Рішення

від 15.02.2017 по справі 500/6647/16-ц

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/6647/16-ц

Провадження № 2/500/51/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Адамова А.С.,

при секретарі - Хачатрян А.Т.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

23.12.2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами, якими просить визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті 06.11.2015 року ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 0,1936 га, яка знаходиться по вул. Садова, №34 в с. Озерне Ізмаїльського району Одеської області, переданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5122084800:02:001:0067, мотивуючи тим, що приватним нотаріусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з тим, що відсутній оригінал правовстановлюючого документу, що посвідчує право власності спадкодавця.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву про визнання позову та розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,1936 га, яка знаходиться по вул. Садова, №34 в с. Озерне Ізмаїльського району Одеської області, переданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5122084800:02:001:0067 належить ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №453462, виданий 24.03.2010 року ОСОБА_3 сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011052101446.

Дана інформація підтверджена листом відділу Держгеокадастру в Ізмаїльському районі Одеської області №9-1514-0.1-317/2-17 від 06.02.2017р.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖД №431570 від 06.11.2015 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_4 померла 06.11.2015 року.

Після смерті ОСОБА_4, згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до якого входить земельна ділянка площею 0,1936 га, яка знаходиться по вул. Садова, №34 в с. Озерне Ізмаїльського району Одеської області, переданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5122084800:02:001:0067.

Відповідно до заповіту, посвідченого 18.06.2015 року секретарем Озернянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області та зареєстрованого в реєстрі за №61, ОСОБА_4 заповіла усе своє майно ОСОБА_2.

Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту після смерті ОСОБА_4 відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

Інших спадкоємців немає.

Спадкоємцем за заповітом є позивач.

Позивач спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв, оскільки в установлений законом шестимісячний строк звернувся до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується копією відповідної заяви, наявної у матеріалах справи.

На звернення позивача до з приводу отримання свідоцтва про спадщину за заповітом на спадкову земельну ділянку, приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом листом №342/02-14 від 19.12.2016 року, у зв'язку з тим, що відсутній оригінал документу, що немає оригіналу правовстановлюючого документа, що міг би підтвердити право власності та належності спадкодавця спадкової земельної ділянки.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно із п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Як зазначає позивач, надати оригінал правовстановлюючого документу на спадкову земельну ділянку немає можливості, у зв'язку із його втратою.

При цьому, як вбачається із Листа відділу Держгеокадастру в Ізмаїльському Одеської області №9-1514-0.1-317/2-17 від 06.02.2017р земельна ділянка площею 0,1936 га, яка знаходиться по вул. Садова, №34 в с. Озерне Ізмаїльського району Одеської області, переданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5122084800:02:001:0067, належить ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №453462, виданого 24.03.2010 року ОСОБА_3 сільською радою Ізмаїльського району Одеської області.

Враховуючи викладене, на думку суду відсутні сумніви щодо належності земельної ділянки площею 0,1936 га, яка знаходиться по вул. Садова, №34 в с. Озерне Ізмаїльського району Одеської області, переданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5122084800:02:001:0067, ОСОБА_4, померлій 06.11.2015 року.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 спадщину після померлої ОСОБА_4 прийняв шляхом подачі в установлений законом шестимісячний строк до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті спадкодавця немає, інших спадкоємців немає, з огляду на встановлене позивач обґрунтовано вимагає визнання за ним права власності на спадкову власність.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до роз'яснень п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Стаття 57 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 213-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлої 06.11.2015 року, право власності на земельну ділянку площею 0,1936 га, яка знаходиться по вул. Садова, №34 в с. Озерне Ізмаїльського району Одеської області, переданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5122084800:02:001:0067 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №453462, виданий 24.03.2010 року ОСОБА_3 сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011052101446).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.02.2017р.

Суддя: ОСОБА_6