Рішення

від 09.02.2017 по справі 908/3426/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/150/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2017 справа № 908/3426/16

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура-М» (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гоголя, 136-А)

про стягнення 1815,16 грн. неустойки

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 22/70 від 01.02.2017 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 22.12.2015 р. звернулось Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура-М» про стягнення 1815,16 грн. неустойки за період з 16.09.2014 р. по 09.12.2014 р. на підставі договору оренди державного нерухомого майна № 2767/д від 19.05.2011 р.

Ухвалою суду від 26.12.2016 року порушено провадження у справі № 908/3426/16, присвоєно справі номер провадження 18/150/15, судове засідання призначене на 09 лютого 2017 року; розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами та закінчений 09.02.2017 р. оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, вкладених у позові. В обґрунтування вимог зазначив, що 19.05.2011 р. сторонами у справі укладено договір оренди державного нерухомого майна № 2767/д, за умовами якого відповідачу передано в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення (Літ. А-2, приміщення №№ 23, 26, 27, 28), вбудовані в другий поверх будівлі, загальною площею 34,60 кв. м, розміщені за адресою: м. Мелітополь, вул. Гоголя, 136-а. Орендоване майно перебуває на балансі Запорізької філії ДП Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектреконструкція . Відповідно до п. 10.1 договору оренди, він укладений строком на 2 роки 264 дні з 19.05.2011 р. по 17.05.2014 р. включно. Пунктом 10.1.1 договору про зміни № 2 від 17.06.2014 р. термін дії договору продовжено по 16.05.2017 р. Між позивачем та відповідачем 16.09.2014 р. підписаний договір про розірвання № 698/2767/д до договору оренди державного нерухомого майна № 2767/д від 19.05.2011 р. Всупереч умовам договору оренди, зокрема п. 10.10 договору, орендоване майно повернуто орендарем лише 09.12.2014 р., про що свідчить акт приймання-передавання. Відповідно до п. 10.12 договору, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна в термін, визначений п. 10.10 договору, орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна. Відповідні положення містяться і в ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України. На підставі п. 10.12 договору та ст. 785 ЦК України орендарю нарахована неустойка за період з 16.09.2014 р. по 09.12.2014 р., яка з урахуванням часткової сплати складає 1815,16 грн. З посиланням на ст.ст. 11, 525, 526, 530, 785 ЦК України, ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ст.ст. 193, 216 ГК України позивач просив стягнути з відповідача 1815,16 грн. неустойки за період з 16.09.2014 р. по 09.12.2014 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Згідно п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. Ухвалу від 26.12.2016 р. про порушення провадження у справі відповідач отримав 30.12.2016 р., про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції, та мав достатньо часу на підготовку до розгляду справи та обґрунтування своїх заперечень за їх наявності.

Оскільки всі учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 09.02.2017 року за відсутності представника відповідача.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «Сакура-М» (орендар, відповідач у справі) 19.05.2011 р. уклали договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізької філії державного підприємства Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектреконструкція , № 2767/д (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що орендодавець передає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення (Літ. А-2, приміщення №№ 23, 26, 27, 28), вбудовані в другий поверх будівлі, реєстровий номер 04653199.10.ХВЮЯШЖ010, загальною площею 34,60 кв. м, розміщені за адресою: м. Мелітополь, вул. Гоголя, 136-а (надалі - майно), відповідно до плану поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту будівлі (Додаток 5). Орендоване майно перебуває на балансі Запорізької філії державного підприємства Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектреконструкція (надалі - балансоутримувач).

Пунктом 1.3 договору встановлено, що майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Вступ орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами договору та Акту приймання-передавання орендованого майна (п. 2.1 договору).

На виконання вказаного пункту договору сторонами 19.05.2011 р., за участю балансоутримувача, підписано Акт приймання-передавання орендованого приміщення.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 10.1 договору оренди, договір укладений строком на 2 роки 264 дні з 19.05.2011 р. по 17.05.2014 р. включно.

Договором про зміни № 2 від 17.06.2014 р. до договору оренди від 19.05.2011 р. пункт 10.1 договору оренди доповнено підпунктом 10.1.1, згідно якого термін дії договору оренди продовжено по 16.05.2017 р. включно.

Позивачем та відповідачем 16.09.2014 р. підписаний договір про розірвання № 698/2767/д до договору оренди державного нерухомого майна № 2767/д від 19.05.2011 р.

Пунктом 10.10 договору оренди передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, майно протягом трьох робочих днів з дати розірвання (припинення), повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна з наступного дня після закінчення терміну повернення майна, він несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна.

Згідно п. 10.11 договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами за участю балансоутримувача Акту приймання-передавання. Обов'язок по складанню Акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Орендоване майно передано позивачу та балансоутримувачу 09.12.2014 р. відповідно до Акту приймання-передавання державного нерухомого майна, орендованого по договору оренди від 19.05.2011 р. № 2767/д.

Пунктом 10.12 договору встановлено, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна в термін, визначений п. 10.10. договору, орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання Акта приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення майна в термін, визначений п. 10.10. договору оренди, позивачем нараховано неустойку за період з 16.09.2014 р. по 09.12.2014 р. у розмірі 4987,26 грн. (сума неустойки з урахуванням часткової оплати складає 1815,16 грн.).

Позивач неодноразово звертався до відповідача протягом 2015-2016 років з претензіями щодо сплати неустойки за договором, що підтверджується матеріалами справи (арк. с. 26-39), однак, відповідей на направлені претензії позивач не отримав.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 1815,16 грн. підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З аналізу ст. 193 ГК України слідує, що господарські санкції, в т.ч. неустойка, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Частиною другою статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно вимог ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено, що договір оренди від 19.05.2011 р. № 2767/д є припиненим з дати підписання договору про його розірвання № 698/2767/д, а саме: з 16.09.2014 р. Згідно акту приймання-передавання орендоване майно передано позивачу та балансоутримувачу 09.12.2014 р.

Положеннями ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч. 2 ст. 6 ЦКУ), а також мають право врегулювати відносини на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦКУ).

Учасники правочину, беручі до уваги приписи діючого законодавства, на власний розсуд визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо повернення орендованого майна в термін, визначений в п. 10.10 договору, у вигляді стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання Акта приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Згідно із розрахунком позивача орендна плата за останній повний місяць оренди серпень 2014 р. склала 893,67 грн.; відповідачу нараховано неустойку за період з 16.09.2014 р. по 09.12.2014 р. у розмірі 4987,26 грн., з урахуванням часткової оплати сума неустойки складає 1815,16 грн.

Судом встановлено, що позивачем при визначені періоду нарахування неустойки помилково включено день підписання Акту приймання-передавання - 09.12.2014 р.

Перевіривши правильність нарахування неустойки, судом встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає неустойка у розмірі 1757,50 грн., решта вимог щодо стягнення неустойки у розмірі 57,66 грн. заявлена позивачем безпідставно та судом відхилена.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо повернення майна у встановлений договором строк, не виконав, у зв'язку з чим позивачем нараховано неустойку за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів, які б спростовували позицію позивача повністю або частково суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, в сумі 1757,50 грн., в частині стягнення 57,66 грн. неустойки суд відмовляє у задоволенні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура-М» (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гоголя, 136-А, ідентифікаційний код 23795158) на користь Державного бюджету України (одержувач: державний бюджет м. Мелітополя, 22080300, ідентифікаційний код 37968956, банк одержувача: ГУ ДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, р/р 31115094700013) 1757,50 грн. (одну тисячу сімсот п'ятдесят сім грн. 50 коп.) неустойки. Стягувач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50, ідентифікаційний код 20495280). Видати наказ.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура-М» (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гоголя, 136-А, ідентифікаційний код 23795158) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50, ідентифікаційний код 20495280) 1334,23 грн. (одну тисячу триста тридцять чотири грн. 23 коп.) судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 16 лютого 2017 р.

Суддя В.В. Носівець