Рішення

від 14.02.2017 по справі 518/1490/16-ц

ШИРЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ширяївський районний суд Одеської області

14.02.2017 Справа №: 518/1490/16-ц Провадження № 2/518/304/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2017 року Ширяївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді: Палія С.А.,

при секретареві: Чумаченко І.Л.,

за участю позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 РДА Одеської області: ОСОБА_4,

відповідача: ОСОБА_5,

представника третьої особи Відділу Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі

Одеської області: ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ширяєве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_5, (треті особи - Відділ Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі Одеської області, Малігонівська сільська рада Ширяївського району Одеської області) про скасування Розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації Одеської області та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, суд,-

ВСТАНОВИВ:

07.10.2016 ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_5, треті особи - Відділу Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі Одеської області, Малігонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області про скасування розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації Одеської області та визнання недійсного державного акта на право власності на земельну ділянку.

Мотивуючи його тим, що на підставі рішення ХVІ сесії ХХІІІ скликання Малігонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області від 28 вересня 2001 року № 129 на ім'я її рідної сестри, ОСОБА_7 видано Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 451819 від 23.10.2001 року - площею 7,98 га, яка розташована на території Малігонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області і який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 907.

26.05.2012 року сестра померла.

30.08.2016 року вона як спадкоємець в силу ст. 1268 ЦК України звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_3 районного нотаріального округу ОСОБА_8 із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її сестри, ОСОБА_7, однак нотаріусом їй було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки неможливо отримати витяг про вище вказану земельну ділянку, так як вона не зареєстрована в Національній кадастровій системі, кадастровий номер на ділянку не був визначений та рекомендовано з цього приводу звернутися до суду.

Звернувшись до відділу Держгеокадастру з приводу даного питання їй було роз'яснено те, що присвоїти кадастровий номер земельній ділянці, яка належала її сестрі, ОСОБА_7 не можливо, так як в Державний земельний кадастр було помилково внесено відомості про іншого власника на цю ж саму земельну ділянку та на підставі Розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації № 373 від 07.06.2004 року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 008567 від 30.07.2004 року, зареєстрований за № 21, на ім'я ОСОБА_5, на земельну ділянку площею 7,98 гектарів, кадастровий номер - 5125482200:01:002:0056. Та також рекомендовано звернутися для вирішення даного питання до суду. У зв'язку з чим позивач була змушена звернутися з даним позовом до суду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві і просила їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав вимоги своєї довірительки та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 РДА Одеської області ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення.

Представник третьої особи відділ Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі Одеської області ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала.

Представник третьої особи Малігонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області в судове засіданні не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони та представників встановив та дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч. 1ст. 178 ЦК України , об'єкти цивільних прав можуть переходити від однієї особи до іншої в порядку спадкування, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України ).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України ), після відкриття спадщини (ст. 1220 ЦК України ) та належить спадкоємцеві (ст. 1268 ЦК України ).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України , до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що на підставі рішення ХVІ сесії ХХІІІ скликання Малігонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області від 28 вересня 2001 року № 129 на ім'я, ОСОБА_7, яка є рідною сестрою позивача по справі, видано Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 451819 від 23.10.2001 року - площею 7,98 га, яка розташована на території Малігонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області і який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 907.

26.05.2012 року сестра позивача, ОСОБА_7 померла.

Позивач, як спадкоємиця за законом, яка прийняла спадщину с силу ст. 1268 ЦК України, так як була зареєстрована та проживала на день смерті сестри разом з нею за адресою: Одеська область Ширяївський район с. Копійкове, вул. Молодіжна, 25 - звернулася до нотаріуса з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, однак їй було відмовлено, у зв'язку з тим, що неможливо отримати витяг про вище вказану земельну ділянку, так як вона не зареєстрована в Національній кадастровій системі, кадастровий номер на ділянку не був визначений та рекомендовано з цього приводу звернутися до суду.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування (пункт 23) передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

Відповідно до Постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі №6-164цс12 зазначено, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України .

Таким чином, на думку суду, право спадкоємця нерозривно пов'язане з особою спадкодавця, тому після його смерті, спадкоємець не має можливості виправити допущені помилки в позасудовому порядку.

Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України , які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 14 Конституції України , земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі позивачу державного акта на право власності на земельну ділянку) (надалі ЗК України ), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами (ч. 1 ст. 126 ЗК України ).

Відповідно до ст. 78 ЗК України , право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Отже, з моменту державної реєстрації зазначеного вище державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 набула права власника земельної ділянки, тобто права володіти, користуватись та розпоряджатися своєю власністю.

Згідно до відповіді відділу Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі Одеської області від 12.08.2016 року № 19-1528-0.12-3081/2-16, позивачу було повідомлено, що присвоїти кадастровий номер не можливо, так як в Державний земельний кадастр було внесено іншого власника на цю ж саму земельну ділянку та видано правовстановлюючий документ.

Таким чином, в повній мірі реалізувати своє право власності на земельну ділянку позивач не може, оскільки встановлено, що на підставі Розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації № 373 від 07.06.2004 року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 008567 від 30.07.2004 року, зареєстрований за № 21, на ім'я ОСОБА_5, на земельну ділянку площею 7,98 гектарів, кадастровий номер - 5125482200:01:002:0056, яка розташована на території Малігонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області і який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 21.

Статтею 198 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Згідно ч. 3 ст. 103 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Таким чином, погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами є обов'язковою складовою технічної документації на конкретну земельну ділянку і без такого погодження, технічна документації не може бути затверджена, зокрема, органом місцевого самоврядування.

Проте, затверджуючи відповідачу технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на вищезазначені земельні ділянки, розташовані на території Малігонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області відповідач, ОСОБА_3 районна державна адміністрація Одеської області та працівники відділу Держкомзему (нині Держгеокадастру) в ОСОБА_3 районі Одеської області належним чином не перевірили технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, що є однією із причин ухвалення протиправних рішень.

Суд вважає, що зазначені вище порушення прав позивача сталися через невідповідність технічної документації, що виразилось у неправильному визначенні проектною організацією суміжних землевласників, з якими слід погоджувати межі земельної ділянки.

Згідно ст.ст. 19 , 55 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтями 152 , 155 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із ч.3 ст. 152 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" , виходячи з положень статей 8 , 124 Конституції , статей 26 , 30 , 87-90 , 97 , 100 , 102 , 118 , 123 , 128 , 143-146 , 149 , 151 , 153-158 , 161 , 210 , 212 ЗК України , глав 27, 33, 34 ЦК України , статті 15 ЦПК України ,статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Отже, державний акт на право власності на земельну ділянку є документом, що посвідчує право власності й видається на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Таким чином, усе зазначене вище переконує суд у тому, що ухвалюючи розпорядження ОСОБА_3 районна державна адміністрації Одеської області від 07.06.2004 року № 373 про виділення у власність ОСОБА_5, земельної ділянки площею 7,98 га, яка розташована на території Малігонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідач ОСОБА_3 районна державна адміністрація Одеської області діяла не у спосіб та не в порядку, визначеному Конституцією та законами України, а відтак, наслідком таких рішень відповідача є порушення права власності позивача на землю.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 008567 від 30.07.2004 року, виданий ОСОБА_5, на земельну ділянку площею 7,98 га ОСОБА_3 районною державною адміністрацією Одеської області і який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 21, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Малігонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області, порушує права позивача, унеможливлює використання земельної ділянки за призначенням, присвоєння земельній ділянці кадастрового номера, а тому суд вважає, що заявлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10 , 11 , 21 , 57-66, 208, 209 , 212-215, 218, 294 , 296 ЦПК України , суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_5, (треті особи - Відділ Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі Одеської області, Малігонівська сільська рада Ширяївського району Одеської області) про скасування Розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації Одеської області та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку - задовольнити.

Скасувати розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації Одеської області від 07.06.2004 року № 373 в частині передачі в натурі земельної частки (пай) та видачу державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5.

Скасувати та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 008567 від 30.07.2004 року на ОСОБА_5, виданий на підставі розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації Одеської області від 07.06.2004 року № 373, площею 7,98 га.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: