Рішення

від 08.02.2017 по справі 910/19623/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2017Справа №910/19623/16

За позовом Державного підприємства Адміністрація річкових портів

до Товариства з обмеженою відповідальністю БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ - ХХІ

про стягнення 138 091,90 грн.

Суддя Якименко М.М

Представники сторін:

від позивача: Черкашин О.А. - за довіреністю №01/05-250 від 22.04.2016 року;

від відповідача: Круковес В.М. - за довіреністю від 01.12.2016 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державного підприємства Адміністрація річкових портів звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ - ХХІ про стягнення 138 091,90 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманих послуг від позивача згідно умов Договору №01/06-211 про надання послуг від 30.06.2015 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 77 333,51 грн. - боргу, 57 272,32 грн. - штрафу, 2 267,83 грн. - пені, 885,90 грн. - інфляційних втрат, 332,34 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року (суддя Андреїшина І.О) порушено провадження у справі № 910/19623/16 та призначено її до розгляду на 30.11.2016 року, зобов'язано сторін надати документи.

В судовому засіданні 30.11.2016 року оголошено перерву до 14.12.2016 року.

12.12.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 14.12.2016 року оголошено перерву до 20.12.2016 року.

В судовому засіданні 20.12.2016 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та оголошено перерву до 11.01.2017 року.

Розпорядженням керівника апарату Кривенко О.М. від 10.01.2017 року №05-23/99 у зв'язку з лікарняним судді Андреїшиної І.О. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/19623/16, за наслідками якого справу розподілено для розгляду на суддю Якименко М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 року (суддя Якименко М.М.) прийнято справу №910/19623/16 до свого провадження та призначено її розгляд на 08.02.2017 року.

В судовому засіданні 08.02.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 08.02.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.06.2015 року між Державним підприємством Адміністрація річкових портів (далі по тексту - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ - ХХІ (далі по тексту - відповідача, замовник) укладено Договір №01/06-211 про надання послуг (далі по тексту - Договір), за умовою якого (п. 1.1. Договору) Виконавець падає на платній основі послуги Замовнику по стоянці та швартуванню біля гідротехнічної споруди (надалі - ГТС) плавзасобів: пасажирського теплоходу Богдан Хмельницький (72,5 гі.м.), яке використовуються Замовником (надалі - плавзасіб), біля причалу №5 р. Дніпро, інв. № 160С , (довжина - 72,5 п.м.), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, яка належить Виконавцю. План-схема розташування плавзасобів наведена у Додатку 1 до цього Договору, який о невід'ємною частиною цього Договору.

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами і діє до 30.06.2017р (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.3.1. Договору відповідно до розділу 4 Договору та виставлених рахунків здійснювати своєчасну та в повному обсязі оплату послуг Виконавця.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що вартість послуг Виконавця складає - 19 937,50 грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять сім грн. 50 коп.) без ПДВ, ПДВ - 3 987,50 грн., всього з ПДВ - 23 925,00 грн. (двадцять три тисячі дев'ятсот двадцять п'ять грн. 00 коп.) в місяць.

Плата за надані Виконавцем послуги, нараховується з дати укладання цього Договору (п. 4.2. Договору).

Згідно з п. 4.3. Договору плата за надані послуги сплачується щомісячно, відповідно до виставлених рахунків, які Замовник зобов'язаний отримувати у Виконавця до 5 числа поточного місяця, у безготівковій формі, на розрахунковий рахунок Виконавця до 5 числа поточного місяця, в якому надаються послуги;

Здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом здавання-приймання наданих послуг, який Замовник зобов'язаний отримати у Виконавця до 5 числа місяця, який йде за звітним (п. 4.4. Договору).

Відповідно до п. 4.5. Договору у разі неотримання Замовником в передбачені п.4.4. договору строки Акту здавання-приймання наданих послуг, акт підписується Виконавцем з позначенням про відмову у підписанні його Замовником, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги, що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), зокрема:

- №ДП -0000012 від 31.01.2016 року на суму 23 925,00 грн.;

- №ДП - 0000019 від 29.02.2016 року на суму 23 925,00 грн.;

- № ДП - 0000034 від 31.03.2016 року на суму 23 925,00 грн.;

- № ДП - 0000065 від 30.04.2016 року на суму 23 925,00 грн.;

- № ДП - 0000121 від 31.05.2016 року на суму 23 925,00 грн.;

- № ДП - 0000152 від 30.06.2016 року на суму 38 132,35 грн.;

- № ДП - 0000203 від 31.07.2016 року на суму 41 684,19 грн.;

- № ДП - 0000275 від 31.08.2016 року на суму 41 684,19 грн.;

- № ДП - 0000305 від 30.09.2016 року на суму 41 684,19 грн.;

Відповідачем частково оплачено вартість отриманих послуг, однак вартість послуг в розмірі 77 333,51 грн. залишена неоплаченою.

Відповідачем прийняті послуги від Позивача без жодних зауважень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманих від позивача послуг, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з їх оплати в розмірі 77 333,51 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу послуги за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не в повному обсязі сплатив на користь позивача вартість отриманих послуг, та має перед позивачем заборгованість з їх повної оплати в розмірі 29 794,40 грн.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 77 333,51 грн. (боргу), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, а тому позивач, керуючись пунктами 5.2. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф, які за розрахунками позивача становлять: 57 272,32 грн. - штрафу, 2 267,83 грн. - пені.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у відповідності з нормами діючого законодавства.

Згідно з п. 5.2. Договору у випадку прострочення Замовником строку оплати платежу у встановлений цим Договором строк, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а понад прострочення у 20 днів, додатково штраф, у розмірі 20% від суми визначеною в п.4.1. Договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня , за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі: 57 272,32 грн. (штрафу) та 2 267,83 грн. (пені), нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 885,90 грн. - інфляційних втрат, 332,34 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. №62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 885,90 грн. (інфляційних втрат) та 332,34 грн. (3% річних), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ - ХХІ (01014, м. Київ, НАБЕРЕЖНО-ПЕЧЕРСЬКА ДОРОГА, будинок 5; код ЄДРПОУ 33347397) на користь Державного підприємства Адміністрація річкових портів (04071, м. Київ, вулиця Електриків, будинок 14; код ЄДРПОУ 39467012) 77 333 (сімдесят сім тисяч триста тридцять три) грн. 51 коп. - боргу, 57 272 (п'ятдесят сім тисяч двісті сімдесят дві) грн. 32 коп. - штрафу, 2 267 (дві тисячі двісті шістдесят сім) грн. 83 коп. - пені, 885 (вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 90 коп. - інфляційних втрат, 332 (триста тридцять дві) грн. 34 коп. - 3% річних, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 15.02.2017 року.