Рішення

від 14.02.2017 по справі 910/22298/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2017Справа №910/22298/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ювіс

до Державної установи Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної академії медичних наук України

про стягнення 2700000 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ювіс звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Державної установи Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної академії медичних наук України про стягнення заборгованості за Договором поставки №12/25/5 від 25.12.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов зазначеного договору, поставив відповідачеві товар, однак відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору отриманий товар не оплатив, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 2700000 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, разом з тим, у попередніх судових засідання підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ювіс (далі - позивач, постачальник) та Державною установою Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної академії медичних наук України (далі - відповідач, замовник) укладено Договір №12/25/5, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2013 році поставити Замовнику товар, зазначений у Специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору, а замовник - прийняти та оплатити такий товар.

Пунктом 1.2 Договору визначено найменування товару, а саме: прилади для контролювання інших фізичних характеристик (проточний цитометр), код Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-2010 26.51.5. Кількість товару зазначено згідно Специфікації (Додаток №1).

Відповідно до п.3.1 Договору, сума, визначена в договорі, становить 2700000 грн.

Згідно з п.4.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником поставленого товару за фактом постачання з відстрочкою платежу до 5 банківських днів або попередньої оплати, яка здійснюється на підставі рахунку-фактури відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів (постанова Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 №1404 зі змінами) у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Відповідно до п.5.1 Договору, строк поставки товару визначено до кінця 2013 року, згідно заявки замовника.

Згідно з п.10.1 Договору, цей договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2013 року. Строк дії договору може бути продовжений у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов зазначеного договору поставив відповідачеві товар визначений у специфікації, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №3611 від 25.12.2013 на загальну суму 2700000 грн., що підписана уповноваженою особою відповідача ОСОБА_2 Докази наявності повноважень представника відповідача ОСОБА_2 на підписання зазначеної видаткової накладної містяться в матеріалах справи та підтверджуються копією Довіреності №485 від 25.12.2013 на отримання товару від позивача.

Крім того, позивачем було виставлено відповідачеві рахунок-фактуру №4099/01 від 25.12.2013 на суму 2700000 грн. Зазначений рахунок-фактура містить підписи уповноважених осіб та відповідні печатки підприємств.

Однак відповідач поставлений товар не оплатив, в зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість в сумі 2700000 грн., що підтверджується, зокрема, наявною в матеріалах справи довідкою №008/17 від 12.01.2017 про стан заборгованості відповідача перед позивачем станом на 07.112.2016, відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем становить 2700000 грн.

Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи Листа №05-04-07-12/4539 від 17.04.2014 Державної фінансової інспекції в Донецькій області, головним державним фінансовим інспектором Качинською О.В. було проведено зустрічну звірку з метою перевірки дотримання законодавства в частині документального підтвердження виду, обсягів і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між відповідачем та позивачем за період з 01.01.2013 по 01.03.2014.

За наслідками зустрічної звірки була складена Довідка №05-31/1580 від 29.04.2014. якою підтверджується, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань зі своєчасної оплати поставленого товару зокрема і за спірним договором на суму 2700000 грн.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Положеннями ст.712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Факт існування заборгованості в розмірі 2700000 грн. належним чином підтверджений матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягненню з відповідача 2700000 грн. заборгованості за поставлений товар.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, зокрема доказів оплати отриманої продукції у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державної установи Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної академії медичних наук України (03680, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 30; ідентифікаційний код 25672427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ювіс (04073, м. Київ, просп. Московський, буд. 8; ідентифікаційний код 31351527) заборгованість в розмірі 2700000 (два мільйона сімсот тисяч) грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 40500 (сорок тисяч п'ятсот) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 20.02.2017

Суддя Я.В. Маринченко