Постанова

від 15.02.2017 по справі 07/5004/96/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року Справа № 07/5004/96/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Кролевець О.А.,

Малетича М.М.

за участю представників:

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк" - Гладіліної О.В.,

ДП "Волиньвугілля" - не з'явився,

Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2016

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

на дії (бездіяльність) Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області

у справі № 07/5004/96/11 господарського суду Волинської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк"

до Державного підприємства "Волиньвугілля"

про стягнення 5 232 372,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 16.02.2011 стягнуто з ДП "Волиньвугілля" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Луцьк" 5 232 372,47 грн. заборгованості за кредитним договором, а також 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення господарським судом Волинської області видано наказ № 07/5004/96/11-1 від 28.02.2011, який був пред'явлений позивачем до виконання.

У серпні 2016 року ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (стягувач) звернулося до господарського суду Волинської області зі скаргою ні дії (бездіяльність) органу Державної виконавчої служби (далі - ДВС) в порядку ст. 121 2 ГПК України.

Обґрунтовуючи скаргу позивач, стверджував про незаконність дій (бездіяльності) органу державної виконавчої, у питання накладення арешту на грошові кошти та майно відокремлених підрозділів відповідача.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 18.10.2016 (суддя Слобадян О.Г.), залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 (колегія суддів у складі: суддя Коломис В.В. - головуючий, судді Огороднік К.М., Крейбух О.Г.), у задоволенні скарги відмовлено. Відмовляючи у задоволенні скарги, господарські суди виходили з того, що стягувачем не доведено порушення державною виконавчою службою вимог Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання наказу господарського суду від 28.02.2011.

У касаційній скарзі ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу позивача на дії (бездіяльність) ДВС. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що господарськими судами порушено вимоги ст.ст. 8, 32, 52, 65, 66 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 4 ст. 64 ГК України, ст. 95 ЦК України. Зокрема, касатор наполягає на тому, що державний виконавець може звернути стягнення як на грошові кошти боржника-юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, так і грошові кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих боржником-юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду скарги на дії (бездіяльність) органу ДВС встановили, що:

- 07.04.2011 органом ДВС винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП № 25777182) з примусового виконання наказу господарського суду, згідно якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику (ДП "Волиньвугілля");

- 29.06.2011 ДВС винесено постанову про зупинення виконавчого провадження згідно з п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

- 23.01.2013 виконавче провадження № 25777182 було поновлено в зв'язку з виключенням ДП "Волиньвугілля" з Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

- 27.02.2013 ДВС винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору;

- 04.04.2013, 27.02.2014 та 24.04.2015 ДВС прийнято постанови про арешт коштів боржника та звернено стягнення на кошти на рахунках боржника;

- в процесі виконання зведеного виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судових рішень про стягнення коштів з ДП "Волиньвугілля", керуючись ст.ст. 50, 55 Закону України "Про виконавче провадження", ДВС накладено арешти на все рухоме та нерухоме майно ДП "Волиньвугілля", які є чинними;

- згідно з повідомленнями банківських установ кошти на рахунках боржника, які б підлягали списанню, відсутні;

- органом ДВС встановлено, що боржник в порушення вимог ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" неодноразово відкривав нові рахунки у різних фінансових установах, про що орган ДВС в установленому порядку не повідомлявся;

- 22.01.2014 ДВС направлено відповідне подання до правоохоронних органів про притягнення винних осіб ДП "Волиньвугілля" до кримінальної відповідальності;

- ДВС вживаються дії щодо виявлення майна боржника, яке б підлягало опису й арешту та подальшій реалізації, з урахуванням вимог Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна";

- 22.07.2016 ПАТ "Промінвестбанк" на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області направлено лист, в якому стягувач просив повідомити про вжиті заходи для виконання рішення суду та просив накласти арешти на кошти, рухоме і нерухоме майно боржника в його відокремлених структурних підрозділах;

- ДВС листом від 05.08.2016 повідомив ПАТ "Промінвестбанк" про відмову в накладенні арешту на кошти та майно відокремлених підрозділів ДП "Волиньвугілля", оскільки такі підрозділи не є боржниками у зведеному виконавчому провадженні.

Вказані дії (бездіяльність) органу ДВС щодо не накладення арешту на кошти та майно боржника, яке наявне у його відокремлених підрозділах, банк вважає незаконними, у зв'язку з чим він звернувся зі скаргою на дії (бездіяльність) органу Державної виконавчої служби, в якій просить:

1) визнати дії (бездіяльність) Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області у ВП № 25777182 щодо не накладення арешту на кошти та майно відокремлених підрозділів Державного підприємства "Волиньвугілля" незаконними;

2) зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області у ВП № 25777182 вчинити дії, щодо яких він ухилявся від виконання без достатніх підстав, а саме:

- накласти арешт на кошти боржника шляхом винесення постанов про арешт коштів боржника, а саме відокремлених підрозділів Державного підприємства "Волиньвугілля":

відокремленого підрозділу Шахта № 9 "Нововолинська" Державного підприємства "Волиньвугілля", код ЄДРПОУ 00176236, місцезнаходження ВП 45400, Волинська область, м. Нововолинськ, шахта № 9;

відокремленого підрозділу Шахта Бужанська" Державного підприємства "Волиньвугілля", код ЄДРПОУ 00176259, місцезнаходження ВП 45400, Волинська область, м. Нововолинськ, шахта Бужанська;

відокремленого підрозділу "Волиньвантажтранс" Державного підприємства "Волиньвугілля", код ЄДРПОУ 34665171, місцезнаходження ВП 45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вулиця Галана, будинок 118;

відокремленого підрозділу "Санаторій "Шахтар" Державного підприємства "Волиньвугілля", код ЄДРПОУ 25788176, місцезнаходження ВП 45342, Волинська область, Іваничівський район, село Павлівка;

- накласти арешт на майно боржника шляхом винесення постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження на все нерухоме та рухоме майно відокремлених підрозділів Державного підприємства "Волиньвугілля", а саме:

відокремленого підрозділу Шахта № 9 "Нововолинська" Державного підприємства "Волиньвугілля", код ЄДРПОУ 00176236, місцезнаходження ВП 45400, Волинська область, м. Нововолинськ, шахта № 9;

відокремленого підрозділу Шахта Бужанська" Державного підприємства "Волиньвугілля", код ЄДРПОУ 00176259, місцезнаходження ВП 45400, Волинська область, м. Нововолинськ, шахта Бужанська;

відокремленого підрозділу "Волиньвантажтранс" Державного підприємства "Волиньвугілля", код ЄДРПОУ 34665171, місцезнаходження ВП 45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вулиця Галана, будинок 118;

відокремленого підрозділу "Санаторій "Шахтар" Державного підприємства "Волиньвугілля", код ЄДРПОУ 25788176, місцезнаходження ВП 45342, Волинська область, Іваничівський район, село Павлівка.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні скарги стягувача, господарські суди виходили з того, що стягнення звертається виключно на кошти та майно боржника, тоді як боржником у виконавчому провадженні є ДП "Волиньвугілля". Відділом ДВС вживаються всі дії щодо виявлення майна боржника, яке б підлягало опису й арешту та подальшій реалізації згідно з Законом України "Про виконавче провадження" з врахуванням Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Оскільки відокремлені підрозділи ДП "Волиньвугілля" не є боржниками у виконавчому провадженні, господарські суди дійшли висновку, що у державного виконавця відсутні правові підстави для накладення арешту на кошти та майно відокремлених підрозділів боржника, та відповідно відсутні правові підстави для задоволення скарги ПАТ "Промінвестбанк" на дії (бездіяльність) органу ДВС.

Разом з тим, вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні скарги стягувача на дії (бездіяльність) органу ДВС, що стосуються не накладення арешту на кошти відокремлених підрозділів ДП "Волиньвугілля", Вищий господарський суд України вважає передчасними з огляду на таке.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно i в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача (п. 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження").

Пунктом 4 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Отже, враховуючи викладені вимоги закону, в даному випадку законом передбачено право органу ДВС у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

У цьому зв'язку, висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо неможливості накласти арешт на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, відкритих через відокремлені підрозділи, оскільки ці підрозділи не є боржниками у виконавчому провадженні, суперечать приписам ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження", відтак господарськими судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норму матеріального права.

У той же час для вирішення питання щодо обґрунтованості вимог про накладення арешту на рахунки відокремлених підрозділів господарському суду необхідно встановити статус відокремлених підрозділів боржника, та наявність або відсутність рахунків що були відкриті боржником через відповідні відокремлені підрозділи. Однак вказаного господарськими судами попередніх інстанцій зроблено не було.

Згідно із ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі ухвала та постанова підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог стягувача про визнання дій (бездіяльності) Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області щодо не накладення арешту на кошти відокремлених підрозділів ДП "Волиньвугілля" незаконними та зобов'язання Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області накласти арешт на кошти боржника шляхом винесення постанов про арешт коштів боржника, а саме відокремлених підрозділів ДП "Волиньвугілля", а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Щодо іншої частини вимог скарги банку про визнання дій (бездіяльності) Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області щодо не накладення арешту на майно відокремлених підрозділів Державного підприємства "Волиньвугілля" незаконними та зобов'язання Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області накласти арешт на майно боржника шляхом винесення постанов про арешт майна боржника, а саме відокремлених підрозділів ДП "Волиньвугілля", Вищий господарський суд України погоджується з висновком господарських судів про відмову у задоволенні вказаних вимог скарги з огляду на наступне:

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" Зокрема, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);

2) у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

У разі накладення арешту на майно другої черги, що належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків, чи накладення арешту на майно підприємств-боржників, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, державний виконавець протягом трьох робочих днів повідомляє центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника та подає відомості про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а також про розмір вимог стягувача.

Враховуючи викладені вимоги закону, в даному випадку законом передбачено право органу ДВС у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, звернути стягнення на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника.

При цьому у ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено спеціальну процедуру накладення арешту на майно другої черги, що належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків.

Отже, в даному випадку перш ніж накладати арешт та будь-яке майно відокремлених підрозділів боржника, необхідно встановити відсутність у цих підрозділів коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості боржника, оскільки предметом виконавчого провадження є стягнення грошових коштів.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України виходить з того, що у даному випадку в наведеній вище частині скарга на дії (бездіяльність) органу виконавчої служби подана передчасно, а отже правові підстави для скасування ухвали господарського суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції у відповідній частині відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 13 , 121 2 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 та ухвалу господарського суду Волинської області від 18.10.2016 у справі № 07/5004/96/11 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог стягувача про визнання дій (бездіяльності) Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області щодо не накладення арешту на кошти відокремлених підрозділів Державного підприємства "Волиньвугілля" незаконними та зобов'язання Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області накласти арешт на кошти боржника шляхом винесення постанов про арешт коштів боржника, а саме відокремлених підрозділів Державного підприємства "Волиньвугілля". Справу у вказаній частині передати до господарського суду Волинської області для нового розгляду.

В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 та ухвалу господарського суду Волинської області від 18.10.2016 залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: О. Кролевець М. Малетич