Постанова

від 13.02.2017 по справі 921/423/16-г/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2017 р. Справа № 921/423/16-г/10

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Марка Р.І.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

з участю представників:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: ОСОБА_3;

розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСОБА_4, 11» , м.Тернопіль, б/н, б/д (вх. № 01-05/272/17 від 17.01.17)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2016р.

у справі № 921/423/16-г/10, суддя Півторак М.Є.

за позовом: Комунального підприємства «Тернопільводоканал» , м. Тернопіль

до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОСОБА_4, 11» , м. Тернопіль

про: стягнення заборгованості в сумі 43 911, 11 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2016р. у справі №921/423/16-г/10 позов Комунального підприємства «Тернопільводоканал» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОСОБА_4, 11» про стягнення заборгованості в сумі 43 911, 11 грн. - задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОСОБА_4,11» на користь Комунального підприємства «Тернопільводоканал» 25 969,50 грн. боргу; 3 573,95 грн. інфляційних втрат, 3 059,98 грн. - 3% річних, 1 023,15 грн. в повернення сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2016р. у справі №921/423/16-г/10 відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, б/н, б/д (вх. № 01-05/272/17 від 17.01.17), в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник стверджує зокрема те, що умовами договору не регулюється питання постачання позивачем відповідачу холодної води та надання послуг з централізованого водовідведення. Окрім того, апелянт зазначає, що розрахунки за спожиту воду повинні проводитися безпосередньо споживачами, які здійснюють споживання зазначеної води. Також скаржник вказує, що суд безпідставно відмовив у задоволені клопотання про витребування у КП Тернопільводоканал необхідних доказів для встановлення обставин справи.

Згідно автоматичного розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» , 17.01.2017р. справу за №921/423/16-г/10 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Данко Л.С. та Галушко Н.А.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2017р. апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОСОБА_4, 11» прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.01.2017р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2017р. в порядку ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи № 921/423/16-г/10 на 13.02.2017р. з підстав, викладених у даній ухвалі суду.

На адресу канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від 10.02.2017р. № 282/17 в якому позивач просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2017р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні від 13.02.2017 р. представники сторін надали пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 13.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свою позицію, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24 травня 2013 року між КП "Тернопільводоканал" (Виробник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ОСОБА_4,11" м. Тернопіль (Виконавець) було укладено Договір №4638 , згідно умов якого Виробник зобов'язався забезпечити житлові будинки, визначені додатком №1 до даного Договору, що обслуговує Виконавець, послугами централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення, а також взяв на себе зобов'язання належним чином виконувати умови даного Договору та трьохсторонніх договорів, укладених між Виробником, Виконавцем та мешканцями житлових будинків, а Виконавець в свою чергу зобов'язався забезпечити виконання обов'язків, передбачених умовами даного договору та трьохсторонніх договорів, укладених між Виробником, Виконавцем та мешканцями житлового будинку (п. 1.1. цього договору).

Відповідно до п. 2.1.1.1. Договору, виробник має право нараховувати виконавцю різниці , яка виникає між обсягами реалізації послуг, в порядку, визначеному рішенням №2526 від 18.12.2008 року та умовами даного Договору.

Виконавець зобов'язався своєчасно і повністю оплачувати Виробнику різницю, яка виникає між обсягами реалізації послуг, на умовах, визначених даним договором, а також забезпечувати щомісячне зняття показників загальною будинкових, загальногрупових та під'їзних водолічильників в присутності представника Виробника та до 29 числа поточного місяця подавати їх Виробнику (п. п. 2.2.2.1, 2.2.2.8. Договору).

Згідно з п. 3.4. Договору, виробник щомісячно складає на підставі затверджених у встановленому порядку тарифів, рахунки, які підлягають оплаті Виконавцем у п'ятиденний строк після їх отримання.

Пунктом 3.5. Договору, виконавець оплачує Виробнику різницю, яка виникає між обсягами реалізації послуг та яка визначається за показниками загально будинкових засобів обліку за мінусом сумарного споживання послуг мешканцями житлового будинку та іншими споживачами - субабонентами. При цьому Виробник коригує дані нарахування, беручи до уваги різницю в тарифах, яка визначається шляхом множення обсягу сумарного споживання послуг мешканців житлового будинку на різницю між тарифом на послуги для населення та пільговим тарифом для Виконавця, яка включає в себе вартість не облікованих витрат в житлових будинках.

Виробник вправі проводити виконавцю нарахування різниці, яка виникає між обсягами реалізації послуг навіть у випадку відсутності 100% укладених тристоронніх договорів між виробником, виконавцем та мешканцями будинків (п. 3.6 договору).

Згідно з п. 5.1. Договору сторони визначили, що договір набирає чинності з дня підписання сторонами та діє протягом терміну трьохсторонніх договорів, укладених на підставі рішення №2526 від 18.12.2008 року між Виробником, Виконавцем та мешканцями житлових будинків.

В усіх питаннях, не передбачених даним Договором, сторони керуються чинним законодавством України (п. 5.3. Договору).

Як вказує позивач, облік води використаної, відповідно до п. 2.1.1. укладених між сторонами Договорів, визначався за показниками водолічильника, а показники водоміра визначено у рахунках, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Щодо нарахувань за спожиті послуги позивачем проводилося на підставі затверджених у встановленому порядку тарифів за послуги водопостачання та водовідведення, оскільки, сторони домовилися, що чинні на момент укладення Договору тарифи на послуги КП "Тернопільводоканал", можуть бути змінені без додаткового погодження на це Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСОБА_4, 11", споживач про таку зміну повідомляється через засоби масової інформації або через виставлені до оплати рахунки (п. 3.3. Договору).

КП "Тернопільводоканал" посилається на те, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимира Великого 11" не забезпечило належне дотримання та виконання умов даного Договору, внаслідок чого за період з січня 2014 року по грудень 2015 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення, в тому числі відведення і очищення стічних вод в період дощів та сніготанення в розмірі 25 969,50 грн.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено порядок надання житлово-комунальних послуг.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ).

Відповідно ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

За ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води, зокрема зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, він по своїй правовій природі є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме карточки споживача: 4638 ОСББ "ОСОБА_4, 11", актів технічного обстеження водоканалізаційних мереж від 03.12.2015р., витягів з електронної бази КП "Тернопільводоканал" про споживання води абонентами по вул. В.Великого, 11 за період з січня 2014 року по грудень 2015 року включно, рахунків з центрального водопостачання та водовідведення, виставлених відповідачу для оплати за період з січня 2014 року по грудень 2015 року включно, позивач виконував свої зобов"язання за договором, надавши відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, що останнім не заперечується.

Однак, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав своїх обов'язків, а саме: не оплатив надані послуги, вартість яких визначається як різниця між обсягами реалізації послуг, що розраховується за показниками загальнобудинкових засобів обліку за мінусом сумарного споживання мешканцями житлового будинку та іншими споживачами-субспоживачами. Тобто, заборгував позивачу за січень 2014 р. по грудень 2015 р. - 25 969,50 грн.

Зазначена заборгованість відповідачем не погашена, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Необхідно також зазначити, що відповідно до п. 2.2.1.2 Договору, виробник має право проводити нарахування Виконавцю різниці, яка виникає між обсягами реалізації послуг, в порядку визначеному рішенням № 2526 від 18.12.2008р. та умовами даного договору. Що свідчить про те, що відповідач не скористався своїм право наданим відповідно до п.2.2.1.2 Договору, а саме: самостійно подати виробнику послуг інформацію про показники індивідуальних засобів обліку мешканців житлового будинку.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи у наданих позивачем витягах з електронної бази КП "Тернопільводоканал" відображені об"єми споживання води абонентами по вул. В.Великого, 11 за період з січня 2014 року по грудень 2015 року включно (які визначені згідно з умовами п.3.1.2.1 укладених між позивачем як Виробником, відповідачем, як Виконавцем (Балансоутримувачем) та мешканцями житлового будинку (власниками квартир - Споживачами) по вул. В.Великого, 11 трьохсторонніх договорів (належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи), умови яких відповідно до п.1.1 Договору №4638 від 24.05.2013р. відповідач зобов"язувався виконувати, в т.ч. підтверджений Актом технічного обстеження водоканалізаційних мереж по вул. В.Великого, 11, об'єкт обстеження - ОСББ "ОСОБА_4, 11" від 03.12.2015 року, підписаними уповноваженими представниками Виробника (позивача у справі) та Виконавця (відповідача у справі), а також Акти опломбування-розмпломбування від 26.07.2016р.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частинні стягнення з відповідача заборгованості в сумі 25 969,50 грн. за період з січня 2014 року по грудень 2015 року за послуги водопостачання та водовідведення, в тому числі відведення і очищення стічних вод в період дощів та сніготанення в розмірі є обґрунтовані та підтвердженні документально, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі, як обґрунтовано заявлені.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України , кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України , оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Окрім того, необхідно зазначити, що судова колегія вважає правомірний висновок суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені з відповідача в сумі 11 307,68грн. за несвоєчасно проведені розрахунки, оскільки згідно з ст.1 та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, а, як слідує з умов укладеного між сторонами Договору № 4638 від 24.05.2013 року, однак сторони, в якості забезпечення виконання зобов'язань, не встановили сплату Виконавцем (відповідачем у справі) пені за порушення строків оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на те, що в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за Договором, нарахування інфляційних втрат та 3% річних, є обґрунтованим.

За розрахунком апеляційного господарського суду, який збігається з розрахунком місцевого господарського суду, за прострочення оплати вартості наданих позивачем послуг відповідач повинен сплатити на користь позивача 3 573,95 грн. інфляційних втрат та 3 059,98 грн. 3% річних і в цій частині вимог позов підлягає задоволенню.

Щодо твердження апелянта про те, що даний спір повинен розглядатися в контексті трьохстороннього договору, колегія суддів вважає дане твердження безпідставним, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України визначено чіткий перелік підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема договори та інші правочини.

Як встановлено судом, мешканці житлового будинку № 11 по вул.. В.Великого не є сторонами Договору № 4638 від 24.05.2013р., а відповідно жодних зобов'язань за ним не мають і відповідальності не несуть.

Як уже було вищенаведено, п. 3.6 Договору передбачено, що виробник вправі проводити Виконавцю(ОСББ ОСОБА_4,11 ) нарахування різниці, яка виникає між обсягами реалізації послуг навіть у випадку відсутності 100% укладених тристоронніх договорів між виробником, виконавцем та мешканцями будинків. Що свідчить про виникнення спірних правовідносин саме із позивачем та відповідачем на підставі даного Договору.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає задоволення позовних вимог частково правомірним, а апеляційну скаргу необґрунтованою.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2016р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 18.10.2016р. в справі за номером 921/423/16-г/10 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСОБА_4, 11 , м.Тернопіль, б/н, б/д. залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Повний текст постанови виготовлений 17.02.2017 р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.