Ухвала

від 14.02.2017 по справі 922/4399/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"14" лютого 2017 р.Справа № 922/4399/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом приватного підприємства СПЛАВ , 49130, м. Дніпро, вул. Березинська,

80, код ЄДРПОУ 31717263;

до державного підприємства Завод Електроважмаш , 61089, м. Харків, проспект Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121;

про стягнення 29184,47 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство СПЛАВ звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до державного підприємства Завод Електроважмаш про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 25944,08 грн., суми 1 % річних у розмірі 67,53 грн., суми інфляційних у розмірі 1206,50 грн. та суми пені у розмірі 1966,36 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №234/342С від 13 квітня 2016 року щодо своєчасної оплати за прийняту продукцію. Здійснюючи правове обґрунтування посилався на ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2016 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.01.2017 о 11:30 год.

Ухвалою суду від 11.01.2017 було відкладено розгляд справи на 14.02.2017 о 11:00 год.

Позивач явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив, але звернувся до суду із заявою від 31.01.2017 (вх.№3136), в якій просить суд прийняти відмову від позову ДП Електроважмаш в зв'язку з тим, що ДП Електроважмаш повністю погасив заборгованість перед позивачем. А також зазначив, що з наслідками відмови від позову позивач обізнаний.

Відповідач у судове засідання явку свого повноважного представника також не забезпечив, відзив на позов не надав.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між державним підприємством Завод Електроважмаш (замовник) та приватним підприємством "Сплав" (постачальник) 13.04.2016 укладено договір поставки №234/342С (договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов"язується поставити продукцію у власність Замовника партіями згідно Додатку № 1 (Специфікації №1), а Замовник зобовязується прийняти від Постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором. Найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, згідно із Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010, затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики №457 від 11.10.010, вказується у Специфікації №1 (Додатку №1), яка є невід'ємною частиною цього договору. Замовлення на поставку кожної окремої партії продукції повинно бути оформлено Замовником у формі листа, який включає в себе найменування, кілкість, ціну та термін поставки продукції (п.п. 1.2, 1.3).

Відповідно до п.2.1 договору постачальник здійснює поставку продукції кожної окремої партії замовнику протягом 30 календарних днів з моменту направлення письмового замовлення замовника, згідно із п.1.3 договору.

У п. 3 договору сторони домовились що загальна вартість цього договору складає 42879,67 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 7146,61 грн. Вартість упаковки входить до ціни продукції.

Згідно із п.п.4.1, 4.2, 4.3 замовник здійснює оплату кожної партії продукції протягом 60 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю, рахунок по кожній окремій партії продукції виставляється постачальником протягом 10-ти робочих днів від дати замовлення на поставку продукції, оформленого згідно із п.1.3 договору. При відвантаженні продукції постачальник надає замовнику наступні документи: накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну.

Пунктом 15.1 договору встановлений строк його дії, а саме цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 13.04.2017.

Як вбачається із матеріалів справи позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 25944,08 грн., що підтверджується видатковою накладною №153 від 07.07.2016 (а.с.27), продукція була отримана уповноваженою особою відповідача ОСОБА_1, що підтверджується довіреністю №1163 від 06.07.2016 (а.с.28), проте останній не виконав зобов'язання щодо оплати отриманої продукції.

Підставою звернення із позовом до суду стало те, що відповідач не розрахувався з позивачем за товар, поставлений відповідно до договору поставки №234/342С від 13.04.2016. У зв"язку з цим, окрім суми основного боргу, позивачем нараховано пеню на підставі п.11.4. договору, яким встановлено, що за порушення строку оплати постачальник має право пред'явити замовнику вимогу про сплату пені у розмірі 0,1 % від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, в сумі 1966,36 грн., інфляційні втрати у розмірі 1206,50 грн. та 1 % річних у розмірі 67,53 грн. на підставі п.11.5. договору, відповідно до якого сторони встановили, що за порушення строку оплати продукції, передбачених договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних втрат.

В процесі судового розгляду справи, 31.01.2017 позивач звернувся до суду з заявою, в якій просить суд прийняти відмову від позову в зв'язку із повною сплатою ДП Електроважмаш заборгованості перед позивачем за договором поставки. Заява підписана директором приватного підприємства Сплав ОСОБА_2, та скріплена печаткою підприємства.

Вирішуючи питання щодо прийняття відмови позивача від позову, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відмова від позову є правом позивача, що передбачене частиною четвертою статті 22 ГПК України і може бути реалізоване останнім до прийняття рішення судом першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, приймаючи до уваги, що позивач відмовився від заявлених позовних вимог, дана відмова подана відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси і не суперечить чинному законодавству України, при цьому наслідки такої процесуальної дії відомі заявнику, про що зазначено в заяві від 31.01.2017, а тому приймається судом і провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.4 ст. 80 ГПК України.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Так, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, припинення провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись ст. ст. 22, 33, ст. 78, п.4 ч.1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №922/4399/16припинити .

Суддя ОСОБА_3