Постанова

від 06.04.2007 по справі 8/128ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської

області  91016,

м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской

области  91016,

г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О

В А

Іменем

України

06.04.07                                                                                

Справа № 8/128ад.

Суддя  господарського суду Луганської області  Середа А.П., 

розглянувши матеріали справи за позовом

Прокурора Марківського району

Луганської області в інтересах держави в особі Біловодської міжрайонної

державної податкової інспекції Луганської області

до Сільськогосподарського

товариства з обмеженою відповідальністю «Нива», село Гераськівка  Марківського району Луганської області, -

про стягнення  265267 грн. 

00 коп.,

при секретарі судових засідань  Качановській О.А.,

за участю прокурора (заявника) -Майборода

О.О. -прокурор, - посвідчення №141 від 23.10.06 року;

в присутності представників сторін:

від позивача -Красноруцька  П.П. - старший державний податковий

інспектор, - довіреність №2 від 09.01.07 року;

від відповідача -не

прибув, -   

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено

вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з податку з доходів

фізичних осіб (далі -ПДФО) у сумі 265267 грн. 00 коп., який у нього мається

станом на 31.12.06 року.

          Згідно ст. 111 Кодексу

адміністративного судочинства України (далі -КАСУ) попереднє судове засідання

призначене та фактично відбулося 06.04.07 року, за участю прокурора та

представника позивача, при цьому відповідач у своєму відзиві (вих. №112 від

04.04.07 року) заявив про повне визнання позову та звернувся до суду з

клопотанням про розгляд справи по суті без участі його представника.

          Враховуючи, що це клопотання

відповідає вимогам ст.ст.49, 51 та частини 3 ст. 122 КАСУ, судом його

задоволено.

          Керуючись частиною 3 ст. 121 КАСУ,

прокурор та представник позивача звернулися до суду з заявою про розгляд справи

по суті у цьому ж судовому засіданні.

          Враховуючи, що ця заява відповідає

вимогам частини 3 ст. 121 КАСУ, судом викладене у ній клопотання

задоволено у повному обсязі.

Прокурор та представник позивача у

судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі.

          Заслухавши прокурора та

представника позивача, дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали, 

суд  дійшов  наступного.

          І.1. 17.04.2001 року

Марківською районною державною адміністрацією Луганської області Сільськогосподарське

товариство з обмеженою відповідальністю «Нива»(далі -СТОВ «Нива», - відповідач),

ідентифікаційний код 31255734, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької

діяльності -юридичної особи, про що зроблено запис №1368120000000081, - що

підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

          Згідно матеріалам справи, Марківським

відділенням Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської

області (далі -МДПІ, - позивач) підприємство 20.04.01 року, реєстраційний

№162, взято на облік у якості платника податків.         

         2. 20.02.06 року фахівцями  МДПІ здійснено невиїзну камеральну  перевірку дотримання вимог податкового

законодавства СТОВ «Нива» за період з 11.04.00 року по 31.12.06 року». -за результатами

якої складено одноіменну довідку №6-17-31255734 від 20.02.07 року, - згідно

якому встановлено факт наявності у підприємства податкового боргу  з податку з доходів фізичних осіб (далі

-ПДФО) за станом на 31.12.06 року у сумі 265267,00 грн.

         Довідку підписано обома сторонами.

Жодна з них його не оспорює.

            3.Факт наявності  у відповідача сум стягнутого з найманих

працівників -громадян, але не сплаченого до бюджету ПДФО підтверджується:

           вищезгаданою довідкою  перевірки;

          відзивом на позов (вих. №112 від

04.04.07 року), в якому йдеться про повне визнання суми податкового боргу.

          Заслухавши  прокурора та представника позивача,  оцінивши наявні у справі докази, суд вважає,

що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

          ІІ.1. 1.Згідно статті 4 Закону

України  від 25.06.1991 року №1251-ХІІ „Про

систему оподаткування” (далі -ЗУ №1251-ХІІ) платниками податків і зборів

(обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з законами

України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

          Пунктом 4 частини 1 ст.14 цього

Закону  податок з доходів фізичних

осіб  віднесено до

загальнодержавних податків.

          2.Вирішуючи цей спір, суд

приймає до уваги те, що порядок нарахування, стягнення та перерахування до

бюджету податку з доходів фізичних осіб в період, впродовж  якого у відповідача  виник та існує борг зі сплати до бюджету цього

виду податку, регулювався Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.92року

№13-92 «Про прибутковий податок з громадян» та Законом України від

22.05.03 року №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі -ЗУ №889-ІУ),

суд при подальшому викладенні цієї постанови буде посилатися на ЗУ №889-ІУ,

маючи на увазі (у відповідні роки до набрання ним чинності) положення названого

Декрету, оскільки названі Закон та Декрет не містять у собі суттєвих

відмінностей.

             Як сказано у п. 2.1 ст. 2 ЗУ

№889-ІУ, - платниками цього податку є резиденти, які отримують як доходи з

джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

          нерезиденти, які отримують доходи з

джерелом їх походження з території України (пункт 2.1 ст. 2 ЗУ №889-ІУ).

          3.Відповідно до п. 8.1 ст. 8

цього Закону оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку,

здійснюється податковим агентом.

          4.Пунктом 1.15 ст. 1. ЗУ

№889-ІУ визначено, що податковим агентом 

є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ)

або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які, незалежно від їх

організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками,

зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від

імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати

податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести

відповідальність за порушення норм цього Закону.

          Звідси виходить, що

відповідач по справі є податковим агентом у розумінні ЗУ №889-ІУ.

          Податковий агент, який нараховує

(виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок

від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку,

визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (підпункт 8.1.1 п.8.1 ст.8

ЗУ №889-ІУ).

          5.Податок підлягає сплаті

(перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним

платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи  на виплату доходу, які не передбачають сплати

(перерахування) цього податку до бюджету (підпункт 8.1.2  пункту 8.1 ст.8 ЗУ №889-ІУ).

          Наявними у

справі доказами доведено, що Відповідачем порушено вимоги пунктів 16.1 та 16.2

ст.16 ЗУ №889-ІУ, якими передбачено, що 

даний податок, отриманий з резидентів та нерезидентів, підлягає

зарахуванню до бюджету.

          6.Особою, відповідальною за

нарахування, утримання та  сплату

(перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є

працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника

податку (такої самозайнятої особи) (пункт 17.1 ст.17 ЗУ №889-ІУ).

          Відповідно до пункту 19.2 ст.19

того ж Закону особи, які відповідно до нього мають статус податкових агентів,

зобов'язані:

          своєчасно та повністю нараховувати,

утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який

виплачується на користь платника податку та оподатковується до або після такої

виплати та за її рахунок.

          7.Фінансово  відповідальними за порушення норм цього Закону

є такі особи:

          а)при порушенні правил нарахування,

утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що

здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, - такі

особи (пункт 2.2 ЗУ №889-ІУ).

          8.Особами, відповідальними за

погашення сум податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку є:

          а)при нарахуванні податку особою, на

яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату

(перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа

- податковий агент (підпункт 20.3.1 пункту 20.3 ст.20 ЗУ №889-ІУ).

           9.Матеріалами справи належним

чином доведено, що відповідач припустився порушення  вимог підпункту 6.3.1 п.6.3 ст.6; підпункту

6.5.1 п.6.5 ст.6; п 7.1 ст.7;  підпунктів

8.1.1 та 8.1.2 п.8.1 ст.8; пунктів 16.1-16.2 ст.16; пункту 17.1 ст.17; п.19.2

ст.19 названого Закону, - а тому ДПІ цілком правомірно  щодо нього поставлено вимогу про сплату

боргу  з податку з доходів фізичних осіб.

          10. ЗУ №889-ІУ прямо не

передбачає  можливості примусового

стягнення боргу з ПДФО. 

          11.Спірна сума згідно пункту

3.2 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими

фондами”  (далі -ЗУ №2181) є бюджетним

фондом, що прямо витікає із змісту 

підпункту 3.2.1 названого Закону, де сказано:

          у будь-яких випадках, коли платник

податків згідно із законами з питань оподаткування  уповноважений утримувати податок..., яким

оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб,

...сума таких податків ... вважається бюджетним фондом, який належить державі

або територіальній громаді та створюється від 

їх імені.

          У підпункті 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 цього

Закону, далі, сказано, що на кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом

3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними

від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу).

          12.Оскільки заявник та позивач

звернулися з позовом до суду саме з приводу примусового стягнення

цього боргу, то суд, враховуючи, що 

податковий борг у судовому порядку не може бути стягнений

у інший спосіб, ніж передбачено підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 ЗУ №2181-ІІІ, при

вирішенні цього спору керується саме ним.

           Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3

Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами”  (далі -ЗУ №2181), активи платника  податків можуть бути  примусово стягнені в рахунок погашення його

податкового боргу  виключно за рішенням

суду.

          Активами платника податків за змістом

п.1.7 статті 1 ЗУ №2181 є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що

належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного

господарського відання.

          13.Відповідно до частини 2 ст.

1 Цивільного кодексу України до податкових відносин цивільне законодавство не

застосовується, а тому суд не вправі застосовувати правила, які викладені у

главі 19 розділу У ЦКУ.

Що стосується ЗУ №2181-ІІІ, то його

статтею 15 врегульовано лише строки давності ВИЗНАЧЕННЯ податкового

зобов'язання., а не стягнення податкового боргу, а тому суд при вирішенні цього

спору  також не застосовує правила

названої статті щодо термінів давності.

Відповідач позовні вимоги не

спростував.

          Приймаючи до уваги те, що матеріалами

справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу з ПДФО, а також

факт його ухилення від його сплати, позовні вимоги є обґрунтованими та такими,

що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 ст.94 КАС

України суд не стягує з Відповідача судові витрати.

Судом прийнято до уваги те, що

позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93

“Про державне мито”  при зверненні до

суду з позовом звільнений від сплати державного мита.

          На підставі викладеного, ст.9 ЗУ від

25.06.1991 №1251-ХІІ „Про систему оподаткування”; ст.ст.6,7,8,16,17,20 ЗУ від

22.05.2003 року №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб”;  п.1.7 ст.1; п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону

України  від 20.12.2000 року №2181-ІІІ

“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та

державними цільовими фондами”, керуючись ст.ст. 94, ч.  ст. 121, ч. 3 ст. 122, ст.ст.158-163 та 167

КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

           1.Позов задовольнити у повному

обсязі.

           2.Стягнути з Сільськогосподарського

товариства з обмеженою відповідальністю «Нива», ідентифікаційний код 31255734,

яке знаходиться за адресою: село Гераськівка, вул. Жовтнева, 13-а  Марківського району Луганської області, - на

користь місцевого бюджету Гераськівської 

сільської ради Марківського району Луганської області, на бюджетний

рахунок  одержувача 33216800700191 ГУ ДКУ

у Луганській області в установі банку, МФО 804013, КФК 11010100, код одержувача

-24046892, - заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у сумі 265267

(двісті  шістдесят п'ять тисяч двісті

шістдесят сім тисяч) грн. 00 коп.

          На підставі частини 4 ст. 167 КАСУ за

згодою прокурора та представника позивача у 

судовому засіданні 06.04.07 року оголошено лише вступну та резолютивну

частини постанови.

Постанова набирає законної сили

після  закінчення строку подання заяви

про апеляційне оскарження,  встановленого

Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде

подано.

Про апеляційне оскарження

рішення  суду  першої 

інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і

вимоги до суду апеляційної інстанції 

викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та

апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної 

інстанції  через суд  першої 

інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія

апеляційної скарги одночасно 

надсилається  особою,  яка  її

подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження

постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її

проголошення, а в разі складення 

постанови у повному  обсязі  відповідно 

до статті 160 цього Кодексу - з 

дня  складення  в 

повному обсязі. Апеляційна  скарга  на 

постанову  суду першої інстанції

подається протягом  двадцяти  днів 

після  подання  заяви  

про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга 

може  бути  подана 

без  попереднього подання заяви

про апеляційне оскарження,  якщо скарга

подається  у строк, встановлений для

подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі

складено та підписано 11.04.2007 року.

Суддя                                                                                        

А.П.Середа