Постанова

від 25.07.2006 по справі 1/18-63

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/18-63

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

25 липня 2006 р.                                                                                   № 1/18-63  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:                                  Шульги О.Ф. –головуючого, Рибака В.В., Кота О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Українсько-білоруського Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Луксор” на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2006 р. у справі № 1/18-63 господарського суду Донецької області за позовом Українсько-білоруського Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Луксор” до Відкритого акціонерного товариства Державного підприємства “Експертно-аналітичного центру сприяння технічному переозброєнню галузі (Центр) Мінпаливенерго” про стягнення 92572,00 грн., за участю представників сторін:

позивача (скаржника): Більдін О.В.;

відповідача: не з'явилися.

встановив:

Українсько-білоруське Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Луксор” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного підприємства “Експертно-аналітичного центру сприяння технічному переозброєнню галузі (Центр) Мінпаливенерго” 92572,00 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.03.2006 р. позов повернуто без розгляду на підставі ст. 58, п. 5, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2006 р. ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2006 р. та ухвалу господарського суду Донецької області від 14.03.2006 р., а справу № 1/18-63 передати на розгляд до місцевого господарського суду.

Скарга мотивована тим, що ухвала та постанова прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема: ст. 34 ГПК України, ст. 197 ЦК України та при невірному застосуванні п. 5 ст. 63 ГПК України.

Згідно з приписами ст. 1114 ГПК України сторони були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, проте відповідач не скористався передбаченим в законі правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставини справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в позовній заяві Українсько-білоруського Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Луксор” об'єднано вимоги за 29 векселями, які отримані за різними договорами та актами прийому-передачі. Враховуючи, що кожному векселю та доказам їх отримання суд повинен дати оцінку, спільний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, що суттєво утруднить вирішення спору.

Посилання позивача на ст. 197 ЦК України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначена стаття  про передання прав за цінним папером ніяким чином не стосується висновку господарського суду про роз'єднання векселів за кожним договором або актом прийому-передачі для вирішення спору по суті.

З даними висновками апеляційного та місцевого суду повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають дійсним  обставинам та матеріалам справи.

При прийнятті ухвали господарським судом Донецької області застосовано п. 6 ст. 63 ГПК України у зв'язку з тим, що в поштовій квитанції отримувачем копії позовної заяви вказаний Мінпаливенерго, який не є відповідачем по справі.

Проте судом апеляційної інстанції правомірно вказано на те, що поштова квитанція та опис вкладення свідчить про відправлення копії позовної заяви відповідачу.

Таким чином, підстави для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2006 р. у справі № 1/18-63 відсутні.

Твердження скаржника про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права не відповідають матеріалам справи, зводяться до тлумачення норм на свою користь та не спростовують викладених в постанові мотивованих висновків про відмову у задоволенні апеляційної скарги.

За таких обставин касаційна скарга Українсько-білоруського Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Луксор” підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2006 р. у справі № 1/18-63 –без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, суд                     

постановив:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2006 р. у справі № 1/18-63 залишити без змін, а касаційну скаргу Українсько-білоруського Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Луксор” –без задоволення.

Головуючий суддя                                                                   О. Шульга

Суддя                                                                                          В. Рибак

          Суддя                                                                                          О. Кот