Ухвала

від 15.02.2017 по справі 805/4997/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Голошивець І. О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року справа №805/4997/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е. Г., суддів Василенко Л.А., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 р. у справі № 805/4997/15-а (головуючий І інстанції Голошивець І.О.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Жовтневий відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про скасування вимоги про сплату боргу та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа Жовтневий відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя, Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, в якому просить, скасувати вимогу відповідача від 18 лютого 2014 року № Ф-583 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 4668 грн. 55 коп.; стягнути з відповідача на його користь безпідставно одержані грошові кошти за вимогою від 18 лютого 2014 року № Ф-583 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.4-8).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Суд визнав протиправними дії Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області щодо звернення до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області із заявою, поданою 21 січня 2015 року, про примусове виконання вимоги Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 18 лютого 2014 року № Ф-583 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 4668 грн. 55 коп., як такої, що відкликана 27 лютого 2014 року; стягнув з Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 безпідставно одержані кошти в сумі 2518 грн. 54 коп. за вимогою Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області від 18 лютого 2014 року № Ф-583 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.70-74).

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог (а.с.116-117).

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до даних картки платника УПФ, яка була передана відповідачу, за позивачем рахувалась заборгованість по єдиному соціальному внеску за період січень-червень 2012 року в розмірі 2255,80 грн., що також підтверджується листом УПФ від 19.10.2015 року № 28873/05. З липня 2012 року позивач перейшов на загальну систему оподаткування та відповідно до вимог діючого законодавства є платником єдиного соціального внеску. 21.10.2013 року в автоматичному режимі в картці особового рахунку з єдиного соціального внеску позивачу було визначено суму єдиного соціально внеску за 3 квартал 2012 року в розмірі 1194,03 грн., та 20.01.2014 року за 4 квартал 2012 року - 1218,67 грн. Станом на 18.02.2014 року за позивачем рахувалась заборгованість в розмірі 4668,55 грн., на підставі чого, відповідачем було прийнято спірну вимогу. 03 березня 2014 року відповідачем здійснено коригування суми недоїмки, що обліковувалась за позивачем, в сторону зменшення на 2412,70 грн., оскільки у період 3-4 квартали 2012 року. Також, апелянт зазначає, що позивач є пенсіонером за віком на пільгових умовах та відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) не був звільнений від сплати єдиного соціально внеску.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, перебуває на обліку в Жовтневій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, як платник єдиного податку. В період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 року знаходився на спрощеній системі оподаткування відповідно до заяви від 16 січня 2012 року. З 01 липня 2012 року позивач згідно заяви відмовився від спрощеної системи оподаткування та перейшов на загальну систему оподаткування, на якій перебував по 30 вересня 2015 року (а.с.16-19).

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням Серії ААЗ № 246023, виданим 26 червня 2013 року терміном дії - довічно (а.с.14). Відповідно до протоколу призначення пенсій № 2217 від 05 січня 2012 року, позивачу з 02 листопада 2011 року було призначено пенсію за віком за Списком № 2 (а.с.50).

18 лютого 2014 року Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-583, щодо сплати заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 4668,55 грн. (а.с.9).

Зазначена заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску нарахована відповідачем за несплату позивачем єдиного внеску у період січень-червень 2012 року у сумі 2255,85 грн., за 3 квартал 2012 року в розмірі 1194,03 грн. і 4 квартал 2012 року у сумі 1218,67 грн., на загальну суму 4668,55 грн., що підтверджується відомостями картки особового рахунку позивача (а.с.42-43, 55, 63-66).

Позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у Донецькій області зі скаргою від 05 березня 2014 на вказану вимогу. (а.с.22-23). Рішенням Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 03 квітня 2014 року № 10/05-99-10-06-12-2 скаргу залишено без розгляду з підстав її відкликання позивачем (а.с.24).

03 березня 2014 року відповідачем здійснено коригування суми недоїмки з єдиного внеску, що обліковувалась за позивачем, в сторону зменшення на 2412,70 грн., оскільки у період 3-4 квартали 2012 року позивач не мав доходу, а отже єдиний внесок за цей період нарахуванню не підлягав, остаточна сума боргу склала 2255,85 грн. (а.с.42-43, 64)

Жовтнева об'єднана Державна податкова інспекція м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області листом від 12 березня 2014 року № 3829/05-81-17-05 повідомила позивача, що надіслана вимога про сплату боргу за несплату єдиного соціального внеску № Ф-583 від 18 лютого 2014 року на суму 4668,55 грн. відкликана 27 лютого 2014 року у відповідності до п. 6.7 розділу 6 Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів України від 09 вересня 2013 року № 455 (далі - Інструкція № 455) (а.с.26).

21 січня 2015 року відповідач звернувся до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського МУЮ з заявою про примусове виконання за вищезазначеною вимогою.

Відповідно до постанови головного державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського МУЮ від 21 січня 2015 року ВП № 46142754, на підставі вимоги № Ф-583 від 18 лютого 2014 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави недоїмки у сумі 4668,55 грн. (а.с.13).

Відповідно до матеріалів справи, відповідач листом від 15 жовтня 2015 року № 3923/10/05-81-23 (отримано адресатом 16 жовтня 2015 року) повідомив зазначений відділ виконавчої служби про те, що станом на 15 жовтня 2015 року заборгованість зі сплати ЄСВ позивача складає 2085,85 грн., цю інформацію податкова інспекція просила орган виконавчої служби врахувати при вчиненні виконавчих дій відносно зазначеного боржника (ОСОБА_2М.) (а.с.56).

У межах зазначеного виконавчого провадження приймались постанови про звернення стягнення на заробітну плату (інші доходи) боржника на користь Жовтенової ОДПІ в сумі 4668,55 грн., про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення з боржника виконавчого збору (а.с.10-12).

На підставі вказаних документів виконавчого провадження Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя здійснено відрахування з пенсії позивача у сумі 2518,54 грн. у період з вересня 2015 по січень 2016 року, а саме: за вересень місяць 2015 року - 501,41 грн., за жовтень місяць 2015 року - 506,24 грн., за листопад місяць 2015 року - 503,63 грн., за грудень місяць 2015 року - 503,63 грн., за січень місяць 2016 року - 503,63 грн., за виключенням стягнутих витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору (а.с.55).

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги виходив з протиправності дій відповідача щодо звернення до виконавчої служби з заявою про примусове виконання вимоги Жовтневої ОДПІ № Ф-583 від 18 лютого 2014 року, оскільки остання була відповідачем самостійно відкликана.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Пунктом 3-1 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI (у редакції із змінами внесеними Законом України від 04.07.2013 р. № 406-VII) визначено, що органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 13 Закону № 2464-VI (у редакції із змінами внесеними Законом України від 04.07.2013 р. № 406-VII), органи доходів і зборів мають право:застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Отже, після внесення змін Законом України від 04.07.2013 р. № 406-VII за вимогами Закону № 2464-VI, відповідач зобов'язаний встановити розмір боргу, період виникнення та застосовувати штрафні санкції, а не управління пенсійного фонду, що спростовує посилання позивача.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зокрема зобов'язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2); подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2).

Відповідно до пункту 1 частини 10 статті 9 Закону № 2464-VI, днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частиною 11 статті 9).

Згідно частини 12 зазначеної статті, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Частинами 1-4 статті 25 Закону № 2464-VI, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Отже, у разі несплати платником сум заборгованості з єдиного внеску, у контролюючого органу виникає право звернення до підрозділу державної виконавчої служби з заявою щодо примусового виконання за виконавчим документом (вимогою).

В силу вимог підпункту 60.1.2 та 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу, контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

За пунктом 60.3 та 60.4 статті 60 Податкового кодексу України, у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Відповідно до пп.6.7 Інструкції № 455, яка діяла на момент направлення відповідачем повідомлення позивачу про відкликання спірної вимоги, вимога вважається відкликаною, зокрема, якщо, орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу внаслідок її узгодження або оскарження. В такому випадку вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною з дня прийняття фіскальним органом рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки).

Тобто, пп. 6.7 Інструкції передбачено дві підставі для відкликання вимоги - у зв'язку з прийняттям фіскальним органом рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки).

Отже, у разі, зменшення контролюючим органом суми грошового зобов'язання визначеного в податковій вимозі, така вимога вважається відкликаною з дня надіслання нової вимоги із зменшеною сумою грошового зобов'язання. Законодавством не передбачено відкликання вимоги в частині.

Аналіз наведеної норми права дає підстави дійти висновку, що у контролюючого органу, після виникнення обставин, які дають підстави вважати вимогу відкликаною, виникає обов'язок щодо направлення (вручення) платнику нової податкової вимоги виходячи із змінених сум грошового зобов'язання. Таким чином, після виникнення зазначених обставин, попередньо надіслана вимога про сплату недоїмки втрачає статус виконавчого документу.

18 лютого 2014 року відповідачем було прийнято спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-583 на суму 4668,55 грн. (а.с. 9).

Листом від 12 березня 2014 року №3829/05-81-17-05, відповідач повідомив позивача про те, що вимога № Ф-583 на суму 4668,55 грн. відкликана податковим органом 27 лютого 2014 року на підставі пп.6.7 розділу VI Інструкції № 455. У листі не зазначено повністю скасовано вимогу або змінено раніше зазначену суму недоїмки. Тобто, з листа вбачається, що відповідачем відкликано вимогу на всю суму 4668,55 грн.

З урахування вищезазначених норм та встановлених обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що з 27.02.2014 року вказана вимога втратила статус виконавчого документу.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем з 27.02.2014 року вимога відкликана, 03 березня 2014 року було здійснено корегування суми недоїмки (зміна суми недоїмки).

Проте, відповідачем після зменшення суми боргу нова вимога із зменшеною сумою грошового зобов'язання не приймалась, а лише здійснено звернення до державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання відкликаної вимоги від 21 січня 2015 року та щодо врахування при виконанні коригування зменшення суми недоїмки викладених в листі від 15.10.2015 року.

Колегія суддів зазначає, що вказані дії відповідача суперечать вимогам законодавства та фактично порушили права позивача.

Колегія суддів також зазначає, що відповідач підтверджує наявну суму заборгованості відповідача в розмірі 2255,85 грн., в той же час за виконавчим провадженням з позивача було стягнуто суму у розмірі 2518,54 грн., що підтверджує неправомірність дій відповідача.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки вимогу відкликано, сума боргу, визначена у ній, стягненню з позивача не підлягала, а у відповідача було відсутнє право звернення до державної виконавчої служби з заявою щодо примусового виконання зазначеної вимоги.

Зазначеними протиправними діями відповідача порушено права позивача шляхом безпідставного примусово стягнуто з його пенсії на користь відповідача кошти у сумі 2518,54 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправними дії відповідача щодо звернення до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції із заявою, поданою 21 січня 2015 року, про примусове виконання вимоги від 18 лютого 2014 року № Ф-583 на суму 4668,55 грн., та відповідно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно одержаних грошових коштів, зокрема, у сумі 2518,54 грн. за вимогою від 18 лютого 2014 року № Ф-583.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 р. у справі № 805/4997/15-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 р. у справі № 805/4997/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Е.Г. Казначеєв

Судді: Л.А. Василенко

ОСОБА_3