Рішення

від 16.02.2017 по справі 920/1270/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.02.2017 Справа № 920/1270/16

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Сивей Логистикс» , м. Маріуполь, Донецька область,

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Амікс-Груп» , м. Шостка, Сумська область,

про стягнення 20 000 грн. 00 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача в режимі відеоконференції - ОСОБА_2 (договір № 28-03 про надання правової допомоги від 28.03.2016);

Від відповідача - не з`явився;

При секретарі судового засідання Мудрицькій С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті кошти в сумі 20 000 грн. 00 коп., 5 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, а також витрати по сплаті судового збору.

Позивач подав додаткові пояснення (вх. № 587 від 18.01.2017) в обґрунтування суми витрат на послуги адвоката, а також стосовно рахунку № АВ-000003 від 13.01.2014.

Відповідач у судове засідання вдруге не з'явився, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору, достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, у дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи не надходило, згідно зі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у січні 2015 року звернувся до відповідача з приводу пошуку можливого виконавця робіт з монтажу комплекту автоматики, який раніше згідно з видатковою накладною №РН-0000385 від 28.02.2014, був придбаний позивачем у відповідача та оплачений (платіжне доручення 962 від 06.12.2013). Відповідач зазначив про необхідність укладення відповідного договору та здійснення попередньої оплати, як гарантії серйозності намірів, направив позивачу засобами електронного зв'язку реквізити для оплати авансового платежу оплата згідно рахунку № АВ-000003 від 13.01.2014 , згідно з якими позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 20000 грн. 00 коп. Однак відповідач проекту договору позивачу не направив, кошторис робіт не підготував, робіт з монтажу комплекту автоматики не здійснив.

В силу ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Факт перерахування позивачем грошових коштів в сумі 20000 грн. 00 коп. на рахунок відповідача (отримувач ТОВ Амікс-Груп , код 37499807, банк отримувача АТ ОТП Банк , рахунок 26003501361496) підтверджується платіжними дорученнями № 180 від 14.01.2015, № 181 від 15.01.2015.

При цьому рахунок № АВ-000003 від 13.01.2014, вказаний у платіжних дорученнях як призначення платежу, фактично не виставлявся відповідачем позивачу, як вказує останній, такі реквізити для оплати були повідомлені засобами електронного зв'язку. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, відповідачем не подані.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 22.02.2016 за № 25/10 позивач звернувся до відповідача з проханням повернути попередню оплату в сумі 20000 грн. 00 коп.

28.03.2016 позивачем на адресу відповідача направлена претензія з вимогами повернути грошові кошти в сумі 20 000 грн. 00 коп., яка отримана відповідачем 09.04.2016, однак залишена без відповіді.

Будь - які докази існування між сторонами договірних відносин, в тому числі щодо виконання робіт з монтажу комплекту автоматики, докази виконання відповідачем вказаних робіт в матеріалах справи відсутні, відповідачем не подані. На вимогу позивача відповідач грошові кошти не повернув.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених судом обставин, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 20 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 березня 2016 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3086, видане 19.11.2008) укладено договір про надання правової допомоги № 28-03, відповідно до умов якого позивач в порядку та на умовах, визначених договором доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу та представляти інтереси позивача в усіх судах всіх інстанцій та інших органах при провадженнях, опитуваннях, допитах, інших слідчих діях, розгляді справ, проваджень за участю позивача чи щодо позивача, надавати правову допомогу та представляти інтереси позивача при всіх видах перевірок, ревізій та інших контрольних заходів, що здійснюються державними органами та органами місцевого самоврядування щодо позивача.

Згідно з п. 2.1. договору, в межах передбаченого договором обсягу правової допомоги адвокат зобов'язується підготувати позовну заяву та здійснити представництво інтересів позивача у господарському суді Сумської області у справі за позовом до ТОВ Амікс-Груп про стягнення безпідставно отриманої грошової суми в розмірі 20 000 грн. 00 коп.

За послуги, що надаються адвокатом за цим договором, позивач оплачує адвокату гонорар в розмірі 5000 грн. 00 коп. (п. 4.1. договору).

Факт оплати позивачем послуг адвоката в сумі 5000 грн. 00 коп. підтверджується матеріалами справи, зокрема видатковим касовим ордером від 01.04.2016 та адвокатською довідкою № 17-10 від 17.10.2016.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з пояснень представника позивача, адвоката ОСОБА_2, при визначенні розміру гонорару адвокат керувався нормами Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах". Зміст витраченого часу: попереднє опрацювання матеріалів - 4 години, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини - 1 година, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи - 2 години; підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, клопотання, письмові пояснення, тощо) - 2,071 години.

Відповідно до правової позиції викладеної у п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, зважаючи на те, що ГПК не передбачено застосування господарським судом закону за аналогією (у здійсненні господарського судочинства), при визначенні згаданих сум не підлягають застосуванню за аналогією приписи Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 N 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави".

Враховуючи викладене, суд вважає розумною та співрозмірною суму витрат позивача на послуги адвоката, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 2500 грн. 00 коп., враховуючи в тому числі, що спір є майновим розрахунковим, предметом спору є стягнення безпідставно одержаних коштів, ціна позову складає 20 000 грн. 00 коп.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Амікс-Груп» (вул. Леніна, буд. 5, м. Шостка, Сумська область, 41100; код ЄДРПОУ 37499807) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Сивей Логистикс» (вул. Гагаріна, буд. 3, офіс 60, м. Маріуполь, Донецька область, 87510) 20000 грн. 00 коп., 2500 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 1378 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.02.2017

Суддя Є.А. Жерьобкіна