Постанова

від 14.02.2017 по справі 926/2885/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2017 р. Справа № 926/2885/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю СК-Експо , б/н від 30.11.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5806/16 від 12.12.2016 р.),

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 21 листопада 2016 року

у справі № 926/2885/16 (суддя Бутирський А.А.),

порушеній за позовом

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю СК-Експо , м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Пшеничка , м. Чернівці,

про стягнення 69 288,16 грн., в т.ч. 67 620,80 грн. - основного боргу, 1 667,36 грн. - 3% річних та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: ОСОБА_2 - п/к за довіреністю б/н від 10.10.2016 р.;

від відповідача: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представнику роз'яснені і зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Судове засідання проводиться в режимі відеоконференції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2016 року, справу № 926/2885/16 Господарського суду Чернівецької області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СК-Експо , б/н від 30.11.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5806/16 від 12.12.2016 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 25.01.2017 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи) (а. с. 161, 162).

Судове засідання 25.01.2017 р. не відбулося у зв'язку з перебуванням у відпусках суддів Орищин Г.В. та Галушко Н.А. (а. с. 173, 174), про що сторони були повідомлені письмово (а. с. 175), ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.01.2017 року розгляд справи в режимі відеоконференції відкладено на 25.01.2017 р. (а.с. 175-176), ухвалою суду від 25.01.2017 р. на 08.02.2017 р. (а.с. 201-202), про що сторони були повідомлені згідно приписів Інструкції з діловодства в господарських судах України (а. с. 176/зворот, 202/зворот).

У судове засідання, яке відбулося 08.02.2017 р., представник апелянта/позивача прибув, в процесі розгляду даної справи подав клопотання: про проведення судового розгляду справи в режимі відеоконференції (а. с. 171), про долучення доказів: витягу з ЄДРПОУ, подав письмові пояснення вх. № ЛАГС 01-04/557/17 від 24.01.2017 р., письмові пояснення вх. № ЛАГС 01-04/859/17 від 03.02.2017 р., докази їх надсилання іншій стороні (а. с. 217), у судових засіданнях надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях, просить скасувати рішення місцевого суду від 21.11.2016 р. по справі № 926/2885/16 за позовом ТзОВ СК-Експо до ТзОВ Пшеничка про стягнення 69288,18 грн. та постановити нове рішення, яким позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача 69288,16 грн., в т.ч. 67620,80 грн. суми основного боргу, 1667,36 грн. - 3% річних.

Представник відповідача, повторно, у судове засідання не прибув, через канцелярію суду подав Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу (а. с. 219-221), у якому проти апеляційної скарги заперечує з тих підстав, що жодних перевезень позивачу не доручав, що позивач без згоди відповідача, всупереч умовам укладеного договору, вчинив перевезення вантажу, що до позовної заяви долучено накладну відпуск вантажу з підробленим підписом директора ТзОВ Пшеничка , а ТТН - без номера та дати, що було підставою для відмови у задоволенні позову, а так як останній заявок на перевезення позивачу не надав, перевізник вчинив перевезення на свій ризик, тому, на думку відповідача, апеляційна скарга є неогрунтованою та безпідставною та такою, що не може бути судом задоволена.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 03.01.2017 р. та від 25.01.2017 р. (а. с. 175-176, 201-202 участь повноважних представників сторін - обов'язковою не визнавалась.

Статтею 22 ГПК України зобов'язано сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника відповідача бути присутніми у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою статті 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів розглянула та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, перевірила правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, прийшла до висновку, що апеляційна скарга апелянта/позивача підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 21 листопада 2016 року у справі № 026/2886/16 (суддя А.А.Бутирський) у позові відмовлено (а. с. 154) .

Підставою для відмови у позові є висновок місцевого суду про те, що судовим слуханням встановлено, що вартість наданих послуг сторонами не погоджувалась, заявка відповідачем на адресу позивача не направлялась, а відтак сторони не погодили суттєву умову Договору - його ціну.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю СК-Експо звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 30.11.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5806/16 від 12.12.2016 р.), просить скасувати рішення місцевого суду від 21.11.2016 р. по справі № 926/2885/16 за позовом ТзОВ СК-Експо до ТзОВ Пшеничка про стягнення 69288,18 грн. та постановити нове рішення, яким позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача 69288,16 грн., в т.ч. 67620,80 грн. основного боргу, 1667,36 грн. - 3% річних.

Скаржник апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що 15.09.2015 р. між сторонами було укладено Договір транспортного експедирування № 2015/10 виставкових експонатів, умовами якого було передбачено, що замовник доручає, а експедитор приймає на себе обов'язок з організації перевезення виставкових експонатів відповідача на виставку АNUGA 2015 (Кельн, Германія), яка відбувалася 10-15.10.2015 р., про що чітко вказано у договорі, які відповідач виконав у строки визначені договором та у повному обсязі, за надані послуги з перевезення вантажу виставив відповідачу рахунок № 72 від 12.10.2015 р. на суму 67620,80 грн., яка складається з 15825,47 грн. - послуги з підготовки митних та транспортних документів, складські послуги, складання митної декларації, митне оформлення, ідентифікаційного догляду, послуг митного терміналу, транспортування вантажу за маршрутом: Київ-Бориспіль, радіологічного контролю в аеропорту, контролю служби безпеки ДП Бориспіль, розміщення на складі ДП Бориспіль, для організації виконання зазначеної послуги позивач залучив ФОП ОСОБА_3 на підставі договору № 2015/9 від 21.09.2015 р.; 15825,47 грн. - за транспортування вантажу за маршрутом: Київ-Кельн, для організації виконання зазначеної послуги позивач залучив ПП Ерлайн Бізнес на підставі договору; 36655,33 грн. - послуги за обробку вантажу в аеропорту Німеччини, заява на митне оформлення у вільне використання (згідно законодавства Євросоюзу), доставка вантажу на виставковий стенд Відповідача, які останній згідно умов договору (п.5.1., 5.2.) мав оплати протягом 20 банківських днів з дати підписання акта прийому-передачі наданих послуг. Апелянт стверджує, що ним відповідачу було надано акт виконаних робіт (надані транспортно-експедиційні послуги) від 15.11.2015 р. до договору № 2015/10 від 15.09.2015 р. та рахунок-фактуру № 72 від 12.10.2015 р., які відповідачем не повернуті по даний час, разом з тим відповідач жодних зауважень позивачу не виставляв, тому вважає, що місцевий суд безпідставно не надав правової оцінки умовам самого договору, Міжнародній ТТН, актові виконаних робіт, який, хоч і не підписаний відповідачем у визначений договором термін, однак за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання останнім повного виконання позивачем своїх зобов'язань, а тому висновок місцевого суду про те, що вартість наданих послуг сторонами не погоджувалась, заявка відповідачем на адресу позивача не направлялась, а відтак сторони не погодили суттєву умову Договору - його ціну, на підставі якого відмовив у позові, вважає таким, що суперечить нормам матеріального права, а рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, позов ТзОВ СК-Експо подано (надіслано по-пошті: 16.09.2016 р. (а. с. 23) до Господарського суду Чернівецької області (поступив 19.09.2016 р. за вх. № 2885)(а. с. 5) до відповідача: ТзОВ Пшеничка про стягнення 67620,80 грн. - основного боргу, 1667,36 грн. - 3% річних, та 1450,00 грн. - судового збору (а. с. 5-6).

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

У ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що 15 вересня 2015 року між ТзОВ Пшеничка (Замовник - за договором) та ТзОВ СК-Експо (Експедитор - за договором) укладено Договір транспортного експедирування № 2015/10 виставкових експонатів, на організацію за дорученням, за плату і за рахунок замовника транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) виставкових експонатів замовника на виставці АNUGA 2015 (Кельн, Германія, 10-15.10.2015 р.). Експедитор здійснює таможнє оформлення і перевозить виставкові експонати, а замовник зобов'язується оплачувати послуги експедитора із супроводу і доставки виставкових експонатів. Умови поставки: DAP м. Кельн, Тайланд Інкотермс 2010)(а.с. 10-11).

Вказаний вище правочин (а. с. 10-11), укладений сторонами у письмовій формі, містить предмет договору (розділ 1), маршрут, строки доставки та місце доставки виставкових експонатів (розділ 1 Договору), найменування сторін та їх юридичні адреси (преамбула та розділ 10 Договору), договором передбачено кількість виставкових експонатів (розділ 2), обов'язки сторін (п. п. 4.1. - 4.4. розділу 3 Договору), вартість робіт і порядок розрахунків (розділ 5 Договору), передбачено відповідальність сторін (розділ 6 Договору), порядок вирішення спорів (розділ 7 Договору), погоджено порядок внесення змін до даного договору (розділ 8), інші умови (розділ 9) та зазначено реквізити сторін (розділ 10 Договору). У Договорі зазначено, що даний договір (п. 9.6.Договору), укладений на строк до 31 грудня 2015 року, вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами договірних зобов'язань, сторони розуміють його умови і термінологію, на російській мові у двох екземплярах, по одному примірнику для кожної сторони (п. 9.7. Договору).

Зазначений Договір укладено між сторонами (Експедитором та Замовником) відповідно до ст. 627 ЦК України, у письмовій формі, підписано уповноваженими представниками двох сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, що не суперечить ст.ст. 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином, відповідно до ст. 204 ЦК України, оскільки апелянтом не доведено перед судом зворотнього.

У статті 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність від 01.07.2004р. № 1955-ІУ (із змінами і доповненнями, чинними на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що:

транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, враховуючи плату експедитору;

перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного (стаття 2 Закону).

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Аналогічні приписи містить ст. 929 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).

Отже, зазначений вище правочин за своїми основними та неосновними (другорядними) ознаками містить всі істотні умови договору транспортного експедирування.

Договір транспортного експедирування, правовідносини за яким регулюються статтею 316 ГК України та статтями ОСОБА_1 65 ЦК України та договір перевезення вантажів (ОСОБА_1 64 ЦК України).

Слід зазначити, що відносини міжнародного повітряного перевезення регулюються Варшавською конвенцією для уніфікації деяких правил (зі змінами відповідно до глави 1 Гаагського протоколу 1955), що стосуються міжнародних повітряних перевезень, яка ратифікована Верховною радою України та вступила в дію на території України 14.11.1959 р. (надалі - Варшавська конвенція), так як Україна на даний момент ще не приєдналась до Монреальської конвенції для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 29 травня 1999 року, Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу, затвердженого Наказом Державіаслужби № 184 від 14.03.2006 року (набрала чинності з 24.06.2006 року), Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність , Цивільним кодексом України, Повітряним кодексом України. Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу є спеціальним галузевим нормативно-правовим актом, який відповідає Варшавській конвенції, правилам LATA та не суперечить Цивільному кодексу України чи іншим актам цивільного законодавства. Крім того, авіаперевезення регулюється в т.ч. й внутрішніми правилами та процедурами авіакомпаній, а також внутрішніми процедурами аеропортів. Внутрішніми правилами (технологіями) аеропортів регулюються правила руху (перевірки, видачі, зберігання, пошуку) багажу на території аеропорту (наприклад, Технологічна карта № 22 ДМА Бориспіль Організація роботи групи камери зберігання ).

Відповідно до Закону України Про правонаступництво України від 12 вересня 1991 року Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки Крім того, на підставі постанови Верховної Ради України від 17 вересня 2002 року Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів (Віденська конвенція) Україна приєдналася до Конвенції. Відповідно до статті 34 Віденської конвенції, коли частина або частини території держави відокремлюються і утворюють одну або декілька держав, незалежно від того, чи продовжує існувати держава-попередниця, будь-який договір, що був у силі на момент правонаступництва держав стосовно всієї території держави-попередниці, продовжує бути у силі стосовно до кожної утвореної таким чином держави-наступниці. Законом України Про дію міжнародних договорів на території України від 10.12.2001 р. встановлено, що укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

У сфері зовнішньоекономічних зв'язків використовуються також міжнародні торгові звичаї, які у ряді випадків тлумачаться міжнародними організаціями. Прикладом можуть бути розроблені Міжнародною торговою палатою Уніфіковані правила та звичаї, зокрема, Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Інкотермс (редакція: 2000 року, 2010 року).

Згідно з Указом Президента України від 04.10.94 р. № 566/94 Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України розрахунки за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), укладеними суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності, предметом яких є товари (роботи, послуги), здійснюються відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованих правил по інкасо Міжнародної торгової палати. Суб'єкти підприємницької діяльності України під час укладання та виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) мають забезпечувати додержання вимог, передбачених зазначеними Уніфікованими правилами, а згідно Указу Президента України від 04.10.94 № 567/94 Про застосування міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів зазначені правила можуть застосовуватися під час укладення суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності договорів, у т.ч. зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари.

Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (редакція 2010 року) - це міжнародні правила визнані урядовими органами, юридичними компаніями, комерсантами в усьому світі як тлумачення найбільш застосовних в міжнародній торгівлі термінів. Сфера дії Інкотермс поширюється на право й обов'язки сторін за договором купівлі-продажу в частині постачання товарів (умови постачання товарів). Комерсанти, які бажають застосовувати редакцію 2010 року повинні зазначати, що їхній договір регулюється згідно з Інкотермс-2010 .

Сторони за Договором транспортного експедирування № 2015/10 виставкових експонатів від 15.09.2015 р. у розділі 1. Договору передбачили умови поставки: DAP м. Кельн, Тайланд (Інкотермс 2010).

Термін DAP (Delivered At Point - поставка в пункті (...назва пункту), термін діє з 01.01.2010 р. - постачання в місце призначення; застосовується при постачаннях будь-яким видом транспорту. Цей термін означає, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу прибулого в погоджене місце призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з перевезенням товару в погоджене місце призначення. Продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності або сплачувати імпортні мита при ввезенні товару в країну. Як зазначено у п. 9.9. Договору сторони, укладаючи цей договір, розуміють умови договору та термінологію, а тому суд приходить до висновку, що за умовами DAP замовник несе всі витрати які відносяться до товару, до моменту його поставки у відповідності з пунктом А4, крім витрат, які сплачує покупець, як це передбачено в пункті Б6, в т. додаткові, які стосуються вантажно-розвантажувальних робіт, митних формальностей, оплати всіх мит, податків і інших зборів та зобов'язаний доставити товар шляхом надання його в розпорядження покупця на транспорті, в якому він прибув, готовому до розвантаження з транспортного засобу прибулого в погоджене місце призначення на узгоджену дату або період, та повідомити покупця відповідно до вимог п. А7. Інкотермс-2010.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом на території України регулюються Цивільним кодексом України, Законом України Про транспорт , Статутом автомобільного транспорту, іншими нормативними актами України.

Отже на спірні правовідносини сторін у даній справі поширюються, крім національного законодавства про перевезення вантажів, положення Конвенції.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що повітряно-перевізний документ складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником (транспортером), при цьому ці підписи можуть бути надрукованими або замінені штемпелями відправника і перевізника (транспортера), якщо це допускається законодавством країни, в якій складена накладна. Перший примірник накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій зберігається перевізником (транспортером). Статтею 8 Конвенції визначено реквізити, які мають бути вказані в повітряно-перевізному документі на міжнародне перевезення вантажів. Статтею 11 Конвенції передбачено, що повітряно-перевізний документ, якщо не доведено противного, є свідченням укладення договору, прийняття товару і умов перевезення.

При передачі вантажу уповноваженій особі вантажоодержувача за договором, без застережень, перевезення вважається закінченим.

Відповідно до Правил повітряних перевезень вантажів, договір повітряного перевезення це угода щодо транспортування товарів повітряним транспортом, у тому числі період, коли товари перебувають під контролем повітряного перевізника. Правом на здійснення господарської і комерційної діяльності в галузі авіації може володіти кожна юридична або фізична особа, яка займається експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, виробництвом, розробленням та іншою діяльністю у сфері авіаційної техніки й одержала ліцензію. Повітряні перевезення виконують на підставі договору. Кожний договір повітряного перевезення та його умови засвідчують документом на перевезення, виданим авіаційним підприємством або уповноваженими ним організаціями чи особами (агентами). Повітряним перевізником визнають кожну юридичну або фізичну особу, що виконує повітряні перевезення та має права експлуатанта авіаційної техніки. Експлуатант - особа, організація або підприємство, яке експлуатує повітряні судна або пропонує свої послуги в цій галузі. Під час перевезення вантажу видають авіавантажну накладну. Замість авіавантажної накладної можуть бути застосовані інші засоби, що забезпечують збереження інформації стосовно його транспортування в електронному вигляді. Застосовуючи такі засоби, перевізник має право видати вантажовідправникові документ, який замінює авіавантажну накладну.

Авіавантажна накладна (до доказу протилежного) є презумпцією наявності договору перевезення вантажу між перевізником і вантажовідправником, котрі названі в цьому документі, та прийняття вантажу до перевезення на умовах, визначених у цьому документі. Будь-які відомості в авіавантажній накладній стосовно ваги, розмірів та упакування вантажу, а також кількості місць (до доказу протилежного) є свідченням повідомлених даних. Відомості щодо кількості, обсягу та стану вантажу не слугуватимуть доказом проти перевізника, за винятком випадків, коли такі відомості стосуються фактичного стану вантажу, а перевізник перевірив ці дані в присутності вантажовідправника і про це в авіавантажній накладній зроблено позначку.

Умови договору перевезення, наведені в авіавантажній накладній, не мають суперечити правилам перевезення вантажів. Відсутність, неправильність або втрата авіавантажної накладної не впливають ні на наявність, ні на дійсність договору перевезення.

Вантажовідправник повинен оформити чи мати оформлену від свого імені авіавантажну накладну відповідно до форми, кількості копій і способу, встановленого перевізником, та надати таку авіавантажну накладну перевізнику разом із вантажем не пізніше ніж у час, визначений перевізником (його агентом). Якщо дані про тарифи та збори не були встановлені, перевізник повинен назвати в авіавантажній накладній суму оплати транспортування вантажу вантажовідправником.

Слід зазначити, що авіаційна вантажна накладна, в т.ч. міжнародна (UIA), є презумпцією наявності договору перевезення вантажу між перевізником і вантажовідправником, вона також виступає документом для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей вказаних у повітряно-перевізних документах.

Оскільки в нашому випадку мало місце також перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом: м. Чернівці - м. Київ-Бориспіль, то відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363 (в редакції чинній на час розгляду даної справи) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи. Крім того, підпунктом 11.1 пункту 11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Як зазначено вище у цій постанові, 15 вересня 2015 року між ТзОВ Пшеничка (Замовник - за договором) та ТзОВ СК-Експо (Експедитор - за договором) укладено Договір транспортного експедирування № 2015/10 виставкових експонатів, на організацію за дорученням, за плату і за рахунок замовника транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) виставкових експонатів замовника на виставці АNUGA 2015 (Кельн, Германія, 10-15.10.2015 р.). Експедитор здійснює таможнє оформлення і перевозить виставкові експонати, а замовник зобов'язується оплачувати послуги експедитора із супроводу і доставки виставкових експонатів. Умови поставки: DAP м. Кельн, Тайланд Інкотермс 2010)(а.с. 10-11).

Виходячи із змісту викладеного у міжнародній авіаційній вантажній накладній (UIA) 566 КВР -1306 4844 (а. с. 14), яка є договором повітряного перевезення, і, перевезення за якою відбулося, 30.09.2015 р., та Вантажно-митної декларації (форма МД-2) складена на 3-х аркушах № 100290002/2015/599800, оформлена, 29.09.2015 р. о 17 год. 12 хв. (а. с. 15-17), оформлення якої, поряд із міжнародною авіаційною вантажною накладною (UIA) є обов'язковою дією при міжнародному перевезенні вантажу, зазначено відправника вантажу, одержувача вантажу, контактну особу, номер зв'язку /номер телефону/, з покликанням на договір про участь у виставці та договір з особою, яка вчиняла митне оформлення вантажу; країну знаходження товару, представника, вид транспорту, найменування вантажу, країну походження, код товару, вагу, масу нетто, вартість товару , вартість перевезення, дату виготовлення товару, строк придатності, дату та номера сертифікатів відповідності, кількість упаковок, марку товару, виробника: ТОВ Пшеничка /Pshenichka, LLC/, торгівельну марку Delice , інформація передана електронний інвойс , митний контроль країни відправлення проведено 29.09.2015р., перетин митних кордонів посвідчено відповідними печатками митних органів: 30.09.20215 р., отримувач вантажу: Компанія Schenker Deutschland AG, Speditionshoe Messе, Messeаllee Nord/TorА, De 50679 Koeln, Germany, Contakn person /контактна персона/: Sonja Coronado - номер телефона, Airlint Business, вантаж прибув для участі у виставці АNUGA 2015 без застережень отримувача (а. с. 14, 15-17, 28, 57).

Отже, в даному випадку, відбулася передача вантажу уповноваженій особі вантажоодержувача, без застережень, тому перевезення вважається закінченим.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів даної справи Товарно-транспортної накладної ПП ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, без номера і зазначення дати (а.с. 12), що транспортування вантажу за маршрутом: Київ - Бориспіль, автомобілем АІ 4072АВ, вчинено перевізником ПП ОСОБА_4, замовник: ТОВ Пшеничка , м. Чернівці, вул. Миколаївська, 8В, вантажоодержувач: /прописом / Koeln Messе GmdH, виставка АNUGA 2015 , пункт призначення: м. Київ, кількість місць: одне, маса брутто: /прописом/ 409,80, вантаж наданий для перевезення у стані, що відповідає правилам перевезення відповідних вантажів, вантаж отримав водій/експедитор: ОСОБА_5, відпуск дозволив: ОСОБА_6 підпис , усього відпущено на загальну суму 767.60 Є (ОСОБА_6), супровідні документи: (Счет/проформа) рахунок-проформа № 1 від 23.09.15 . Транспортні послуги, які надаються автомобільним перевізником: ПП ОСОБА_4 На вказаній ТТН проставлено штампи: Київського міської митниці, Державної екологічної інспекції у м. Києві від 29.09.2015 р., митний контроль вантаж пройшов: 30.09.2015 р.

Підставою для вищезазначеного перевезення по ТТН ПП ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, без номера і зазначення дати, є документ під найменуванням Proforma - Packinglist, Счет-Проформа Рахунок-проформа № 1 від 23.09.2015 р. (а. с. 13), де експонентом зазначено: Pshenichka, LLC, Ukraine, 8 V Mykolaivska Street, назва виставки: АNUGA, Koeln, номер павільйону і стенду: 08,1 С-006, кількість місць: 1, об'єм в м. куб. 0,96, вага брутто: 409,80 кг., вага нетто: 382,48 кг., вказано 7 (сім) позицій вантажу-виставкових експонатів: 1. Концентрований живий сік Яблуко , без додавання цукру, стік-упаковка 20 мл., тм. Delice , код товару, одиниця виміру, кількість, брутто, нетто, ціна в ЄВРО - 96,40; 2. Концентрований живий сік Яблуко-білий виноград , без додавання цукру, стік-упаковка 20 мл., тм. Delice , код товару, одиниця виміру, кількість, брутто, нетто, ціна в ЄВРО - 89,90; 3. Концентрований живий сік Яблуко-червоний виноград , без додавання цукру, стік-упаковка 20 мл., тм. Delice , код товару, одиниця виміру, кількість, брутто, нетто, ціна в ЄВРО - 103,10; 4. Концентрований живий сік Яблуко-вишня , без додавання цукру, стік-упаковка 20 мл., тм. Delice , код товару, одиниця виміру, кількість, брутто, нетто, ціна в ЄВРО - 98,50; 5. Концентрований живий сік Яблуко-чорноплідна горобина , без додавання цукру, стік-упаковка 20 мл., тм. Delice , код товару, одиниця виміру, кількість, брутто, нетто, ціна в ЄВРО - 109,30; 6. Концентрований живий сік Гранат-яблуко , без додавання цукру, стік-упаковка 20 мл., тм. Delice , код товару, одиниця виміру, кількість, брутто, нетто, ціна в ЄВРО - 138,80; 7. Концентрований живий сік Фіолетова морква-яблуко , без додавання цукру, стік-упаковка 20 мл., тм. Delice , код товару, одиниця виміру, кількість, брутто, нетто, ціна в ЄВРО - 129,60. Proforma - Packinglist, Счет-Проформа Рахунок-проформа № 1 від 23.09.2015 р. (а. с. 13) зі сторони ТзОВ Пшеничка підписана особою, яка дозволила відпуск цього товару, цей підпис посвідчено оригільною печаткою ТзОВ Пшеничка із зазначенням коду 37690258 . На вказаному Рахунку-проформі № 1 проставлено також штампи: Київської митниці ДФС від 29.09.2015 р. та митного контролю - 29.09.2015 р.

Товар, який зазначено у Рахунку-проформі № 1 від 23.09.2015 р. на підставі якого оформлено ТТН ПП ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, без номера і дати, є аналогічним товару зазначеному у Вантажно-митній декларації (форма МД-2) складеній на 3-х аркушах № 100290002/2015/599800, оформлена, 29.09.2015 р. о 17 год. 12 хв. (а. с. 15-17) та у Міжнародній авіаційній вантажній накладній (UIA) 566 КВР -1306 4844 (а. с. 14), сторонами, зокрема, відповідачем протилежного перед судом не доведено.

Як вбачається з матеріалів справи, для виконання умов вищезазначеного Договору транспортного експедирування (розділ 1), позивач, як Експедитор, залучив наступних осіб: ФОП ОСОБА_3, який надав послуги з підготовки митних та транспортних документів, складські послуги, складання митної декларації, митне оформлення, ідентифікаційний догляд, послуги митного терміналу, транспортування вантажу за маршрутом: Київ - Бориспіль, автомобілем АІ 4072АВ, перевізник ПП ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, замовник: ТОВ Пшеничка , м. Чернівці, вул. Миколаївська, 8В, вантажоодержувач: Koeln Messе GmdH, виставка АNUGA 2015 , пункт призначення: м. Київ, що відповідає правилам перевезення відповідних вантажів, вантаж отримав водій/експедитор ОСОБА_5, відпуск дозволив: ОСОБА_6 підпис, усього відпущено на загальну суму 767.60 Є (ОСОБА_6), супровідні документи: рахунок-проформа № 1 від 23.09.15, яка підписана представником відповідача та підпис посвідчений печаткою ТзОВ Пшеничка на яких проставлено відповідні штампи: Київського міської митниці, Державної екологічної інспекції у м. Києві від 29.09.2015 р., митного контролю: 30.09.2015 р., радіологічний контроль в аеропорту, контроль служби безпеки ДП Бориспіль, розміщення на складі ДП Бориспіль, що підтверджується договором № 2015/9 від 21.09.2015 р., рахунком-фактурою № 5 від 12.10.2015 р., платіжним дорученням № 311 від 27.09.2016 р., всього експедитором було надано послуг на суму 15130,00 грн.

Послуги з транспортування вантажу відповідача за маршрутом: Київ-Кельн, Германія, для участі на виставці АNUGA 2015 10-15.10.2015 р., на суму 15825,47 грн., здійснено ПП Ерлайн Бізнес , що підтверджується договором № КЛ/2015/01-02 від 01.02.2015 р., рахунком № АБ-00162 від 30.09.2015 р., платіжним дорученням № 1216 від 05.10.2015 р.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено належними і допустимими доказами надання послуг з транспортного експедирування вантажу замовника на суму 30955,47 грн. (15130,00 грн. + 15825,47 грн.), які відповідно до умов вищезазначеного Договору, в т.ч. згідно правил DAP (Інкотермс-2010), належить покласти на замовника таких послуг, відповідача по справі.

З огляду на все вищенаведене вище, покликання відповідача у відзиві (запереченні) на апеляційну скаргу, що ТТН, яка не містить номера та дати, є належним доказом у справі, спростовується іншими доказами у даній справі, зокрема, документом під найменуванням Proforma - Packinglist, Счет-Проформа Рахунок-проформа № 1 від 23.09.2015 р. (а. с. 13), який підписано представником ТзОВ Пшеничка , його підпис посвідчено оригінальною печаткою цього підприємства.

Разом з тим, на думку колегії суддів, є надуманим твердження відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, що останній не замовляв позивачу перевезення вищезазначеного вантажу на виставку АNUGA 2015 , м. Кельн, Германія, яка відбувалася 10-15.10.2015 р., оскільки такі твердження не доведені відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема, зверненнями до правоохоронних органів, прокуратуру про порушення кримінального провадження, оскільки самовільне вивезення позивачем виставкових експонатів відповідача на суму 767,60 ОСОБА_6, перелік якого зазначено у Рахунку-проформі, ВМД № 100290002/2015/599800, та міжнародній авіанакладній № 566-1306 4844, без його згоди, відома та дозволу, за межі України: м. Кельн, Германія, підпадає кримінальному переслідуванню у встановленому законом порядку, однак такі докази в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з Відзиву на апеляційну скаргу, відповідач самого факту укладення з позивачем, як експедитором договору транспортного експедирування виставкових експонатів (вантажу) на виставку АNUGA 2015 (Кельн, Германія, 10-15.10.2015 р.) - не заперечує, не заперечує самого факту надання позивачем послуг з перевезення вантажу та участі його виставкових експонатів на виставці у строки визначені договором, однак заперечує факт надання ним дозволу на їх перевезення, а підпис щодо відпуску виставкових експонатів на виставку у перевізних документах від імені керівника товариства вважає підробленим .

При цьому, апеляційним господарським судом відхиляються доводи відповідача про те, що підпис на перевізних документах від імені ОСОБА_6 підроблений , оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33 та 34 ГПК України . Крім того, судом апеляційної інстанції зауважено на тому, що ні у суді першої інстанції, ні під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, відповідач, заяви (клопотання) про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису особи вчиненого на перевізних документах від імені ОСОБА_6 не заявляв, така експертиза судом не призначалася.

Разом з тим, не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 36655,33 грн. - за послуги по обробці вантажу в аеропорту Німеччини, заява на митне оформлення у вільне використання (згідно законодавства Євросоюзу), доставка вантажу на виставковий стенд Відповідача, оскільки вартість надання зазначених послуг не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33 та 34 ГПК України . Загальна калькуляція послуг за Договором 2015/10 від 15.09.2015 року (а. с. 67) не є таким доказом в розумінні зазначених статей.

Частинами 1, 2 статті 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

ОСОБА_7 65 ЦК України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Організація безпосередньо самих перевезень вантажів за договором транспортного експедирування регулюється нормативно-правовими актами України перевезення вантажів.

Відповідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Приписами національного законодавства передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ст. 916 ЦК України).

Враховуючи вищенаведені норми права, які регулюють транспортне експедирування перевезення вантажу, як у міжнародному сполученні повітряним шляхом, так і на території України автомобільним видом транспорту, та те, що авіаційна вантажна накладна (UIA), є презумпцією наявності договору перевезення вантажу між перевізником і вантажовідправником, та товарно-транспортна накладка ПП ОСОБА_4, яка складена на підставі рахунку-проформи № 1 від 23.09.2015 р., за підписом відповідача, оскільки не доведено зворотнього, останні виступають документами для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а не наявність, чи відсутність у договорі транспортного експедирування зазначення ціни договору, як помилково встановив місцевий господарський суд, колегія суддів приходить до висновку, що до задоволення підлягає сума 30955,47 грн. - основного боргу (15130,00 грн. + 15825,47 грн.), які підтверджуються матеріалами даної справи.

Разом з тим, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача на свою користь 1667,36 грн. - 3% річних, які розраховано відповідно до ст. 625 ЦК України, від суми боргу 67620,80 грн. за 300 днів прострочення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Три проценти річних та інфляційні втрати, визначені статтею 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 12.12.2011 р. у справі № 07/238-10).

Отже, на правовідносини, які виникли з підстав визначених ст. 625 ЦК України поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Стаття 625 ЦК України передбачає спеціальну відповідальність, яка не ототожнюється з неустойкою (штрафом, пенею) і не відноситься до передбачених ст. 546 ЦК України видів забезпечення виконання зобов'язання.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем перед позивачем за надані послуги у розмірі 30955,47 грн. - основного боргу.

ОСОБА_8 виконаних робіт від 15.11.2015 р. до Договору № 2015/10 від 15.09.2015 р., рахунок № 72 від 12.10.2015 р. та інші документи ( а. с. 26, 29-30, 31, 32, 33-35, 36, 37, 38), які надсилалися позивачем відповідачу, та лист-вимога позивача про оплату за перевезення вантажу (а. с. 43) були надіслані по-пошті, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, 25.07.2016 р., що підтверджується матеріалами даної справи (а. с. 39, 40, 41, 42, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50), які відповідач отримав - 26.07.2016 р., що підтверджується матеріалами справи (а. с. 39, 40, 41, 42, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50), та відповідно до п. 5.2. Договору транспортного експедирування №2015/10 виставкових експонатів від 15.09.2015 р. + 20 банківських днів з дати підписання ОСОБА_3 приймання-передачі наданих послуг, по дату надсилання позовної заяви з доданими до неї додатками до господарського суду - 12.09.2016 р. (а. с. 22, 23) у сукупності не складають 300 днів прострочення, а відтак розмір №5 річних підлягає перерахунку.

Відповідач отримав вищезазначені документи, 26.07.2016 р., та відповідно до п. 5.2. Договору мав сплатити заборгованість протягом 20 банківських днів, тобто 15.08.2016 р. до 24 год. 00 хв., право на нарахування 3% річних виникло у позивача з наступного дня наданого договором для оплати, 16.08.2016 р. по 12.09.2016 р. (дата подання позовної заяви на пошту) - 27 днів прострочення, отже: 30955,47 грн. - основного боргу * 3% / 100% = 928.6641 * 27 днів прострочення = 25073,9307 грн. /365 середньостатистичних днів року, три відсотки річних складають 68.69 грн.

В частині, що стосується не підписання відповідачем ОСОБА_8 виконаних робіт від 15.11.2015 р. до Договору № 2015/10 від 15.09.2015 р., який відповідач отримав під розписку 26.07.2016 р. (а. с. 68, 69), останнього не підписав, своїх зауважень - не виклав, та позивачеві не повернув, слід зазначити наступне.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, положення яких кореспондується з приписами ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, надання позивачем відповідачеві транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні та по території України згідно з Договором, відсутність зауважень або заперечень щодо акту виконаних робіт (наданих послуг), не оплата відповідачем наданих йому послуг, а також норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відсутність підписаного двостороннього акта виконаних робіт не є перешкодою для захисту суб'єктивного матеріального права (у цьому випадку шляхом стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок не оплати наданих послуг), так як суд апеляційної інстанції, на підставі зібраних у справі та оцінених в сукупності доказів, встановив факт її (послуги) надання належним чином та у установлений договором строк.

Аналогічно вищезазначене стосується і не подання відповідачем позивачу заявки, тим більше, що як встановлено судом апеляційної інстанції, факт надання послуг з перевезення вантажу: виставкових експонатів у міжнародному сполученні та по території України відбувся без претензій, у строки визначені розділом 1 Договору та за місцем призначення, що підтверджується, зокрема, листами Офіційного Представництва Кельнських виставок в Україні від 01.11.2016 р. (а.с. 138-139), листом компанії DB Schenker Deutschland AG (а.с. 140-141).

Разом з тим, не підписання замовником акту виконаних робіт від 15.11.2015 р. до Договору № 2015/10 від 15.09.2015 р., який відповідач отримав під розписку 26.07.2016 р. (а. с. 68, 69) у встановлений строк, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови є фактом визнання замовником (відповідачем) повного виконання позивачем своїх зобов'язань, у зв'язку з чим послуги/роботи вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та приймаються замовником без зауважень.

З огляду на вищенаведений аналіз норм права, які регулюють вищезазначені правовідносини, матеріали даної справи, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що висновок місцевого суду про те, що так як вартість наданих послуг сторонами не погоджувалась, заявка відповідачем на адресу позивача не направлялась, а відтак сторони не погодили суттєву умову Договору - його ціну, який слугував підставою для відмови у позові, є помилковим.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ст. 34 ГПК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, дослідивши всі обставини, що мають фактичне значення для вирішення даного спору, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 21 листопада 2016 року у справі № 926/2885/16 скасувати і постановити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СК-Експо задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Пшеничка (вул. Миколаївська, 8В, м. Чернівці, 58000, код ЄДРПОУ 37690258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СК-Експо (вул. Саперно-Слобідська, 24, офіс 4, м. Київ, код ЄДРПОУ 25383752) 30 955,47 грн. - основного боргу, 68,69 грн. - 3% річних та 617,01 судового збору. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 21 листопада 2016 року у справі № 926/2885/16 скасувати і постановити нове рішення.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю СК-Експо задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Пшеничка (вул. Миколаївська, 8В, м. Чернівці, 58000, код ЄДРПОУ 37690258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СК-Експо (вул. Саперно-Слобідська, 24, офіс 4, м. Київ, код ЄДРПОУ 25383752) 30 955,47 грн. - основного боргу, 68,69 грн. - 3% річних та 617,01 судового збору.

5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку в сумі 678,71 грн. покласти на відповідача.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

8. Матеріали справи повернути в Господарський суд Чернівецької області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин

14.02.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано, 17.02.2017 р.