Рішення

від 14.02.2017 по справі 927/3/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

14 лютого 2017 року Справа № 927/3/17

Позивач: Фізична особа-піприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Північна кабельна компанія", вул. Північна, 6, літера А-1, м. Київ, 04214; вул. Івана Мазепи, 66, м. Чернігів, 14017

Предмет спору: про стягнення 43536,58 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позов про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Північна кабельна компанія" 28000,00 грн боргу за неоплачені послуги транспортно-експедиційного обслуговування та 15536,58 грн пені, за неналежне виконання умов договору-доручення №1-15/З на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях від 09.01.2015.

Позивач листом від 13.01.2017 направив оригінали доданих до позову документів, платіжні документи про здійснення оплати відповідачем послуг в період з 01.01.2016 по 05.05.2016, оригінал претензії, акти прийому-здачі виконаних робіт, а також зазначив, що документи на оплату відправлялись рекомендованими листами по факту здійснення кожного перевезення, опис вкладення та повідомлення про вручення в кожному з окремих випадків не оформлялись, квитанції не збережено. Проте, відповідачем були надіслані позивачу поштою підписані заявки, акти прийому-здачі виконаних робіт, акт звірки, які надаються для огляду. На момент підписання договору від 09.01.2015 в ЄДРПОУ зазначена адреса відповідача: 04214, м. Київ, вул. Північна, буд.6, літера А-1. На момент оформлення та відправки претензії виявлено, що адреса відповідача в ЄДРПОУ змінена: 14017, м. Чернігів, вул. І.Мазепи, буд.66, відповідно претензії відправлені на обидві адреси. Оскільки в позовній заяві від 23.12.2016 в реквізитах відповідача було зазначено стару юридичну адресу в м. Києві, позивач просить суд вважати адресою відповідача: 14017, м. Чернігів, вул. І.Мазепи, буд.66. По завершенню розгляду справи додані оригінали документів просить повернути поштою.

В листі від 26.01.2017 позивач вказує на те, що 09.01.2015 між позивачем та відповідачем було підписано договір №1-15/З, який використовувався для співпраці протягом 2015 року. В 2016 році позивачем було запропоновано відповідачу підписати договір №8-16/З від 26.02.2016, але даний договір відповідачем не було підписано, тому позивач прийняв рішення використовувати договір №1-15/З від 09.01.2015, оскільки заперечень щодо пролонгації договору №1-15/З від 09.01.2015 на 2016 рік від відповідача не надходило.

Листом від 27.01.2017 позивач зазначив, що ним було виявлено оригінал договору №8-16/З від 26.02.2016 з підписом та мокрою печаткою відповідача. Враховуючи даний факт позивач просить суд вважати як правову підставу для врегулювання правовідносин між сторонами посилання на договір №8-16/З від 26.02.2016. Пояснення, викладені в листі від 26.01.2017 з обґрунтуванням правомірності використання договору №1-15/З від 09.01.2015, позивач просить не брати до уваги.

Ухвалою суду від 31.01.2017 було прийнято заяву позивача про зміну підстав позову та відповідно стягнення з відповідача заборгованість у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором-дорученням №8-16/З від 26.02.2016 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №00126310 від 31.01.2017, але в судове засідання 14.02.2017 не з'явився.

Відповідач також був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але повноважного представника в судове засідання 14.02.2017 не направив.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за умовами пошуку: ідентифікаційний код 39337630, місцезнаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Північна кабельна компанія": вул. Івана Мазепи, 66, м. Чернігів, 14017.

Ухвала суду від 04.01.2017 про порушення провадження у справі, направлена на адресу відповідача: вул. Івана Мазепи, 66, м. Чернігів, 14017 була одержана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01537536 від 04.01.2017.

Ухвала суду від 04.01.2017 про порушення провадження у справі, направлена на адресу відповідача зазначену позивачем в позовній заяві (вул. Північна, 6, А-1, м. Київ, 04214), повернулась до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання".

Ухвали суду від 17.01.2017 про відкладення розгляду справи, направлені на адресу відповідача, зазначену позивачем в позовній заяві (вул. Північна, 6, А-1, м. Київ, 04214) та на адресу місцезнаходження відповідача (вул. Івана Мазепи, 66, м. Чернігів, 14017), були одержані відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №05129863, №01540103 від 17.01.2017.

Ухвали суду від 31.01.2017 про відкладення розгляду справи, направлені на адреси відповідача (вул. Північна, 6, А-1, м. Київ, 04214; вул. Івана Мазепи, 66, м. Чернігів, 14017), повернулись до суду з відмітками за закінченням терміну зберігання .

Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, але відповідач своїм процесуальним правом участі в судових засіданнях 17.01.2017, 31.01.2017 та 14.02.2017 не скористався, повноважного представника для дачі пояснень по справі не направив.

Судове засідання 14.02.2017 проводиться без фіксації технічними засобами.

До початку судового засідання від позивача надійшов лист, в якому він зазначає, що документи на оплату послуг, визначених у п. 3.1. договору, відправлялись рекомендованим листами по факту здійснення кожного перевезення, опис вкладення та повідомлення про вручення в кожному з окремих випадків не оформлялись, квитанції про відправку не збережено. Натомість, відповідачем було надіслано позивачу поштою підписані заявки, акти прийому-здачі виконаних робіт, акт звірки, які надавались на огляду. Факт оплати 12.07.2016 року 12000,00 грн підтверджується меморіальним ордером №536 від 12.07.2016, який додається до матеріалів справи. Листом від 13.01.2017, на виконання вимог ухвали суду від 04.01.2017, було направлено оригінали платіжних документів про здійснення оплати відповідачем в період з 01.01.2016 по 05.05.2016. Враховуючи відомості, зазначені в акті звірки взаємних розрахунків, платіжних документах за період з 01.01.2016 по 05.05.2016, меморіальному ордері від 12.07.2016 сума заборгованості відповідача становила 28000,00 грн. Крім того, позивач зазначає про часткове погашення відповідачем заборгованості в розмірі 10000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №936 від 31.01.2017, доданим до матеріалів справи, у зв'язку з чим просить суд зменшити розмір позовних вимог до 33536,58 грн. Також позивач повідомляє про допущені ним технічні помилки в листі та описі вкладення від 27.01.2017 та просить вважати правильними дати рахунку та акту №16/02, як засвідчено в акті про відсутність документа №33/2017 від 31.01.2017.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Суд прийняв до розгляду пояснення позивача та зменшення позовних вимог в частині стягнення 10000,00 грн боргу, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце судового засідання, але сторони своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні не скористалися, повноважних представників у судові засідання 17.01.2017, 31.01.2017, 14.02.2017 для дачі пояснень по справі не направили, про причини невиконання вимог суду відповідач не повідомив.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представників сторін у судове засідання, не є перешкодою для розгляду справи за наявними у ній доказами.

Ухвалами суду від 04.01.2017, 17.01.2017, 31.01.2017 сторони були попереджені, що нез'явлення в судове засідання повноважних представників не є перешкодою для розгляду спору по суті. Крім того, даними ухвалами суду обов'язкова явка представників позивача та відповідача в судові засідання не визнавалась.

У судовому засіданні 14.02.2017 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Інших заяв та клопотань на час розгляду справи до суду не надходило.

Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Враховуючи, що позивачем було змінено підставу позову про стягнення заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором-дорученням №8-16/З від 26.02.2016 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях, а також зменшено позовні вимоги в частині стягнення 10000,00 грн боргу, а тому суд розглядає дану справу з урахуванням зміни підстави позову та про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 202 та ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

26.02.2016 між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Північна кабельна компанія" (замовник) було укладено договір-доручення №8-16/З на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях.

Із наданого позивачем свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 (а.с.23) вбачається, що 15.10.2008 ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Відповідно до п.1.1.,1.4. договору-доручення №8-16/З на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях від 26.02.2016, даний договір обумовлює порядок взаємовідносин при організації та виконанні перевезень у внутрішньому та міжнародному сполученні та розрахунки за ці перевезення між замовником та експедитором. Замовник доручає експедитору організувати транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, наданих ним для перевезення автомобільним транспортом згідно заявки.

Конкретні обсяги вантажів, терміни та норми оплати перевезення по кожному конкретному замовленню оформляються заявкою, що є додатком до даного договору, яка подається замовником експедитору у письмовій формі. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками сторін. Факс-заявка має юридичну силу оригіналу.

Відповідно до ч.1,2 ст.929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічна позиція викладена в п.1,3 ст. 316 Господарського кодексу України.

Таким чином, по своїй правовій природі, укладений між сторонами договір-доручення №8-16/З на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях від 26.02.2016, є договором транспортного експедирування.

Пунктом 1.5. договору-доручення №8-16/З на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях від 26.02.2016 передбачено, що замовник зобов'язаний вказувати в заявці найменування вантажу, адреси завантаження та розвантаження, найменування вантажовідправника та вантажоодержувача, вагу, кількість місць, упаковку вантажу, строки завантаження та розвантаження, відстань перевезення, розмір і форми оплати за перевезення.

У відповідності до п. 7.1. договору-доручення №8-16/З на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях від 26.02.2016, даний договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31.12.2016. Якщо жодна із сторін не заявить про свої наміри розірвати договір не пізніше як за 60 днів до дня закінчення дії цього договору, то його дія автоматично пролонговується на один рік на тих самих умовах.

Доказів розірвання договору-доручення №8-16/З на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях від 26.02.2016 чи визнання його недійсним на момент розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами були підписані заявки на виконання ТЕО №б/н до договору №8-16/З від 26.02.2016, а саме: від 22.04.2016 (маршрут перевезення м.Чернігів-м.Ужгород, дата завантаження - 25.04.2016, дата розвантаження - 26.04.2016, вартість перевезення 13500,00 грн без ПДВ); від 05.05.2016 (маршрут перевезення м.Чернігів-м.Ужгород, дата завантаження - 06.05.2016, дата розвантаження - 10.05.2016, вартість перевезення 13000,00 грн без ПДВ); від 25.05.2016 (маршрут перевезення м.Чернігів-м.Ужгород, дата завантаження - 25.05.2016, дата розвантаження - 26.05.2016, вартість перевезення 13000,00 грн без ПДВ), скріплені печатками сторін, копії яких додано до матеріалів справи (а.13-15).

Факт надання позивачем транспортно-експедиційних послуг по кожній із заявок підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг):

- № 19/04 від 26.04.2016 (організація та перевезення вантажу а/м НОМЕР_3 по маршруту м.Чернігів-м.Ужгород, згідно договору №8-16/З від 26.02.2016 на суму 13500,00 грн);

- № 03/05 від 10.05.2016 (організація та перевезення вантажу а/м НОМЕР_4 по маршруту м.Чернігів-м.Ужгород, згідно договору №8-16/З від 26.02.2016 на суму 13000,00 грн;

- № 13/05 від 26.05.2016 (організація та перевезення вантажу а/м НОМЕР_5 по маршруту м.Чернігів-м.Ужгород, згідно договору №8-16/З від 26.02.2016 на суму 13500,00 грн;

підписаних сторонами та скріплених печатками сторін, копії яких додано до матеріалів справи (а.с.16-18), а також товарно-транспортними накладними №7 від 25.04.2016; №8 від 06.05.2016; №9 від 25.05.2016, з відмітками відповідача про отримані послуги, копії яких додано до матеріалів справи (а.с.21-22).

Всього позивачем надано відповідачу транспортно-експедиційних послуг по вищевказаним заявкам та актам на загальну суму 40000,00 грн.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору-доручення №8-16/З на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях від 26.02.2016 визначено, що замовник здійснює оплату шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок, або готівкою в касу експедитора протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання ним оригіналів документів на оплату: рахунку, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, акту виконаних робіт експедитора, якщо інше не вказане в заявці (транспортному замовленні).

В доданих позивачем до матеріалів справи заявках на виконання ТЕО №б/н від 22.04.2016 до договору №8-16/З від 26.02.2016 на суму 13500 грн; №б/н від 05.05.2016 до договору №8-16/З від 26.02.2016 на суму 13000 грн; №б/н від 25.05.2016 до договору №8-16/З від 26.02.2016 на суму 13500 грн, в графі умови розрахунку зазначено: безготівковий розрахунок протягом 2 банківських днів після розвантаження та отримання замовником оригіналів рахунку та акту виконаних робіт.

Позивачем надано до матеріалів справи рахунки-фактури на оплату наданих послуг, а саме: №19/04 від 26.04.2016 на суму 13500,00 грн; №03/05 від 10.05.2016 на суму 13000,00 грн; № 13/05 від 26.05.2016 на суму 13500,00 грн.

Відповідно до вимог ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.34,43 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

В порушення вищезазначених вимог, позивачем не надано суду належних письмових доказів, які підтверджують направлення відповідачу оригіналів рахунків на оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати транспортно-експедиційних послуг виконав частково, сплативши 12.07.2016 - 12000,00 грн по рахунку-фактурі №19/04 від 26.04.2016 на суму 13500,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №536 від 12.07.2016 на суму 12000,00 грн, призначення платежу: сплата за перевезення вантажу згідно рахунку№19/04 від 26.04.2016. Заборгованість по рахунку-фактурі №19/04 від 26.04.2016 становить 1500,00 грн.

Також, згідно меморіального ордеру №936 від 31.01.2017 відповідачем було здійснено оплату на суму 10000,00 грн, призначення платежу: сплата частини боргу за перевезення вантажу згідно акту виконаних робіт від 10.05.2016. Відповідно, заборгованість по рахунку-фактурі №03/05 від 10.05.2016 становить 3000,00 грн.

Доказів оплати рахунку-фактури № 13/05 від 26.05.2016 на суму 13500,00 грн та решти суми заборгованості по рахунку-фактурі №19/04 від 26.04.2016 (1500,00 грн) та по рахунку-фактурі №03/05 від 10.05.2016 (3000,00 грн) сторонами суду не надано.

Таким чином, заборгованість відповідача за транспортно-експедиційні послуги становить 18000,00 грн.

Із матеріалі справи слідує, що позивачем було направлено відповідачу претензію від 29.11.2016 про оплату наданих послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом, з вимогою оплати вартості наданих послуг у розмірі 28000,00 грн. Вказана претензія була направлена позивачем на адресу відповідача (вул. Івана Мазепи, 66, м. Чернігів, 14017) 30.11.2016, що підтверджується фіскальним чеком від 30.11.2016 та була отримана відповідачем 13.12.2016, що підтверджується відміткою про отримання та відбитком поштового штемпелю на рекомендованому повідомленні про вручення поштової кореспонденції.

Претензія позивача від 29.11.2016, отримана відповідачем 13.12.2016, щодо оплати наданих послуг залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до подано розрахунку пені, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 15536,58 грн за період прострочки з 22.04.2016 по 23.12.2016.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.2. договору-доручення №8-16/З на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях від 26.02.2016 передбачено, що за прострочення розрахунку замовник оплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

Приймаючи до уваги, що позивачем не надано суду доказів направлення відповідачу на оплату рахунків: №19/04 від 26.04.2016 на суму 13500,00 грн; №03/05 від 10.05.2016 на суму 13000,00 грн; № 13/05 від 26.05.2016 на суму 13500,00 грн, відповідно до заявок на виконання ТЕО №б/н від 22.04.2016 до договору №8-16/З від 26.02.2016 на суму 13500 грн; №б/н від 05.05.2016 до договору №8-16/З від 26.02.2016 на суму 13000 грн; №б/н від 25.05.2016 до договору №8-16/З від 26.02.2016 на суму 13500 грн, суд розцінює претензію позивача від 29.11.2016, яка була отримана відповідачем 13.12.2016 року, як вимогу на оплату, яку відповідач повинен був виконати протягом закінчення семиденного терміну з моменту отримання претензії позивача, тобто 20.12.2016. Відповідно прострочка оплати виникла з 21.12.2016.

Наданий позивачем до матеріалів справи меморіальний ордер № 536 від 12.07.2016 про сплату відповідачем 12000 грн, в призначенні платежу якого йде посилання на рахунок № 19/04 від 26.04.2016, не є підтвердженням вручення позивачем відповідачу вказаного рахунку, оскільки суд не може зробити беззаперечного висновку, щодо конкретної дати його вручення.

З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що пеня підлягає стягненню за період з 21.12.2016 по 23.12.2016 (в межах періоду нарахування пені, зазначеному у розрахунку) в розмірі 64,26 грн.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконав, за транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів своєчасно в повній сумі не розрахувався і позовні вимоги не оспорив, суд з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 18000,00 грн боргу та 64,26 грн. пені. У решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 742,25 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.11, 202, 205, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 629, 929 Цивільного кодексу України; ст.173, 174, 175, 193, 316 Господарського кодексу України; ст.49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Північна кабельна компанія", вул. Північна, 6, літера А-1, м. Київ, 04214; вул. Івана Мазепи, 66, м. Чернігів, 14017 (код ЄДРПОУ 39337630, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (п/р НОМЕР_6 в ПАТ Укрексімбанк м. Ужгород, МФО 312226, ІПН НОМЕР_1) 18000,00 грн боргу; 64,26 грн пені та 742,25 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. У решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 16.02.2017.

Суддя Л.М.Лавриненко