Рішення

від 14.02.2017 по справі 917/2016/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 р. Справа № 917/2016/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин База", 13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Низгірецька, 111

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронас", 39600, м. Кременчук, Полтавська область, вул. Майора Борищака, 18

про стягнення 118988,99 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки борошна № 18/10-к від 18.10.2016 р. в розмірі 118988,99 грн., з яких: 116600,00 грн. основного боргу, 3686,48 грн. - пені; 402,51 грн. - штрафу.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. В клопотанні позивач підтримав позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 12.01.2017 року заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом та позовна заява розглядається в новій редакції.

Відповідач явку представника у засідання не забезпечив. Ухвали суду, які направлялися відповідачу за адресою, вказаною у позові та підтверджується відомостями, що містяться на веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, повернулися до суду з відміткою поштового відділення "адресат не значиться".

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача у справі про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює неявку представника відповідача у судове засідання як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

між Товариством з обмеженою відповідальністю Млин База (далі - ТОВ Млин База , Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю КРОНАС (далі - ТОВ КРОНАС , Покупець) 18 жовтня 2016 року було укладено договір поставки борошна №18/10-к (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах даного Договору, Постачальник зобов"язується передати (поставити) у власність Покупця Борошно 1-го гатунку (далі - Товар), а Покупець зобов"язується здійснити оплату, протягом 3-х банківських днів, прийняти Товар та сплатити його вартість, в розмірі 614 000,00 грн. за 16 тон Товару.

За умовами пункту 2.1., ціна одиниці виміру Товару на складі Продавця: 5300,00 (пять тисяч триста грн.) за тону борошна 1-го гатунку, загальна вартість кожної партії Товару визначається сторонами в рахунках, видаткових та додатках які є невід"ємною частиною Договору.

Як додатки до Договору сторони приймають: рахунки-фактури, видаткові накладні на Товар, Акти прийому-передачі Товару та інші письмові додаткові угоди сторін

Відповідно до наданої позивачем видаткової накладної №14 ТОВ КРОНАС 19 жовтня 2016 року було відвантажено Борошно пшеничне 1-го гатунку в кількості 22 тони на загальну суму 116 600,00 грн.

Представником ТОВ КРОНАС при отримані Товару згідно Довіреності №9 від 18.10.2016 був ОСОБА_1

ТОВ Млин База 19 жовтня 2016 року на адресу ТОВ КРОНАС був направлений рахунок № 11 від 19.10.2016 року на загальну суму 116 600,00 грн.

Рахунок за Товар, відповідно до п. 3.1. Договору, в 3-х денний термін оплачений Покупцем не був.

03 листопада 2016 року ТОВ Млин База на адресу Покупця було направлено претензію про термінову сплату заборгованості.

04 листопада 2016 року директор ТОВ КРОНАС ОСОБА_2 гарантійним листом за №041116 гарантував здійснити повний розрахунок за борошно 1-го ґатунку, згідно Договору №18/10 від 18.10.2016р. , в термін з 21.11. 2016 по 12.12.2016 року.

ТОВ КРОНАС за борошно 1-го ґатунку поставлене згідно Договору №18/10 від 18.10.2016р. не розрахувалося, що стало підставою для подачі ТОВ Млин База позову до суду.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до приписів статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 Договору, Покупець після отримання Товару здійснює оплату за Товар протягом 3-х банківських днів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за Договором, оплату за Товар у визначений термін не здійснив.

Таким чином, згідно рахунку № 11 від 19.10.2016 року заборгованість ТОВ КРОНАС становить 116600,00 грн.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або-інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996 р. вказує, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Ст. З Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань звертає увагу на те, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Про це ж саме говориться і в п. 49 листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. N 01-8/211 Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 686,48 грн. пені, суд прийшов до висновку, що останній підлягає задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у разі несвоєчасного грошових зобовязань за цим Договором, Покупець зобов"язаний виплачувати Постачальнику 0,01% від несплаченої суми за кожен день заборгованості.

Так, статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В розрахунку позивач просить стягнути з відповідача 0,01% річних від несплаченої суми за кожен день заборгованості в розмірі 402,51 грн., а при підрахунку загальної суми що підлягає до стягнення 402,51 грн. визначає як штраф.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання . Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення .

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідно до п. 6.2 Договору сторони визначили 0,01% як пеню - відсоток від несплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобов"язання.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що позивачем здійснено подвійне нарахування пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу у стягненні з відповідача 0,01 % в розмірі 402,51 грн.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 116600,00 грн. та 3 686,48 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронас" (39600, м. Кременчук, Полтавська область, вул. Майора Борищака, 18, код ЄДРПОУ 24558830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин База" (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Низгірецька, 111, код ЄДРПОУ 38516849) заборгованості за Договором поставки борошна № 18/10-к від 18.10.2016 р. в розмірі 120 286,48 грн., з яких: 116600,00 грн. основного боргу, 3686,48 грн. - пені, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1808,95 грн.

3 В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.02.2017 року

Суддя Гетя Н.Г.