Рішення

від 06.02.2017 по справі 914/107/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2017р. Справа№ 914/107/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Форвард-СВ , м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ІНБО , Львівська область, Яворівський район, с.Ямельня

про стягнення 19410,38 грн.

суддя Гоменюк З.П.

секретар судового засідання Зусько І.С.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність №03-01 від 03.01.2017р.);

відповідача: не з'явився

Учаснику процесу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Учаснику процесу права та обов'язки зрозумілі, відводу не заявлено.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю Форвард-СВ , м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНБО , Львівська область, Яворівський район, с.Ямельня про стягнення 19410,38 грн.

Ухвалою суду від 16.01.2017 р. порушено провадження у справі, призначено її до розгляду на 06.02.2017 р.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що між сторонами було укладено договір поставки, на виконання якого позивач на підставі видаткової накладної поставив товар відповідачеві, а відповідач в порушення умов договору товар оплатив лише частково. В позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 19410,38 грн. заборгованості, проте в судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву про зменшення позовних вимог (вх.№503/17 від 06.02.2017 р.) та у зв'язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості просив суд стягнути з відповідача 15210,38 грн. заборгованості за поставлений товар.

Судом встановлено, що дана заява відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача, викладених у заяві про зменшення позовних вимог.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (вручено 22.01.2017 р.)

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

23.03.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Форвард-СВ (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНБО (покупець, відповідач у справі) було укладено договір поставки №23/03/15, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в строк та на умовах, зазначених у даному договорі.

Договір набрав чинності з дня його підписання і діяв до 23.03.2016 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору (п.9.2. договору).

Відповідно до п.2.1. договору, загальна вартість товару за договором обумовлюється сумами, зазначеними у видаткових накладних документах на кожну партію товару. Накладна є невід'ємною частиною даного договору.

За умовами п.3.3. договору, датою доставки товару вважається дата передачі постачальником товару покупцю, згідно підписаних сторонами накладних. Передача товару проводиться за довіреністю покупця, або за підписом матеріально-відповідальної особи на видатковій накладній, завіреного печаткою покупця про його отримання.

Згідно з п.3.5. договору, перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця та підписання накладної. Ризики втрати чи пошкодження товару переходять до покупця з моменту отримання товару та підписання видаткової накладної.

Вартість товару, який доставляється визначається за цінами, вказаними в прайс-листі постачальника, виходячи з обсягу і кількості замовленого покупцем товару. Загальна ціна договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних, які надані на підставі договору. (п.4.1. договору).

Товариством з обмеженою відповідальністю Форвард-СВ на виконання умов договору було здійснено поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю ІНБО на суму 26610,38 грн.

Вказане підтверджується видатковою накладною №ЛВ-0000439 від 15.02.2016 р. (оригінал видаткової накладної оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчена копія долучена до матеріалів справи). Вказана накладна підписана без зауважень уповноваженими особами та скріплена печатками сторін.

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що оплата товару постачальника не повинна перевищувати 14 (чотирнадцять) календарних днів від дати доставки товару та підписання видаткової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема виписок з особового рахунку ТзОВ Форвард-СВ , відповідач здійснив часткову оплату товару, поставленого згідно видаткової накладної №ЛВ-0000439 від 15.02.2016 р., на загальну суму 11400 грн.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати, позивач відповідно до заяви про зменшення позовних вимог просив стягнути з відповідача 15210,38 грн. заборгованості за поставлений та неоплачений товар.

Станом на день розгляду справи судом, належні докази повної або часткової сплати відповідачем заявленої до стягнення заборгованості в матеріалах справи відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Як встановлено ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.5 ст.626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. (ч.2 ст.692 ЦК України).

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що оплата товару постачальника не повинна перевищувати 14 (чотирнадцять) календарних днів від дати доставки товару та підписання видаткової накладної.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені ст. 193 ГК України.

Судом встановлено, що поставлений відповідно до видаткової накладної товар в строк, передбачений договором, відповідачем оплачено не було.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу.

Статтею 4 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню складає 15210,38 грн.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як передбачено частиною шостою статті 84 ГПК України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНБО , Львівська область, Яворівський район, с.Ямельня (ідентифікаційний код 37497143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Форвард-СВ , м.Київ, вул.Московська/вул.Старонаводницька, буд.45/1, літ.Б (ідентифікаційний код 35626950) 15210,38 грн. основного боргу та 1378 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 06.02.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 13.02.2017 р.

Суддя Гоменюк З.П.