Рішення

від 13.02.2017 по справі 910/23364/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2017Справа №910/23364/16

За позовомСхідного офісу Держаудитслужби доТовариства з обмеженою відповідальністю ССД ТРЕЙД прозобов'язання передати товар Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Овсяннікова М.Ш. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Східний офіс Держаудитслужби (надалі - Служба ) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ССД ТРЕЙД (надалі - Товариство ) про зобов'язання передати товар.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було оплачено вартість товару згідно договору про закупівлю товарів за державні кошти №66-12 від 21.05.2012 р., а відповідач належним чином зобов'язання по поставці товару не виконав, в зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача передати товар.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.01.2017 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 13.02.2017 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №1002029812 від 20.01.2017 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.05.2012 р. між Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області, правонаступником якої є Служба, (замовник) та Товариством (учасник) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти №66-12 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого учасник зобов'язується протягом 2012 року поставити замовникові продукти нафтопереробки рідкі (код ДК 016-17 23.20.1) (товар), а замовник зобов'язується прийняти і сплатити вказаний товар.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що товар вважається переданим учасником і прийнятим замовником по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.

Згідно з п. 4.2 Договору замовник зобов'язаний сплатити вартість товару протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару.

Відповідно до п. 5.1 Договору товар постачається окремими партіями згідно заявок замовника, які передаються учаснику засобами факсимільного або електронного зв'язку. Під партією нафтопродуктів розуміються заправні картки (талони) на обумовлену у заяві кількість літрів.

За змістом п. 5.3 Договору поставка товару здійснюється через АЗС.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем були перераховані на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 464 272,80 грн. в якості оплати продукції за Договором на підставі виставлених рахунків-фактур у період з 12.03.2012 р. по 06.12.2012 р., а відповідачем здійснено відпуск нафтопродуктів на користь відповідача на суму 423 970,50 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару на суму 40 302,30 грн., у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача передати 840 л бензину А-95, 2 490 л бензину А-92 та 330 л дизельного палива шляхом заправляння пальним на АЗС.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (платіжними дорученнями №1176 від 15.06.2012 р., №1395 від 10.07.2012 р., №2017 від 20.09.2012 р., №2150 від 02.10.2012 р., №2282 від 17.10.2012 р., №2717 від 04.12.2012 р., №2778 від 14.12.2012 р., №2779 від 14.12.2012 р., №2780 від 14.12.2012 р. та №2781 від 14.12.2012 р.) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача вартість товару згідно виставлених рахунків-фактур на загальну суму 464 272,80 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У справі, що розглядається, позивач обрав способом захисту свого порушеного права поставку товару, тобто виконання обов'язку в натурі.

Згідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За змістом ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:

1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна;

2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;

4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання;

5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 5.1 Договору товар постачається окремими партіями згідно заявок замовника, які передаються учаснику засобами факсимільного або електронного зв'язку. Під партією нафтопродуктів розуміються заправні картки (талони) на обумовлену у заяві кількість літрів.

За змістом п. 5.3 Договору поставка товару здійснюється через АЗС.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи карток (талонів) станом на момент подання позовної заяви, залишок оплачених, але не отриманих від відповідача нафтопродуктів на АЗС складає: 840 л бензину А-95 на суму 9 483,60 грн., 2 490 л бензину А-92 на суму 27 390,00 грн. та 330 л дизельного палива на суму 3 428,70 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача зобов'язання з поставки на користь позивача оплаченої продукції за Договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Служби про зобов'язання Товариства передати залишок неотриманого товару є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Східного офісу Держаудитслужби задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю ССД ТРЕЙД (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9; ідентифікаційний код 35681807) передати на користь Східному офісу Держаудитслужби (49600, м. Дніпро, вул. В. Антоновича, 22; ідентифікаційний код 40477689) залишок неотриманого оплаченого товару в об'ємі: 840 л бензину А-95, 2 490 л бензину А-92 та 330 л дизельного палива шляхом заправляння пальним на АЗС на підстав заправних карток (талонів). Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ССД ТРЕЙД (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9; ідентифікаційний код 35681807) на користь Східного офісу Держаудитслужби (49600, м. Дніпро, вул. В. Антоновича, 22; ідентифікаційний код 40477689) судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.02.2017 р.

Суддя В.П. Босий