Рішення

від 14.02.2017 по справі 910/23737/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2017Справа №910/23737/16

За позовом Київська міська клінічна лікарня № 5

до Державної установи Український центр інформаційних технологій та

національного реєстру

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 15 472,46 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Бодня А.О. - по дов. № 061/108-156 від 19.01.2016

Якимчук І.І. - по дов. № 061/1-08-157 від 19.01.2016

Худенко А.Я. - по дов. № 061/108-154 від 19.01.2016

від відповідача Терещенко С.О. - по дов. № 1020 від 03.10.2016

від третьої особи не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Київська міська клінічна лікарня № 5 до Державної установи Український центр інформаційних технологій та національного реєстру про стягнення 15 472,46 грн., з яких: 13 352,81 грн. основного боргу, 1 324,37 грн. пені, 638,70 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 156,58 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про відшкодування витрат балансоутримувач на утримання орендованого нерухомого майна та спожитих комунальних послуг орендарем № 1 від 01.08.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23737/16, залучено до участі у справі третьою особо, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розгляд справи призначено на 24.01.2017.

Державною установою Український центр інформаційних технологій та національного реєстру 17.01.2017 до відділу діловодства суду подано заперечення на позов, в яких відповідач зазначає, що оплата за договором № 1 від 01.08.2016 була здійснена через органи казначейства 27.12.2016, тобто за день до порушення провадження у даній справі, а тому просить припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в судовому засіданні 24.01.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 24.01.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Третя особа у поданих 24.01.2017 до відділу діловодства суду поясненнях просить розглядати справу без участі представника третьої особи та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 24.01.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 07.02.2017.

Позивачем 01.02.2017 до відділу діловодства суду подано заяву, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 818,73 грн., з яких: 525,14 грн. пені, 239,04 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 54,55 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/23737/16 від 07.02.2017 розгляд справи призначено на 16.02.2017.

Відповідач в судовому засіданні 14.02.2017 заперечень не навів.

Третя особа в судове засідання 14.02.2017 не з'явилась.

В судовому засіданні 14.02.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.02.2016 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Державною установою Український центр інформаційних технологій та національного реєстру (орендар, відповідач) та Київською міською клінічною лікарнею № 5 (балансоутримувач, позивач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 880-1 (далі - договір № 880-1).

Відповідно до п. 1.1. договору № 880-1 орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності № 4 від 24.12.2015 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Відпочинку, 11, корп. 1 для розміщення державного закладу у сфері охорони здоров'я, який утримується за рахунок державного бюджету.

Згідно з п. 2.1 договору № 880-1 об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 132,93 кв. м.

Відповідно до п. 4.1.1 договору орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати по акту приймання-передачі об'єкт.

Згідно акту приймання-передачі від 23.11.2012 орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення загальною площею 132,93 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Відпочинку, 11. Даний акт складений за участю балансоутримувача.

Відповідно до п. 4.2.12 договору № 880-1 орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т. п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання.

У разі відсутності можливості укладення прямих договорів з підприємствами - постачальниками послуг (водопостачання, каналізація, газ, теплова енергія та ін.) орендар відшкодовує витрати підприємства - балансоутримувача за надані послуги у відповідності до окремо укладених договорів на підставі даних обліку (лічильників).

01.08.2016 між Київською міською клінічною лікарнею № 5 (балансоутримувач, позивач) та Державною установою Український центр інформаційних технологій та національного реєстру (орендар, відповідач) та було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та спожитих комунальних послуг орендарем № 1 (далі договір - № 1).

Відповідно до п. 1.1 договору № 1 позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Відпочинку, 11, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі.

Згідно з п. 1.2 договору № 1 загальна сума відшкодувань за рахунок коштів державного бюджету по цьому договору складає 30 765,00 грн., а саме:

відшкодування теплопостачання - 17 907,00 грн.,

відшкодування водопостачання та водовідведення - 417,00 грн.,

відшкодування електроенергії - 5 125,00 грн.,

відшкодування експлуатаційних витрат - 3 015,00 грн.,

компенсація податку на землю - 4 301,0 грн.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору 1 не було своєчасно у повному сплачено відшкодування витрат балансоутримувача, в зв'язку з чим позивачем нараховані пені, інфляційні витрати та 3% річних.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Додатковою угодою № 1 від 21.12.2016 до п. 1.2 договору 1 внесено зміни, а саме визначивши, що загальна сума відшкодувань за рахунок коштів державного бюджету по цьому договору складає 56 695,00 грн., а саме:

теплопостачання - 36 284,00 грн.,

електроенергії - 10 109,00 грн.,

водопостачання - 521,00 грн.,

експлуатаційних витрат - 3 618,00 грн.,

компенсація податку на землю - 6 163,00 грн.

Позивачем виставлено відповідачу наступні рахунки-фактури по відшкодуванню послуг: № 164/1 від 20.01.2016, № 240/1 від 13.06.2016, № 241 від 20.07.2016, № 242 від 15.08.2016, № 243 від 16.09.2016, № 243/1 від 05.09.2016, № 244 від 13.10.2016, № 253/1 від 10.10.2016.

Згідно з п. 2.2.3 договору № 1 відповідач самостійно отримує у позивача акти за фактично спожиті комунальні та експлуатаційні послуги та рахунки для оплати.

Відповідно до п. 2.2.4 договору № 1 відповідач зобов'язався не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним вносити плату на рахунок позивача за фактично спожиті комунальні, експлуатаційні послуги згідно виставлених сум в актах виконаних робіт.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за відшкодування витрат балансоутримувача, а тому відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.2 договору № 1 за порушення умов п. 2.2.4 цього договору та несвоєчасне відшкодування витрат балансоутримувача за фактично спожиті орендарем комунальні послуги та експлуатаційні послуги, орендар сплачує балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати вартості спожитої електроенергії, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, обмежений позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті відшкодування витрат своєчасно відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, становить 525,14 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в загальній сумі 525,14 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 239,04 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 54,55 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Договором № 1 інший розмір процентів не визначений.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 239,04 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 54,55 грн. - 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги Київська міська клінічна лікарня № 5 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної установи Український центр інформаційних технологій та національного реєстру (03115, м. Київ, вул. Крамського, 21-А, код ЄДРПОУ 05415823) на користь Київська міська клінічна лікарня № 5 (03115, м. Київ, вул. Відпочинку, 11, код ЄДРПОУ 00185028) 525 (п'ятсот двадцять п'ять) грн. 14 коп. пені, 239 (двісті тридцять дев'ять) грн. 04 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 54 (п'ятдесят чотири) грн. 55 коп. - 3% річних, 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 20.02.2017.

Суддя В.В.Сівакова