Рішення

від 16.02.2017 по справі 905/3539/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.02.2017р. Справа №905/3539/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Азовбудтранс , с.Свободне,

Волноваський район, Донецька область

до відповідача ОСОБА_1 освіти Волноваської райдержадміністрації Донецької області, м.Волноваха

про стягнення заборгованості в сумі 227067,10 грн.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувались перерви з 01.02. по 14.02.2017р.,

з 14.02. по 16.02.2017р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Азовбудтранс , с.Свободне, Волноваський район, Донецька область, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 освіти Волноваської райдержадміністрації Донецької області, м.Волноваха, про стягнення заборгованості в сумі 227067,10 грн., у тому числі основний борг в сумі 105927,21 грн., три проценти річних в сумі 20549,24 грн., інфляція в сумі 100590,65 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору на постачання теплової енергії від 15.01.2016р. №34 в частині повної та своєчасної оплати вартості теплової енергії за березень 2016р.

Відповідач у відзиві на позов від 06.01.2017р., доповненнях до відзиву від 13.02.2017р., позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність в нього обов'язку відшкодовувати позивачу податок на додану вартість. Крім цього, за твердженням відповідача, його зобов'язання перед позивачем припинилися внаслідок виконання судового рішення по справі №905/1568/16.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

15.01.2016р. між сторонами був підписаний договір №34 на постачання теплової енергії, відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язується надавати послугу код ДК016:2010-35.30.1 пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (постачання теплової енергії) у період січень - квітень 2016р. відповідачу, в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язується оплачувати цю послугу за встановленими тарифами в терміни (10 банківських днів), передбачені договором.

Згідно умов п.1.2 договору постачання теплової енергії здійснюється тепловими мережами до навчальних закладів Волноваського району Донецької області згідно додатку №2.

За умовами до п.1.3 договору розрахункова кількість становить 4677,75 Гкал.

Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію проводиться позивачем згідно додатку №3.

Відповідно п.3.1 договору сума останнього становить 7368906,00 грн. (сім мільйонів триста шістдесят вісім тисяч дев'ятсот шість грн. 00 коп.) з ПВД.

Згідно п.3.2 договору всі розрахунки за договором здійснюються на підставі платіжних рахунків, виписаних позивачем і пред'явлених відповідачу для оплати, за поточний місяць за фактично використану теплову енергію.

Умовами п.4.1 договору позивач зобов'язується постачати теплову енергію на об'єкти відповідача відповідно до даних проектних або розрахункових теплових навантажень, згідно додатку №1, завірених печаткою відповідача і перевірених позивачем, в період січень - квітень 2016р., при максимальному тепловому навантаженні 4677,75 Гкал за вказаний період за об'єктами відповідача.

Облік відпущеної теплової енергії проводиться за приладами обліку, встановленими на тепловому вводі відповідача відповідно до нормативно-правових актів України та наказу №71 від 14.02.2007р. Прилади обліку допускаються і пломбуються у встановленому законодавством порядку, після складання акту про готовність вузла обліку споживання теплової енергії для здачі в промислову експлуатацію (п.5.3 договору).

Відповідальними особами представника відповідача і позивача теплової енергії 25 числа кожного місяця проводиться зняття показань за звітний період. Показання теплового лічильника, кількість спожитої теплової енергії та обсяг теплоносія заносяться в спеціальний журнал обліку споживання теплової енергії. Контроль за експлуатацією вузла обліку споживання теплової енергії та порядок ведення журналу обліку здійснюється: - з боку позивача - представником позивача; з боку відповідача - відповідальною особою, зазначеним в акті прийому вузла обліку теплової енергії в промислову експлуатацію, мають посвідчення і необхідне навчання з техніки безпеки (п.5.4 договору).

Відповідно п.6.3 договору позивач несе матеріальну відповідальність перед позивачем у випадку:

- несплати наданих рахунків за теплову енергію в зазначений термін (протягом 10 банківських днів);

- за самовільне підключення до своїх мереж інших споживачів без дозволу позивача.

Згідно п.6.4 договору, при виконанні договору сторони керуються «Правилами користування тепловою енергією» , затвердженими Постановою Кабінетом Міністрів України №1198 від 03.10.2007р.

За умов п.7.1 договору він вступає в силу з моменту підписання та діє до 15.04.2016р., а в частині розрахунків до повного його виконання. Відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, тобто з 01.01.2016р. Означений договір підписаний та засвідчений печатками сторін без заперечень.

Додаток №1 до договору передбачає розрахунок планової вартості теплової енергії на опалення шкіл помісячно.

Додаток №2 до договору №34 від 15.01.2016р. передбачає перелік навчальних закладів Волноваського району.

Додаток №3 до зазначеного договору встановлює проведення розрахунків за спожиту теплову енергію.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №34 від 15.01.2016р. позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом від 05.04.2016р. до ОСОБА_1 освіти Волноваської райдержадміністрації Донецької області, м.Волноваха про стягнення заборгованості в сумі 1267077,31 грн.

Предметом заявлених позовних вимог позивачем було визначено стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1154502,57 грн. за договором №34 від 15.01.2016р. за отриману теплову енергію згідно рахунків-фактур №СФ-0000005 без дати на суму 1127524,54 грн., №СФ-0000010 без дати на суму 1417259,49 грн., №СФ-0000013 без дати на суму 82470,09 грн., №СФ-0000014 без дати на суму 74527,66 грн. Крім цього, позивачем також були заявлені вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1477,00 грн. за період з 27.02.2016р. по 05.04.2016р. та пені в сумі 16686,42 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.05.2016р. по справі №905/1568/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовбудтранс» до ОСОБА_1 освіти Волноваської райдержадміністрації Донецької області про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1154502,57 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1477,00 грн., пені у розмірі 16686,42 грн., судовий збір у розмірі 19006,16 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2016р. рішення господарського суду Донецької області від 18.05.2016р. по справі №905/1568/16 скасоване в частині стягнення пені у розмірі 16686,42 грн.; прийняте нове рішення, згідно якого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовбудтранс" до ОСОБА_1 освіти Волноваської районної державної адміністрації про стягнення 1154502,57 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1477,00 грн., пені у розмірі 16686,42 грн. за договором на постачання теплової енергії №34 від 15.01.2016р. задоволено частково. Зокрема, згідно з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2016р. по справі №905/1568/16 стягнуто з ОСОБА_1 освіти Волноваської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовбудтранс" суму боргу у розмірі 1154502,57 грн., 3% річних у розмірі 1477,00 грн., судовий збір за подання позову у сумі 17339,69 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Як встановлено Донецьким апеляційним господарським судом під час розгляду справи №905/1568/16, послуги з опалення об'єктів відповідача були надані позивачем, про що свідчили акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №ОУ-0000005, №ОУ-0000008, №ОУ-0000009, №ОУ-0000010 за 2016р. на загальну суму 2701781,78 грн. На цю суму позивачем були виставлені рахунки-фактури №СФ-0000005, №СФ-0000010, №СФ-0000013, №СФ-0000014.

Оплата відповідачем була здійснена частково на суму 1871435,79 грн., проте, як вбачалося зі змісту акту звірки, наданого відповідачем до справи №905/1568/16 сума у розмірі 398684,24 грн. була сплачена на підставі рахунку №СФ-0000004 від 01.02.2016р., який не був заявлений позивачем як несплачений та не розглядався у суді першої інстанції взагалі. Як зазначено апеляційним господарським судом, за поясненнями позивача, заборгованість відповідача складає 1260429,78 грн., але при подачі позову була вказана сума 1154502,57 грн. Ця невідповідність була виявлена в процесі складання акту звірки внаслідок арифметичної помилки позивача з посиланням на рахунок №СФ-0000014 від 09.03.2016р. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена до стягнення з відповідача сума боргу у розмірі 1154502,57 грн. є такою, що підлягає задоволенню, оскільки сума, на яку були надані послуги за вказаними вище рахунками складає 2701781,78 грн.; сума оплати за твердженням сторін 1871435,79 грн., при цьому 1871435,79 грн. - 398684,24 грн. = 1472751,55 грн., а відтак 2701781,78 грн. - 1472751,55 грн. = 1229030,23 грн., отже зазначена сума більша, ніж заявлена позивачем, тому задоволена бути не могла.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.11.2016р. повернуто без розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 освіти Волноваської районної державної адміністрації на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2016р. по справі №905/1568/16.

Відповідно до ч.5 ст.124, п.9 ст.129 Конституції України, ст.115 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню на всій території України.

Згідно приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законную силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2016р. по справі №905/1568/16 встановлений факт неналежного виконання відповідачем з простроченням своїх зобов'язань перед позивачем за договором №34 від 15.01.2016р. щодо сплати рахунків №СФ-0000005, №СФ-0000010, №СФ-0000013, №СФ-0000014 на суму 1229030,23 грн., тому цей факт не повинен доводитися знову у відповідності зі ст.35 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду цієї справи. При цьому, заборгованість в сумі 74527,66 грн. (1229030,23 грн. - 1154502,57 грн.) за рахунком №СФ-0000014 не була заявлена позивачем до стягнення.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 89433,19 грн. (74527,66 грн. +20% ПДВ) за рахунком-фактурою №СФ-0000014.

Як встановлено, за змістом вказаного рахунку-фактури позивачем в період з 01.03.2016р. по 09.03.2016р. були надані послуги теплопостачання до Володимірівської ЗОШ 1-3 ст. №2, Волноваської ЗОШ 1-3 ст. №3, Єгорівської ЗОШ 1-3 ст., Валер'янівської ЗОШ 1-3 ст.

В листі від 30.01.2017р. №111/01-21 ОСОБА_1 освіти Волноваської районної державної адміністрації підтверджено надання опалення в період з 01.03.2016р. по 09.03.2016р. до перелічених вище освітних закладів.

Як вказувалось вище, за змістом п.6.3 договору №34 від 15.01.2016р. відповідач зобов'язаний сплатити вартість отриманої від позивача теплової енергії протягом 10 банківських днів.

За висновками суду, свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати рахунку-фактури №СФ-0000014 на суму 89433,19 грн. всупереч ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України відповідач не виконав.

При цьому, посилання відповідача на відсутність в нього зобов'язання зі сплати цієї заборгованості суд до уваги не приймає, враховуючи, що сума основного боргу у розмірі 89433,19 грн. не була заявлена позивачем до стягнення під час розгляду справи №905/1568/16.

Доказів погашення даної заборгованості всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем до матеріалів справи не додано.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 89433,19 грн. доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 89433,19 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем у позові також заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 16494,02 грн.

Виходячи зі змісту позовної заяви, вказана сума є сумою доплати податку на додану вартість за рахунком-фактурою №СФ-0000013 від 09.03.2016р., яка була довиставлена відповідачу рахунком-фактурою №СФ-0000016 від 23.03.2016р.

За висновками суду, позов в цій частині вимог є неправомірним, з огляду на таке.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частин першої, другої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено, сторонами 09.03.2016р. було складено та підписано акт №ОУ-0000009 здачі-прийняття робіт, за змістом якого загальна вартість робіт без ПДВ склала 82470,09 грн., загальна вартість робіт з ПДВ склала 82470,09 грн.

До вказаного акту позивачем було складено рахунок-фактуру №СФ-0000013 без дати, згідно якого сума наданих послуг становить 82470,09 грн., ПДВ дорівнює 0.

Дані документи є первинними документами бухгалтерської звітності.

Як вже вказувалось вище, заборгованість за рахунком №СФ-0000013 та відповідним актом здачі-приймання робіт (надання послуг) була предметом розгляду у справі №905/1568/16. Під час розгляду цієї справи судом було досліджено та встановлено розмір зобов'язання відповідача перед позивачем за актом №ОУ-0000009, який було стягнуто з відповідача на користь позивача судовим рішенням у справі.

На момент розгляду даної справи загальна сума заборгованості, стягнутої за судовим рішенням по справі №905/1568/16, до якої також включено заборгованість в сумі 82470,09 грн., сплачена відповідачем в повному обсязі на користь позивача, що підтверджується наданою до матеріалів справи випискою з рахунку:

- 13.10.2016р. перераховано грошові кошти в сумі 451646,27 грн.;

- 20.10.2016р. перераховано грошові кошти в сумі 704333,30 грн.;

- 20.10.2016р. перераховано грошові кошти в сумі 17339,69 грн.

Як наслідок, згідно ст.599 Цивільного кодексу України відповідне зобов'язання відповідача перед позивачем за договором №34 від 15.01.2016р. зі сплати вартості наданих послуг за актом №ОУ-0000009 здачі-прийняття робіт припинилося виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Як наслідок, враховуючи виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором №34 від 15.01.2016р. в частині сплати вартості наданих згідно акту №ОУ-0000009 послуг, позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сум 16494,02 грн. є неправомірним та підлягає залишенню без задоволення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України також заявлені вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 20549,24 грн. за період з 06.04.2016р. по 05.12.2016р. та інфляції в сумі 100590,65 грн. за період з березня по жовтень 2016р.

Виходячи з того, що заборгованість в сумі 16494,02 грн. стягненню з відповідача не підлягає, за висновками суду, нарахування трьох процентів річних та інфляції на вказану суму є неправомірним.

Крім цього, щодо вимог про стягнення інфляції суд зазначає наступне:

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, за результатами проведеного судом перерахунку стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 18569,68 грн. за період з травня по жовтень 2016р. та три проценти річних в сумі 20072,81 грн. за період з 06.04.2016р. по 05.12.2016р., а решта вимог в цій частині підлягає залишенню без задоволення.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи, що при подачі позову позивачем було сплачено судовий збір в сумі більшій, ніж передбачено чинним законодавством, надлишково сплачений судовий збір в сумі 09,63 грн. згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Азовбудтранс , с.Свободне, Волноваський район, Донецька область, викладене у резолютивній частині позову, про віднесення на відповідача витрат, пов'язаних з розглядом справи, на суму 20800,00 грн. судом залишено без задоволення.

Зокрема, виходячи зі змісту ст.44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Як встановлено, в обгрунтування факту понесення витрат, пов'язаних з розглядом справи, позивачем до матеріалів справи додано договір оренди транспортного засобу від 02.12.2015р., згідно якого позивач є орендарем автомобіля марки FIAT, реєстраційний номер НОМЕР_1. Крім цього, позивачем також додано акт приймання-передачі виконаних робіт від 04.11.2016р., за змістом якого в період з травня по вересень 2016р. вартість послуг з оренди транспортного засобу склала 20800,00 грн.

За висновками суду, вказані документи не можуть бути належними доказами понесення позивачем витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи, враховуючи, що провадження у цій справі було порушено 19.12.2016р., тобто, після складання сторонами відповідного акту та отримання позивачем відповідних послуг.

Жодних доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних з явкою його представника у засідання господарського суду під час розгляду цієї справи, позивачем до матеріалів справи не додано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Азовбудтранс , с.Свободне, Волноваський район, Донецька область до ОСОБА_1 освіти Волноваської райдержадміністрації Донецької області, м.Волноваха про стягнення заборгованості в сумі 227067,10 грн., у тому числі основний борг в сумі 105927,21 грн., три проценти річних в сумі 20549,24 грн. та інфляція в сумі 100590,65 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 освіти Волноваської райдержадміністрації Донецької області (87500 м.Волноваха, вул.1 Травня, 1, ЄДРПОУ 02142632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Азовбудтранс (87583 с.Свободне, Волноваський район, Донецька область, вул.Донецька, 20а, ЄДРПОУ 35815298) основний борг в сумі 89433,19 грн., три проценти річних в сумі 20072,81 грн. та інфляцію в сумі 18569,68 грн., всього заборгованість в сумі 128075 грн. 68 коп., судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Азовбудтранс (87583 с.Свободне, Волноваський район, Донецька область, вул.Донецька, 20а, ЄДРПОУ 35815298) з державного бюджету України надлишково сплачений згідно платіжного доручення №119 від 08.11.2016р. судовий збір в сумі 09,63 грн.

В судовому засіданні 16.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 16.02.2017р.

Суддя Г.В. Левшина