Рішення

від 03.02.2017 по справі 910/21268/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2017 р.                                         Справа № 910/21268/16

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                             Христенко О.О.

при секретарі                                                                       Литовці А.С.

розглянувши справу № 910/21268/16

за позовом                     товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд»,           

          м. Київ

до                               товариства з обмеженою відповідальністю «Київське                                         транспортно-будівельне підприємство № 3», м. Вишгород

про                               стягнення 18704,47 грн.

Представники:

від позивача:           не з'явився;

від відповідача:           не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд» (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Київське транспортно-будівельне підприємство № 3» (відповідач) про стягнення 18704,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманих послуг автобетононасосу, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем уторилась заборгованість в сумі 12000,00 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховані 6069,29 грн. інфляційних втрат та 641,10 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2016 матеріали позовної заяви, на підставі ст.ст. 15, 17 ГПК України, направлені за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.11.2016 порушено провадження у справі № 910/21268/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалами суду від 14.12.2016 та від 18.01.2017 розгляд справи було відкладено.

В судові засіданні 14.12.2016 та 03.02.2017 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. В судовому засіданні 18.01.2016 представником позивача підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання 14.12.2016, 18.01.2017, 03.02.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, проте як відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу щодо ухвал суду від 29.11.2016 та від 14.12.2016. Вимоги ухвал суду від 29.11.2016, 14.12.2016, 18.01.2017 відповідач не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з статтею 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Так, 29.01.2015 позивачем, згідно з актом надання послуг № 69, копія якого наявна в матеріалах справи, були надані відповідачу послуги автобетононасоса, на загальну суму 17000,00 грн. Вказаний акт надання послуг підписаний в двосторонньому порядку представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Проте, вартість наданих позивачем послуг, сплачена відповідачем лише частково в сумі 5000,00 грн., вартість наданих послуг в сумі 12000,00 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

За своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В порядку досудового врегулювання спору та у зв'язку із несплатою відповідачем отриманих послуг, 12.02.2016 та 20.05.2016 позивач звертався до відповідача із претензіями № 03 та № 02 відповідно, надіслання яких підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист від 15.02.2016 та фіскальними чеками № 8937 від 15.02.2016 та № 4572 від 23.05.2016, з вимогами сплати заборгованість в сумі 12000,00 грн.

Однак, претензії позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач в судові засідання 14.12.2016, 18.01.2017, 03.02.2017 не з'явився, письмових пояснень чи доказів оплати послуг не надав, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані, згідно з актом надання послуг № 69 від 29.01.2015, послуги автобетононасоса, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 12000,00 грн. визнається судом та підлягає задоволенню.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманих послуг, позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 6069,29 грн. інфляційних втрат та 641,10 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем до матеріалів позовної заяви не додний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, які позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 18.01.2017, суд зобов'язував позивача надати розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних із зазначенням періоду їх нарахування.

Однак, в судове засідання 03.02.2017 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду, в частині надання обґрунтованого розрахунку, не виконав.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Разом з тим, матеріали справи взагалі не містять розрахунку заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, а отже суд, за відсутності періоду нарахувань таких санкцій із зазначенням початку перебігу строку та його закінчення для їх нарахування, приходить до висновку щодо залишення без розгляду вимоги про стягнення 6069,29 грн. інфляційних втрат та 641,10 грн. 3 % річних.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи наведе вище, керуючись ст. ст. 44, 49, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Київське транспортно-будівельне підприємство № 3» (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Новопромислова, 7/8, код ЄДРПОУ 32786261) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд» (04108,м. Київ, пр-т Правди, 19/3, оф. 184, код ЄДРПОУ 38233256) 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості та 883 (вісімсот вісімдесят три) грн. 79 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог про стягнення 6069,29 грн. інфляційних втрат та 641,10 грн. 3 % річних, позов залишити без розгляду.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 20.02.2017

Суддя                               О.О. Христенко