Рішення

від 14.02.2017 по справі 908/3359/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/138/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2017 Справа № 908/3359/16

за позовом: Управління комунальної власності Бердянської міської ради (71100, м.Бердянськ Запорізької області, пл. 1-ї Бердянської ради, 2)

до відповідача: Приватного малого підприємства «САМАТ» (71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Підгірна, 358, к.1)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Управління комунальної власності Бердянської міської ради, м. Бердянськ Запорізької області звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Приватного малого підприємства «САМАТ» , м. Бердянськ Запорізької області пені в сумі 5,50 грн. та неустойки в сумі 16224,72 грн.

Обґрунтовуючи позов позивач вказує, що між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1194, розташованого за адресою: м. Бердянськ, вул. 50 років СРСР, 7, строк дії якого, з урахуванням додаткової угоди від 30.12.2014 р., встановлено до 18.12.2015 р. Відзначає, що через невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, а саме - не внесення орендної плати у визначені договором строки за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2015 р., останньому нарахована сума пені в розмірі 5,50 грн. по 12.01.2016 р., включно. Разом з тим, після спливу терміну дії договору, об'єкт оренди фактично повернуто лише 11.10.2016 р., що, за доводами позивача, є підставою для нарахування неустойки, передбаченої п. 8.5 ОСОБА_1, за весь період прострочення зобов'язання, що складає 16224,72 грн. Направлена на адресу відповідача претензія з вимогою сплатити пеню та неустойку була залишена останнім без задоволення. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 530, 651 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 18 Закону України Про оренду державного і комунального майна та умови укладеного між сторонами договору, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.12.2016 р. порушено провадження у справі № 908/3359/16, розгляд якої призначено на 24.01.2017 р.

На підставі ст. 77 ГПК України ухвалою суду від 24.01.2017р. розгляд справи відкладався у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін до 14.02.2017р.

Представник позивача у судове засідання 14.02.2017 р. не з'явився. Натомість, у наданих суду письмових поясненнях від 07.02.2017 р. вих. № 260 позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить справу розглянути за відсутності представника управління комунальної власності.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалах від 06.12.2016 р. та від 24.01.2017 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням Приватного малого підприємства «САМАТ» є: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Підгірна, буд. 358, к. 1, що співпадає з адресою зазначеною позивачем у позовній заяві у цій справі.

Таким чином, відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляд справи.

Суд зазначає, що згідно до наявного у матеріалах справи поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу суду від 16.12.2016 р. було отримано повноважним представником відповідача (особисто директором підприємства) 28.12.2016 р. і у відповідача було достатньо часу для надання письмового відзиву на позов та забезпечення явки представника. Проте, жодних заперечень на позов відповідач не надав, представника у судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140, матеріали справ, звернення господарських судів і учасників судового процесу та інша інформація, яка надходить до Вищого господарського суду України, свідчать, що в діяльності деяких сторін, третіх осіб у справах набула поширення практика зловживання своїми процесуальними правами. Зокрема, мають місце нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, одночасного оскарження судових рішень в апеляційному і в касаційному порядку, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені, тощо. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судому продовж розумного строку.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, зважаючи на клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника у судовому засіданні, з урахуванням факту закінчення встановленого ст. 69 ГПК України процесуального строку вирішення спору, суд визнав за можливе розглянути справу по суті спору за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 14.02.2017 р. справу розглянуто за наявними матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 05.11.2007 року між Управлінням комунальної власності Бердянської міської ради (орендодавцем, позивачем у справі) та Приватним малим підприємством САМАТ (орендарем, відповідачем у справі) було укладено договір оренди комунального майна № 1194 (надалі - Договір).

За умовами п. 1.1 ОСОБА_1 (в редакції додаткової угоди від 31.01.2013 р.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення, яке знаходиться на балансі Комунального підприємства Бердянської міської ради Житлосервіс-2а площею 17,60 кв. м., згідно із звітом про оцінку майна, розміщене за адресою: м. Бердянськ, вул. 50 років СРСР, 7, вбудоване нежитлове приміщення першого поверху чотирьохповерхового будинку гуртожитку літ. А (кім. за №117 згідно із технічним паспортом БТІ), вартість приміщення визначена згідно із звітом про оцінку майна і становить за оцінкою 24387,00 грн. без ПДВ, виконаної станом на 31.01.2013р. Майно передається в оренду з метою використання під офіс.

Відповідно до п. 2.1 ОСОБА_1 вступ Орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами ОСОБА_1 та Акта прийому-передачі вказаного майна.

Згідно із п. 2.3 ОСОБА_1 передача майна в оренду здійснюється згідно акту прийому-передачі, майно вважається поверненим після підписання акта прийому-передачі орендодавцем.

За визначенням п. 3.1.1 ОСОБА_1 (в редакції додаткової угоди від 24.10.2013 р.) орендна плата установлюється у грошовій формі та перераховується на розрахунковий рахунок № 34220999700011 ГУДКУ у Запорізькій області м. Запоріжжя МФО 813015, код ЄДРПОУ 38042560, одержувач: місцевий бюджет м. Бердянськ, код 22080401, щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції з початку строку оренди, щодо суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладення договору оренди, яка становить 387,27 грн. х І інф.

Пунктом 3.3 ОСОБА_1 (в редакції додаткової угоди від 31.01.2013 р.) передбачено, що у випадку неперерахування орендної плати або перерахування після останнього банківського дня поточного місяця, або не в повному обсязі, Орендодавцем нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання (включаючи день оплати).

Згідно із п. 5.2 ОСОБА_1 Орендар зобов'язаний вчасно й у повному обсязі вносити Орендодавцеві оренду плату.

Відповідно до п. 5.9 ОСОБА_1, у разі припинення або розірвання договору Орендар зобов'язаний в п'ятиденний термін повернути Орендодавцеві, або підприємству, вказаному Орендодавцем, орендоване майно за Актом здачі-приймання у належному стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану, або втрати (повної, або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.

Пунктом 8.5 ОСОБА_1 сторони визначили, що в разі невиконання Орендарем обов'язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення

Відповідно до п. 10.1 ОСОБА_1 строк його дії - з 18.10.2007 р. до 18.09.2010 р.

За актом здачі-приймання нежитлового приміщення від 18.10.2007 р. нежитлове приміщення загальною площею 17,60 кв. м. передано Орендарю.

В подальшому між сторонами було укладено декілька додаткових угод (від 24.03.2007р., від 08.11.2010 р., від 31.01.2013 р., від 24.10.2013 р., від 10.08.2014 р., від 21.08.2014 р., від 30.12.2014 р.), якими булим внесені зміни до ОСОБА_1, зокрема, щодо предмету оренди, строку дії оренди приміщення та орендної плати. Остаточно, додатковою угодою від 30.12.2014 р. було продовжено строк дії договору оренди до 18.12.2015 року.

За актом приймання-передачі від 11.10.2016 р. орендоване майно було фактично повернуто відповідачем балансоутримувачу (КП Бердянської міської ради Житлосервіс-2а ).

За твердженням позивача, неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо внесення орендних платежів є підставою для нарахування останньому суми пені за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2015 р. в розмірі 5,50 грн. Також, за невиконання умов ОСОБА_1 щодо своєчасного повернення майна відповідачу визначено до сплати суму неустойки за весь період прострочення зобов'язання, що складає 16224,72 грн.

01.11.2016 р. на адресу відповідача була направлена Претензія (вих. № 2598) з вимогою терміново сплати існуючу заборгованість.

Претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з Приватного малого підприємства САМАТ пені в сумі 5,50 грн. та неустойки в сумі 16224,72 грн., стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 60 Закону України Про місцеве самоврядування визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Згідно з приписами ст. 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендодавцем цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності, є орган місцевого самоврядування.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.5. Положення про Управління комунальної власності Бердянської міської ради, затвердженого рішенням чотирнадцятої сесії міської ради VІІ скликання № 22 від 19.08.2016 р., Управління комунальної власності є юридичною особою, виконавчим органом Бердянської міської ради.

Згідно з розділами 2 та 3 Положення, Управлінню комунальної власності Бердянської міської ради делеговані повноваження управляти і розпоряджатися майном територіальної громади міста Бердянська, реалізовувати повноваження виконавчого органа в сфері управління комунальною власністю територіальної громади міста і реалізувати державну політику в сфері управління комунальною власністю територіальної громади міста, а також здійснювати повноваження Орендодавця комунального майна.

Згідно п. 3.1., п. 3.2.1. Положення Управління комунальної власності Бердянської міської ради: на підставі рішення сесії Бердянської міської ради, укладає договори щодо оренди окремого нерухомого майна; здійснює контроль за надходженням орендної плати і контролює її подальше надходження на рахунок управління, вживає заходів щодо Орендодавців по ліквідації заборгованості з орендної плати; здійснює контроль за надходженням орендної плати від оренди приміщень, переданих в оренду.

Отже, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Управління комунальної власності Бердянської міської ради.

Спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку з виконанням позивачем його функцій контролю за виконанням умов договору оренди, в тому числі реалізацією його права стягнення з порушників зобов'язання заборгованості. Законодавчими актами України, що передбачають порядок та підстави розірвання договору, є Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

За своєю правовою природою Договір, за яким між позивачем і відповідачем склалися господарські правовідносини, є договором найму.

Згідно з ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму... Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі... Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ...

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Виходячи з предмету оренди за договором оренди 05.11.2007 р., правовідносини сторін щодо порядку користування майном регулюються приписами Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

З приписів п. п. 3.1.1, 5.2 ОСОБА_1 оренди вбачається, що Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, орендна плата відповідачем в обумовлений укладеним ним з позивачем ОСОБА_1 розмірі та строку не вносилась.

Як зазначалось вище, за змістом пунктів 3.1, 3.1.1 ОСОБА_1 (в редакції додаткової угоди від 31.01.2013 р.) Орендар має сплачувати орендну плату у розмірі 244,37 грн. до 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції з початку строку оренди.

Судом встановлено, що впродовж спірного періоду (грудень 2015 р.) відповідачем, всупереч умов договорів та вимог закону, у визначений умовами договору строк орендна плата не внесена.

Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Положенням ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги наведені вище приписи законодавства, представлені докази, а також роз'яснення, викладені у п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 р. № 14, відповідно до якого з огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі пункту 3.3 ОСОБА_1 (в редакції додаткової угоди від 31.01.2013 р.), за змістом якого, у випадку неперерахування орендної плати або перерахування після останнього банківського дня поточного місяця, або не в повному обсязі, Орендодавцем нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Позивач просить стягнути з відповідача суму 5,50 грн. пені за зобов'язаннями, що виникли за ОСОБА_1 у грудні місяці.

Оскільки зобов'язання щодо внесення орендної плати за грудень 2015 р. у визначений договором строк відповідачем не виконано, позивачем нарахована до сплати пеня.

Судом перевірено розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» . При цьому, суд виходив з обставин щодо виникнення спірного боргу (суми простроченого боргу, дати початку нарахування, дати сплати) та приписів ч.5 ст.254 ЦК України, якою передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд відзначає, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню. Так, за заявлений позивачем період часу, належний до стягнення розмір суми пені на користь позивача становить суму 5,48 грн.

Відповідно до перерахунку, здійсненого судом, в решті позовних вимог про стягнення пені суд відмовляє, як нарахованих та заявлених до стягнення необґрунтовано.

Відповідно до п. 4 ст. 284 ГК України термін дії договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Додатковими угодами до ОСОБА_1 сторони домовились продовжити строк дії ОСОБА_1 оренди нежитлового приміщення. Остаточно, додатковою угодою від 30.12.2014 р. було продовжено строк дії договору оренди до 18.12.2015 року.

Додатковою угодою від 31.01.2013 р. до договору пункт 10.2 викладено в наступній редакції: «Строк дії договору може бути подовжений за згодою сторін. У випадку якщо Орендар має намір використовувати майно після закінчення строку дії договору, він не пізніше ніж за три місяці до закінчення його дії звертається до Орендодавця з заявою про подовження строку дії договору. Строк дії договору автоматично не поновлюється у випадку відсутності згоди хоча б однієї із сторін на подовження строку дії договору. Подовження строку дії договору оформлюється додатковою угодою» .

Відповідно до п. 10.7 договору, дія договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (крім випадків, встановлених п. 10.2).

Жодних доказів звернення орендаря до орендодавця з заявою про подовження строку дії договору або укладення сторонами відповідної додаткової угоди суду не надано. Отже, договір оренди припинився в силу його п. 10.7 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, тобто 18.12.2015 р.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Як вже зазначалося вище, за змістом п. 5.9 ОСОБА_1 сторонами передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди Орендар зобов'язаний в п'ятиденний термін повернути Орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду.

Оскільки договір оренди № 1194 від 05.11.2007 р. припинив свою дію 18.12.2015 р., у відповідача відпала законна підстава для користування орендованим майном та виник обов'язок у п'ятиденний термін повернути нежитлове приміщення.

Як випливає із матеріалів справи, орендоване майно фактично повернуто балансоутримувачу (КП БМР Житлосервіс-2а ) за актом приймання-передачі від 11.10.2016р.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договору. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Також, пунктом 8.5 договору сторони погодили, що у разі невиконання орендарем обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення

Пунктом 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» роз'яснено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Зважаючи на те, що орендоване приміщення було повернуто відповідачем за актом здачі-приймання нежитлового приміщення лише 11.10.2016 р., позивачем нараховано останньому на підставі пункту 8.5 договору неустойку за прострочення повернення орендованого майна за період з 24.12.2015 р. по 11.10.2016 р. в сумі 16224,72 грн.

Розрахунок неустойки судом перевірено та визнано обґрунтованим.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України і не надав до суду доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання по оплаті пені та неустойки після отримання ним претензії позивача.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 5,48 грн. пені та в сумі 16224,72 грн. неустойки. В решті заявлених вимог суд відмовляє через їх необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 1377,99 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного малого підприємства «САМАТ» (71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Підгірна, 358, к.1, код ЄДРПОУ 22147382) на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради (71100, м. Бердянськ Запорізької області, пл. 1-ї Бердянської ради, 2, код ЄДРПОУ 25473739) суму 5 (п'ять) грн. 48 коп. пені та суму 16224 (шістнадцять тисяч двісті двадцять чотири) грн. 72 коп. неустойки.

Стягнути з Приватного малого підприємства «САМАТ» (71100, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 22147382) на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради (71100, м. Бердянськ Запорізької області, пл. 1-ї Бердянської ради, 2, код ЄДРПОУ 25473739) суму 1377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 99 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 17.02.2017 р.

Суддя М.В. Мірошниченко