015 за серпень 2015 року на суму 4 551,26 грн.,

№10245 від 30.09.2015 за вересень 2015 року на суму 4 441,31 грн.,

№11345 від 31.10.2015 за жовтень 2015 року на суму 5 236,32 грн.,

№12446 від 30.11.2015 за листопад 2015 року на суму 5 038,20 грн.,

№13822 від 31.12.2015 за грудень 2015 року на суму 5 201,45 грн.,

№555 від 31.01.2016 за січень 2016 року на суму 5 002,76 грн.,

№1955 від 29.02.2016 за лютий 2016 року на суму 5 071,78 грн.,

№3368 від 31.03.2016 за березень 2016 року на суму 5 215,20 грн.,

№5070 від 30.04.2016 за квітень 2016 року на суму 4 963,84 грн.,

№6362 від 31.05.2016 за травень 2016 року на суму 5 180,86 грн.,

№7344 від 30.06.2016 за червень 2016 року на суму 5 109,55 грн.,

№8409 від 31.07.2016 за липень 2016 року на суму 5 023,36 грн.,

№9723 від 31.08.2016 за серпень 2016 року на суму 4 917,29 грн.,

№10853 від 30.09.2016 за вересень 2016 року на суму 5 037,84 грн.,

№12445 від 31.10.2016 за жовтень 2016 року на суму 2 984,45 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінтеравто" частково відшкодувало витрати згідно договору, на рахунок Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" перераховані грошові кошти, що підтверджується меморіальними ордерами:

№@2PL398484 від 02.10.2015 на суму 29 700,00 грн.,

№@2PL196708 від 24.12.2015 на суму 49 118,69 грн.,

№@2PL902768 від 29.01.2016 на суму 10 102,17 грн. (а.с.94-96).

Залишок несплаченої суми складає 43 504,17 грн., відшкодування витрат за лютий-жовтень 2016 року.

14 листопада 2016 року позивач направив на адресу відповідача претензію №016/38/м, з вимогою сплати заборгованості за договором у сумі 40 519,72 грн., 3% річних у сумі 1 133,48 грн., інфляційних втрат у сумі 11 134,39 грн. протягом 10 (десяти) календарних днів від дати отримання цієї претензії (а.с. 124-128). Претензія залишена без відповіді та задоволення.

Причиною виникнення спору є неналежне виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінтеравто" договору № 647/14-1 відшкодування витрат від 17.10.2014, в частині повної та своєчасної оплати за лютий - жовтень 2016 року, у зв'язку з чим позивачем нараховані пеня, три відсотки річних та втрати від інфляції.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на наведені вище положення законодавства, умови пункту 2.4. договору, строк виконання замовником своїх зобов'язань з відшкодування витрат та у спірній сумі, є таким, що настав.

Доказів відшкодування витрат відповідач не надав.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 43 504,17 грн.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5.3 договору у випадку порушення строків відшкодування витрат, понесених стороною-1 при створенні необхідних умов виробничої діяльності стороні-2, остання сплачує стороні-1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми витрат, понесених стороною-1 при створенні необхідних умов виробничої діяльності та не відшкодованих/несвоєчасно відшкодованих стороною-2, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє сторону-2 від виконання своїх зобов'язань за договором.

За несвоєчасне відшкодування витрат позивач нарахував та просить стягнути пеню за порушення строків здійснення платежів у розмірі 5 212,91 грн. за загальний період з 21.03.2016 по 23.12.2016.

Розрахунок пені перевірено судом, відповідає умовам договору. При здійсненні розрахунку пені позивачем враховані положення ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, вимога про стягнення пені є правомірною та підлягає задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 712,68 грн. за загальний період з 21.12.2014 по 23.12.2016, та втрати від інфляції у розмірі 13 423,53 грн. за період грудень 2014 року - грудень 2016 року.

Перевіркою правильності розрахунку 3% річних судом порушень вимог чинного законодавства не встановлено. У зв'язку з чим вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача суми втрат від інфляції.

Відповідно до абзацу 3 п.3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., втрати від інфляції складають 13 423,53 грн.

Оскільки прострочення виконання зобов'язання має місце, а розрахунок трьох відсотків річних та втрат від інфляції за заявлений позивачем період відповідає вимогам чинного законодавства щодо порядку їх обчислення, вимога про стягнення трьох відсотків річних у сумі 1 712,68 грн. та втрат від інфляції у сумі 13 423,53 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожана фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини під терміном власність розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за виконані роботи. Невиконанням обов'язку щодо оплати вартості робіт відповідач порушує право позивача, безпідставно не перераховуючи кошти (вартість робіт) у власність позивача.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсягу.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 1, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтеравто" (50050, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, буд. 15, ідентифікаційний код 35747490) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. С.Х.Горобця, буд.1, ідентифікаційний код 05761620) основну заборгованість у сумі 43 504 (сорок три тисячі п'ятсот чотири) грн. 17 коп., пеню у розмірі 5 212 (п'ять тисяч двісті дванадцять) грн. 91 коп., 3 % річних у розмірі 1 712 (одна тисяча сімсот дванадцять) грн. 68 коп., інфляційні збитки у розмірі 13 423 (тринадцять тисяч чотириста двадцять три) грн. 53 коп., судовий збір в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят всім) грн. 00 коп., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено 17.02.2016.