Постанова
від 17.02.2017 по справі 922/3653/16
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2017 р. Справа № 922/3653/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 05 січня 2017 року;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 1214 від 06 липня 2016 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3406 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 06 грудня 2016 року у справі № 922/3653/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альхім", м. Вишневе;

до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд", м. Харків;

про стягнення коштів в розмірі 3 993 385,94 грн

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06 грудня 2016 року у справі № 922/3653/16 (суддя Пономаренко Т.О.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альхім" до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" про стягнення боргу задоволено повністю; стягнуто з Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 20, код ЄДРПОУ 03359182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альхім" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8, код ЄДРПОУ 32740136) суму основного боргу за Договором №4-11КК про закупівлю товару за державні кошти від 30 вересня 2011 року в розмірі 3 199 000 (три мiльйони сто дев`яносто дев`ять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 284 583 (двiстi вiсiмдесят чотири тисячi п`ятсот вiсiмдесят три) грн. 04 коп., втрати від інфляції в розмірі 509 802 (п`ятсот дев`ять тисяч вiсiмсот двi) грн. 90 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 59 900 (п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот) грн. 79 коп.

Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд" з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено

01 лютого 2017 року від Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№1089).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2017 року, з огляду на необхідність надання Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд" уточнення вимог апеляційної скарги та контррозрахунку суми боргу, було відкладено розгляд апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2017 року, враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, було відкладено розгляд апеляційної скарги.

17 лютого 2017 року від Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд" надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№1812).

У судове засідання, яке відбулось 17 лютого 2017 року, з'явились належні представники сторін.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

Між Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством з ремонту та будівництва автошляхів міста Харкова "Шляхрембуд" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альхім" було укладено Договір №4-11КК про закупівлю товару за державні кошти від 30 вересня 2011 року (надалі - Договір), відповідно до предмету якого учасник зобов'язався у 2011 році поставити Замовнику товари, зазначені в технічній частині Документації з конкурсних торгів, а Замовник - прийняти та оплатити такі товари. Найменування і кількість товару: Машини спеціального призначення різні (Електричні пилососи для міських відходів (промислові пилососи) - 15 одиниць (пункти 1.1., 1.2. Договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альхім" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" про стягнення боргу в розмірі 3 993 385,94 грн.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про закупівлю товару за державні кошти №4-11КК від 30 вересня 2011 року в частині повної та своєчасної сплати поставленого товару.

Судом першої інстанції позовні вимоги задоволено повністю з огляду на відсутність доказів оплати заборгованості Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд" у сумі 3 199 000,00 грн. В той же час суд перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат зазначив про правомірність стягнення 3% річних у сумі 284 583,04 грн. та інфляційних втрат в розмірі 509 802,90 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд" зазначає на неправомірній відмові суду у задоволенні клопотання про призначення експертизи з приводу дійсності підпису начальника Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд" в Додатковій угоді №4 від 30 грудня 2013 року. При цьому за твердженням апелянта наявні в матеріалах справи первинні документи не містять даних щодо особи, яка прийняла товар, що виключає можливість перевірки та встановлення повноважень останньої на відповідне отримання. З приводу стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд" вказується на можливості нарахування даних сум виключно з 26 вересня 2016 року, оскільки у відповідності до пункту 4.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 30 грудня 2013 року), замовник зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар не пізніше 25 вересня 2016 року.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що між Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством з ремонту та будівництва автошляхів міста Харкова "Шляхрембуд" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альхім" було укладено Договір №4-11КК про закупівлю товару за державні кошти від 30 вересня 2011 року, відповідно до предмету якого учасник зобов'язався у 2011 році поставити Замовнику товари, зазначені в технічній частині Документації з конкурсних торгів, а Замовник - прийняти та оплатити такі товари. Найменування і кількість товару: Машини спеціального призначення різні (Електричні пилососи для міських відходів (промислові пилососи) - 15 одиниць (пункти 1.1., 1.2. Договору).

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу, укладеного між сторонами Договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно положень ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Додатковими угодами №2 від 25 грудня 2012 року, №2 від 25 грудня 2012 року, №3 від 27 травня 2013 року, №4 від 30 грудня 2013 року сторони вносили зміни до пунктів Договору №4-11КК про закупівлю товару за державні кошти від 30 вересня 2011 року.

Згідно пункту 3.1. Договору, сума цього Договору становить 4 365 000,00 грн., у тому числі ПДВ: 727 500,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно підпункту 6.1.1. пункту 6.1. Договору, Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі перерахувати оплату товару.

У відповідності до пункту 4.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 30 грудня 2013 року), Замовник зобов'язаний здійснити оплату за поставлений Учасником товар відповідно виставленого рахунку не пізніше 25 вересня 2016 року.

До рахунка додаються Акт приймання-передачі товарів та інші документи згідно чинного законодавства України (пункт 4.2. Договору).

Відповідно до пункту 5.1. Договору, строк (термін) поставки (передачі) товарів - 60 календарних днів з моменту отримання замовлення.

Товар вважається поставленим після підписання сторонами Акту приймання-передачі товару. У вартість товару включається всі супутні постачанню товару витрати.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Альхім" було поставлено на адресу відповідача товар на загальну суму 4 365 000,00 грн. що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №РН-0000608, №РН-0000609, №РН-0000610, №РН-0000611, №РН-0000612, №РН-0000613, №РН-0000614, №РН-0000615 від 18 жовтня 2011 року, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств (Том 1, а. с. 25-32).

Товар було прийнято представником відповідача без зауважень, що підтверджується Актами приймання-передачі №1/1, №1/2, №1/3, №1/4, №1/5, №1/6, №1/7, №1/8 від 19 жовтня 2011 року (Том 1, а. с. 17-24).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В статті 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Отже, обставини щодо поставки товару, можуть підтверджуватися первинними документами в розумінні вищезазначених положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", складеними при виконанні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем видаткові накладні, суд констатує, що вони відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999 р. за № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку: містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; посилання на договір; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції (поставка товару) та є підставою для оплати за поставлений товар у відповідності з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України.

Таким чином, факт постачання товару відповідачу за Договором №4-11КК про закупівлю товару за державні кошти від 30 вересня 2011 року є доведеним та підтвердженим належними доказами.

В той же час з матеріалів справи вбачається, що поставлений Товар був оплачений відповідачем частково на суму 1 164 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача (Том 1, а. с. 77-78).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи факт належного виконання позивачем зобов'язання з поставки товару, настання строку виконання зобов'язання відповідачем згідно приписів Додаткової угоди №4, та часткове погашення відповідачем боргу в частині 1 164 000,00 грн., висновок суду про стягнення суми основного боргу в розмірі 3 199 000,00 грн. є правомірним.

З приводу суми позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 284 583,04 грн. та втрат від інфляції в розмірі 509 802,90 грн., яка була стягнута місцевим господарським судом в повному обсязі, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З наданого позивачем розрахунку суми 3 % річних та інфляційних втрат (Том 1 а.с.16), вбачається обрання позивачем періоду заборгованості зі сплати суми основного боргу в розмірі 3 199 000,00 грн. з 01 жовтня 2013 року по 17 жовтня 2016 року.

В даному випадку судом першої інстанції не було належним чином досліджено момент виникнення обов'язку у боржника зі сплати 3 199 000,00 грн. основного боргу за Договором №4-11КК.

В межах Додаткової угоди №4 від 30 грудня 2013 року, сторонами було передбачено, що замовник зобов'язаний здійснити оплату за поставлений Учасником товар відповідно виставленого рахунку не пізніше 25 вересня 2016 року.

Шляхом укладення даної угоди сторонами було змінено строк виконання зобов'язання з остаточної сплати заборгованості за поставлений товар та встановлено кінцеву дату такої оплати - 25 вересня 2016 року.

Виходячи з цього, відповідач мав обов'язок здійснити розрахунок заборгованості за поставлений товар включно до 25 вересня 2016 року, а з 26 вересня 2016 року відбулось прострочення зі сплати 3 199 000,00 грн. основного боргу. Отже, саме з 26 вересня 2016 року повинно здійснюватися розрахунок суми 3 % річних та інфляційних втрат.

Здійснивши власний перерахунок суми 3 % річних в межах заявлених позовних вимог (включаючи визначений позивачем період стягнення до 17 жовтня 2016 року) суд апеляційної інстанції встановлює правомірність стягнення за період з 26 вересня 2016 по 17 жовтня 2016 року 5 768, 68 грн. 3 % річних.

Поряд з цим в частині стягнення інфляційних втрат слід зазначити, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Водночас сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17 липня 2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

Відтак, якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується.

Аналогічна позиція Вищого господарського суду України викладена в постановах від 10 липня 2013 року №5002-33/4081-2012 від 01 квітня 2015 року у справі №917/1667/14 від 09 лютого 2015 року у справі №923/1373/14.

Враховуючи, що термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше ніж місяць (з 26 вересня 2016 року по 17 жовтня 2016 року), індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується, а заявлені позивачем інфляційні втрати не підлягають стягненню.

З огляду на вищенаведене рішення суду першої інстанції в частині стягнення 509 802, 90 грн. інфляційних втрат та 278 814, 36 грн. 3% річних підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

З приводу інших доводів Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд", як підстави для скасування судового рішення та відмови в задоволенні позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд" вказує на незаконній відмові суду першої інстанції у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи з приводу дійсності підпису Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд" директора у Додатковій угоді №4 від 30 грудня 2013 року та автентичності печатки підприємства в даному документі.

Необхідність призначення судової експертизи пояснюється апелянтом відсутністю додаткової угоди на підприємстві та наявністю сумнівів у приналежності наявного підпису начальника Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд" даній особі.

Згідно з ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Частина 5 статті 42 ГПК України містить додаткове до ст. 43 ГПК правило оцінки доказів. Згідно даної норми висновок судового експерта, як один із видів доказів, для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і не має заздалегідь установленої сили.

В даному випадку колегія суддів приймає до уваги, що Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд", наголошуючи на необхідності призначення судової експертизи з приводу дійсності підпису директора підприємства в угоді, не визначає факт не підписання останньої начальником ОСОБА_3. Відповідач не зазначає, що дана угода не була підписана з боку начальника ОСОБА_3, відсутні такі пояснення і від самої особи. В матеріалах справи наявна низка угод, які є аналогічними за формою викладення та реквізитами, які укладені за підписами начальника Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд" ОСОБА_3, які візуально не відрізняються від підпису, наявного в Додатковій угоді №4 від 30 грудня 2013 року.

Стосовно необхідності перевірки автентичності печатки слід зазначити, що зі змісту копії Додаткової угоди №4 від 30 грудня 2013 року вбачається відтиск круглої печатки Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд" за номером 03359182.

Тим часом відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Контроль за виготовленням, зберіганням та використанням печаток і штампів покладається на канцелярії та осіб, відповідальних за діловодство (у разі наявності таких). Керівники підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємницької діяльності, інших організаційних форм підприємництва, діяльність яких передбачена чинним законодавством України, у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного з безпосередньо підлеглих їм працівників.

Будь-яких доказів втрати печатки відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надавалось, що зумовлює висновок суду про засвідчення підпису начальника ОСОБА_3 печаткою Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд" уповноваженою на це особою.

Крім того в ході проведення судового засідання під час апеляційного перегляду справи Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд" не заявлялось клопотання про необхідність проведення даної експертизи.

Безпідставними є також доводи відповідача, як підстави для відмови в задоволенні позовних вимог, щодо відсутності в первинних документах даних щодо особи, яка прийняла товар, що, на думку апелянта, виключає можливість перевірки та встановлення повноважень останньої на відповідне отримання, оскільки стороною не заперечується сам факт отримання даного товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альхім".

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність скасування рішення Господарського суду Харківської області від 06 грудня 2016 року у справі № 922/3653/16 в частині стягнення 509 802, 90 грн. інфляційних втрат та 278 814,36 грн. 3% річних, та прийняття в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33 ,44, 49, 91, 99, 101, п.2 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06 грудня 2016 року у справі № 922/3653/16 скасувати в частині стягнення 509 802, 90 грн. інфляційних втрат та 278 814,36 грн. 3% річних.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови підписано 17 лютого 2017 року.

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя Р.А.Гетьман

Суддя П.В.Тихий

Дата ухвалення рішення17.02.2017
Оприлюднено19.02.2017

Судовий реєстр по справі —922/3653/16

Постанова від 17.02.2017

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Россолов В.В.

Ухвала від 15.02.2017

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Россолов В.В.

Ухвала від 01.02.2017

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Россолов В.В.

Ухвала від 21.12.2016

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Россолов В.В.

Рішення від 06.12.2016

Господарське

Господарський суд Харківської області

Пономаренко Т.О.

Ухвала від 17.11.2016

Господарське

Господарський суд Харківської області

Пономаренко Т.О.

Ухвала від 27.10.2016

Господарське

Господарський суд Харківської області

Пономаренко Т.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні