ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 лютого 2017 року Справа № 923/1388/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. при секретарі Борхаленко О.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - уповн. предст., дов. від 31.03.2016р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК Інвест" (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36008816)
до відповідача Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" (Херсонська обл., м.Скадовськ, вул. Пролетарська, буд.2, код ЄДРПОУ 01125703)
про стягнення коштів
Описова частина рішення: Провадження у справі порушено за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК Інвест" до Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" з вимогою про стягнення 2445782,78грн. інфляційних втрат, 215574,15грн. в якості 3% річних у правовідносинах за договором позики №101/01-08 від 07.10.2008р.
Позовні вимоги обгрунтовано твердженням про несплату відповідачем боргу за зазначеним договором, присудженим до стягнення за рішенням господарського суду Херсонської області від 14.12.2010р. у справі №7/188-10, несплатою штрафу присудженого до стягнення за рішенням господарського суду Херсонської області від 15.09.2011р. у справі №7/188-10 та несплатою інфляційних втрат та 3% річних, присуджених до стягнення постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2014р. у справі №923/676/14.
Позивач також зазначив, що 3% річних на суму боргу, визначену у рішенні суду по справі №7/188-10, обраховуються за період з 16.12.2013р. по 15.12.2016р., що ж до 3% річних на суму боргу, присуджену до стягнення за рішенням суду по справі №923/676/14, то вони обраховуються за період з 23.09.2014р. по 15.12.2016р., а втрати від інфляції на суму боргу присуджену до стягнення за цими рішеннями обраховуються за період з грудня 2013 року по листопад 2016 року
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.ст.251, 256-258, 260, 261, 526, 625, 1046, 1049 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 23.12.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.01.2017р.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.01.2017р. розгляд справи було відкладено до 31.01.2017р.
Заявою (вх.№168/17 від 31.01.2017р.), поданою у судовому засіданні, позивачем збільшено позовні вимоги. Позивач, змінивши кінцеву дату періоду, за який ним були здійсненні розрахунки суми інфляційних втрат та 3% річних, з 15.12.2016р. на 01.02.2017р., та тим самим збільшивши період, за який вони стягуються, просив стягнути 2491339,52грн. втрат від інфляції та 229130грн. в якості 3% річних.
Суд прийняв означену заяву позивача. Після збільшення позовних вимог ціною позову є 229130грн. в якості 3% річних за період з 16.12.2013р. по 01.02.2017р . та 2491339,52грн. втрат від інфляції за період з грудня 2013р. по січень 2017р.
Відповідач у судовому засіданні 31.12.2017р. надав відзив на позовну заяву (вх.№2/371/17) та підтвердив наявність заборгованості перед відповідачем у сумі 1703153,76грн., при цьому зазначивши, що обгрунтованими є нарахування втрат від інфляції та 3 % річних саме на цю суму, в іншій частині нарахувань заперечував, вважаючи їх безпідставними та необгрунтованими.
14.02.2017р. за вх.№265/17 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Позивач змінив період, за який ним були здійсненні розрахунки суми інфляційних втрат та 3% річних. Так, замість раніше зазначеного позивачем періоду з 16.12.2013р. по 01.02.2017р., ним було зазначено період з 20.12.2013р. по 16.02.2017р. та тим самим збільшено розмір 3% річних та втрат від інфляції, за розрахунками позивача втрати від інфляції складають 2540494,70грн. та 3% річних складають 231176грн.
Означена заява про збільшення позовних вимог не приймається судом до розгляду, виходячи з наступного.
Статтями 4-2 та 4-3 ГПК України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
До зави про збільшення позовних вимог позивачем не надані докази направлення означеної заяви відповідачу та докази того, що відповідач обізнаний про такі збільшення позивних вимог. Означеним, позивач позбавляє відповідача права на захист та можливості надати заперечення чи пояснення стосовно такого збільшення позовних вимог, враховуючи зміну позивачем не тільки розміру позовних вимог, а і періодів, за які вони обраховуються.
Враховуючи, що відповідно до ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, та те, що розгляд справи неодноразово відкладався, а також те, що строк розгляду справи закінчується 22.02.2017р., суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи для надання часу відповідачу ознайомитись з заявою про збільшення позовних вимог та надати пояснення або заперечення стосовно означеного збільшення позовних вимог. Також, зважаючи на відсутність представника відповідача в судовому засіданні, прийняття заяви про збільшення позовних вимог з якою не ознайомлений відповідач, порушує принцип рівності сторін у процесі та порушує засади змагальності сторін.
Представник позивача в судовому засіданні 16.02.2017р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 16.02.2017р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої Постанови Пленуму ВГСУ.
Окрім того, пунктом 3.9.1. підпункту 3.9. названої Постанови Пленуму ВГСУ також передбачається, що у разі присутності сторони в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.81 1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.
Враховуючи, що відповідач повідомлявся належним чином про час і місце розгляду справи, що підтверджується протоколом судового засідання від 31.12.2017р. та ухвалою суду про відкладення розгляду справи від цієї ж дати, в яких зазначено, що представник відповідача був присутній в судовому засіданні, тим самим був обізнаний про час і місце розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.
Відповідно до вимог ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив.
07 жовтня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "КСК Інвест" (позивач, позикодавець) та державним підприємством "Скадовський морський торговельний порт" (відповідач, позичальник) був укладений договір позики №101/01-08, за яким товариство з обмеженою відповідальністю "КСК-Інвест" зобов'язалось надати державному підприємству "Скадовський морський торговельний порт" позику, а останній, в свою чергу, зобов'язався використати суму позики за цільовим призначенням, визначеним у п.1.2 договору, і повернути її у порядку і строки, визначені у розділі 4 договору.
Пунктом 2.1 та 3.1 договору встановлено, що розмір позики становить 3000000 грн.00коп., яка надається частинами (траншами) за узгодженням сторін, але не більше ніж 600000 грн. 00коп. на квартал на вимогу ДП "Скадовський морський торговельний порт", та надається на протязі одного року з моменту підписання договору шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника.
За умовами розділу 4 договору повернення суми позики відбувається на вимогу позивача не пізніше 10 календарного дня місяця наступного за місяцем, в якому отримано 1 транш позики, рівними частками по 165000 грн. 00коп. щомісяця, але не більше суми заборгованості за даною позикою.
Рішеннями господарського суду Херсонської області у справі №7/188-10 від 14.12.2010р. встановлено, що ТОВ "КСК-Інвест" перерахувало відповідачеві 1755500грн. 00коп. Відповідачем зобов'язання з повернення позики виконано частково на суму 52346грн. 24коп.
Зазначеним рішенням, залишеним в силі в цій частині постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2011р., з відповідача на користь позивача постановлено стягнути 1703153,76грн. боргу, 58833,01грн. втрат від інфляції та 22702,20грн. в якості 3 % річних, нарахованих за період з лютого по жовтень 2010р.
Справу №7/188-10 зазначеною постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2011р. у частині вимог про стягнення штрафу у розмірі 526650грн., нарахованого на підставі п.5.2 договору позики №101/01-08 від 07.10.2008р., направлено на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.
Рішенням Господарського суду Херсонської області у цій справі від 15.09.2011р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.11.2011р., постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 450000грн. штрафу.
Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
У рішенні від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Враховуючи зазначене, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань повторного доведення не потребує, окрім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем визнається існування заборгованості перед позивачем у розмірі 1703153,76грн.
Позивач вже звертався до господарського суду Херсонської області з вимогами про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних у зв'язку з несплатою останнім суми заборгованості у розмірі 1703153,76грн., присудженої до стягнення за рішенням суду у справі №7/188-10.
У справі №923/676/14 постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2014р., якою частково скасовано рішення Господарського суду Херсонської області від 24.06.2014р., вирішено стягнути з ДП "Скадовський морський торговельний порт" на користь ТОВ "КСК-Інвест" 102189,23грн. в якості 3% річних, 78336,16грн. втрат від інфляції, розрахованих за період з 15.05.2011р. по 15.05.2013р., у правовідносинах за договором позики №101/01-08 від 07.10.2008р.
Як зазначено позивачем та підтверджується копією листа начальника Скадовського районного ВДВС від 06.12.2016р. №8562/5, наданого позивачем до позовної заяви, відповідачем зроблено оплату у розмірі 40823,19грн. в якості сплати боргу, присудженого до стягнення вище означеною постановою господарського суду апеляційної інстанції.
Предметом розгляду у цій справі є стягнення з відповідача 229130грн. в якості 3% річних за період з 16.12.2013р. по 01.02.2017р. та 2491339,52грн. втрат від інфляції за період з грудня 2013р. по січень 2017р., які позивач просить стягнути у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язків по розрахунках після прийняття рішення господарського суду Херсонської області від 14.12.2010р. та від 15.09.2011р. у справі №7/188-10, та постанови Одеського апеляційного господарського суду у справі №923/676/14 від 23.09.2014р.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом загальних положень щодо виконання зобов'язань, встановлених ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст.599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що рішення господарського суду Херсонської області від 14.12.2010 року у справі №7/188-10 про стягнення боргу в сумі 1703153,76грн. не виконано.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положення зазначеної норми, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення боргу.
Отже, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення з відповідача, як з боржника, в судовому порядку стягнення інфляційних та 3% річних до повного виконання грошового зобов'язання, у даному випадку до 01.02.2017 року включно, як до кінцевої дати проведення розрахунку, обраної позивачем.
Відповідачем заява про застосування строку позовної давності не робилася.
Позивачем за період з 16.12.2013р. по 01.02.2017р. нараховано 3% річних та інфляційні на:
- основний борг у розмірі 1703153,76грн. (присуджений до стягнення рішенням господарського суду Херсонської області від 14.12.2010р. у справі №7/188-10);
- інфляційні втрати у розмірі 58833,01 грн. (присуджені до стягнення рішенням господарського суду Херсонської області від 14.12.2010р. у справі №7/188-10);
- 3% річних у розмірі 22702,20 грн. (присуджених до стягнення рішенням господарського суду Херсонської області від 14.12.2010р. у справі №7/188-10);
- державне мито у розмірі 23113,39 грн. (присуджене до стягнення рішенням господарського суду Херсонської області від 14.12.2010р. у справі №7/188-10);
- судові витрати у розмірі 236 грн. (присуджені до стягнення рішенням господарського суду Херсонської області від 14.12.10р. у справі №7/188-10);
- штраф у розмірі 450000 грн. (присуджений до стягнення рішенням господарського суду Херсонської області від 15.09.2011р. у справі №7/188-10);
- 3% річних у розмірі 102189,23грн. (присуджених до стягнення постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2014р. у справі №923/676/14) ;
- інфляційні втрати у розмірі 78336,16грн. (присуджених до стягнення постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2014р. у справі №923/676/14);
- судовий збір у розмірі 3610,41грн. (присуджений до стягнення постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2014р. у справі №923/676/14);
- витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 1805,21грн. (присуджені до стягнення постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2014р. у справі №923/676/14).
Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та статтею 174 ГК України.
Із матеріалів справи вбачається, що у відповідача виник обов'язок виконувати належним чином умови укладеного сторонами договору позики №101/01-08 від 07.10.2008р. щодо повернення отриманої позики.
Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Херсонської області у справі №7/188-10 від 14.12.2010 року, залишеним в силі в цій частині постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2011р., з відповідача на користь позивача постановлено стягнути 1703153,76грн. боргу, а додаткові юридичні обов'язки, покладені на відповідача внаслідок неналежного виконанням ним умов договору, складають: 58833,01грн. втрат від інфляції та 22702,20грн. в якості 3 % річних, нарахованих за період з лютого по жовтень 2010р.
В свою чергу, інфляція - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України , за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд наголошує, що грошове зобов'язання у відповідача перед позивачем виникло саме з договору позики №101/01-08 від 07.10.2008р., а не з рішення суду, а стягнуті судом 3% річних та інфляційні втрати є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові і не є грошовими зобов'язаннями у розумінні положень ст.509 ЦК України.
З огляду на вище викладене, суд не вбачає достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог щодо нарахування відповідачу інфляційних втрат та 3 % річних на суму втрат від інфляції у розмірі 58833,01грн. (присуджених до стягнення рішенням господарського суду Херсонської області від 14.12.2010р. у справі №7/188-10), у розмірі 78336,16грн. (присуджених до стягнення постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2014р. у справі №923/676/14) та на суму 3% річних в розмірі 22702,20 грн. (присуджених до стягнення рішенням господарського суду Херсонської області від 14.12.2010р. у справі №7/188-10), у розмірі 102189,23грн. (присуджених до стягнення постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2014р. у справі №923/676/14).
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про нарахування 3% річних та інфляційних на суму штрафу у розмірі 450000грн. (присудженого до стягнення за рішенням господарського суду Херсонської області від 15.09.2011р. у справі №7/188-10), виходячи з наступного.
У пункті 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються. При цьому, обов'язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень частини першої статті 509 ЦК, тому відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 625 ЦК України.
Отже, враховуючи означене, штраф є похідним від основного зобов'язання і після присудження до стягнення за рішенням суду не змінює свою правову природу, а тому до нього не може бути застосоване стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Також, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про нарахування відповідачу інфляційних втрат та 3 % річних на суму судового збору в розмірі 236грн. та суму державного мита в розмірі 23113,39грн. (присуджених до стягнення рішенням господарського суду Херсонської області від 14.12.2010р. у справі №7/188-10), суму судового збору у розмірі 3610,41грн. та суму витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 1805,21грн (присуджених до стягнення постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2014р. у справі №923/676/14), оскільки ці суми не є заборгованістю відповідача перед позивачем за договором позики №101/01-08 від 07.10.2008р., а є лише судовими витратами позивача по господарських справах №7/188-10 та №923/676/14, відповідно.
Щодо вимог про нарахування 3% річних та втрат від інфляції на суму боргу у правовідносинах за договором позики №101/01-08 від 07.10.2008р. у розмірі 1703153,76грн. (присудженого до стягнення рішенням господарського суду Херсонської області від 14.12.2010р. у справі №7/188-10), суд зазначає наступне.
Суд, перевіривши розрахунки розміру втрат від інфляції та 3% річних, які надані позивачем до позовної заяви (а.с.7-8) та заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 55-64), дійшов висновку, що вони зроблені не вірно.
З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Суд зробив власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат від суми боргу у розмірі 1703153,76грн. за період, вказаний позивачем в позовній заяві (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), а саме з 16.12.2013р. по 01.02.2017, та з урахуванням того, що відповідачем не заявлялося про застосування строку позовної давності.
За змістом п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, сума втрат від інфляції (внаслідок здійсненого судом перерахунку), що підлягає стягненню з відповідача, складає 1759144,90грн.
Що ж до вимоги про стягнення 3% річних від суми заборгованості за договором позики, яка складає 1703153,76грн., за період обраний позивачем з 16.12.2013р. по 01.02.2017р., то судом за формулою:
Сума заборгованості х 3 х кількість днів прострочки : кількість днів у році : 100 = Сумма 3% річних ,
зроблено розрахунок 3% річних і встановлено, що задоволенню підлягають вимогу у розмірі 160003,13грн.
Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено 206700грн. судового збору, що перевищує суму судового збору з ціною позову майнового характеру 2720469,52грн., оскільки Законом України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, з урахуванням ціни позову, позивач мав сплатити удовий збір в розмірі 40807,04грн.
Враховуючи означене та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд повертає ТОВ "КСК Інвест" зайво сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 165892грн. 96коп.
Також, враховуючи що позовні вимоги задоволено на 70,5447%, то відповідач має відшкодувати позивачу судовий збір у сумі 28787грн. 22коп.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК Інвест" задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" (код ЄДРПОУ 01125703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК Інвест" (код ЄДРПОУ 36008816) 160 003 грн. 13коп. 3% річних, 1759144 грн. 90коп. індексу інфляції та 28787грн. 22коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "КСК Інвест", м.Херсон, пров.ПортовийАДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 36008816, рахунок 26005451252100 АТ "УкрСиббанк", МФО 351005 з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в сумі 165892грн. 96коп. , сплачений платіжним дорученням №1 від 20.12.2016р. Примірник платіжного доручення міститься у матеріалах справи.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Херсонської області.
Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2017р.
Суддя Н.А. Павленко
Суд | Господарський суд Херсонської області |
Дата ухвалення рішення | 16.02.2017 |
Оприлюднено | 23.02.2017 |
Номер документу | 64830252 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Херсонської області
Павленко Н.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні