Постанова

від 14.02.2017 по справі 819/1708/16

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1708/16

14 лютого 2017 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, суддя Осташ А.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

до Приватного підприємства Будівельна компанія «Твій дім»

про зупинення видаткових операцій шляхом накладення арешту на кошти платника податків,

ВСТАНОВИВ:

Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Тернопільській області (надалі по тексту – позивач, Тернопільська ОДПІ) звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства будівельної компанії «Твій дім» (надалі по тексту – відповідач) про зупинення видаткових операцій шляхом накладення арешту на кошти платника податків.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у сумі 216985,15 грн. по податку на прибуток та по податку на додану вартість. Позивач вказує, що з моменту виникнення податкового боргу Тернопільською ОДПІ вживалися заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених чинним законодавством. Податковий орган просить зупинити видаткові операції Приватного підприємства Будівельна компанія «Твій дім» шляхом накладення арешт на кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача, оскільки у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (п. 20.1.33 ст.20 Податкового кодексу України).

Представник відповідача в судове засідання призначене на 14 лютого 2017 року не прибула, надала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності. В судовому засіданні, яке відбулося 26.01.2017 проти позовних вимог заперечувала, проте мотивів такого заперечеення не неавела, доказів на спостування осбставин, що викладені в адміністративному позові не надала.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, оскільки в судове засідання особи, які беруть участь у справі, не прибули, тому судовий розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних міркувань.

Суд встановив, що Приватне підприємство Будівельна компанія «Твій дім» знаходилась на обліку в Тернопільській ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області як платник податків. Відповідно до ст.67 Конституції України відповідач зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом.

Згідно з ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39. пункт 14.1. стаття 14 Податкового кодексу України).

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк (підпункт 14.1.156. пункт 14.1. стаття 14 ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 87.2. ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України).

Пунктом 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України визначено, що право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку та у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 89.5 ПК України у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.

Суд встановив, що станом на 08.12.2016 у відповідача наявний податковий борг перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 216985,15 грн, що підтверджується довідкою про наявність заборгованості (аркуш справи 12), а саме:

-          по податку на додану вартість 129814,15 грн (128384,71 основний платіж, 0,00 грн штрафні санкції, 2804,24 грн пеня );

-          по податку на прибуток в сумі 87171,00 грн (77153,76 грн основний платіж, 8642,44 грн – штрафні санкції та 1374,80 грн пені).

Дані обставини підтверджені дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме: розрахунком заборгованості по платежах до бюджету, довідкою про наявність заборгованості, інтегрованої картки платника податку.

З матеріалів справи випливає, що позивач вживав заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме відповідно до ст.59 ПК України заявником надіслана відповідачу податкова вимога форми «Ю» № 5480-25 від 15.07.2014 року, яка отримано відповідачем. Доказів оскарження вказаної податкової вимоги до суду не надано.

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на рухоме на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо відповідача відсутнє на праві власності будь-яке нерухоме майно (аркуш справи 14-15).

Відповідно до довідки Регіонального сервісного центру в Тернопільській області МВС України у відповідача відсутні на праві власності транспортні засоби (аркуш справи 21).

Даних оборотно-сальдової відомості на рахунку « 10» (основні засоби) у підприємства вартість необоротних активів становить 24923,99 грн., які описано у податкову заставу, згідно акта від 23.11.2016 №142/19-18-17 слід відмітити, що вартість активів зазначено менша сума податкового боргу підприємства, які станом на 08.12.2016 становить 500107,25 грн (аркуш справи 20).

Також, як випливає із матеріалів справи усе нерухоме майно на яке відповідач набуде права власності у майбутньому, Тернопільською ОДПІ складено 23.11.2016 акт опису за №140/19-18-17 (аркуш справи 18-19).

Відповідно до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наведена законодавча норма пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Таким чином, податкові органи в силу підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги. За встановлення відповідних обставин позов органу державної податкової служби підлягає задоволенню.

При цьому сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Наведене пояснюється похідним характером адміністративного арешту майна (у тому числі коштів) як засобу забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань. Отже, арешт може стосуватися лише того майна (коштів), яке є необхідним для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Зокрема, Податковим кодексом України вживаються два поняття, які позначають арешт коштів на рахунках платника податків - власне арешт коштів, а також зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Аналіз норм Податкового кодексу України, а також чинного законодавства, що регулює банківську діяльність і порядок здійснення безготівкових розрахунків, дає підстави для висновку про тотожність зазначених понять для цілей регулювання податкових правовідносин.

Так, відповідно до частини другої статті 59 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму".

Отже, накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках в усіх випадках, крім тих, які випливають з норм Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Таким чином, з урахуванням змісту статті 59 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" зупинити видаткові операції з підстав, передбачених Податковим кодексом України, можна не інакше, як шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податків.

Суд також звертає увагу на те, що зупинення видаткових операцій на рахунках підприємства шляхом накладення арешту на кошти допускається лише в сумі існуючого податкового боргу.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем не надано доказів сплати податкового боргу, доводи зазначені відповідачем на адміністративний позов не спростовують обгрунтованість позовних вимог. Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач довів підстави для звернення до суду, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно вимог ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зупинити видаткові операції Приватного підприємства Будівельна компанія «Твій дім» (код ЄДРПОУ 35308302), вул. С. Качали, буд.5, м. Тернопіль, Тернопільська обл., 46001) на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на коштиплатника податків у розмірі податкового боргу 216985 (двісті шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн 15 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                                      Осташ А.В.

копія вірна

Суддя                                                                                          Осташ А.В.