Постанова

від 15.02.2017 по справі 808/7907/13-а(сн/808/49/16)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 лютого 2017 рокусправа № 808/7907/13-а(СН/808/49/16)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Головко О.В. Чередниченка В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.09.2016р. у справі №808/7907/13-а(СН/808/49/16) за позовом:Приватного акціонерного товариства Берті до: про:Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

04.10.2013р. Приватне акціонерне Берті (далі - ПрАТ Берті ) за допомогою засобів поштового зв'язку звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Бердянська ОДПІ ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, судом першої інстанції позов зареєстровано 08.10.2013р. / а.с. 10, 3-9 том 1/.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.10.2013р. за вищезазначеним адміністративним позовом було відкрито провадження в адміністративній справі №808/7907/13-а та справу призначено до судового розгляду /а.с. 1 том 1/.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2013р. у справі №808/7907/13-а адміністративний позов ПрАТ Берті до Бердянської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено /а.с. 210-214 том 1/, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014р. у справі №808/7907/13-а апеляційна скарга Бердянської ОДПІ залишена без задоволення, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2013р. у справі №808/7907/13-а залишена без змін / а.с. 229-230 том 1/.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.10.2014р. у справі №808/7907/13-а (К/800/39481/14) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Бердянської ОДПІ на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2013р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014р. у справі №808/7907/13-а/ а.с. 248 том 1/.

Постановою Верховного суду України від 29.03.2016р. у справі №808/7907/13-а ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.10.2014р., Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014р. та постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2013р. у справі №808/7907/13-а скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції / а.с. 276-278 том 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що відповідачем у справі було проведено позапланову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість (далі -ПДВ) по взаємовідносинам з ПП Спецстанкострой за березень 2011р., за результатами якої було складено акт №072/22.14-08/00152359 від 15.05.2013р. у якому за результатами проведеної перевірки податковим органом було зроблено висновок про те, що первинні документи по господарським взаємовідносинам позивача з контрагентом ПП Спецстанкострой не відповідають вимогам чинного законодавства, господарські операції позивача з цим контрагентом не мали реального характеру, оскільки не підтверджено фактів передачі товару, у зв'язку з чим податковим органом було зроблено висновок про порушення підприємством вимог ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011р. у сумі 176622 грн., порушення ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість що призвело до заниження суми ПДВ за березень 2011р. на суму 141297 грн., за результатами перевірки, на підставі акту перевірки, відповідачем 31.05.2013р. були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000092214 , яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ у загальному розмірі на 141298 грн.; №0000082214, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток у загальному розмірі 176623 грн.. Позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняте за результатами перевірки рішення необґрунтованими з огляду на те, що висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, не підкріплені належними доказами, при тому, що усі належні первинні документи щодо здійснення господарських операцій з контрагентом ПП Спецстанкострой позивачем були надані податковому органу під час проведення перевірки, договір поставки товару та устаткування між позивачем та цим контрагентом виконано реально, отриманий товар використано позивачем у подальшому у власній господарській діяльності , що свідчить про те, що ця угода була укладена свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність визначався об'єкт оподаткування ПДВ та формувався податковий кредит у відповідні звітні періоди, тому позивач вважає, що прийняті відповідачем за результатами перевірки рішення є безпідставними, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000092214 та №0000082214 від 31.05.2013р. .

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.09.2016р. у справі №808/7907/13-а(СН/808/49/16) адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000092214 та №0000082214 від 31.05.2013р. (суддя Татаринов Д.В. ) /а.с. 113-117 том 2/.

Відповідач, не погодившись з постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.09.2016р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 122-124 том 2/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 28.09.2016р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог.

Позивач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 138-142 том 2/, заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було об'єктивно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мали значення для вирішення справи та постановлено у справі обґрунтоване рішення без порушень норм чинного матеріального та процесуального права, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 28.09.2016р. у даній справі залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 28.09.2016р. у даній справі скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, підтримали доводи викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції від 28.09.2016р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача та позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПрАТ Берті , позивач у даній справі, код ЄДРПОУ 00152359, зареєстровано як юридична особа 12.02.1997р. виконавчим комітетом Бердянської міської ради, та як платник податків, у тому числі ПДВ, підприємство перебуває на податковому обліку у відповідача у справі / а.с. 61-93 том 1/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у справі у період з 29.04.2013р. по 07.05.2013р. було проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ Берті з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам з ПП Спецстанкострой за березень 2011р., за результатами якої було складено акт №072/22.14-08/00152359 від 15.05.2013р. (далі - акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду та долученої до матеріалів справи ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 11-23 том 1/ за результатами проведеної перевірки податковим органом було зроблено висновки про те, що первинні документи по господарським взаємовідносинам позивача з контрагентом ПП Спецстанкострой за березень 2011р. не відповідають вимогам чинного законодавства і не можуть бути визнані належними первинними документами, господарські операції позивача з цим контрагентом не мали реального характеру, оскільки не підтверджено фактів передачі товару, у зв'язку з чим податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем вимог ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011р. у сумі 176622 грн., порушення ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість що призвело до заниження суди ПДВ за березень 2011р. на суму 141297 грн.

За результатами перевірки на підставі акту №072/22.14-08/00152359 від 15.05.2013р. податковим органом 31.05.2013р. було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000092214 , яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ у загальному розмірі на 141298 грн. / а.с. 24 том 1/

- №0000082214, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток у загальному розмірі 176623 грн. / а.с. 25 том 1/.

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки / а.с. 11-23 том 1/ висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства податковим органом - відповідачем у справі, зроблено на підставі аналізу документів та інформації щодо контрагента позивача - ПП Спецстанкострой .

Під час розгляду справи судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду, а саме 01.03.2011р. між ПП Спецстанкострой (постачальник) та позивачем у справі (покупець) було укладено договір поставки №1-03/11 / а.с. 27-29 том 1/, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його у строки та у сумі згідно умов договору , загальна сума договору складає 847784 грн., у тому числі ПДВ - 141297,34 грн. / а.с. 29 том 1/.

На підтвердження виконання сторонами умов вищезазначеного договору поставки позивачем у справі під час проведення перевірки було надано податковому органу, а під час розгляду справи надано суду, такі первинні документи: - договір з специфікацією №1 / а.с. 27-29 том 1/, рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспорті накладні, та на підтвердження здійснення покупцем оплаті за товар було надано роздруківку про рух коштів на рахунку позивача /а.с.31-41 том 1/, а також позивачем було надано суду ксерокопії облікових документів щодо обліку товарно-матеріальних цінностей на складі підприємства / а.с. 135-157 том 1/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що ПП Спецстанкострой , код ЄДРПОУ 36841879, зареєстровано як юридична особа 24.11.2009р. рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, та як платник податків, у тому числі ПДВ, підприємство перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, засновником підприємства є ОСОБА_1, відповідно до інформації яка надана ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська №818/22-5/36841ё879 від 11.03.2013р. зустрічну звірку ПП Спецстанкострой провести неможливо у зв'язку з тим, що підприємство рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2012р. у справі №1-436/21/12 визнано фіктивним / а.с. 170-208 том 1/.

Як вбачається з наданої суду ксерокопії постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011р. у кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28ч. 1 ст. 364, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, під час розгляду даної справи обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винним у вчиненні злочину відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28ч. 1 ст. 364, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, підтвердив усі встановлені у ході досудового слідства обставини справи та просив суд застосувати до нього Закону України Про амністію та цією постановою суду до ОСОБА_2 застосовано п. в ст.. 1 Закону України Про амністію від 08.07.2011р. та останнього звільнено від кримінальної відповідальності та провадженні у справі припинено / 106-112 том 1/.

Крім цього, вищезазначеним судовим рішенням, яке відповідно до положень КПК України (в редакції закону чинній на момент розгляду судом кримінальної справи за звинуваченням ОСОБА_2 - серпень 2011р.) приймається судом у кримінальній справі у разі застосування судом до підсудного (звинуваченого) положень Закону України Про амністію , встановлено, що ОСОБА_2 з метою здійснення злочинної діяльності створив організовану злочинну групу до складу якої увійшли певні особи у тому числі ОСОБА_1, який за вказівкою ОСОБА_2 зареєстрував на своє ім'я у 2009р. Приватне підприємство Спецстанкострой , та у подальшому ОСОБА_3, як засновник та директор ПП Спецстанкострой виконував відведену йому роль у скоєнні злочинів у складі організованої злочинної групи під керівництвом ОСОБА_4, яка здійснювала свою діяльність з 27.11.2009р. по 01.03.2011р. і діяльність якої була спрямована на складення та надання завідомо неправдивих первинних документів та документів фінансової звітності суб'єктам господарювання з метою з метою уникнення від оподаткування шляхом завищення валових витрат та незаконного формування податкового кредиту з ПДВ, для чого ними було створено та зареєстровано низку підприємств у тому числі ПП Спецстанкострой , які не здійснювали фінансово-господарську діяльність, товарів та послуг контрагентам не поставляли і незаконна фіктивна діяльність цих підприємств у тому числі ПП Спецстанкострой полягала у використанні реквізитів підприємства та розрахункових рахунків для оформлення неіснуючих операцій з продажу товарів (виконанні робіт, надання послуг) на адресу підприємств-контрагентів, після документального оформлення неіснуючих операцій з продажу товарів(робіт, послуг) документи надавались замовникам (підприємствам-вигодонабувачам) з метою уникнення від оподаткування шляхом завищення валових витрат та незаконного формування податкового кредиту з ПДВ,

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України - вирок суду у кримінальному провадження або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності, щодо особи якої ухвалено вирок або постанова сулу, лише в питання, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, були встановлені положеннями ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість ( в редакції законів чинній на момент виникнення спірних відносин - березень 2011р.) і такі ж самі вимоги містяться у Податковому кодексі України, зокрема відповідно до п. 44.1 ст. 44 цього Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення,і аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже аналіз вищенаведених норм чинного законодавства дає можливість зробити висновок про те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку і для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, при цьому необхідно зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, оскільки відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, і господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу, і вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Чинне процесуальне законодавства, зокрема ст. 70 КАС України, зобов'язує довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, але разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В обґрунтування правомірності прийнятого за результатами перевірки позивача податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження у даній справі, відповідач, який у справі виступає у якості суб'єкта владних повноважень, під час розгляду справи послався на фіктивність контрагента позивача - ПП Спецстанкострой , як суб'єкта господарювання, і свої доводи підтверджував постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011р., яка набрала законної сили.

Приймаючи у даній справі рішення про задоволення адміністративного позову та визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0000092214 та №0000082214 від 31.05.2013р. суд першої інстанції виходив із того, що за формально правильного оформлення господарської операції, в тому числі первинними документами бухгалтерського обліку, сам факт фіктивності контрагента позивача може бути ігнорований, але суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком виходячи з того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю і господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Під час розгляду кожної конкретної справи суди повинні перевіряти та оцінювати такі доводи органу влади, тому колегії суддів вважає, що у даному випадку подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій, і спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача - ПП Спецстанкострой свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду даної справи, та приймаючи до уваги норми чинного податкового законодавства, які регулюють відносини, що виникли між сторонами у даній справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи зробив висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст.. 202 КАС України необхідно апеляційну скаргу відповідача задовольнити, постанову суду першої інстанції від 28.09.2016р. у даній справі скасувати.

Вирішуючи по суті заявлені позивачем у справі позовні вимоги, колегія суддів враховуючи вищезазначені фактичні обставини справи, які були встановлені судом у судовому засіданні та приймаючи до уваги норми податкового законодавства, яке регулює спірні відносини між сторонами у справі, приходить до висновку про правомірність прийнятих відповідачем у справі податкових повідомлень-рішень №0000092214 та №0000082214 від 31.05.2013р. ., оскільки позивачем під час розгляду даної справи не було доведено реальність вчинення господарських операцій з контрагентом ПП Спецстанкострой , що свідчить про те, що позивач не мав права формувати податковий кредит на підставі накладних, виписаних на його адресу цим контрагентом у відповідних звітних періодах, оскільки цей контрагент позивача створений з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в незаконному формуванні податкового кредиту з ПДВ для підприємств шляхом документального оформлення проведених безтоварних операцій, що встановлено постановою суду, яка набрала законної сили, а тому позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196,198,202,205,207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.09.2016р. у справі №808/7907/13-а(СН/808/49/16) - скасувати.

В позові відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 212 КАС України.

Повний текст виготовлено - 17.02.2017р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.В. Головко

Суддя: В.Є. Чередниченко